Р о з д і л VIІ

стан людини. Погашення сигарети, спаленої наполовину — бажання завер-

шити розмову.

Косий погляд з піднятими бровами і посмішкою — зацікавленість вами. Косий погляд і опущені брови — вороже і критичне ставлення до вас.

Зауважимо, що вчені розрізняють три типи поглядів:

³діловий — співрозмовники дивляться на умовний трикутник, який розміщується на лобі, що сприяє утриманню поглядів приблизно на однако- вому рівні;

³соціальний — співрозмовники звертають увагу на трикутник, який проходить через лінію очей до підборіддя;

³інтимний — це низка поглядів від соціального до трикутників умов- них на інших частинах людського тіла.

Людина, яка має високий рівень культури спілкування, дотримується за- гальноприйнятих норм і активно користується всіма засобами вербального і невербального спілкування. Культурна людина не лише вміє правильно спілкуватися, а й здатна до сприйняття свого співрозмовника, має витримку

ітерпіння його вислухати і, користуючись своїм життєвим досвідом, може виступати навіть посередником у вирішенні чужих конфліктів, уникаючи при цьому створення власних конфліктних ситуацій.

Запитання і завдання

1.Опишіть можливі варіанти комунікативних ситуацій та допустимий міжособистісний простір між співрозмовниками. 2. У яких комунікативних ситуаціях є прийнятною соціальна відстань між учасниками розмови? 3. Які чинники впливають на відстань між людьми у кому- нікативному процесі? 4. Чи впливають національні традиції на відстань між комунікаторами?

5.Які ви знаєте невербальні засоби спілкування? 6. Назвіть системи невербальних засобів спілкування. 7. Що вивчає кінесика? 8. Що є об’єктом дослідження проксеміки? 9. Які ви знає- те типи поглядів?

7.18.СПІЛКУВАННЯ У РОДИНІ

У сучасних умовах розвитку суспільства особливої значущості набула сім’я та внутрішньосімейні відносини, загострилася проблема спілкування між поколіннями в сім’ї. Оскільки сімейні взаємовідносини мають більш емоційний та духовний характер, на другий план відійшли економічні та демографічні моделі взаємовпливу в сім’ї.

В умовах загострення суперечностей у суспільстві посилюється вплив на сім’ю традиційних і нових негативних чинників. Дорослі члени сім’ї переносять психоемоційні перевантаження, не можуть адаптуватися до труднощів, знайти вихід з кризової ситуації, з безробіття, з важкого економічного становища.

Усе це позначається на сімейному благополуччі.

Сила сім’ї у згуртованості, у злагоді. Недарма у народі поширеними є приказки: «Нащо кращий скарб, коли в сім’ї лад»; «З добрим подружжям і горе розгорюєш».

462

Культура спілкування

Загальновідомо, що благополуччя сім’ї ґрунтується на співвідношенні ма- теріального і духовного аспектів. У переважній більшості сімей акцент ро-

биться на духовності її членів.

Важливим моментом у взаємовідносинах між членами сім’ї є:

³культура спілкування;

³прагнення до ліквідації можливих суперечностей;

³уміння дивитися на події і обставини з позиції іншого;

³довіра один до одного;

³високий ступінь взаєморозуміння;

³взаємозахопленість та вміння поступатися і слухати.

Зауважимо, що велике значення у комунікативному процесі між членами родини мають ті «мовні традиції», які шліфувалися багатьма поколіннями предків і бережно шануються нащадками (вони закладені у нашій свідомос-

ті), зокрема, мамо, тату, сину, доню, брате, сестро, бабусю, дідусю, пане, панно, пані, паничу; будь ласка, будьте ласкаві; вибачте, пробачте, да- руйте, прошу вибачення, прошу мене вибачити, я дуже жалкую, мені дуже шкода; Добрий ранок (день, вечір)! Добридень! Здрастуйте! Доброго ранку! До побачення! Прощайте! Прощавайте! До зустрічі! Щасливо!

На думку С. Богдан1, мовна поведінка народу поєднана із його загальною культурою, етнопсихологічними рисами, народними традиціями. Материн- ська колисанка, її ніжне слово і весь родинний словесний устрій — це осно- ва, на якій віками ткалось міцне і надійне полотно української ввічливості. Для дитини вишукувались у мовних стільниках нові звертання: сонечко, зі-

рочко, квіточко, пташечко, любчику, золотко, пестунчику, щебетушечко, маківочко, ясочко, крихітко, втіхо, стрибунчику, кицюню… Ця любов,

вкладена у дитячу душу, поверталася відлунням: мамо, мамонько, мамоч-

ко, мамунцю, мамуню, мамусю, мамуленько, мамулечко, мамусенько, ма- мулюсечко, мамунечко, мамуньочка, мамусеньочко, мамусечко … Така емо-

ційна варіативність трапляється і у власних назвах — іменах: Іван — Іван-

ко, Іваненько, Іваночко, Іванечко, Іванець, Іванина, Іваник, Іванчик, Івано- чок, Іванцьо, Іванько, Іваньо, Іванунь, Івануньо, Івась, Івасько, Івасенько, Івасечко, Івасик, Івасьо, Івасюнь, Івасенько, Івасюнечко, Івасюньо, Івашко,

Івашенько, Івашечко2. Усе це свідчить про доброзичливість, щирість, миро- любність, ніжність у взаєминах українського народу.

Батьки мають дбати про виховання у своїх дітей такої риси, як ввічли- вість, яка є основою співжиття не лише у робочому колективі, а й у родині. Ввічливою є людина, яка дотримується у своєму житті правил пристойності і шанобливості до оточуючих. Ввічливість потребує передусім пошани до лю- дини, уміння тактовно і уважно ставитися до неї.

Батьки не повинні допускати у спілкування при дітях образливих слів, принизливих прізвиськ, пияцтва та елементарних порушень норм людської поведінки. Прокинувшись вранці, батьки повинні привітатися до своїх дітей

1Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. — К., 1998. — С. 32.

2Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. — К., 1986. — С. 54.

463

Р о з д і л VIІ

якомога ніжніше. Лягаючи спати, сказати «На добраніч». Звертаючись до дітей з будь-яким проханням, вживати слова ввічливості.

Батькам необхідно привчати дітей:

³дякувати після їди, а також за послугу;

³вставати, коли зайшов гість;

³коли батьки чи дорослі просять будь-яку річ, подати цю річ у руки, а не вказувати, де вона лежить;

³не розмовляти сидячи, якщо батьки, які звертаються до дитини, стоять;

³не перебивати, коли розмовляють дорослі;

³просити вибачення, а також не виявляти зайвої допитливості до розмов дорослих та до різних подій на вулиці тощо1.

Якщо дітей привчати до цих елементарних правил ввічливості, то вони будуть глибоко вдячні своїм батькам і гідно почуватимуть себе у соціумі.

Виховання ввічливості полягає не у спеціальних вправах, а у діях і вчин- ках дорослих, зокрема батьків, яких діти копіюють у всьому.

Американські дослідники В. Мет’юз та К. Миханович у результаті ви- вчення широкого спектра реальностей сімейного життя знайшли десять важливих відмінностей між щасливими і нещасливими сімейними союза- ми. З’ясувалося, що в нещасливих сім’ях подружжя:

³мають різні думки з багатьох питань і різні способи вирішення бага- тьох проблем, які стосуються сім’ї;

³погано розуміють почуття іншого;

³говорять слова, які дратують іншого;

³часто відчувають себе нелюбимими;

³не звертають уваги на іншого;

³відчувають потребу в довірі;

³не відчувають поруч себе людини, якій можна було б довіритися;

³рідко роблять компліменти один одному;

³вимушені часто поступатися чоловікові (дружині);

³бажають більшого кохання.

Сім’ю можна розглядати в термінах внутрішньосімейної ієрархії систем та підсистем.

Сім’я — це своєрідна система. Це означає, що члени сім’ї засвоюють нор- ми поведінки, враховуючи стосунки, почуття та думки інших членів сім’ї. Вони знають, що їх поведінка може зумовлювати як матеріальні, так і пси- хологічні заохочення та покарання.

Уявлення про себе та інших у сім’ї значною мірою формуються в історії сімейних взаємовідносин. Значні зміни в поведінці одного члена сім’ї впли- вають психологічно та емоційно на інших його членів.

Один із чинників стабільності і функціонування сім’ї — спілкування між поколіннями та взаєморозуміння, які визначаються історією кожної окремої сім’ї.

Особистісні характеристики кожного її члена (система цінностей, звички, соціально-економічний статус, потреби), структура сім’ї, культурні традиції, стиль виховання (підтримка між поколіннями, відповідні вимоги, світо-

1 Домоводство / За ред. І.С. Кривенького. — К., 1959. — С. 497.

464

Культура спілкування

сприйняття), особливості спілкування (структура ролей, стереотипи поведін- ки, залежність членів сім’ї один від одного, способи спілкування та нейтра- лізація конфліктних ситуацій, внутрішньосімейні міфи та ритуали) і особ- ливості життєдіяльності поколінь у сім’ї.

Слід зазначити, що основними чинниками, що впливають на виникнення проблем спілкування в сім’ї, де спільно проживають батьки і молоді, є особ- ливості досвіду кожного члена сім’ї.

Вихованість, культура людини перевіряються у сім’ї, у поводженні з рід- ними. Народна мудрість гласить:

Прийдеш до сина — кепська гостина, прийдеш до доньки — наберешся бідоньки, прийдеш до зятя — не твоя хата.

Так виховав сина, що сам тепер боїться.

Батько і мати виховують дванадцять дітей, які не можуть прогоду- вати на старість двох батьків.

І від доброго вітця народиться скажена вівця. Нема чого дивувати, така була й її мати. Яка вода, такий млин, яка мати, такий син.

Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець.

Ще І.П. Котляревський стверджував, що там щасливі люди, де «злагода в сімействі, де мир і тишина».

Етикет сімейних взаємин становить і моральний принцип (культура спіл- кування у сім’ї, поведінка подружжя у побуті — головні ознаки порядності, інтелігентності).

Батьки, їх стосунки, манери, етикет сімейних взаємин є прикладом моло- дій сім’ї для наслідування. Звичайно, дітей різного віку потрібно навчати правил поведінки. Насамперед треба виховувати у них:

³повагу до старших (мами, тата, бабусі, дідуся);

³бажання прислухатися до їх думки;

³чуйність, сумлінність, уміння володіти собою;

³терпимість;

³делікатність і тактовність, чемність;

³турботу про інших членів родини.

Культура спілкування у родині — це наявність поваги до чоловічої і жі- ночої гідності. Мати і батько повинні виховувати ці риси у дітях. Дівчинці потрібно розповідати, що жіноча гідність — у її чарівності, доброті, ніжності, турботі про чоловіків (батька, чоловіка, сина), постійна готовність підтрима- ти чоловіка (навіть у важкі часи).

Хлопчик має знати, що чоловіча гідність — у здатності бути другом жінці, у його інтелігентності, у повазі до жінки (матері, сестри, коханої).

Шлюб створюють на основі кохання. І в сім’ї має панувати любов, яка дає основу всьому живому. Вона творить, зберігає, дає насолоду.

М.М.Коцюбинський стверджував, що кохання засноване на злитті двох почуттів — дружбі і хтивості (листи до О.І. Аплаксіної).

«Хороша любов є та, яка є істинною, міцною і вічною» — писав Г.С.Сковорода.

465

Р о з д і л VIІ

«Любов сильніша смерті», «Хто вірно кохає, той часто вітає», «Дівчат лю- бимо за те, чим вони є, а хлопців за те, чим вони обіцяють бути», — ствер- джує народна мудрість.

Кохаючи, молоді люди повинні дотримуватися етикету сімейних відно- син, який передбачає:

³рівність, дружбу, взаємоповагу;

³довіру (без ревнощів, мук та страждань);

³уміння розуміти, шанувати і цінувати в людині те позитивне, що в неї є;

³розвиток духовного світу;

³чемні манери;

³естетичний вигляд чоловіка і дружини після одруження.

У всі часи молодь висувала різні теорії щодо кохання:

³у 20 – 30-ті роки — теорію склянки води (проголошували «свободу ко- хання» як задоволення фізіологічних потреб);

³у 60 – 80-ті роки у США — теорія вільного сексу.

Скільки ж разів можна кохати? Є багато цікавих висловлювань щодо цьо- го: «Я хочу любити тільки одну й на все життя» (М.Чернишевський);

«Це не злочин — кохати кілька разів, і то не заслуга — кохати лише раз, утім, дорікати за перше і вихвалятися другим — однаковою мірою безглуз- до» (В. Бєлінський).

«Жаль ваги не має, кого раз серце полюбить, з тим і помирає», «Кого ко- хає, за тим і зітхає», «З тоски та печалі в голову зайшла — та вже десятьох найшла» (прислів’я та приказки).

У сучасній соціальній психології прийнято всі види відносин між людьми (навіть у сім’ї і на виробництві) групувати на: співробітництво, паритет, зма- гання, конкуренція, антагонізм.

Співробітництво — ідеальний випадок взаємовідносин, який передба- чає взаєморозуміння та взаємопідтримку.

Паритет — рівні, «союзницькі» відносини, які ґрунтуються на взаємній вигоді членів.

Змагання — бажання досягти більшого й кращого в доброзичливій кон- куренції.

Конкуренція — прагнення очолити інших, пригнічуючи їх ініціативу. Антагонізм — різкі суперечності між членами групи, за яких їх об’єд-

нання має недоброзичливий відтінок, зберігається через сильний тиск. Найкращим видом взаємостосунків у сім’ї є співробітництво. На жаль,

можливість збереження подібних взаємовідносин дарована далеко не всім сім’ям, і у разі надмірного звикання, а то й ерозії сімейних почуттів, сімейні взаємовідносини можуть перейти в паритет, тобто рівність сторін при розгляді будь-яких конфліктів. Це теж непогано для сім’ї, однак момент не- обхідної для паритету взаємовигоди може інколи бути надмірно гострим: далеко не завжди те, що вигідно одному, такою самою мірою вигідне для ін- шого, і для дітей прохолодна атмосфера паритету не може бути визнана іде- альною — дуже важливий для них емоційний зв’язок з батьками, який відсут- ній у паритеті.

Можлива і конкуренція між членами сімейного союзу, якщо вона спрямо- вана на досягнення важливої і корисної для сім’ї мети.

466

Культура спілкування

Однак дух змагання не завжди корисно впливає на дітей, а особливо у разі відсутності належної витримки і такту зі сторони батьків. Частими є ви- падки, коли конкуренція переростає в антагонізм, який має негативний вплив не лише на дорослих, а й дітей.

Правила поведінки в сім’ї кожен із нас засвоює поступово ще в дитинст- ві — на прикладі батьків, родичів та знайомих. Лише безпосереднє спілку- вання членів однієї родини із представниками іншої, сповна використаний «метод спроб та помилок» навчають нас поступатися один одному, уникати безглуздих конфліктів, знаходити сімейну злагоду. Особливо важко й боліс- но коригувати сімейну поведінку в перші роки спільного життя, коли нові турботи породжують низку суперечностей, які не помічалися або не виявля- лися раніше, у пору закоханості. Починають даватися взнаки вади вихован- ня, особливості характеру, звичок, розбіжності в оцінках людей, явищ, речей тощо. Щоб ці суперечності не переростали у чвари, дуже важливо знати гли- бинні причини, які їх породжують.

У створенні міцної сім’ї, сімейного щастя важливу роль відіграють соціа- льні, психологічні й біологічні особливості кожного з подружжя. Сумісність чи несумісність цих особливостей має вирішальне значення для долання суперечностей у сімейних стосунках.

Соціальна сумісність — це сумісність світоглядів, ідеалів, ціннісних орі- єнтацій, життєвих планів людей. Сумісність передбачає можливість мати власну думку з тих чи інших питань, а також за бажанням шукати само- стійного вирішення життєвих проблем. Дружні сім’ї тим і виділяються, що в них панує вільний обмін думками, завжди пульсує життя.

Душевній близькості між членами сім’ї може заважати диктаторство од- ного з подружжя, коли головним принципом відносин є слухняність. Діти, які ростуть у такій атмосфері, часто відстають у своєму духовному розвитку.

Психологічна сумісність — це сумісність темпераментів, характерів, емо- ційно-вольових особливостей людей. Один постійно прагне до спілкування, підтримки, схвалення його дій чи поведінки іншими людьми й тому важко переносить самотність. Інший, навпаки, схильний до замкненості, постійно відчуває напруженість, навіть у присутності знайомих. Однак це не означає, що люди з відмінними рисами не можуть покохати одне одного й створити міцну сім’ю. Не треба лише намагатися зробити іншого подібним до себе. Слід також пам’ятати, що існує певна відмінність між психікою чоловіків і жінок, особливо на рівні вищих психічних функцій.

Біологічна сумісність — це відповідність потреб в інтимному спілкуванні одного з подружжя можливостям і потребам другого. Біологічна несуміс- ність, неможливість нормального статевого життя, невміння налагодити йо- го є поширеним явищем. Певна частина подружніх пар могла б усунути її з допомогою лікаря-сексолога, але соромляться це зробити, що часто призво- дить до розірвання шлюбу.

Крім суперечностей між подружжям, головною причиною яких є соціаль- на, біологічна чи психічна несумісність, злагоді у сімейному колективі мо- жуть заважати й суперечності між представниками старшого й молодшого поколінь. Вони пояснюються динамічними процесами, що відбуваються в нашому суспільстві, а також прагненням батьків зрівняти свідомість дітей із

467