- •Рецензенти:
- •I5вn 966-8556-69-0
- •1.1 Управління як соціальний феномен
- •1.2 Предмет науки управління. Етапи її розвитку
- •1.3 Основні управлінські культури: характерні риси й особливості. Етносоціальні особливості управління
- •1.3.1 Порівняльний аналіз основних управлінських культур
- •1.3.2 Джерела радянської управлінської культури
- •1.3.3 Етносоціальні особливості управління
- •1.5 Поняття про психологію управління. Рівні психолого-управлінської
- •2. 3.
- •4. 5.
- •2.2 Соціометрія як основний метод діагностування міжособистісних взаємин в організації
- •2.2.1 Сутність соціометрії та її можливості
- •2.2.2 Порядок проведення соціометричного опитування
- •2 • 3 Референтометрія
- •4. 5. 6.
- •4; •
- •3.4 Психологія діяльності керівника при прийнятті управлінських рішень
- •3.5 Методи індивідуального та групового прийняття рішень
- •4.1 Особистість і її розуміння. Психологічна структура особистості
- •4.2 Деякі психологічні школи вивчення особистості
- •4.3 Типологія особистості
- •4. 5. 6. 7.
- •5.1 Особливості понять «людина — індивід — особистість»
- •5.2 Соціалізація особистості
- •5.3 Соціальні ролі в структурі особистості
- •5.4 Індивідуально-психологічні особливостіособистості
- •5.5 Настанова особистості
- •6.1 Здібності: визначення, якісна
- •6.4 Проблема здібностей до творчості
- •6.5 Творча особистість і її життєвий шлях
- •6.6 Професійні здібності менеджера
- •5. 6. 7. 8.
- •7.2 Визначення поняття «керівник»
- •7.3 Основні функціїуправлінської діяльності
- •7.4 Основні теорії лідерства
- •7.5 Підходи до визначення професійно важливих якостей керівника
- •7.6 Теорії особистісних рис керівника
- •7.7 Риси вітчизняного управління трьох епох
- •7.8 Час, його сприйняття
- •7.9 Керівник як командний гравець
- •7,10 Психологія індивідуального стилю управління
- •8 • 2 Психологічна сутність соціальної організації
- •8.3 Міжособистісні відносини в групі
- •8.4 Неформальні групи
- •9.1 Характеристика групи як соціального феномена
- •9.2 Групова динаміка та рівні проблем управління
- •9.3 Стадії розвитку групи та управління груповою динамікою
- •9.4 Функції ефективної групи та соціальні ролі її членів
- •9.5 Умови ефективності групового вирішення проблем
- •9 І 6 Характеристики членів групи як фактор ефективності
- •9.7 Типи підлеглих
- •10.1 Ефективне управління змінами
- •10.2 Типи команд
- •10.3 Особливості ефективної команди
- •10.4 Керівництво та управління командами
- •10.5 Фактори ефективної діяльності
- •3. 4. 5. 6.
- •7. 8. 9.
- •11.2 Спілкування як соціальний феномен. Особливості управлінського
- •11.3 Проблеми міжособистісного сприйняття
- •11.4 Спілкування керівника з підлеглими
- •11.5 Умови ефективної взаємодії в управлінському спілкуванні
4.3 Типологія особистості
За основу типології людей можна взяти різні прояви особливостей особистості. Залежно від способу вирішення виробничих завдань серед працівників виділяють такі типи:
мислитель — переважає пізнавальний компонент, зосередженість на вирішенні логічних завдань; до негативів слід віднести невміння вирішувати організаційні проблеми, нетовариськість;
співрозмовник — легкість у встановленні контактів, орієнтований на спілкування;
практик - людина справи, яка має конкретну мету; рішуча в діях, гарний виконавець, непоганий організатор; вільно, невимушено виступає у великих аудиторіях. Існує також типологія людей залежно від зовнішнього вигляду (типологія Е. Кречмера — Б. Г. Ананьєва):
астенік — «слабкий», худий, тонкий, з вузькими плечима, довгою, вузькою і плоскою грудною кліткою; атлетик — «сильний»: широкі виступаючі плечі; масивна грудна клітка; пружний живіт; тулуб, що звужується до пояса; добре розвинута мускулатура;
пікнік — «товстий», «щільний» — середнього зросту; огрядний; обличчя широке, м'яке; значних розмірів живіт виступає з роз ширеної донизу глибокої склепінної грудної клітки; схильний до ожиріння;
дипластик ~ погано сформована фігура, неправильна статура. Зазначені типи в чистому вигляді зустрічаються рідко. Більш
поширені змішані типи: пікнічно-атлетичні, астенічно-атлетичні, пікнічно-астенічні.
Нижче розглянемо типи особистості, що відрізняються темпераментом (залежно від типу вищої нервової діяльності) і характером (залежно від акцентуацій).
74
75
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ»
Контрольні запитання
1. 2. 3.
4. 5. 6. 7.
8. 9. 10.
11.
Дайте визначення особистості та назвіть п'ять потенціалів, які її характеризують.
Охарактеризуйте концепцію функціональної динамічної структури особистості.
Охарактеризуйте основні напрями (школи) вивчення людської особистості.
Які основні детермінанти психоаналізу Зігмунда Фрейда? Що таке біхевіоризм, або психологія поведінки? Що являє собою гуманістична психологія? Визначите особливості, притаманні «самоактуалізованій» особистості.
Що таке гештальтпсихологія? Що таке когнітивна психологія?
Охарактеризуйте типологію працівників залежно від способу вирішення виробничих завдань.
Охарактеризуйте типологію людей залежно від зовнішнього вигляду.
Розділ 5
СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА — ІНДИВІД — ОСОБИСТІСТЬ»
5.1 Особливості понять «людина — індивід — особистість»
Упродовж свого розвитку людина постає в єдності трьох іпостасей: як індивід, як особистість і як індивідуальність. О. М. Леонтьєв у своїй роботі «Вибрані психологічні твори» підкреслює, що особис-тість-індивід — це особлива якість, набута індивідом у суспільстві, у якому він існує. Індивід має свої вроджені або набуті властивості,
|
Людина |
| |
|
Індивід |
|
|
Особистість |
| ||
Індивідуальність | |||
|
|
|
|
|
| ||
|
|
|
Рис. 5.1 Співвідношення понять «індивідуальність» та «особистість»
76
77
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
але вони є лише передумовою для формування особистості. Особистість є індивід, але не всякий індивід є особистістю.
На думку Г. Б. Корнетова, індивідуальність — це «неповторна, унікальна якість людини, її самобутня екзистенція і пов'язаний з нею, лише їй одній властивий життєвий шлях. У процесі індивідуалізації людина усвідомлює саму себе, свою відмінність від інших, сенс існування».
Розглянемо співвідношення між поняттями «індивідуальність» та «особистість» (за В. М. Ніколаєнко, рис. 5.1).
Родовим серед усіх цих термінів є поняття «людина».
Пригадаємо одну східну притчу.
Грізний Лев багато чув про Людину, її сміливість і всемогутність. Бажаючи перевірити, чи справді Людина сильніша за нього, царя звірів, він вийшов на дорогу й почав чекати, коли та з'явиться.
Спочатку на дорозі з'явився старий чоловік. «Ти Людина?» — кинувся до нього Лев. «Ні, я вже був Людиною», — сумно зітхнув той. Потім Лев побачив хлопчика. «Ну, ти вже точно Людина», — сказав Лев. «Ні, я ще тільки буду Людиною», — радісно відповів хлопчик. Нарешті після довгого чекання з'явився зрілий чоловік, що тримав у руках блискучого ціпка. «Ну, нарешті я бачу цього мізерного черв'яка, якого звуть Людиною! Я сильніший за тебе, я тебе уб'ю!» — люто загарчав Лев і кинувся на супротивника. «Так, я Людина, і тому я не боюся тебе!» — гукнув той і, вистріливши з рушниці, зупинив грізного звіра у стрибку.
Розглядаючи поняття «людина», ми зазвичай маємо на увазі істоту, що поєднує в собі дві лінії розвитку:
біологічну — людина як представник біологічного виду харак теризується певною тілесною організацією, має ряд істотних ознак: прямоходіння, пристосовані до праці руки, високороз- винений мозок, особливі морфологічні ознаки;
соціальну — людина є носієм свідомості, що сама по собі є продуктом суспільного розвитку. Освоєння власних біо логічних можливостей, їх «олюднення», тобто розвиток у
78
СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ»
нормативному напрямі, розвиток психічних властивостей,
процесів і станів, формування свідомості й самосвідомості,
механізмів саморегуляції відбувається в суспільстві і лише
завдяки суспільству.
Поняття «особистість» більш вузьке. У ньому акцент робиться на суспільній сутності людини. Особистість — це член суспільства, що посідає в ньому певне становище й виконує певні соціальні функції (ролі), тобто особистість розглядається з погляду її суспільної діяльності та суспільної сутності.
Поняття «індивід» має подвійне значення. По-перше, воно є повністю еквівалентним до поняття «людина», тобто вживається на позначення природної істоти, представника виду Ьото заріепз, яка є продуктом філогенетичного й онтогенетичного розвитку. По-друге, це поняття позначає окремого представника людської спільноти як соціальну істоту, що виходить за межі своєї біологічної обмеженості і здатна, використовуючи знаряддя й знання, керувати власною поведінкою і психічним життям.
Термін «індивідуальність» фіксує увагу на своєрідності психіки, особистісних особливостях індивіда, їх неповторності.
У психологічній літературі часто зустрічається поняття «суб'єкт». Це індивід, що є носієм самостійної активності в пізнанні й перетворенні навколишньої дійсності та самого себе. Поняття «суб'єкт» використовують тоді, коли необхідно підкреслити, що саме людина є головною детермінантою власної життєдіяльності.