Організація домашнього господарства
ін. Небажано, наприклад, килим з великим малюнком поєднувати з мебле- вою тканиною і шторами теж з великим малюнком. До такого килима краще підійде однотонна меблева тканина і штори одного кольору або з дрібним спокійним малюнком.
Вирішуючи проблеми інтер’єру, необхідно виходити з наявних великих декоративних предметів. Якщо, наприклад, у вас є великий красивий на- стінний килим, то він має стати основним декоративним елементом у при- міщенні. Щоб досягти цілісності і виразності інтер’єру, не рекомендується купувати яскраві орнаментовані штори, меблі з яскравою оббивкою, пістря- вий килим для підлоги. Все оточення килима має бути приглушеним. Яск- рава диванна подушка, абажур торшера чи настільної лампи можуть бути акцентами, що композиційно поєднуються з килимом.
При доборі тканин бажано враховувати їх стиль, оскільки змішування в одному приміщенні різних стилів не дасть змоги досягти єдності в худож- ньому оформленні інтер’єру.
Тканини повинні органічно поєднуватися з іншими елементами житла, створюючи єдиний художній образ житлового інтер’єру. Заслужений худож- ник України Л. Жоголь пропонує три основні прийоми включення виробів з декоративних тканин в інтер’єр:
³перший — відіграють основну, провідну роль у створенні художнього образу інтер’єру;
³другий — доповнюють і пов’язують між собою основні елементи оформ- лення інтер’єру;
³третій — слугують нейтральним фоном для інших художніх елементів інтер’єру.
Вибір виробів із декоративних тканин визначається конкретними умова- ми і прийнятим композиційним вирішенням інтер’єру.
Запитання і завдання
1.Дайте загальну характеристику засобів для художнього прикрашання сучасного житла.
2.Що ви знаєте про картини і твори графіки як один із найбільш бажаних декоративних еле- ментів у житлі? 3. Які функції виконують керамічні вироби у сучасному інтер’єрі? Назвіть ви- ди художнього текстилю, що використовуються у сучасному помешканні. 4. Яке функціональ- не призначення килимів і декоративних панно у сучасному житлі? 5. Поясніть, яких принци- пів необхідно дотримуватися при доборі драпірувальних тканин для дому.
3.7.ОЗЕЛЕНЕННЯ ЖИТЛА. ВИДИ ОСВІТЛЕННЯ КВАРТИРИ
Кімнатні рослини є своєрідною живою прикрасою інтер’єру. Вони підкрес- люють і завершують його декоративно-художню композицію, створюють ат- мосферу спокою і затишку. Як один з декоративних елементів кімнатні рос- лини набувають особливого значення у сучасному просторому інтер’єрі, який не перевантажений дрібницями. Кімнатні рослини не лише прикрашають приміщення, а й сприяють створенню в ньому здорового мікроклімату. Вдень вони поглинають вуглець і виділяють кисень, а багато з них є джере-
177
Р о з д і л ІІІ
лом фітонцидів, які мають властивість убивати і пригнічувати шкідливі мік- роби і бактерії. Кімнатні рослини дають змогу підтримувати вологість повітря у приміщенні в межах 50 %; без них вологість становить 30 – 35 %.
Включаючи в інтер’єр житла рослини, необхідно дотримуватися трьох умов: по-перше, правильно їх добирати; по-друге, забезпечити їм нормальні умови розвитку; по-третє, розміщувати так, щоб вони не заважали основ- ним функціональним процесам у приміщенні.
Основна маса рослин, що використовуються у внутрішньому озелененні, походять з країн із тро- пічним і субтропічним кліматом. Більшість з них росте в умовах високих постійних температур і си-
льних опадів — це фікуси, багато пальм, бегонії, філодендрони, пеперомії, марантові. Батьківщиною інших є гірські ліси тропіків з характерним для них більш прохолодним, але вологим кліматом і постійно високою вологістю повітря (папороті, орхідеї, бромелієві та ін.). Деякі ростуть у сезонних листо- падних і напівлистопадних лісах тропіків, у районах з чіткою щорічною змі- ною дощового та посушливого періодів (австралійські евкаліпти, акації). З украй сухих областей Південної і Східної Африки з незначними нерегуляр- ними опадами походять алое, молочаї, каланхое, гастерії, хавортії. Батьків- щина добре відомих кактусів і агав — сухі гірські плато Мексики, Централь- ної і Південної Америки.
Розмаїтість природних умов, в яких ростуть у себе на батьківщині відомі нам кімнатні рослини, визначає різноманітність їхнього зовнішнього вигля- ду, біологічних особливостей, ритмів розвитку. Одні з них вирощують заради ефектних квіток, інші — через гарне, цікаве за формою та кольором листя, треті — для декорування вертикальних стін.
Деякі рослини привертають увагу квіткарів незвичною формою і будовою. Залежно від декоративних властивостей рослин, їхніх морфологічних особ- ливостей, екології і можливостей використання в інтер’єрі всю різноманіт- ність кімнатних рослин можна умовно розподілити на кілька груп.
Декоративні рослини, що цвітуть. Це порівняно невелика група рос-
лин, яку вирощують заради гарного ефектного цвітіння, яке може тривати від тижня до кількох місяців. Довго і рясно цвітуть пеларгонії, бегонії, сен- полія. Короткочасне цвітіння в клівії, кринума, гіпеаструма. Одні з них цві- туть узимку (азалії, камелії, пуансетія, цикламени), інші — навесні й улітку (пеларгонія, синінгія, ахименес, дзвіночок). В інший час ці рослини не такі привабливі. При доборі декоративних рослин, що цвітуть, необхідно врахо- вувати час їхнього цвітіння. Це дасть змогу протягом року мати в кімнатах найкращу прикрасу — живі квіти.
Декоративно-листяні рослини. До цієї групи належать більшість кім- натних рослин. Вони доповнюють і прикрашають простір інтер’єру стрункою і виразною формою, а також фактурою листя. Пальми, папороті, філоденд- рони привертають увагу квіткарів гарною формою листя, аегонії, марантові, багато акантових — надзвичайно яскравим пістрявим кольором. При виро- щуванні ряболистих рослин важливо знати реакцію кожного з них на світло. Деякі віддають перевагу затіненим місцям: при надлишку світла листя в них стає блідим, світлим, втрачає рябий малюнок (бегонії, марантові, сцин-
178
Організація домашнього господарства
дапсус). В інших, навпаки, пістрявий колір листя стає яскравим при соняч- ному світлі (кодієуми). Оформляючи житло, перевагу варто віддавати тим, що цвітуть, а листяні використовувати там, де їхня форма, силует і колір листя можуть доповнити загальне художнє оформлення приміщення.
Ліани. Ці рослини для успішного росту потребують постійної опори. Вони мають довгі трав’янисті чи здеревілі стебла, які по-різному прикріплюються до опори. В одних рослин стебла в’ються навколо опори (аспарагус), в ін- ших — чіпляються за неї вусиками (пасифлора, глоріоза). Багато з них під- німається вгору по стовбурах або вертикальних стінах за допомогою додат- кових коренів. Ліани використовуються для вертикального озеленення. Ни- ми добре притінити вікно або відгородити частину великої кімнати. Для ліан можна поставити дерев’яну решітку або протягнути мотузку.
Ампельні рослини. Це рослини з довгими звисаючими пагонами. Їх ви- рощують у підвісних горшках. Ефектно виглядають підвішені в кошиках розеткові рослини, здатні утворювати вусики: хлорофітум, ломикамінь, па- пороті із звисаючим листям (нефролепіс) та ін.
Епіфіти. Ці рослини поселяються на стовбурах дерев, використовуючи їх як опору, але не паразитуючи на них. Більшість цих рослин вбирає вологу з повітря за допомогою повітряних коренів. До епіфітів належать деякі папо- роті, орхідеї та бромелії. У домашніх умовах їх можна вирощувати як у гор- щиках, так і на корчах або у спеціальних блоках з кори дуба, сосни чи бере- зи. До опори їх прикручують тасьмою.
Сукуленти. Це велика група рослин з м’ясистими соковитими стеблами. Листя їх часто має вигадливу форму: намистинок, кульок, валиків. Деякі сукуленти називають «живим камінням». До групи сукулентів належать кактуси, алое, молочаї, агави, товстянки, седуми.
Для оформлення сучасного інтер’єру часто використовують кактусні рос- лини. Їхні живописні форми гарно поєднуються з геометричними формами сучасних меблів і декоративними тканинами. Кактуси висаджують поодинці в керамічні горшки або групами в широкі низькі форми на зразок підносів. Із кактусів і каміння різної форми можна створювати живописні декоратив- ні композиції. Великою перевагою кактусів є невимогливість, здатність дов- гий час бути без води. Більшість видів кактусів світлолюбні, тому їх ставлять у добре освітлених сонцем місцях.
Добираючи рослини для кімнат, необхідно врахо- вувати, що деякі з них отруйні і шкідливі для здо- ров’я. До таких належать олеандр, деякі види аро- їдних, примула обконіка, деякі магнолії та ін.
Шкідливі для здоров’я також квіти, що мають сильний запах, наприклад, гіацинти, лілія королівська. Їх не повинно бути багато в приміщенні. Не можна залишати ці квіти в кімнаті на ніч.
Добираючи квіти, необхідно враховувати призначення і розміри примі- щення.
У спільній кімнаті для озеленення використовують великі рослини, на- приклад, фікус, пальму, лимонне дерево, високорослі стрункі кактуси, гор- тензію, юстицію, пеларгонію та ін. Поряд з великими у цій кімнаті рекомен- дується розміщувати рослини середньої і малої висоти — азалію, фуксію,
179
Р о з д і л ІІІ
мирт, кактуси та ін., а також ампельні рослини на високих підставках або в настінних висячих вазах. Цими рослинами разом з великими можна ство- рювати виразні декоративні композиції.
Для спальні і дитячих кімнат найбільше підходять аукуба японська, ан- туріум величний, бегонія королівська, хлорофітум, ампельні та деякі інші рослини. Не рекомендується розміщувати у спальнях і дитячих кімнатах колючі рослини (кактуси, агави та ін.).
Укабінеті можна розмістити одну велику рослину (наприклад, пальму чи фікус) і дві-три таких, що цвітуть, які створять необхідний кольоровий конт- раст у стримане кольорове оформлення і ділову обстановку приміщення. Доречними тут будуть високорослі стрункі кактуси, сукулентні (алое дерево- видний, мильний і смугастий, каланхое з однією квіткою тощо) й ампельні рослини.
Укухні можна знайти місце для однієї-трьох рослин, бажано, щоб вони цвіли. Їх можна поставити на буфет, обідній стіл, а одну низькорослу квіт- ку — на вікні.
Створюючи зелену декорацію кімнат, обов’язково необхідно враховувати індивідуальні смаки усіх членів родини.
Істотний вплив на зручність проживання й есте- тику житла, а також на розвиток рослин має їх розміщення. Поширений спосіб розміщення вели- кої кількості рослин на підвіконниках не має нічо-
го спільного із сучасною зеленою декорацією житла. Рослини на вікні усклад- нюють вентиляцію приміщення і поглинають значну частину світла. Не кращим місцем для квітів є високі шафи або верхні полиці кухонних буфетів.
Квіти розміщують поодинці або групами. Найкраще місце для них — по- близу вікна на спеціальних підставках. Великі рослини (фікуси, пальми, лимонні дерева та ін.) найкраще ставити на підлогу, не забуваючи про спе- ціальні підставки і коритця під горшки, щоб не псувати підлогу. Можна од- ну-дві квітки поставити і на підвіконня, якщо вони не заважатимуть відкри- ванню вікна і не перешкоджатимуть проникненню сонячного світла у при- міщення. Дуже гарний вигляд мають квіти у підвісних настінних вазах. По- ливаючи квіти у таких вазах, треба бути уважним, щоб не попсувати стіну.
Вибираючи місце для рослин, потрібно враховувати колір стін, меблів, драпірувальних тканин, килимів. На фоні світлих стін, меблів і штор добре сприймаються рослини з темно-зеленим листям і яскравими синіми, черво- ними й оранжевими квітами. З насиченою за кольором стіною, темними меб- лями і темними шторами добре гармонують рослини зі світлим листям і ніж- ними голубими, рожевими, жовтими і білими квітками.
Бажано, щоб біля рослин не було штор, покривал, килимів і меблів з яск- равим зеленим, червоним, голубим чи жовтим кольором, на фоні яких квіти не сприймаються. Найкращий кольоровий фон для рослин — білий, світло- сірий, золотистий, гороховий і натуральної деревини.
Погано сприймаються квіти на фоні стіни з грубим накатом чи поклеєної барвистими шпалерами з великим малюнком, а також на фоні великоорна- ментованих штор, покривал і килимів. Тому, якщо в кімнаті є квіти, бажано, щоб стіни були одноколірні без накату або поклеєні шпалерами з дрібним, неяскравим малюнком.
180
Організація домашнього господарства
Кольорове вирішення, меблювання, декоративне оформлення й озеленення квартири є основою благоустрою житлового інтер’єру. Але повного ус- піху в обладнанні житла можна досягти лише за
умови вирішення таких на перший погляд дрібних питань, як освітлення приміщень, оформлення стіни біля ліжка, вибір місця для телевізора тощо. Правильне вирішення цих питань дасть змогу істотно збільшити зручності житла і одночасно надати композиційної довершеності його декоративному оформленню. У благоустрої й оформленні житла не повинно бути «білих плям», оскільки будь-яка недоробка може порушити стрункий ансамбль інтер’єру.
Від того, наскільки правильно освітлене житло, великою мірою залежать працездатність мешканців, збереження їх зору, комфорт приміщення.
Умебльовуючи квартиру, необхідно відразу передбачити в ній куточки для відпочинку, роботи, приймання їжі тощо, щоб і освітлення кожної з цих зон можна було зробити індивідуальним.
Загальна житлова кімната освітлюється три-шестиламповою люст- рою, яку розміщують під стелею у центральній частині кімнати. У кожній зоні влаштовують місцеве освітлення.
Уробочій зоні зосереджене світло потрібно спрямовувати на всю поверх- ню столу, а розсіяне — на оточення робочого місця. Лампу необхідно ставити ліворуч від того, хто працює. Найзручнішою є лампа на шарнірному крон- штейні, який дає можливість змінювати освітлення робочої площини столу. Зручна також лампа на гнучкій металевій ніжці. Світло в робочій зоні по- винно бути білим і не дуже яскравим — достатньо лампи потужністю 60 Вт. Найкращий абажур — з прозорого скла чи світлотехнічного паперу білого, молочного або зеленого кольору.
Зона сну в загальній кімнаті освітлюється бра, яке розміщують ззаду і трохи збоку від голови того, хто лежить. Світло бра не повинно бути сильним (лампа потужністю 40 Вт). Замість бра можна поставити на тумбочку лампу- нічник.
Зону відпочинку краще освітлювати за допомогою торшера з трьома сві- тильниками. Світло однієї лампи спрямовують на журнальний столик, дру- гої — на стелю (для забезпечення загального м’якого освітлення); третю лампу можна спрямувати на будь-який ефектний фрагмент кімнати, напри- клад, на яскраву штору, червоний горщик з квітами чи картину. Абажури торшера можуть бути різнокольоровими.
Освітлення обідньої зони має бути досить сильним (лампа потужністю 100 Вт). Особливо добре повинна освітлюватися поверхня столу.
Успальні дорослих потрібне загальне освітлення середньої сили від одно-дволампової люстри чи плафона. Крім того, ліжка освітлюють бра або настільними лампами. Біля туалетного столика встановлюють висячу лампу або торшер з таким розрахунком, щоб рівномірно освітлювалося обличчя. Цього можна досягти, якщо джерело світла встановити з обох сторін столика. Для спальні найкраще підходять розсіювальні абажури — світло-матові або молочні.
181
Ро з д і л ІІІ
Удитячій кімнаті головним освітленням є загальне — від світильни- ка, підвішеного до стелі. Воно повинно бути яскравим, але без різкого пере- ходу від світла до тіні. Для цього можна застосувати матеріал, який розсіює світло. У дитячій не рекомендуються скляні абажури; найкращими є абажу- ри із світлотехнічного паперу. Робоче місце дитини рекомендується облад- нати настінною лампою на шарнірному кронштейні або лампою, підвішеною ліворуч над столом. Біля виходу з кімнати бажано влаштувати сигнальну лампочку, яка допоможе дитині вночі знайти двері.
Укабінеті варто розміщувати настільну лампу на письмовому столі, тор- шер — у зоні відпочинку біля журнального столика. Біля комп’ютера чи друкарської машинки можна поставити настільну лампу або підвісний сві- тильник.
Упередпокої повинно бути яскраве освітлення. Зону перед дзеркалом найкраще освітлювати двома бра, розмістивши з обох боків дзеркала. Якщо у передпокої є телефон, то необхідно подбати про достатнє його освітлення, скориставшись бра.
Кухню обладнують загальним і місцевим освітленням. Загальне освіт- лення є основним і має бути досить сильним. Для кухні площею 7 м2
необхідна лампа потужністю не менш як 75 Вт, а площею 7 – 10 м2 — 100 Вт. Найкращий світильник для кухні — плафон. Для місцевого освіт- лення робочого місця в кухні рекомендується використовувати люміне- сцентні лампи, підвішені знизу до навісних шаф або до стіни. Лампи по- винні бути закриті непрозорими щитками або екранами, так щоб світло не падало в очі.
У ванній кімнаті використовують загальне і місцеве (бра) освітлення. Загальне освітлення повинно бути сильним (лампа потужністю 75 Вт), але не різким; лампу рекомендується закрити матовим абажуром. Місцеве освіт- лення краще влаштовувати за допомогою бра, розмістивши з обох боків дзе- ркала. Джерелом бокового світла можуть бути лампи потужністю 40 чи
60Вт або люмінесцентні.
Значного декоративного ефекту (контраст світла, тіні і кольору) можна
досягти, використовуючи освітлення за функціональними зонами. При цьо- му виділяються найважливіші і найкращі фрагменти приміщення, що сприяє його художній виразності.
Самі світильники є прикрасою квартири, тому їх добору необхідно приді- ляти особливу увагу. Форми світильників повинні відповідати загальному характеру оформлення квартири, стилю і кольору меблів, занавісок на вік- нах тощо. Проте варто уникати великих світильників з надмірною позоло- тою і пістрявим забарвленням абажурів. Форма світильника повинна бути простою, а матеріали і колір скромними. Дуже добре, якщо всі світильники у квартирі — з одного набору або зі спільними стильовими рисами. Це сприяє художній цілісності інтер’єру житла.
182