Сім’я та здоровий спосіб життя

До внутрішніх статевих органів жінки належать яєчники, маткові труби, матка та піхва, до зовнішніх — лобок, великі та малі статеві губи, клітор.

Молочні залози. За життя жінки молочні залози значно змінюються за- лежно від періоду життя жінки. Молочні залози належать до вторинних ста- тевих органів і призначені для вигодовування дитини.

Органи чуттів. Наш організм постійно отримує інформацію про стан свій та зовнішнього середовища. Подразнення зовнішнього світу сприйма- ються специфічними органами чуттів: очима (зір), вухами (слух), шкірою (дотик), слизовою оболонкою носа (нюх), язиком (смак).

1.23.НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНАХ ТА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Перша медична допомога — це комплекс заходів для врятування життя та підтримання життєво важливих функцій організму людини. На жаль, нещастя трапляються тоді, коли людина цього не чекає. Раптом комусь, хто знаходиться поруч з вами, стало погано, поблизу немає телефону, щоб ви- кликати швидку допомогу. Що робити? Кожна людина повинна мати елемен- тарні знання і володіти найпростішими навичками для надання першої до- помоги. Як показала практика, багатьом людям вдалось врятувати життя завдяки вчасно і правильно наданій першій долікарській допомозі.

Основи серцево-легеневої реанімації. Реанімація (оживлення) —

це проведення закритого масажу серця та штучного дихання при зупинці серця та припиненні дихання після утоплення, загального замерзання, ураження електричним струмом, отруєння тощо. Біологічна смерть настає не відразу. Спочатку настає клінічна смерть, її тривалість приблизно 3 – 5 хв. Якщо за цей час вдається відновити втрачені функції організму, людину можна повернути до життя. Реанімацію необхідно починати негайно, бо ко- жна згаяна хвилина зменшує шанси потерпілого на виживання.

Ознаки клінічної смерті:

³втрата свідомості;

³відсутність пульсу на сонних та стегнових артеріях;

³відсутність або поверхневе сповільнене дихання (8 – 10 видихів за

1хв);

³розширення зіниць та відсутність їх реакції на світло;

³сірий колір шкіри та видимих слизових оболонок.

Відновлення прохідності дихальних шляхів. Найчастіше непрохідність дихальних шляхів при втраті свідомості виникає внаслідок западання язи- ка. Розслабляються м’язи, щелепа відвисає і язик закриває вхід у гортань. Непрохідність дихальних шляхів може також настати і внаслідок потрап- ляння до них рідких та твердих речовин. При цьому необхідно покласти по- терпілого на тверду поверхню, закинути голову назад, висунути вперед ни- жню щелепу, перевірити наявність у ротовій порожнині сторонніх тіл, витя- гнути і зафіксувати язик (прибинтувати до нижньої щелепи).

Штучне дихання — це вдування повітря в легені потерпілого, що здійс- нюється двома способами.

65

Р о з д і л І

Штучне дихання «з рота в рот». Треба підкласти одну руку під шию по- терпілого, а другу — на лоб, зафіксувати закинуте положення голови за до- помогою валика (наприклад, із одягу). Тією рукою, яка лежить на лобі, треба затиснути ніс потерпілого, щільно охопити своїм ротом рот потерпілого і зро- бити активний вдих у його дихальні шляхи, потім дати можливість потерпі- лому зробити пасивний видих і знову зробити активний вдих.

Штучне дихання «з рота в ніс» застосовують тоді, коли щелепи потерпіло- го стиснуті. Однією рукою, розташованою на лобі, треба відкинути голову по- терпілого назад, а другою натиснути на підборіддя і підняти вверх нижню щелепу, щоб закрити рот і запобігти втраті повітря. Обхопити своїм ротом ніс потерпілого і вдувати в нього «своє» повітря, потім дати можливість потерпі- лому зробити пасивний видих і знову зробити активний вдих. Вдувати повіт- ря треба кожні 5 – 6 с, що відповідає 10 – 12 дихальним рухам за 1 хв. Треба уважно спостерігати за грудною кліткою: при вдиху вона повинна розширюва- тись, а при видиху — стискатись. Найважливіше — вдихати в легені потерпі- лого якнайбільше повітря (1 л і більше). З гігієнічних міркувань можна прово- дити штучне дихання, накривши рот і ніс потерпілого чистою хустинкою.

При виконанні штучного дихання дитині обхоплюють губами і рот, і ніс. Кількість повітря повинна бути меншою, ніж у дорослих, а частота дихаль- них рухів — 18 – 20 за 1 хв.

Зовнішній масаж серця. Його проводять відразу ж або в найближчі хвили- ни після зупинки серця (до 10 хв). Як правило, зовнішній масаж серця вико- нують одночасно з штучним диханням. Якщо потерпілий лежить на столі, то масаж серця роблять стоячи, якщо — на землі, то стоячи навколішки.

Проведення масажу. Треба стати збоку від потерпілого, знайти кінець груднини, покласти руки на 2 см вище від неї: кисть однієї руки перпенди- кулярно до груднини, другу — зверху і паралельно груднині. Найкраще під час масажу тримати руки витягнутими. Поштовхами натискати на груднину так, щоб вона опускалась на 4 – 5 см, таких поштовхів має бути 60 за 1 хв. Уважно стежити за станом потерпілого. Якщо шкіра починає рожевіти, зву- жуються зіниці і з’являється пульс на великих судинах, це означає, що потер- пілий поступово оживає. Масаж необхідно продовжувати до відновлення рит- мічного серцебиття. Штучне дихання та зовнішній масаж серця зручніше проводити вдвох: після того, як один робить активний вдих, інший — 5 ма- сажних рухів. Якщо робить оживлення одна людина, ритм повинен бути та- ким: після 2 активних вдихів — 15 масажних рухів. Через кожні 2 – 3 хв припиняти масаж серця, щоб прослухати, чи не з’явилось серцебиття. Якщо серцебиття відновилось, масаж можна припинити, але штучне дихання тре- ба продовжувати до появи самостійного дихання.

Дітям до 10 років масаж серця роблять однією рукою (75 – 90 масажних рухів за 1 хв), а грудним дітям — кінчиками двох пальців (не менше ніж 100 рухів).

Шок — важка загальна реакція організму на дію екстремальних факто- рів (важкої механічної травми, опіку, інфекції, інтоксикації, кровотечі та ін.).

Ознаки шоку:

³ 1 фаза — потерпілий неспокійний, бігає, кричить; обличчя бліде, зіни- ці розширені, погляд неспокійний, дихання та пульс прискорені;

66

Сім’я та здоровий спосіб життя

³2 фаза — настає повна байдужість, зменшується реакція на біль; шкіра бліда, із землистим відтінком, покрита холодним липким потом, руки і ноги холодні, температура тіла знижена; поверхневе, прискорене дихання, пульс частий, ниткоподібний; відчуття спраги, може бути блювота.

Перша допомога: припинити дію травмуючого чинника (витягнути з-під завалу, загасити вогонь, зупинити кровотечу, забезпечити нерухомість пе- реламаної кінцівки). У разі потреби — провести реанімаційні заходи (штуч- не дихання та зовнішній масаж серця). Якщо людина при свідомості — дати болезаспокійливі засоби, зігріти, напоїти (якщо є рана живота нічого дава-

ти пити не можна).

Непритомність — короткочасна до 2 – 3 хв у результаті недостатнього постачання мозку киснем. Причини: переляк, сильний біль, різкий перехід з горизонтального в вертикальне положення, тепловий або сонячний удар, голодування, велика втрата крові, отруєння, зловживання алкоголем, три- вале перебування в душному приміщенні.

Попередній стан характеризується:

³запамороченням із дзвоном у вухах;

³різкою слабкістю;

³позіханням;

³потемнінням в очах;

³холодним потом;

³нудотою;

³онімінням кінцівок.

При втраті свідомості у людини:

³сповільнюється дихання;

³блідне шкіра;

³слабкий ниткоподібний пульс;

³низький артеріальний тиск;

³очі закочуються;

³людина падає на 2 – 3 хв.

Перша допомога:

³покласти хворого на спину з опущеною головою або з піднятими ногами;

³полегшити дихання, розстебнувши одяг, відкрити вікно;

³піднести до носа ватку, змочену нашатирним спиртом, оцтом;

³побризкати холодною водою;

³розтерти кінцівки рушником, прикласти грілки до ніг;

³якщо свідомість не повертається, можна розтирати мочки вух, бити по щоках;

³якщо почалось блювання, людину необхідно перевернути на бік;

³якщо свідомість не повертається, необхідно викликати швидку допомо- гу та проводити реанімацію (штучне дихання та зовнішній масаж серця).

Судоми — це напади болючих неконтрольованих скорочень однієї або кі- лькох груп м’язів кінцівок. У здорових людей можуть бути після тривалого фізичного навантаження, у хворих — унаслідок зниження рівня кальцію в крові, порушення водно-сольового балансу, захворювання травного каналу, ЦНС, порушення периферичних судин, наслідки перенесених черепно- мозкових травм, перевтоми, хвилювання.

67

Р о з д і л І

При місцевих судомах необхідно розтерти кінцівку, можна її вколоти.

При загальних судомах необхідно:

³хворого вкласти на спину, голову повернути набік, підкласти під неї що-небудь (щоб не захлинувся блювотними масами і не травмувався);

³полегшити дихання, розстебнувши одяг;

³зняти протези (зубні);

³між зубами вставити ложку або паличку, обгорнуту тканиною, щоб не прикусив язика;

³хворого притримувати, не торсати, щоб не травмувався;

³у разі загрози життю — проводити реанімацію (штучне дихання та зов-

нішній масаж серця) — не можна давати нюхати нашатирний спирт;

³якщо судоми вперше, з незрозумілої причини, часті — обов’язково ви- кликати швидку допомогу;

³після нападу промити рот, змастити антисептиками, дати поспати.

Перегрівання, тепловий та сонячний удар можуть бути спричинені

підвищеною температурою повітря, високою вологістю, тривалим перебу- ванням у душному приміщенні чи на сонці.

Ознаки перегрівання:

³загальна слабкість;

³нудота;

³головний біль;

³запаморочення.

Перша допомога при перегріванні: обмахувати рушником, газетою, змо-

чувати голову і обличчя водою, холодні примочки на область шиї та серця, можна повністю загорнути в мокре простирадло або облити холодною водою.

Ознаки теплового та сонячного удару:

³марення;

³судоми;

³порушення слуху та зору;

³втрата свідомості;

³дихання поверхневе, прискорене;

³обличчя бліде з синюшним відтінком;

³шкіра суха і гаряча або покрита липким потом;

³є небезпека припинення дихання, оскільки може запасти язик.

Перша допомога при тепловому та сонячному ударі:

³постраждалого покласти в тіні або прохолодному місці з валиком під плечима;

³охолоджувати водою або льодом;

³якщо людина не опритомнює — викликати швидку допомогу;

³якщо відсутнє дихання та серцебиття — починати штучне дихання та масаж серця.

Утоплення. Рятувати потопаючого треба дуже швидко, бо смерть від па- ралічу дихального центру може настати вже через 4 – 5 хв, а серцева діяль- ність зберігається лише 15 хв. Необхідно підплисти ззаду, обхопити людину під пахвами або вхопити за волосся так, щоб голова була над водою, повер- нути обличчям вверх і плисти до берега, не даючи потопаючому вхопитись за вас.

68

Сім’я та здоровий спосіб життя

Витягнувши потерпілого з води, необхідно прочистити порожнину рота та глотки від слизу, піску тощо, потім швидко видалити воду з дихальних шля- хів (перевернути на живіт, перегнути через своє коліно, щоб голова звішува- лась донизу і кілька разів натиснути на спину).

Після цього потерпілого швидко перевертають обличчям вверх і прово- дять штучне дихання і масаж серця. Крім того, знявши одяг, енергійно ма- сажують шкіру сухим рушником або одягом для швидшого відновлення кровообігу, одночасно зігріваючи, обклавши сухим одягом або теплими речамиЯкщо. у потерпілого шкіра бліда, то це означає, що вода ще не потрапила до дихальних шляхів і в легені, тому ваші дії швидко повернуть людину до життя. У неї може початись блювання, треба бути готовими до цього (повер- нути голову набік).

Синя шкіра людини та виділення з рота та носа пінистої рідини свідчать, що вода заповнила легені, і допомогти може лише кваліфікована медична допомога (не завжди).

Повішення. Терміново звільнити з петлі, перерізавши шнурок (необхід- но підтримувати потерпілого знизу, щоб він не впав). При своєчасному ви- явленні повішеного (до виникнення ознак біологічної смерті) відразу ж по- чинають проведення реанімаційних заходів, розтирають тіло, дають вдихну- ти нашатирний спирт. Обов’язково слід викликати швидку допомогу.

Ураження електричним струмом. У місцях контакту електричного струму високої напруги з тілом розвиваються опік, набряк, на шкірі можуть бути червоні смуги у вигляді гілок дерева («малюнок блискавки»), іноді об- вуглювання, у тяжких випадках — судоми, втрата свідомості, смерть.

Перша допомога при ураженні електричним струмом. Необхідно термі-

ново перервати контакт із джерелом струму: вимкнути струм, відкинути провід сухою дерев’яною палицею, перерубати провід лопатою із сухою де- рев’яною ручкою, при цьому необхідно убезпечити себе, бо тіло потерпіло- го — це добрий провідник (одягнути гумові чоботи або взуття на товстій гу- мовій підошві, стати на суху дерев’яну дошку, одягнути товсті гумові або сухі товсті вовняні рукавиці, обгорнути руку товстим шаром вовняної або шовко- вої тканини). Якщо людина в свідомості, але через спазм м’язів не кидає джерело струму, необхідно дати чіткі вказівки щодо цього. Якщо людина без свідомості, то необхідно відразу ж починати штучне дихання та зовнішній масаж серця. На обпечені ділянки накладають стерильні пов’язки і людину відправляють у лікарню (бо зупинка серцевої діяльності може настати і че- рез кілька годин після травми).

Здавлення — тяжка травма кінцівки (шок), за якої відбувається розчав- лення м’язів, підшкірно-жирової клітковини, судин, нервів внаслідок тис- нення великих вантажів. При цьому розвивається шок з подальшим отруєн- ням організму продуктами розпаду м’яких тканин. Порушується функція нирок — зменшується виділення сечі, вона стає бурого кольору; з’являються блювання, марення, втрата свідомості, може настати смерть.

Перша допомога. Необхідно терміново витягнути потерпілого з-під зава- лу, на уражену кінцівку накласти джгут для запобігання поширенню про- дуктів розпаду по всьому організму, кінцівку обкласти льодом або тканиною, змоченою холодною водою. Під джгут необхідно підкласти записку із зазна-

69

Р о з д і л І

ченням, коли його було накладено. Хворого, поклавши на ноші, транспорту- ють до лікарні.

Отруєння. Головну роль при отруєннях відіграють шкідливі речовини, які потрапляють в організм людини із зовнішнього середовища, а також різ- ні отруйні речовини, що утворюються в самому організмі в процесі його жит- тєдіяльності, якщо їх вчасно не знешкодити. До отруйних речовин, що по- трапляють із зовнішнього середовища, відносять ліки в дозах, більших за гранично допустимі (такі отруєння часто бувають у дітей при зберіганні лі- ків у легкодоступних для них місцях), промислові отрути, отрути, що вико- ристовуються у сільському господарстві. Небезпечні також отруєння продук- тами, отриманими від хворих тварин або зараженими у процесі приготуван- ня або транспортування їжі, отруєння грибами, газами (чадний газ), хіміч- ними речовинами (етиловим та метиловим спиртом, кислотами, лугами, ан- тифризом), отруєння зміїною отрутою.

Побутове харчове отруєння, як правило, спричинюється стафілококами, ентерококами та іншою мікрофлорою (сальмонели, шигели та ін.), що у ве- ликій кількості містяться у харчових продуктах (молочні продукти — смета- на, сир; тістечка, компоти, холодні закуски), при приготуванні чи зберіганні яких не було дотримано санітарно-гігієнічних правил. При цьому виника- ють біль у животі, багаторазове блювання і нудота, підвищення температури тіла, прискорене дихання та серцебиття, слабкість, іноді — судоми.

Перша допомога при харчовому отруєнні або отруєнні речовинами, що потрапили в організм через рот. Насамперед, крім виклику «швидкої допо- моги», необхідно якомога швидше звільнити шлунок від отруйної речовини. Для цього викликають блювання або роблять беззондове промивання шлун- ку: хворому дають випити 1 – 2 склянки сольового розчину (1/2 чайної ложки кухонної солі на 1 склянку води). Цю процедуру повторюють 5 – 6 разів. Після цього можна дати адсорбуючі речовини: 4 – 5 таблеток. Також рекомендується дати послаблюючі: сульфат магнію (30 г на 1 склянку води). Якщо у хворого різко бліде або сіре обличчя, швидкий та слабкий пульс, його кладуть на спи- ну з піднятими ногами і дають стимулюючі серцево-судинні препарати (кофе- їн, камфору, кордіамін). У разі слабкого дихання дають вдихнути випари на- шатирного спирту, можна побризкати обличчя водою. Якщо хворий втрачає свідомість, необхідно перейти до реанімаційних заходів.

Серед отруєнь газами як в побуті, так і на виробництві перше місце посі- дають отруєння чадним газом (окис вуглецю), який утворюється внаслідок неповного згоряння різних видів палива. Таке може статись при працюючо- му моторі машини в закритому приміщенні (гаражі), при пічному опаленні, коли занадто рано закривають пічну трубу. В легких випадках виникають головний біль, пульсація у скронях, шум, важкість у голові, нудота, серце- биття. У разі сильного отруєння з’являються сонливість, короткотривала втрата свідомості, блювання, важкість у грудях, задишка; в дуже тяжких випадках виникають судоми, паралічі, кома, може настати смерть. Колір шкіри спочатку яскраво-червоний, потім блідий. Отруєння розвивається че- рез здатність чадного газу з’єднуватись з гемоглобіном крові, що не дає мо- жливості гемоглобіну переносити кисень. Настає гостра киснева недостат- ність — гіпоксія.

70

Сім’я та здоровий спосіб життя

Перша допомога при отруєнні чадним газом. Насамперед необхідно вине-

сти потерпілого на свіже повітря, розстебнути одяг; покласти холодний ком- прес на голову та груди, в разі збереження свідомості дати випити чай чи ка- ву; непритомному потерпілому дають вдихнути випари нашатирного спирту. За відсутності дихання вдаються до штучного дихання, в разі потреби — за- критого масажу серця. Слід пам’ятати, що алкоголь у таких випадках проти- показаний, бо може посилити дію чадного газу; помічено, що в стані сп’яніння людина може загинути і при невеликій концентрації чадного газу в повітрі.

Також можливі отруєння іншими газами: хлором, бромом та ін. При цьому виникають чхання, сльозотеча, слинотеча, кашель, задишка, блювота. Перша допомога: терміново винести або вивести потерпілого з зони дії газу; зняти одяг, на який могли потрапити отруйні випари чи гази; слизові оболонки промити 2%-м розчином соди (1 чайна ложка на 1 склянку води); такий самий розчин можна використати і для вдихання (у вигляді пари). У разі виникнен- ня ознак ураження травного каналу (нудота, блювання) промивають шлунок, хворому дають випити 5 – 6 таблеток активованого вугілля.

Отруєння алкоголем (етиловим спиртом) — це найпоширеніше побутове отруєння. Для нього характерні запах алкоголю з рота, збудження, головний біль, почервоніння, а потім збліднення обличчя, холодна липка шкіра, блю- вання з алкогольним запахом блювотних мас, шумне сповільнене дихання. У тяжких випадках отруєння збудження змінюється в’ялістю, загальмовані- стю, яка переходить у кому; можливі судоми, марення, галюцинації (смерте- льною вважають дозу в 6 – 8 г чистого спирту, або 15 – 20 г на 1 кг маси тіла 40%-ї горілки).

Перша допомога при алкогольному отруєнні. Потерпілого необхідно по-

класти, звільнити від одягу, забезпечити максимальний приплив чистого повітря, прикласти лід до голови (при червоному обличчі), грілки до ніг, да- ти вдихнути випарів нашатирного спирту (а також випити до 10 крапель на 1 склянку води), кілька разів промити шлунок теплою водою із додаванням 1 – 2 ложок соди (якщо потерпілий при свідомості), потім дати послаблюючі, активоване вугілля. У дуже тяжких випадках виникає потреба в проведенні штучного дихання та закритого масажу серця.

Особливо небезпечне отруєння метиловим спиртом, який використову- ють як розчинник для різних лаків і фарб та входить до складу денатурова- ного спирту. Небезпека полягає в тому, що ознаки отруєння можуть виник- нути не відразу, а через кілька годин (головний біль, болі в животі, задиш- ка, ціаноз, судоми, ниткоподібний пульс, втрата свідомості). Таке тяжке ускладнення, як різке погіршення зору, аж до повної його втрати може на- стати вже при вживанні 8 – 10 г метилового спирту.

Перша допомога при отруєнні метиловим спиртом. Крім заходів першої допомоги, передбачених при алкогольному отруєнні, потерпілому необхідно давати пити розчин соди (1 чайну ложку на 1/2 склянки води) кожну годину. Варто пам’ятати, що під маскою алкогольного отруєння можуть приховува- тись іноді навіть дуже тяжкі травми, які необхідно виявити при наданні до- помоги людині в стані алкогольного сп’яніння.

Кислоти і луги. До отрут, яким властива сильна припікаюча дія, відно- сять міцні кислоти (азотну, хлористоводневу, сірчану, оцтову, лимонну та ін.) і луги (їдкий натр, розчин аміаку).

71

Р о з д і л І

Найчастіше трапляються отруєння оцтовою кислотою внаслідок вживання оцтової есенції. Вони бувають легкими, середньої тяжкості і тяжкими, залеж- но від кількості випитої есенції. Усі кислоти і луги, потрапивши в організм, спричинюють опік слизової оболонки порожнини рота, глотки, гортані, стра- воходу, шлунка. Всмоктування самої отрути і продуктів тканинного розпаду зумовлює тяжку картину загального отруєння організму.

Мінеральні кислоти справляють більш виражену припікаючу дію на сли- зові оболонки; органічні — загальну дію і спричинюють гостру ниркову та печінкову недостатність.

Відразу ж після приймання кислоти виникає різкий біль у горлі, за груд- ниною та в надчеревній ділянці. Розвивається сильне блювання, часто з кров’ю. Блювотні маси при цьому коричневого кольору. З’являються слизово- кров’янисті випорожнення. Починає сильно текти слина, а через блювання хворий не може її проковтнути. Утруднюється дихання, слина разом з повіт- рям потрапляє в дихальні шляхи, може виникнути ядуха. Якщо кислота по- трапляє в гортань чи трахею, вона спричинює набряк цих органів. Голос стає хрипким або зникає. Різке звуження голосової щілини призводить до тяжко- го дихання. Стан хворого дуже тяжкий. При огляді його часто можна спосте- рігати опіки підборіддя, шиї, грудної клітки. Слизова оболонка рота набряк- ла, почервоніла, кровоточить, покрита коричневими кірками.

Характерно, що при отруєнні азотною кислотою язик і порожнина рота жовтого кольору, а при отруєнні хлористоводневою і сірчаною кислотами — чорного. Обличчя бліде, температура тіла підвищена, пульс слабкий, частий.

Якщо допомогу при отруєнні кислотами або лугами надано пізно, у страво- ході, шлунку виникають рубці, що потребує складного хірургічного втручан- ня. До приходу лікаря шлунок слід промити водою з додаванням до неї маг- нію сульфату (30 г на 200 мл води) або слабким розчином калію пермангана- ту. Половину розчину хворому дають випити відразу, другу — по одній столо- вій ложці кожні 10 хв. Слід давати хворому пити багато води зі слабким роз- чином магнію сульфату і льодом, молоко, яєчний білок. З лугів рекомендують 1%-й розчин їдкого натру. Потім дають обволікаючі засоби — молоко, олію, сирі яйця. Можна також використовувати гуміарабік, відвар конопляного сім’я (по 1 столовій ложці через кожні 5 хв), дають ковтати шматочки льоду. Щоб зменшити всмоктування отрут, дають активоване вугілля, 2 – 3 яєчні бі- лки, розведений крохмаль, відвар сім’я льону. Для швидкого виведення шкід- ливих речовин з кишок потерпілому дають сольові проносні, для виведення з крові — гарячий липовий чай, ацетилсаліцилову кислоту.

У разі отруєння лугами шлунок промивають підкисленою водою (100 мл оцту на 1 л води) до припинення блювання. Промивання треба робити на- віть при кривавому блюванні. Слід уживати багато молока і слизових рідин, лимонний і апельсиновий соки, 1%-й розчин лимонної або оцтової кислоти, ковтати шматочки льоду. Якщо свідомість порушена, потерпілого кладуть на спину, повертають голову набік, щоб уникнути у разі появи блювання заті- кання блювотних мас у трахею.

При отруєнні грибами виникають посилене слиновиділення, нудота, блювання, підвищення температури тіла, пітливість, потім бурчання кишок, часті водянисті випорожнення. З’являються ознаки нервово-психічних роз- ладів, зокрема галюцинації. До приходу лікаря необхідно промити шлунок

72

Сім’я та здоровий спосіб життя

хворого водою або слабким розчином калію перманганату. Потерпілого кла- дуть у ліжко, до ніг прикладають грілку, дають багато молока, міцний чай, активоване вугілля. Для видалення отрут із кишок необхідно прийняти со- льове проносне, зробити очисну клізму.

Отруєння від укусу змії. Під час укусу потерпілий відчуває біль, потім — свербіння. З часом з’являються набряк та почервоніння шкіри. Ранка на мі- сці укусу тривалий час кровоточить, шкіра навколо неї стає синюшною. З’являються слабкість, серцебиття, сонливість, спрага, підвищується темпе- ратура тіла. У тяжких випадках може порушитися дихання.

Насамперед необхідно енергійно відсмоктати вміст ранки. З цією метою можна застосувати в кілька шарів складену марлю або полотно і зробити відсмоктування ротом. Не слід зупиняти кровотечу з ранки, оскільки з кров’ю виділяється й отрута. На півгодини можна накласти джгут. Рекомен- дується обмежити рухи потерпілого, підв’язати уражену кінцівку. Для змен- шення всмоктування отрути і розвитку набряку прикладають холодні ком- преси або лід. Необхідно давати багато пиття і якнайшвидше доставити по- терпілого до медичного закладу для введення специфічної сироватки. У разі потреби вдаються до вентиляції легенів і закритого масажу серця.

Отруєння від укусу оси. Ужалення супроводиться різким болем, почерво- нінням і набряком на місці пошкодження, тахікардією. При укусі слизової оболонки рота може розвинутися набряк гортані.

До приходу лікаря хворому передусім забезпечують спокій і видаляють жало за допомогою пінцета. Категорично забороняється натискувати на жа- ло пальцями, щоб не видавити його вміст у ранку. На місце пошкодження накладають холодні компреси або лід, примочки з розведеного спирту, горіл- ки, розчину нашатирного спирту, калію перманганату, перекису водню. По- терпілому дають випити гарячого чаю, димедрол.

Розтягнення суглобів. Характерні ознаки — різкий біль, обмеженість рухів і набряки. Якщо є підшкірний крововилив, шкіра синіє. Потрібно не- гайно накласти помірно тугу пов’язку і звернутися до лікаря.

Вивих. У разі цієї травми дуже різкий сильний біль заважає будь-якому рухо- ві, тому слід забезпечити цілковиту нерухомість за допомогою накладеної шини.

Перелом. Ті самі ознаки, що і при вивиху. Передусім потрібно зафіксу- вати травмовану частину тіла за допомогою шини, дошки тощо. Ні в якому разі не можна вправляти кістки самостійно. Якщо є відкрита рана, потрібно накласти пов’язку зі стерильного матеріалу. При дуже сильних болях можна дати потерпілому анальгін.

Засоби зупинення кровотечі. Кровотечі бувають чотирьох видів зале- жно від того, які кровоносні судини ушкоджені: артеріальні, венозні, капі- лярні та паренхіматозні. А залежно від того, куди виливається кров, — двох видів: зовнішні і внутрішні.

Дуже важливо розрізняти артеріальну і венозну кровотечі. По-перше, за кольором крові: артеріальна кров яскраво-червона, а венозна — темно- червона. По-друге, за характером виливання: артеріальна кров викидається сильним пульсуючим струменем у вигляді фонтана чи дуги, а венозна — безперервно, без пульсації. Для зупинення артеріальної кровотечі слід стис- нути артерію вище від місця поранення, а венозної — стиснути вену нижче від місця поранення. При опусканні кінцівок униз венозна кровотеча поси-

73

Р о з д і л І

люється, а при підніманні вгору — зменшується або й зовсім припиняється. Отже, перша долікарська допомога при венозній кровотечі полягає в тому, щоб підняти уражену кінцівку вгору і накласти на рану тугу пов’язку, а до- помога при кровотечі з артерій нижніх і верхніх кінцівок — щоб накласти джгут. Правила такі: джгут накладають над раною, якомога ближче до неї. Для знекровлення кінцівку трохи піднімають і кілька разів обмотують її розтягненим джгутом. Слабо накладений джгут посилює кровотечу. Необ- хідно зазначити час накладення джгута, бо його не можна тримати довше ніж півтори години.

Один із способів тимчасового зупинення артеріальної кровотечі — закрут- ка. Для цього косинку чи хустку накладають на кінцівку вище від місця кровотечі, зав’язують спочатку вільно, а потім у петлю вставляють палицю і закручують косинку або хустку доти, поки припиниться кровотеча.

Якщо кров сочиться ніби з губки, а відтінки її кольору змінюються — то світлішають, то темнішають, то це свідчить, що пошкоджені капіляри, тобто про капілярну кровотечу. Уражене місце слід обробити тампонами з переки- сом водню і накласти на нього тугу пов’язку.

Важливо знати, що при кровотечі з носа ні в якому разі не можна лягати на спину (аби не захлинутися кров’ю). Краще сидіти або стояти, заклавши в ніздрю тампон із перекисом водню.

Паренхіматозну кровотечу (при пораненні печінки, нирок, селезінки та ін.) зупинити без медикаментозних засобів не можна. При кровотечах із трав- ного каналу необхідна якнайшвидша госпіталізація, а до того — повний спокій і холод на живіт.

Асфіксія. Загальні ознаки — утруднення дихання, воно стає шумним, бу- лькаючим, можлива поява піни на губах, синюшність обличчя, губ, нігтів па- льців, неспокій, зниження рівня контактності. Бувають також непритомність і зупинка дихання. Слід негайно усунути причини удушення, очистити диха- льні шляхи, забезпечити доступ достатньої кількості свіжого повітря. Якщо потерпілий у непритомному стані, необхідно покласти його в зручне поло- ження, перевірити, чи він дихає. Якщо ні, то треба зробити штучне дихання.

Сторонній предмет у трахеї, бронхах або стравоході ні в якому разі не можна витягати самостійно. У таких випадках необхідна термінова медична допомога. Щоб запобігти потраплянню стороннього предмета в трахею, брон- хи або стравохід, треба їсти повільно, ретельно пережовуючи їжу, не відволі- катися і не розмовляти за їдою; не тримати у губах чи зубах цвяхи, ручки, скріпки, кнопки тощо; не дозволяти дітям гратися намистинками, ґудзиками та іншими дрібними предметами.

Опіки. По-перше, необхідно негайно припинити дію причини опіку (від- ключити від мережі джерело електроенергії, усунути палаючі предмети то- що). По-друге, одяг, що прилип до шкіри, потрібно дуже обережно видалити, найкраще розрізавши його. Опалені ділянки шкіри і слизової оболонки не чіпати руками!

При хімічних опіках уражене місце швидко промити водою. Якщо опік поверхневий, без порушення цілісності шкіри, таке місце можна змастити нейтральним жиром (чистим вазеліном).

У разі опіків негашеним вапном його необхідно змити олією. Потім ура- жене місце накрити відпрасованим клаптиком тканини або стерильною ма-

74

Сім’я та здоровий спосіб життя

рлею. Ні в якому разі не змащувати це місце кисляком, смальцем тощо, а також не прикладати квашену капусту. При всіх видах опіків хворий пови- нен випити багато рідини. Якщо болі дуже сильні, можна дати потерпілому анальгін.

Відмороження — ураження тканин, спричинене дією низької тем- ператури. Найчастіше пошкоджуються кінцівки, відкриті ділянки тіла (об- личчя, вуха), а також ділянки тіла, недостатньо захищені від дії холоду. Ступінь ураження залежить від температури навколишнього середовища, часу перебування на холоді, вологості, вітру, одягу і стану здоров’я по- терпілого. Відмороження характеризується чергуванням блідості з по- червонінням ураженої ділянки. Розвивається припухання та ущільнення шкіри. Потерпілий спочатку відчуває пекучий біль, «повзання мурашок», свербіння, пізніше втрачає чутливість. У разі сильного відмороження на мі- сці пошкодження виникають пухирі зі світлим або коричневим вмістом. По- ступове оніміння тканин, відсутність чутливості свідчать про їх омертвіння.

Під час надання допомоги насамперед необхідно зігріти потерпілого. Як- що є можливість, покласти в теплу ванну, температуру якої поступово під- вищувати до 37 °С. Водночас обережно масажувати уражену ділянку. Перед розтиранням той, хто подає допомогу, повинен помити руки, протерти їх спиртом або горілкою. Розтирання проводять від периферії до центру.

У разі появи ознак відновлення кровообігу (почервоніння і потепління місця ушкодження) шкіру витирають, обробляють спиртом або горілкою, за відсутності пошкоджень — змащують вазеліном. Розтирати тіло снігом не рекомендується. За наявності пухирів уражене місце обробляють спиртом, а потім 5%-м розчином йоду, накладають чисту, бажано стерильну пов’язку. Потерпілого кладуть у ліжко, тепло закутують, дають пити гарячий чай, ка- ву. До ніг та рук прикладають грілки.

Для місцевого зігрівання користуються гумовою грілкою, наповненою на дві третини гарячою водою. Щільно закривши грілку, обгортають її рушни- ком. Зручнішою є електрична грілка, інтенсивність тепла якої регулюється і може підтримуватись постійно. В осіб, які сплять або непритомні, для уник- нення опіків місця прикладання грілки необхідно змінювати.

До ураженого місця можна також прикладати зігріваючі компреси. Для цього беруть шматок цупкої тканини або марлі, складений у кілька шарів, вмочують у гарячу воду (горілку, розведений спирт) і добре викручують. По- верх серветки накладають провощений папір і вату. Для утримання комп- ресу накладають бинтову пов’язку.

Уражену кінцівку краще покласти на підвищення для доброго відтоку крові. Зігрівати її біля електричної плитки або грубки треба обережно, оскі- льки у потерпілого може бути знижена або зовсім утрачена чутливість, що призведе до виникнення опіків. У разі замерзання потерпілому надають та- ку саму допомогу, як і при відмороженні. Вживання алкогольних напоїв протипоказане, бо вони пригнічують нервову систему, що погіршує стан по- терпілого.

75