Р о з д і л VIІ

своєю без урахування нових умов життя й природного вікового бар’єру між поколіннями. Ці суперечності можуть мати різні вияви і дуже часто спричи- няють появу конфліктів.

Запитання і завдання

1. На чому мають ґрунтуватися взаємовідносини членів родини? 2. Чому батьки повинні дбати про культуру спілкування в сім’ї? 3. До чого потрібно привчати дітей? 4. Чому в сім’ї має панувати кохання? 5. Опишіть тип спілкування у вашій родині.

7.19. МИСТЕЦТВО ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ

Якби люди були однаковими, проблема розуміння одне одного не вини- кала б. Тоді б усі однаково мислили, говорили, діяли.

Якби люди взагалі нічого спільного не мали, то й порозумітися вони не змогли б. Взаєморозуміння передбачає два моменти:

1)спільність людей за духом;

2)певні відмінності між ними.

Взаєморозуміння — це таке розшифрування партнерами повідомлень і дій одне одного, яке відповідає їх значенню з погляду їхніх авторів1.

Виокремлюють три рівні взаєморозуміння: згоду, осмислення та співпе- реживання.

Під згодою слід розуміти взаємно погоджене оцінювання ситуації та пра- вил поведінки кожного учасника спілкування. Це зовнішній (формальний) рівень взаєморозуміння. Уміння зрозуміти ситуацію і підпорядкувати свої емоції та поведінку до неї й до поведінки інших — важлива умова спільної діяльності. Підкоритися розумним нормам поведінки — перший крок до взаєморозуміння. Однак його зробити найважче. Адже згода — це своєрід- ний компроміс інтересів.

Для того щоб досягти згоди, необхідно уміти поступатися своїми інтере- сами, смаками, уміти зважати на інших і навіть у певних ситуаціях жертву- вати чимось, бути поблажливим до тієї людини, якій це зробити важче, ніж вам. Ми часто стаємо свідками неадекватної поведінки людей, які замість того, щоб дійти згоди, сваряться і навіть конфліктують (у транспорті, мага- зині, лікарні тощо). Усе це не викликає позитивних емоцій в оточуючих їх людей, які мимоволі стають свідками таких псевдоконцертів.

Найважче досягти згоди людям різного віку, зокрема дітям з батьками, внукам з бабусями і дідусями. Даються взнаки смаки різних поколінь, по- гляди людей різної вікової групи і, можливо, небажання зрозуміти одне од- ного. Часто дорослі самі втрачають свій шанс досягти згоди з дітьми, нав’язуючи їм свою волю, смаки, мрії. З ними дитина має миритися, оскіль- ки батьки злого не бажають своїй дитині. І виникає ситуація внутрішнього спротиву — дитина не погоджується, сперечається, намагається відстояти

1 Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. посібник. — К., 2003. — С. 81.

468

Культура спілкування

свої вподобання, своє право вибору діяти. Отже, важливим елементом згоди є вміння поступатися і зважати на інших.

Розуміння як осмислення — це такий стан свідомості, коли в суб’єкта ви- никає впевненість в адекватності своїх уявлень і дібраних засобів впливу. Без такого стану не можна продовжити спілкування з метою координації дій

успільній діяльності. Тут характерним є відчуття внутрішнього зв’язку, ор- ганізованості в обговоренні, встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Розумінню як осмисленню сприяють діалоги, уміння знайти спільну мову, навчитися слухати одне одного й аналізувати погляди кожного1.

Цей етап взаєморозуміння є дуже важливим як у професійному (оскільки сприяє підвищенню успішності роботи), так і в приватному (сімейному) житті.

Ми можемо часто чути у повсякденному житті фрази: «Мій чоловік (дру- жина, дівчина, друг) розуміє мене з півслова». Це означає, що між людьми встановився високого рівня позитивний психологічний контакт, який перед- бачає у певних ситуаціях розуміння одне одного і без слів — за допомогою погляду, жесту, посмішки тощо. Однак бувають ситуації, коли люди багато говорять, а при цьому не розуміють одне одного, точніше — не бажають зро- зуміти. У таких ситуаціях ми повторюємо фразу наших бабусь і дідусів: «Їй (йому), як горохом об стінку».

Бажання зрозуміти свого співрозмовника, осмислити сказане ним є дуже важливим етапом взаєморозуміння, оскільки люди, які розуміють одне одно- го близькі за духом, здатні до співпереживання і готові підтримати людину

ускладній життєвій ситуації.

Взаєморозуміння та співпереживання передбачають здатність враховува- ти стан співрозмовника. Люди, що перебувають у збудженому стані, мають заспокоїтися, а у пригніченому стані — активізуватися.

Стан людини можна визначити за експресією обличчя, жестами, позою, які дають змогу не лише побачити ставлення людини до співрозмовника, а й до інформації, яку він часом намагається приховати. Тому з морального по- гляду слід розпізнати емоційний стан іншого.

Співпереживання є важливим елементом людського спілкування. У нашому заклопотаному, динамічному житті часто не вистачає часу на «емо- ційне» спілкування. Іноді знайомі нам люди перебувають у такому психоло- гічному стані, що потребують нашої уваги як слухачів, аби поділитися з на- ми радощами чи невдачами. Вони не потребують від нас порад чи програми дій, їм необхідна лише увага, звичайна людська увага і співпереживання за їхню долю.

На перший погляд може здатися, що тут немає нічого особливого — ви- слухати та «поохати» над долею співрозмовника. Насправді це не так.

Уміння співпереживати залежить від здатності людини слухати і сприй- мати сказане, зосередити увагу на найболючішому моменті для цієї людини і знайти ті потрібні слова, які вона хоче почути у цей момент.

1 Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. посібник. — К.:, 2003. — С. 82.

469

Р о з д і л VIІ

Необхідно поводити себе таким чином, щоб людина, яка вирішила вам до- віритися, не закрилася, щоб у неї не зникло бажання поділитися з вами най- сокровеннішим, щоб вона вбачала у вас людину, здатну до співпереживань.

Взаєморозуміння — це сфера людських взаємин, де тісно переплітаються пі- знавальні процеси та емоції, соціально-психологічні правила та етичні норми.

Іншими словами, це не тільки розуміння інформації, її передавання, при- ймання, а й розуміння іншого як особистості з її потребами, інтересами, уста- новками, переживаннями, досягненнями й поразками, з її бажанням вигля- дати гідно та привабливо в очах інших, бути значущою фігурою для них.

Іноді на шляху до взаєморозуміння виникають бар’єри, які залежать від характеру комунікації та індивідуальних особливостей людей, що спілку- ються. Часто ми чуємо слова, що ця людина є важкою у спілкуванні. Це означає, що у людей, які її знають, не виникає активного бажання з нею спіл- куватися. Вони це роблять, як правило, з необхідності чи з почуття обов’язку. Отже, ця людина має такі особливості характеру і манери спілку- ватися, що відштовхує інших людей.

Радимо!

Частіше аналізуйте, чи бажають люди з вами спілкуватися, чи легко з вами спілкуватися, чи вмієте ви слухати, співпереживати, чи вмієте ви володіти своїми емоціями та ін.

Бар’єрами у взаєморозумінні можуть бути також особливості різних соці- альних груп, до яких належать співрозмовники, а також їхні соціокультурні відмінності.

Часто це виявляється у сімейному житті, коли одружуються молоді, які є представниками різних соціальних прошарків суспільства. Причиною непо- розумінь, які виникають між ними, можуть бути відмінності у:

³життєвих цінностях;

³орієнтирах;

³вихованні, яке отримали у своїх сім’ях;

³колі друзів.

На перших порах сімейного життя молоді (чоловік і дружина) будуть по- ступатися одне одному, порушуючи свої принципи і погляди на деякі речі, примушуючи себе миритися з тим, з чим до весілля вони не мирилися і чого не розуміли. Однак внутрішній спротив поступово переросте у конфлікт.

З метою збереження сім’ї вони, як правило, вибирають нейтральну модель поведінки і спілкування, намагаючись дотримуватися її впродовж свого життя.

Поради молодим (чоловікові і дружині):

1.Потрібно аналізувати факти непорозуміння.

2.Варто подумати, які з них треба обійти і які треба внести корективи

уподальше спілкування.

3.Уміти прогнозувати, передбачати виникнення можливих бар’єрів.

4.Будувати тактику запобігання конфліктам.

5.Уникати гострих кутів і заборонених тем у розмові.

470

Культура спілкування

6. Вибирати прийнятну модель спілкування з цією людиною.

Як зазначалося, іноді те, що говорить один, не зовсім розуміє інший, адже слова (символи) мають неоднакове значення для різних людей. Семантичні варіації нерідко спричиняють неправильне розуміння людиною думок ін- ших. Якщо людині не дати чіткої й повної інформації, то її дії будуть навряд чи такими, як ми хочемо. Крім того, люди, передаючи інформацію, можуть не лише її втрачати і спотворювати, а й замінювати її на іншу. Якщо двоє людей, які спілкуючись, вкладають у слова те саме значення, то вони змо- жуть порозумітися. Тому бажано з’ясувати «що є що».

Буває так, що бар’єром на шляху до взаєморозуміння є хвилювання, пов’язане з бажанням людини, щоб її зрозуміли. Тут починають діяти емоції. Деякі з них мають негативний відтінок, тому нерідко впливають на логіку викладу, мовлення, заважають уважно слухати інших і зрозуміти їх. Пози- тивні емоції також не завжди допомагають адекватному взаєморозумінню. Хоча загалом позитивні емоції стимулюють бажання зрозуміти іншу людину, поспівчувати їй та допомогти.

Іноді виникають інтелектуальні бар’єри (у кожної людини вони різні) внаслідок особливостей людини у сприйманні, мисленні, пам’яті.

Звичайно, люди реагують не на те, що відбувається, а на те, що вони сприймають. Тому особливості сприймання інформації можуть стати бар’єрами на шляху до взаєморозуміння. Відомо, що люди сприймають ін- формацію вибірково залежно від своїх потреб, інтересів, емоційного стану і характеру ситуації. Життєвий досвід у кожного є унікальним, неповторним. Тому навіть за умови, що людина має бажання бути зрозумілою й добирає найточніші слова, немає гарантії, що співрозмовник зрозуміє (навіть за умо- ви, що він у цьому зацікавлений) усю інформацію точно і повністю.

Процес розуміння залежить також від моральних і психологічних устано- вок до певних ідей або до того, хто їх передає. Якщо ці установки позитивні, то процес сприймання відбувається успішно, у противному разі — з’явля- ються знову ж таки бар’єри. Подолати їх можна лише поступово, змінюючи установки.

Бар’єрів на шляху до злагоди, взаєморозуміння між людьми багато. Їм треба запобігати, вчасно розпізнавати й долати їх. Це те негативне, що зни- жує ефективність спілкування та взаємодії між людьми. Водночас наука і практика пропонують певні способи і засоби, які сприятимуть успіху у взаєморозумінні та взаємодії.

Запитання і завдання

1. Яке місце відводиться взаєморозумінню у процесі спілкування? 2. Охарактеризуйте рівні взаєморозуміння. 3. Які виникають бар’єри у процесі комунікації? 4. Як ви розумієте термін «інтелектуальний бар’єр»?

471