Психологія і психогігієна спілкування
Запитання і завдання
1.Чому, на ваш погляд, люди конфліктують? 2. Охарактеризуйте типові види конфліктів.
3.Як жести і міміка виражають почуття? 4. Які рольові ігри в групі ви можете запропонувати?
5.Доведіть, як погляд допомагає знайти спільну мову з іншими людьми.
6.4.ПСИХОЛОГІЧНІ ВІДМІННОСТІ СТАТІ
Віками у людей створювалось стереотипне уяв- лення про гідність, образ жінки і чоловіка, які досі поширюються на всіх представників тієї чи іншої статі, незалежно від їх індивідуальних особливос-
тей і віку. Ці стереотипи стосуються як особистісних рис чоловіка і жінки, так і особливостей їх поведінки.
Поняття «гідність особистості» має велике значення у регулюванні між- особистісного спілкування, сімейних відносин, відносин чоловіка і жінки.
Гідність — це ті моральні якості, які притаманні як окремим людям, так і певним соціальним інститутам, наприклад, сім’ї. Це також характерні цін- нісні уявлення, які присутні у моральній свідомості та поведінці людини: правила поштивого тону і норми, принципи та ідеали, поняття про добро та зло, гідність, честь і безчесність тощо.
З поняттям гідності пов’язані слова «жіночність» (фемінність) та «муж- ність» (маскулинність). Жіночність (за Тимощенко Л.М.) — це ніжність, чуйність, доброта, доброзичливість, привітність, ввічливість, коректність, делікатність, тактовність, стриманість, інтелігентність, вихованість, здат- ність розуміти іншу людину, природність, гідність, скромність, вірність, по- вага до оточення, тонкощі почуттів, висока моральна краса, материнська любов і альтруїзм, охайність, уміння бути господинею вдома...
Жіночність поділяють на внутрішню і зовнішню (А. Юрцині).
Під внутрішньою жіночністю розуміють особливі риси внутрішньої куль- тури особистості жінки — тонкощі почуттів, материнську любов, співчуття до слабких людей, стриманість і скромність.
Зовнішня жіночність — м’якість і краса в рухах, охайність, уміння ство- рювати красу в праці та побуті.
Справжня жіночність — це сплав ніжності і суворості, ласки і непохитності. Саме «мудрість і непохитність жінки і виховують чесність чоловіка»
(В.Сухомлинський).
Основні риси чоловічої гідності — мужність, духовна і фізична сила, схи- льність до раціональної оцінки як власних дій, так і дій інших, відповідаль- ність за сімейний добробут, за моральне виховання, дітей, доброта, уміння знаходити спільну мову, любов і повагу оточення, суворість та вимогливість до дітей тощо.
Розрізняють такі чинники формування жіночності і мужності:
³характер сімейних взаємин;
³рівень вихованості і педагогічної просвіти батьків, старших членів сім’ї, їх моральні та інтелектуальні якості;
³морально-психологічний клімат у сім’ї;
357
Ро з д і л VІ
³ступінь участі членів сім’ї в трудовій діяльності;
³традиції сім’ї;
³зацікавленість батьків у правильному вихованні дітей;
³освітньо-виховні заклади (починаючи з дитячих ясел...);
³засоби масової інформації;
³наукова та бульварна література;
³виховання, самовиховання та самоусвідомлення особистості.
Сприйняття людини (дорослої чи дитини) відбу- вається крізь призму статевої належності. Часто серед молоді трапляються особи, за зовнішніми ознаками яких не можна розпізнати юнак це чи
дівчина. Приклад, описаний українськими психологами Т. Говорун і О. Кі- кінежді, дуже наочний — «молода істота завітала до столичної перукарні в шкіряній куртці, джинсах, сережки у вухах, ковбойські чоботи, хвіст вигля- дав з-під хустинки...
—Ви записувалися на обслуговування?
—Ні, — жувало «воно».
—У нас до жіночих майстрів попередній запис.
—Мене це мало обходить, — відповіло «воно». Люди з черги — хіба не видно, що це хлопець? Чоловічий перукар виглянув — хто наступний? Оцей хлопець — присутні. Це я хлопець? — кинуло «воно» присутнім. Не потрібна мені ваша зачухана перукарня. Я на пірсинг». Так і формується навіть не «він», не «вона», а вже нова істота «воно».
Є ще багато інших прикладів, описаних психологами, як поводять себе дорослі, залишаючись наодинці з малюками.
Діти гралися в комбінезонах, які маскували їх стать. «Ти хто? — Хлопчик чи дівчинка?» — дорослі почувалися невпевнено з малечею.
З перших днів життя дитини соціальне оточення відіграє вирішальну роль у вихованні особистості чоловіка чи жінки.
Заспокійливі або навіть погрозливі слова батьків: «Не плач, ти ж майбут- ній воїн, мужчина, а чоловіки не плачуть», «Чоловіки повинні бути сильни- ми», «Чому зарюмсаний? У тебе що не було своїх кулаків?»
Дівчинці: «Вимий свої рученята, дівчатка повинні бути охайними», «Яка
жвона красунечка!»
Ці та інші статево відповідні дороговкази супроводжують дітей всюди — вдома, у дитячому садку, у школі (з книжок, з екранів телебачення, з кінофіль- мів). Все це соціалізує дитину. Цивілізація створила цілу систему поведінкових приписів, взірців, моделей поведінки (від одягу, манер спілкування тощо до соціальних видів діяльності), які прийнято щодо сильної та слабкої статей.
Соціальні норми, що визначають функції та обов’язки чоловіків і жінок у сім’ї та суспільстві, називають статевими ролями.
Статева роль — це комбінація всього, що робить, говорить людина, як по- водиться, щоб відповідати певним приписам та нормативам суспільства, прийнятих для чоловіків і жінок.
Статеві відмінності в здібностях і формуванні професійної спрямованості можна помітити вже в дитинстві за їхніми малюнками: у хлопчиків перева- жає переважно технічна тематика — літаки, машинки, танки, космічні ко- раблі, у дівчаток — природа, тато біля телевізора, а мама на кухні тощо.
358
Психологія і психогігієна спілкування
Розрізняють такі суттєві психологічні розбіжності між чоловіками і жінками:
³дівчата переважають хлопців щодо вербальних здібностей;
³хлопці відрізняються більшою агресивністю, наочно-просторовими здіб- ностями;
³міжпівкульні зв’язки у жінок більш численні і тому вони краще синте- зують інформацію обох півкуль мозку; саме цей факт пояснює феномен «жі-
ночої інтуїції»;
³жінки мають більш високі показники щодо лінгвістичних функцій, пам’яті, аналітичних здібностей, психомоторики у ручному режимі, які пов’язують з відносно більшою активністю лівої півкулі мозку;
³переваги правої півкулі мозку у чоловіків вирізняють їхні творчі худож- ні здібності, дають можливість краще орієнтуватися у просторі;
³«жіноче» (у межах людської популяції) має забезпечити незмінність нащадків від покоління до покоління, тобто воно орієнтоване на збереження вже існуючих ознак, саме це пояснює більшу психічну стійкість жінок та усереднені параметри їх психіки;
³«чоловіче» пов’язане з необхідністю адаптації до нових, невідомих умов, що пояснює їхню більшу психологічну індивідуальність: серед чоловіків час- тіше трапляються не лише талановиті, а й психічно хворі особи;
³особливості як чоловічої, так і жіночої психіки визначаються еволюцій- но генетичною доцільністю;
³жінки відрізняються філогенетичною ригідністю і онтогенетичною пла- стичністю: легко пристосовуються на індивідуальному рівні до зовнішнього світу, їхня поведінка біологічно детермінована;
³чоловіча психіка обумовлена її філогенетичною пластичністю та онто- генетичною ригідністю, що зумовлює більшу різноманітність типів чоловічої психіки та значно менші здібності до виживання у несприятливих умовах; тому ознаки виродження в будь-якій популяції спостерігаються передусім у представників чоловічої статі.
Це узагальнене уявлення про типово «жіночу» або типову «чоловічу» по- ведінку дає відповідні назви, маскулинні та фемінні риси.
Укомедії Шекспіра «Дванадцята ніч» філософ Жак розмірковує про жит- тя та місце в ньому людини:
«Так, світ — театр, Де всі чоловіки й жінки актори.
Тут кожному приписаний свій вихід,
Іне одну з них кожен грає роль».
Аскільки ж ролей виконує сучасна жінка (ви самі, ваша мати чи сестра)? Перша роль — роль жінки, яка щодня бореться за можливість бути приваб-
ливою, намагається встигнути зробити гарну зачіску, одягтися в елегантну і зру- чну сукню. У цій боротьбі їй допомагають оптимізм і віра, що завтра буде краще.
Друга роль — дружина, творець домашнього затишку, в якому сильніша стать відчуває себе на сьомому небі і здебільшого не зазіхає на ці права. То- му жінка змушена боротися з його недоліками все життя.
Третя роль — роль матері — бореться за те, щоб діти були здоровими і стали справжніми людьми.
359
Р о з д і л VІ
Четверта роль — роль доньки/онуки, яка розривається між своєю сім’єю, роботою та немічними батьками або дідусем і бабусею.
П’ята роль — фахівець на роботі тощо.
Життя не стоїть на місці, змінюється суспільство, а разом з ним і статево співвіднесені професії та приписи поведінки: жінка-політик, жінка-боксер, жінка-підприємець. Відповідно до цього змінюється і свідомість, розширю- ються діапазони образів — чоловіка і жінки.
Велике значення у формуванні чоловіка і жінки є їх система ціннісно- смислових уявлень, тобто стать психічна.
Стать психічна формується через засвоєння статево відповідних норма- тивів поведінки, починаючи з того, наприклад, що одяг чоловіків і жінок за- стібається на різні боки. Голубий колір — для хлопчика, а червоний, роже- вий — для дівчинки.
Історично склалося, що саме у батьківському домі у дівчинки формувався синдром майбутньої залежності, а у хлопчика — позиція володарювання. Це триває і досі.
Проблеми «рівних прав» жінок і чоловіків, стереотипи розподілу ролей у сім’ї добре відображені і в темі «Жінка у рекламі України»: телевізійна рек-
лама продукції фірм «Galіna Blanca», «Multitabs», «Nescafe», «Maggie» та ін.
1.Як тільки бачиш жінку та її дочку, що розмішують суп, а потім чолові- ка і хлопчика, що, промовляючи: «як смачно вони у нас готують», одержують насолоду від супу — відразу потрапляєш до гендерного стереотипу. «Хто го- тує, а хто споживає, оцінює».
Як прекрасно розподілені ролі — жінки за допомогою кубиків «Maggie» приготували смачний суп, а чоловіки, що їдять його, не забули схвалити го- сподарську діяльність жінок.
2.Інший приклад: чоловік рано-вранці перебуває в стані ейфорійної на- солоди від запаху кави, це його пробуджує та організовує. А все жінка розум- ниця, господиня — вона прокинулася рано, і каву приготувала, і про стан сім’ї піклується теж жінка — обдаровує вітамінами «Multitabs». Адже вся відповідальність за всіх на ній.
Не доводиться замовчувати і ту тітку Асю з її порошками, миючими засо- бами... Не відстає від неї і читанка з віршиками «Мама мила раму»...
Розглядаючи бюджет позаробочого часу чоловіків і жінок, соціологи під- рахували, що жінка в середньому витрачає на сімейні справи — приготу- вання їжі, прання, закупівлю продуктів — у 6 – 8 разів більше, ніж чоловік. Прибиранням квартири займається понад 80 % жінок і лише близько 20 % — чоловіків. Допомагають дітям у підготовці шкільних завдань 70 % жінок і лише 10 % чоловіків.
Порівнюючи зміни в бюджеті та структурі незаміжньої та заміжньої жін- ки, не можна не пригадати відомий вислів: «Чоловік — це людина, яка до-
помагає жінці в труднощах, яких вона не знала б, коли б не вийшла за ньо- го заміж».
Жінка несе подвійне навантаження.
Часи, коли домінував підхід, зазначений відомим письменником Сомер- сетом Моемом «Світ — це дім чоловіка, а дім — це світ жінки», залишаються
вминулому.
Сім’я — це тільки одна з можливих сфер реалізації жіночої особистості.
360
Психологія і психогігієна спілкування
Материнство — це не обов’язок, а вибір жінки, яка свідомо часто йде на ризик для свого здоров’я.
Коли ототожнюються поняття жінка і мати, то постають запитання:
³Що робити жінкам, які з різних причин не мають дітей, яким через стан здоров’я чи особливості життєвого шляху, не вдалося виконати мате- ринську функцію, пізнати радість материнства? Їм через ототожнення жінки
зматір’ю відмовляється в праві називатися та бути жінкою. Де ж тоді права людини?
³Де тоді батьківські права? Неусвідомлена втеча від відповідальності за виховання дітей.
Якщо у ХІХ ст. жінка повинна була бути ніжною, гарною, ласкавою, до- зволяючи чоловікові бути її господарем, то тепер жіночність не в слабкості та наївності, а в духовній силі — розвиненому розумі і почутті, що витончено переплітається з жіночою ніжністю. У жіночій свідомості з’явилися нові ри- си: жінка повинна бути освіченою; енергійною, що раніше більше стосува-
лося чоловіків.
Як зазначають психологи (І.С. Кон та ін.), зміни відбуваються і в чолові- ків. Поряд з такими якостями, як сила, мужність, енергійність, у чоловіка цінуються такі якості, як здатність розуміти іншу людину, терпи-
мість, емоційна чутливість. Можна зробити висновок, що набір соціаль- но-побутових рис чоловіків і жінок перестає бути полярним, взаємовиклю- чаючим.
Краса нашого світу ґрунтується на принципі гармонії двох основних на- чал: чоловічого і жіночого, їх рівноправного розвитку, злиття і творчої взаємодії. Ставлячи запитання: «Чи гармонійне життя сучасної жінки у її соціальних, фізіологічних, психологічних, духовних аспектах?», можна почу- ти відповідь: «Ні».
До 1991 р. жіноча преса в Україні була представлена в основному сторін- ками для жінок у масових виданнях, деякими виданнями, присвяченими моді, рукоділлю, кулінарії, домашньому господарству і лише одним жіночим виданням — журналом «Радянська жінка». Інформаційний простір, відве- дений жінкам, зводився до побутової тематики, нарисовим матеріалом про жінок різних спеціальностей, жінок-революціонерок, видатних жінок або жінок-посадовців.
На той час мала місце і соціальна проблематика: як держава піклується про матерів-одиначок, багатодітних матерів і як праця впливає на робітни- цю і колгоспницю, яких зрештою почали використовувати на тяжких і шкід- ливих ділянках виробництва.
У пострадянський період назву журналу «Радянська жінка» було змінено «Жінка», з’явилося близько тридцяти нових всеукраїнських та регіональних видань, в яких висвітлені матеріали мають такі тенденції:
³масові інформаційно-розважальні і рекламно-комерційні видання не містять матеріалів, де є досить високий кваліфікований гендерний підхід, натомість, переважають публікації сексистського змісту (сек- сизм — дискримінація за ознакою статі). Реклама до журналу «Ліза» — «Ви знайдете все, що потрібно сучасній жінці». Далі в кадрі каструля, в
361
Р о з д і л VІ
яку летять продукти. Наступний кадр розфарбований сердечками, що символізує любов і секс;
³спеціальні вісники, бюлетені, альманахи, газети і журнали, які вида- ють жіночі громадські організації, — більше стосуються різних аспектів жі- ночого руху;
³згідно з телеустановками, на долю жінки має випадати лікування хворих дітей та чоловіка, догляд за малюком від народження і до ... років, підтримання чистоти в квартирі, блиску кахлів та полірованих меблів тощо.
Отже, у чоловіка формується «експлуататорська» концепція сімейного життя, коли дружині надається право на рівну з чоловіком участь у профе- сійній діяльності з ексклюзивним правом на домашню працю.
Усучасний український культурний простір вторгаються низько- якісні продукти масової культури: «сексуальна пропаганда», спеціальні видання різних видів «сексотехнік» — подібна бульварна література, від- еопродукція, відверта порнографія стали доступними як підліткам, так і дітям.
Існує серйозна проблема — пропаганда насилля і розпусти, реклама сек- суальних послуг, яка несе «нове» бачення жіночих і чоловічих ролей у суспі- льстві. Проституція має багатоманітне обличчя: елітна для «нових україн- ців»; пов’язана з іноземними громадянами; експорт-проституція; проститу- ція, пов’язана з секс бізнесом (робота у стриптиз-шоу, нічних барах, кафе, ресторанах); проституція за оголошеннями, яка маскується під знайомства, послуги масажисток; проституція вулиць та вокзалів; проституція, що поши- рюється у гуртожитках, закладах освіти і навіть у школах; проституція, пов’язана з наркоманією та алкоголем тощо.
|
Навколо жінок створюється безліч міфів. |
|
Міфи та реальність |
||
Міф 1. Коли вже жінка береться за справи, і в |
||
|
неї ці справи виходять (політика, бізнес, наука), то |
|
|
вона втрачає свою жіночність, перетворюється на |
«залізну леді», чоловікам краще триматися від неї на відстані. Надзвичайну стійкість цього міфу підтвердили і результати опитування
юнаків і дівчат, проведеного вченими Міжнародного гуманітарного центру «Розрада», який очолює відомий психолог В. Бондаровська.
Проте це твердження можна спростувати, хоча б тому, що найзалізніша у політиці жінка прем’єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер має пре- красну родину та дітей, які не помічені у якихось серйозних відхиленнях, і залишається привабливою і діловою у своєму зрілому віці.
Міф 2. Чоловік має бути головою сім’ї і контролювати сімейне життя. Дані дослідження Центру «Розрада» (1999) свідчать про те, що:
70 % хлопців вважають, що домашнє господарство є справою жінок, а не чоловіків (21 % дівчат так думають); 57 % хлопців — що кар’єра зава- жає жінці бути хорошою дружиною та матір’ю (17 % дівчат); 76 % хлоп- ців — чоловік має бути головою сім’ї та контролювати сімейне життя
(32 % дівчат).
Жоден з опитуваних не поставив запитання: «А чому саме в сім’ї
обов’язково повинен(на) бути голова?»
362
Психологія і психогігієна спілкування
Увідомих фізиків Марії та П’єра Кюрі було дві прекрасні доньки. Ця па- ра змогла успішно поєднувати і роботу, і сімейне життя, і батьківство. У їх- ній родині і мови не було про меншовартість жінки та її домашньої роботи, про верховенство чоловіка і контроль з його боку щодо жінки чи дітей. Обоє працювали, обоє займалися сімейними справами.
Вусьому світі шкільна освіта ґрунтується на вихованні відмінностей або розбіжностей. Така освіта спрямована більше на те, щоб підкреслити існуючі соціальні відмінності між хлопцями та дівчатами, між чоловіками та жін- ками, ніж знайти подібність, яка могла б усунути такі розбіжності. Вихован- ня починається вдома та підтримується всім суспільством.
Батьки виховують дівчат інакше, ніж хлопців, бо батьки, родичі, сусіди сприймають дівчат радикально відмінно від хлопців. Ця відмінність ґрунту- ється не на фізіологічних відмінностях, а на соціалізованих, які підмінюють фізіологічні.
Згадаємо ще раз читанку, де: «Мама мила раму» — соціалізація «жіночих»
і«чоловічих» ролей продовжується з перших шкільних років. Так, продовжу- ється, бо починається вона з народженням особи жіночої та чоловічої статі.
Очевидно, що дівчата відмінні від хлопців біологічно. Така відмінність, психологічна чи фізична, відображує відмінність між жіночою та чоловічою статями. Роль жінки природно пов’язана з вагітністю, народженням дитини та годуванням немовляти.
Однак статеві ролі це не те саме, що й гендерні ролі. Гендер відповідає відмінності між чоловіками та жінками, яка ґрунтується на соціокультурних засадах і перебуває далеко за фізичними відмінностями.
Як ставитися до думки, що одна зі статей (а саме жіноча) менше схильна до насильства?
Світова статистика стверджує це, бо більше ніж 90 % насильників — чо- ловіки. Проте не слід бути дуже категоричними. Не потрібно забувати про силу і вплив соціальних ролей на формування одних і других.
Якщо шукати причину різного ставлення до цієї проблеми в соціокуль- турних аспектах, то можна дійти висновку, що в так званій «жіночій» і «чо- ловічій» освіті увага звертається на різні аспекти.
Йдеться не про роздільну освіту, а лише про акценти в освіті дівчаток і хлопчиків. У «чоловічій» освіті основний наголос робиться на отриманні на- вичок позитивного самоствердження. Імідж, якого намагаються надати хлоп- чику, передбачає, що він має бути жорстким, сміливим, самовпевненим, сильним, повинен вміти захищати свою батьківщину, дружину, матір, тому чоловіки відчувають труднощі в більш зрілому віці у випадках, коли слід бути «слабким», висловлювати почуття (наприклад, заплакати) або сумнів.
Слід враховувати і те, що в «чоловічій» освіті більше моделей прямого на- сильства, наприклад, навчання різним видам бойового мистецтва замість навчання мистецтву ведення діалогу.
У«жіночій» освіті робиться акцент на набутті навичок спілкування. «Справжня» дівчина повинна вміти слухати, бути м’якою, лагідною. Вона також не повинна самостверджуватися, впадати у вічі, їй слід поводитися так, як цього хочуть інші, бути гарною, поступливою. Від дівчат частіше очі- кують уваги, виконавчої дисципліни, підтримки, ніж розвитку своїх ідей, лідерства.
363
Р о з д і л VІ
До «жіночої» освіти долучають більше моделей невидимого, непрямого насильства. Так, вдарити, штовхнути — вважається не «дуже жіночим», а познущатися з колежанки у словесній формі, наприклад, плітками — для жінки характерніше.
Відомий польський педагог Януш Корчак так ха- рактеризував свої спостереження за дітьми: «Хлоп- чики ... зовсім не гірші за дівчаток, вони просто інші ... Недоліки та переваги є як у дівчаток, так і
у хлопчаків ... Дівчатка менше б’ються, але вони щипаються або дряпають- ся — руками або словами. Секрети, плітки, сварки ... Усе це хлопчаків дра- тує ... Дівчатка намагаються показати, що вони кращі, ніж є насправді. Але й хлопчаки не щирі, вони намагаються показати, що вони гірші, ніж є на- справді»1.
Відомий англійський психолог Г. Айзенк, який розробив тести розумового розвитку, дійшов висновку, що чоловіки і жінки володіють орієнтовно одна- ковим рівнем розумового розвитку. У реальному житті ми мало знайдемо чоловіків, які були б наділені винятково чоловічими рисами характеру, вод- ночас і жінок знайдеться небагато, у яких провідними рисами виступали б поступливість та емоційність. Особистості можуть бути притаманні як чоло- вічі, так і жіночі риси характеру — мужність чи поступливість, ніжність чи настирливість у досягненні мети тощо.
Процес набуття нових соціальних ролей статями, розширення спектра їх- ньої діяльності відбувався паралельно з їхнім особистісним зростанням, під- несенням свідомості, набуттям індивідом тих психологічних властивостей, які допомагали йому ставати самодостатньою людиною.
Початок розвитку нової моделі — андрогінної поведінки припадає на 70-ті роки ХХ ст. (андро — чоловік, гін — жінка). Тип особистості, за якого одночасно поєднуються типові жіночі та чоловічі якості характеру, назива- ється андрогінним.
Статеві стереотипи є вказівкою обом статям на їхнє призначення у суспі- льстві, на те, як їм діяти і жити в ньому.
Андрогінність — це не протиставлення жіночності та мужності, а їхня двоєдиність, інтеграція. Вона стирає відмінності між чоловічим і жіночим, зумовлені їхніми соціокультурними моделями. На практиці ділова жінка може виявляти такі чоловічі риси характеру, як твердість і непохитність у прийнятті рішення, водночас чоловік-керівник може бути поступливим, більш емоційним, ніж жінка.
Модель андрогінної поведінки є найбільш ефективною в існуванні сучас- ної сім’ї — не протиставлення одне одному, а доповнення, взаємозамінність статевих ролей у сім’ї, андрогінність психологічних властивостей та рівно- цінність чоловіків та жінок у всіх сферах людського буття.
Андрогінність поєднує високий розвиток маскулинних та фемінних якос- тей в одній особі незалежно від статі, позитивно корелює з упевненістю в со- бі, здатністю до виконання будь-яких сімейних та професійних ролей, пов- ноцінною реалізацією людини у всіх сферах діяльності.
1 Корчак Я. Избранные педагогические произведения. — М., 1966. — С. 362 – 364.
364
Психологія і психогігієна спілкування
Запитання і завдання
1.Яку роль у становленні особистості відіграє її стать? 2. Охарактеризуйте такі поняття, як «фемінність», «андрогінність», «маскулинність». 3. Яку поведінку називають статеворольовою?
4.Яким має бути статеве виховання хлопчиків і дівчаток? 5. Чи можна хлопчикам дозволяти виявляти свої ніжні почуття так само, як і дівчаткам? Чи не стануть вони від цього менш мужні- ми? 6. На які моделі статеворольової поведінки слід орієнтуватись дорослим у побудові статевих взаємин у сім’ї та суспільстві? 7. Що ви розумієте під статевими стереотипами? 8. Чи погоджує- тесь ви з твердженням, що саме патріархальна культура, орієнтації на традиційний розподіл ролей породжують культ «справжньої жінки», «справжньої коханки», «справжньої господині» тощо? 9. Яким ви уявляєте «справжнього чоловіка»? 10. Андрогіни — міф чи реальність?
6.5.СТАТЕВА САМОСВІДОМІСТЬ І ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ
НА ЇЇ ФОРМУВАННЯ. ГЕНДЕРНІ РОЛІ
Серед понять, що дають змогу описати індивідуальні відмінності однієї людини від іншої є два, на які звертається увага завжди, — це «стать» і «ра- са». Визначення понять «чоловік» і «жінка» суспільством у цілому надає мо- жливість виокремити загальне й особливе в їхній психіці і поведінці. Поділ людей на чоловіків і жінок є глобальним й інваріантним щодо історичного етапу, національної специфіки, культурних особливостей.
«Стать» — це поняття соціально-психологічне, біологічне і змінне. У психології говорять про чоловічий і жіночий початки, що наявні у кожного з нас. Загальновідомо, що в будь-якому тілі присутні анатомічні ознаки про- тилежної статі в зародковому стані. Те саме можна сказати про чоловічі і жіночі гормони. Домінантність, агресивність, рішучість вважають чоловічи- ми психологічними властивостями, тоді як ніжність, м’якість, сором’яз- ливість — жіночими; однак ніхто не візьметься стверджувати, що не буває сором’язливих чоловіків і агресивних жінок. Хоча існують фізіологічні про- цеси, що не мають аналогів у протилежної статі (наприклад, вагітність), але з появою можливості змінити стать зникають однозначні ознаки, властивості і процеси, що вказують на певну стать. Однак, незважаючи на наявність ознак обох статей у людини та досягнення генетики і медицини, кожна лю- дина в нормі — або чоловік, або жінка.
В історії психології, соціології і медицини співіснують два підходи до по- яснення природи статевих відмінностей: одні дослідники вважають, що ці відмінності вроджені, і вирішення проблем у відносинах між чоловіком і жі- нкою — у розумінні прірви, що розділяє їх; інші ж припускають, що соціоку- льтурна основа відмінностей означає їхню тимчасовість, і декларують необ- хідність аналізу єдиної людської природи.
Стать визначається:
³генетично (XX — генетична формула жінки; ХY — чоловіка);
³гормонально (наявність чоловічих і жіночих гормонів і відмінності їх- ніх поєднань у чоловіків і жінок);
³анатомічно (існування первинних і вторинних статевих ознак);
³соціально (формування чоловічих з жіночих ролей, ідеалів, норм пове- дінки);
³психологічно (розвиток статевої самосвідомості);
365
Р о з д і л VІ
³ юридично (фіксація статі в актах цивільного стану).
Історія психології і медицини показує, що жодна ознака, крім самосвідо- мості, не є вирішальною для визначення статі, точніше, відсутність будь- якої ознаки може вплинути на статеву самосвідомість і призвести до її змі- ни. У процесі індивідуального розвитку ембріона перебіг статевого дозрі-
вання відповідає схемі: гени — гормони — анатомічні ознаки — психіка.
Слід зауважити, що психологія статі формується настільки рано, що діти не можуть цього пам’ятати, а батьки, відповідно, зафіксувати. Тому з’ясувати, які чинники виявилися визначальними у формуванні статевої самосвідомо- сті, настільки складно, що вони здаються вродженими для кожного з нас.
Розглянемо ситуацію, у якій спостерігається єдність трьох установок: 1) «Я знаю, що я — жінка»; 2) «Я почуваю себе жінкою»; 3) «Я поводжуся, як жінка». Статева самосвідомість, чи інакше статева ідентичність, у цьому ви- падку містить у собі такі психологічні комплекси:
³усвідомлення свого тіла як тіла людини визначеної статі;
³психологічне ототожнення себе з визначеною статтю;
³уявлення про сексуальні ролі;
³уявлення про чоловічі і жіночі ідеали.
Статева самосвідомість починається з усвідомлення свого тіла. Наша ті- лесність багаторівнева, і тому вже самі відмінності в природі і функціях чо- ловічих і жіночих клітин згодом впливають на психологічні відмінності чо- ловіка і жінки. Чоловіча клітина слабка, але вона активна і від неї зале- жить новий розвиток людини; тому чоловік на все життя приречений змі- нювати світ, у якому живе. Жіноча клітина живуча, але інертна. Жінки зберігають, підтримують і передають традиції. Анатомічні ознаки статі з’являються в ембріоні на 5-му тижні після зачаття. До цього природа намагається приховати від людини свій намір: генетично і гормонально — ця істота вже або чоловік, або жінка, а анатомічно — має зародкові ознаки обох статей. Цей факт дає можливість прихильникам сексуальної волі заявляти про споконвічну бісексуальність людини, а супротивникам абортів вказувати, що ембріон уже на 5-му тижні володіє базовими людськими ознакамиОбидві. статі подібні за цілою низкою фізіологічних характеристик. У то- му самому віці хлопчики і дівчатка починають сидіти, ходити, у них прорі- заються зуби. Але відмінностей набагато більше, ніж подібностей. На світ народжується більше хлопчиків, ніж дівчаток, але вже до кінця першого ро- ку життя їхня кількість вирівнюється, а потім у всіх поколіннях кількість жінок неухильно, хоча в різких відсотках, перевищує кількість чоловіків. Чоловічий мозок важить на 200 грамів більше, ніж жіночий. У чоловіків статева зрілість настає на два роки пізніше. Чоловіки раніше сивіють і ли- сіють, швидше втрачають слух і зір, у них раніше зникає чіткість координа- ції рухів, погіршується пам’ять, виникають проблеми із сексом. Чоловіків сутужніше заспокоїти і привести в почуття. У жінок більш тонкий музичний слух (на шістьох жінок, що не фальшивлять, припадає один чоловік). Крім того, ліва півкуля мозку, що відповідає за формальну логіку, у чоловіків розвинена краще, а чоловічий гормон — тестостерон — забезпечує здатність негайно концентрувати розум, почуття і волю на визначеному предметі. Улюблений колір чоловіка — частіше червоний (колір перемоги), а в жі- нок — голубий (колір гармонії і надійності).
366
Психологія і психогігієна спілкування
Біологічні зміни, що відбуваються в тілі чоловіка, поступові і не можуть кардинально змінити його життя. Жінка живе за біологічним часом, який не можна зупинити. На відміну від чоловіка, етапи її тілесних змін революцій- ні, незворотні, і вона не може зробити пізніше те, що не встигла у визначе- ному віці (у мистецтві це знайшло відображення в тім, що «перша любов», як правило, описується як любов чоловіка, а «остання любов» — любов жінки). Обидві статі оцінюють одна одну з погляду зовнішньої привабливості, але для жінки тілесна привабливість, а тим більше краса чи каліцтво, має біль- ше психологічне значення і більші соціальні наслідки, ніж для чоловіка. Будь-які проблеми тілесності — невинність, вагітність, аборт — мають для жінки не тільки фізичне, а й соціально-психологічне значення. Тобто тілес- ність впливає на психіку і чоловіка, і жінки, але різна тілесність створює рі- зні проблеми. Остаточно тілесна статева ідентичність формується у віці трьох років. У цей період дитина освоює можливості свого тіла й вчиться ке- рувати ними. Уміння самостійно відправляти свої природні потреби відпові- дно до норм, прийнятих у родині, пов’язано зі спостереженням за своїм ор- ганізмом і порівнянням своєї тілесної організації з тілом батька і матері в пошуках зразків поведінки. Психологічним результатом цього періоду є ро- зуміння: «Моє тіло таке саме, як у тата / мами, отже, я...».
Ядром статевої самосвідомості є психологічна ідентичність, що виража- ється словами: «Я — жінка, він — чоловік». Це психологічне знання з’являється вже в два роки, а до п’яти років психіка і поведінка, що відпові- дають статі, уже сформувалися. Формування психології статі здійснюється по-різному в чоловіків і жінок, але дія дитини будь-якої статі в обох випад- ках залежить від ролі батька чи матері і обумовлена різницею в цій ролі. Покажемо це на прикладі відносин дітей протилежної статі до своїх батьків.
Хлопчик і матір. Мати завжди уособлює собою любов і захист. Дитина будь-якої статі відчуває первинну тілесну єдність зі своєю матір’ю. Але дра- ма чоловіка полягає в тім, що, будучи виношеним, породженим і вигодува- ним жінкою, він повинен відчути й усвідомити відмінність її та своєї тілесної і психічної організації, поведінкової ролі і відокремитися, «піти від матері». Відчуття себе чоловіком на першому етапі відбувається за рахунок фіксації відмінностей свого і материнського тіла. Згодом відокремлення від матері продовжується разом з усвідомленням відмінності статевих ролей, що ви-
являється раніше й інтенсивніше за наявності батька: — «Ти — хлопчик, тому ти повинен...». Бути чоловіком — означає відрізнятися від матері і придушувати в собі будь-які прояви жіночності: турботу, м’якість, поступли- вість, жалісливість. Відокремлення від матері болісне, оскільки, якщо мати свідомо підкреслює відмінність між собою і сином, хлопчик почуває себе за- лишеним першою коханою людиною. А якщо хлопчик сам прагне «не бути дівчиськом», то в нього залишається почуття провини за те, що він «кидає» маму. Конкретна ситуація конкретної дитини призводить до того, що в нього формуються жіночі чи чоловічі риси характеру, мати стає для нього позити- вним чи негативним зразком жіночої поведінки на все життя, що хлопчик може не хотіти бути чоловіком, тобто прагне відмовитися від своєї сексуаль- ної ролі. Важливо і те, що материнська любов відрізняється від батьківської своєю безумовністю. Мати любить просто так, нізащо, і звідси — почуття
367
Р о з д і л VІ
безпеки і комфорту, що людина все життя відчуває поруч з собою свою матір. Становлення чоловіка в процесі відокремлення від матері може бути вира- жено словами: «Я — не дитина і я — не жінка». Чому першою любов’ю юнака так часто виявляється жінка, набагато старша за нього? Тому що дитина, хлопчик, юнак звик любити маму, почувати себе відповідальним за неї. Його любов до жінки у віці, це бажання залишатися дитиною своєї мами і бути чоловіком, що опікує і захищає свою маму. Його дама може бути проти- лежністю його матері, а може і двійником. Наприклад: мати — мізантроп, незадоволена життям, обділена любов’ю родичів і чоловіка, з комплексом жіночої і національної неповноцінності. Улюблена жінка — теж зріла жінка, але вона самодостатня: весела, діяльна, успішна. Постійна необхідність ду- мати про матір викликає потребу в тім, щоб піклувалися про нього і не жа- дати від нього самопожертви. Любов до матері обертається страхом перед жінкою й острахом відповідальності перед нею. Хлопчику подобається бути пасивним, якщо матір вирішує за нього. Він, як дитина, виявляє активність тільки там, де хоче. У хлопчиків, що виростають без батька, сильніший зв’язок з матір’ю, залежність від неї; частіше розвиваються жіночі риси пси- хології, примхливість, поміркованість, нерішучість. Гіпертрофоване почуття боргу щодо матері може призвести як до ворожості до неї, так і до нездатнос- ті установити контакт з іншою жінкою. Особливе ставлення до матері збері- гається у чоловіка на все життя. Воно виражається в любові / нелюбові до своєї матері; жіночому початку в психології, закладеному своєю матір’ю; уявленні про ідеальну жінку, сформованому під впливом (позитивним чи негативним) своєї матері; почутті комфорту і захищеності в присутності своєї матері; готовності приймати гнів і критику своєї матері і мати почуття про- вини перед нею.
Хлопчик і батько. До двох з половиною років дитина переважно орієн- тується на матір. Реакція на батька з’являється в дитини пізніше, але ди- тина чоловічої статі вже з 9 місяців реагує на батьківське обличчя і бать- ківське ставлення більш чітко, ніж дівчинка. Батько уособлює собою авто- номію, погрозу і владу, займає частину материнської уваги, існує окремо, з ним немає природної тілесної єдності, а є тільки поступове усвідомлення подібності тілесної організації. «Коли я виросту, я буду схожий на свого ба- тька», — думка дворічного хлопчика. Він уже помітив свою фізичну подіб- ність з батьком. Він може визначати настрій свого батька. Він зазнає насо- лоди, копіюючи свого батька. Він хоче робити те, що робить його батько. Він ще не усвідомлює негативних рис характеру свого батька, навіть якщо вони є. Уважний і ласкавий батько ростить мужніх синів і жіночних дочок та культивує їхні захисні механізми проти чоловічих і жіночих стресів. Мамин синок чи батьків великий хлопчик — два різних зразки поведінки. Батько має можливості заохочення і покарання, і батьківську любов, на відміну від материнської, треба заслужити. Тому, відчуваючи тілесні, ро- льові і психологічні подібності зі своїм батьком, хлопчик не може почувати себе рівним йому. Тобто щодо батька хлопчик також розвивається відокре- млено, за формулою: «Ти повинен (чи не повинен) бути таким, як твій ба- тько; ти не можеш робити те, що робить твій батько». Батько виявляється зразком позитивним (суперником) чи негативним (ганьбою). Усе життя чо-
368
Психологія і психогігієна спілкування
ловік порівнює себе з батьком, намагаючись визначити більшого чи мен- шого він досяг.
Таким чином, чоловік із самого початку приречений на диференціацію і відокремлення, чоловік стає чоловіком, тому і якщо він робить себе таким.
Дівчинка і матір. Особистісний розвиток дівчинки починається з усві- домлення єдності зі своєю матір’ю, оскільки на первинну тілесну єдність на- кладається подібність тілесної організації. Згодом дівчинка дедалі сильніше відчуває подібність сексуальних ролей і психологічних реакцій, тобто для дівчинки фраза: «Я — не дитина», означає: «Я — теж жінка». Маленькі дівчатка вчаться бути жінками, копіюючи поводження матері. Дехто може заперечити, що для дівчаток також характерний конфлікт із матір’ю, як для хлопчиків конфлікт із батьком. Звичайно, коли йдеться про конфлікт поко- лінь, то форми його прояву індиферентні щодо статі. Мати може проектува- ти на дочку своє незадоволення життям чи відносинами з чоловіками, крім того, період, коли дочка стає дорослою, збігається з її старінням. Але дівчин- ці, щоб утвердитися у своїй жіночності, необхідно не відокремитися від ма- тері і всіх жінок, а поєднатися з ними. Якщо мати виявляється негативним зразком, то можлива деформація сексуальної ролі. Дівчинка може бунтува- ти проти образу жінки, що нав’язується їй матір’ю, але її жіночність вища від її індивідуальності, тоді як для хлопчика мужність тотожна індивідуаль- ності. Для дівчинки первинна тілесна єдність з матір’ю є основою подальшо- го розвитку жіночої психології, а для хлопчика основою формування чолові- чої психології є розрив первинної тілесної єдності з матір’ю.
Дівчинка і батько. Звичайно, на перший погляд, дівчинка, як і хлоп- чик, формується як особистість і жінка у відокремленні від батька. Проте значення відмінностей тілесної, рольової і психологічної організації матері й батька для дівчинки і для хлопчика не однакове. Хлопчик повинен піти від матері, щоб відчути себе чоловіком, а дівчинка має полюбити батька, щоб відчути себе жінкою. Ототожнення себе зі своєю статтю жінки відбувається через визнання з боку батька. Батько — перший чоловік дівчинки, і його любов формує в ній уміння любити. Часто відмова з боку батька визнати жі- ночність дочки чи насильницьке виховання мужності в дівчинки призводить до тяжких деформацій психіки.
Таким чином, оскільки в дівчаток почуття жіночої самобутності розвива- ється через ідентифікацію з матір’ю і визнання з боку батька, їхні відносини з навколишніми ґрунтуються на залежності і прихильності, особистісний розвиток жінки відбувається на основі встановлення зв’язків, посилення контактів, пошуку любові.
Висновки. У віці до п’яти років закладаються основи статевої самосвідо- мості, а саме ставлення: до чоловіка і до жінки; до батьків; до соціально заданих зразків психіки і поводження чоловіка і жінки.
Отже, стать — поняття не тільки біологічне, а й соціально-психологічне. Можна виховати чоловіка жінкою, а жінку чоловіком; інша річ, що норми і стереотипи суспільства незабаром розкриють конфлікт між статевою належ-
369
Р о з д і л VІ
ністю і нав’язаними зразками мислення і поведінки, але обидві сторони конфлікту матимуть соціокультурне, а не біологічне походження.
Гендер (у психології) — соціально-біологічна ха- рактеристика, за допомогою якої люди визначають поняття «чоловік» і «жінка». Гендерна роль — на- бір очікуваних зразків поведінки для чоловіків і
для жінок. Різні впливи, дитячий досвід, природні і соціально-економічні умови змушують чоловіків і жінок вибирати різні ролі. Саме очікування і переконання з приводу правильного розподілу і виконання ролей вплива- ють на поведінку чоловіків і жінок. У будь-якому людському суспільстві до різностатевих дітей ставляться по-різному і очікують від них специфічної психіки і поведінки. Ім’я, одяг, зачіска, іграшки тощо підкреслюють цю спе- цифіку. Батьки вважають, що хлопчик повинен бути сильним, активним, стриманим і успішним, а дівчинка — тендітною, ласкавою, домовитою. Пси- хологи зазначають, що гендерна соціалізація дає дівчаткам «корені», а хлоп- чикам — «крила», оскільки вже перший погляд батьків на дитину містить стереотипні установки і ми не знаємо, які психологічні риси є вродженими, а які набутими. Наприклад, відомо, що дівчатка раніше починають говорити, але чи відбувається це тому, що матері більше розмовляють з дівчатками, ніж з хлопчиками, чи тому, що це генетично задана властивість жінок, неві- домо. У будь-якому випадку батьки виявляються першими зразками стате- вої поведінки для дитини, крім того, самі задають стереотипні моделі реак- цій і вчинків.
Наша культура патріархальна. Це означає, що ми живемо в чоловічому світі; у світі, створеному чоловіками за своїми мірками. У цьому світі домі- нують раціональність, вимога успіху в суспільно корисній, матеріальній чи духовній діяльності, примусова конкуренція, страх перед невдачею, емоцій- на замкненість. Патріархальна культура припускає нерівність статей і під- порядкування однієї статі іншій. Зрозуміло, це підпорядкування сьогодні не має того характеру, як дві тисячі років тому. Але жіноча сфера впливу — бу- динок, родина, діти — як і раніше вторинна. Жінка в патріархальній куль- турі розглядається як щось невизначене, ірраціональне чи як недостатнє. Невипадково, Фрейд вважав, що комплекси жінки пов’язані зі споконвічним почуттям недосконалості її тіла порівняно з тілом чоловіка. С. де Бовуар і К. Мілет наголошували, що жінка всюди стикається з особливими пробле- мами; за нею як і раніше заперечується право на сексуальну волю і біологіч- ний контроль за власним тілом — за допомогою культу невинності і заборо- ни на аборт. У світі патріархальної культури жінку купували, продавали, викрадали, за неї билися, її звільняли, але вже саме існування суспільних рухів за права і свободи жінок підкреслюють її підлегле становище в чолові- чому світі. Чоловічий світ набагато менш суворим щодо чоловіка, ніж до жін- ки. Дошлюбні зв’язки, позашлюбна дитина, аборт, розлучення, повторний шлюб — у всіх видах конфліктів між статями жінка виявляється стороною, що зазнає більших фізичних, матеріальних і моральних збитків. Л. Толстой у повісті «Крейцерова соната» показав, які наслідки мають відмінності в прийнятих нормах сексуальної поведінки чоловіків і жінок. Чоловік не тіль-
370
Психологія і психогігієна спілкування
ки має право, а й повинен мати дошлюбні статеві зв’язки, тоді як порядна жінка зобов’язана зберігати цнотливість. Чоловік може зрадити дружині чи спокусити чужу дружину, але для жінки — це неприпустимо. Природно, до кінця XX ст. змінилися і норми, і санкції, щодо яких вдаються за порушення норм. Але оскільки тілесна природа жінки дає можливість чоловіку упевни- тися у своїй першості, збереження невинності як і раніше залишається засо- бом тиску на жінку. Вимоги до жінки суворіші і поза статевими стосунками. Наприклад, те, що п’є чоловік, засуджується менше, ніж питуща жінка. Тому жінка рідше і пізніше звертається за лікуванням із приводу алкоголізму, і отже, жіночий алкоголізм невиліковний не тільки через фізіологічні причи- ни. У будь-якій віковій чи соціальній групі вважають, що за неохайний ви- гляд чоловіка відповідає його жінка, тоді як за неохайний вигляд жінки — тільки вона сама. В усіх країнах у разі розлучення діти частіше залишають- ся з матір’ю, отже, соціум доручає турботу про дітей жінці і відповідно вся відповідальність за виховання дітей покладається на неї.
Нові моделі статевих ролей почали з’являтися вже в XX ст., коли суспіль- ство дозрівало до ідеї рівності статей. Після того як було переборено стерео- тип примата матері у вихованні дітей, і батьки, як і матері, почали залиша- ти собі дітей у разі розлучення, виник образ чоловіка, готового до виконання батьківсько-материнських функцій, що сповідає нові цінності: самовладан- ня, бажання і здатність перебороти себе, готовність і здатність до захисту і турботи тощо. Але в нашому суспільстві, у якому змагання виявляється не- від’ємною частиною життя і свідомості, чоловік приречений на конкуренцію і звідси його емоційна замкненість і страх перед невдачею. Вимоги суспіль- ства до чоловіка різнобічні: рішучість і пестливість, цілеспрямованість і ви- конання ролей творця, годувальника, лицаря одночасно, відсутність шкід- ливих звичок і наявність виразних ознак мужності. Чоловік повинен не тільки добувати і забезпечувати, але ще й розуміти жінок і дітей, бути гнуч- ким у відносинах і уважним у деталях. Тому він продовжує шукати адекват- ну часу модель чоловічого поводження.
Шукає себе і жінка. Цікаву концепцію про ролі чоловіка і жінки в соціумі та їх взаємовідносини розвиває Е. Весельницька в книзі «Жінка в чоловічо- му світі». На її думку, головна цінність для чоловіків — це влада, тому вони і б’ються за кар’єру, територію, гроші. Чоловік — це лідер, хазяїн, завойовник. Головна цінність для жінки — це любов, тому жінки постійно прагнуть лю- бові і спокою. Чоловік і жінка взаємодоповнюють одне одного у всіх психоло- гічних і поведінкових актах. Чоловік визначає інтерес, бажання і мету. Він конструює реальність, організовує діяльність і прагне закінчити будь-який процес. Жінка надає простір, заповнює й освоює його, тягне нитку від мину- лого через сьогодення в нескінченність. Е. Весельницька малює і свою гале- рею психосоціальних портретів чоловіків і жінок. Чоловік — хазяїн, воїн і авантюрист; жінка — господарка, воїн і муза. Головними критеріями виді- лення цих образів є соціально-психологічні чи життєві цінності, що визна- чають стратегії поведінки. Хазяїн і господарка живуть заради накопичення й облаштованості, комфорту і добробуту.
Відповідно до класичного розподілу ролей між чоловіком і жінкою можна сказати, що чоловік спрямований на завоювання світу, а жінка — на завою-
371