8 • 2 Психологічна сутність соціальної організації

Людина може досягнути поставленої мети лише в процесі вза­ємодії з іншими людьми. Форми такої спільної діяльності досить різноманітні. Але всю їх різноманітність можна звести до трьох форм: група, соціальна організація і спільнота.

Соціальну організацію слід розглядати як структуру й систему. Соціальна група є її складовою з властивими їй феноменами.

Усталеним і загальновизнаним є визначення організації як специфічної форми об'єднання групи індивідів (двох і більше),

178

діяльність яких свідомо координує суб'єкт управління, щоб упоряд­кувати спільну діяльність та успішно досягнути спільної мети.

В основі формування організації лежать два соціальні феномени:

• синергія (об'єднання зусиль учасників організації дає мож­ ливість досягти більш високих результатів, ніж ті, які можна отримати шляхом простого підсумовування зусиль ізольова­ них індивідів);

• фасилітація ("полегшення зусиль за будь-якої спільної діяльності^.

Найбільш істотними ознаками організації є такі:

1. цілеспрямованість і системність (наявність мети, система ро- лей-статусів, синхронність діяльності);

2. поділ праці та високий рівень спеціалізації (поділ праці по верти­ калі й горизонталі, кожен співробітник має свою спеціалізацію);

3. ієрархічна структура влади (у вигляді піраміди);

4. формалізація діяльності (формальна система правил та ін­ струкцій, кожен співробітник є лояльним щодо організації);

5. наявність адміністративної структури, штатних співробіт­ ників і публічного офісу;

6. контакт соціальних ролей (безособистісна орієнтація членів організації. Кожен клієнт розглядається як нова справа,). Розглянемо феномени групової життєдіяльності. Д. Майєрс

звів усі людські прояви в процесі спільної життєдіяльності до шести основних групових феноменів:

• феномен соціальної фасилітації. Присутність інших завжди збуджує і благотворно позначається на вирішенні простих і звичних справ (у яких домінує правильна відповідь); водночас заважає вирішенню складних справ (у яких домінує непра­ вильна відповідь або відповіді немає зовсім). Чому нас збу­ джує присутність інших?

Оскільки ми стурбовані, як нас оцінюють інші, остільки вини­кає конфлікт між увагою до інших та увагою до справи;

• феномен соціальних лінощів. Люди докладають менше зусиль, коли об'єднують свої знання і вміння заради досягнення

12*

179

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

спільної мети, ніж у випадку індивідуальної відповідальності, коли добре видно внесок кожного в загальну справу.Чому це відбувається? Люди впевнені, що їх оцінюють лише тоді, коли вони діють поодинці. Групова ситуація зменшує страх оцінки. Коли люди не відповідають за кінцевий резуль­тат, їх особиста відповідальність розподіляється між усіма членами групи. Експериментально підтверджено, що індивіду­альна працездатність у групі із 2 осіб дорівнює 90 %, у групі ж із шести працівників вона падає до 55 %.

Чи завжди проявляються соціальні лінощі? Ні. їх прояв посла­блюється за таких умов:

• якщо спільна діяльність приваблює та захоплює;

• коли члени групи — друзі;

• коли разом трудяться працівники, що належать до колекти­ вістських культур (азіатських);

• коли група складається переважно із жінок;

феномен деіндивідуалізації, або чому разом ми робимо те, чого не робили б поодинці. У групі нормативне стримування іноді слабшає: якщо тиск посилюється, а відповідальність зменшу­ється. Результатом можуть бути дії, що варіюють від легкого порушення заборон (вигуки під час зборів) до імпульсивного самовираження (груповий вандалізм, оргії) і навіть руйнівних соціальних вибухів (вуличні безпорядки). Під феноменом де­індивідуалізації слід розуміти втрату самовладання й острах оцінки, коли нормативне стримування значно слабшає. За яких умов проявляється цей феномен?

1. розмір групи. Чим більша група, тим більше втрачається самовладання;

2. фізична анонімність і знеособленість. Зімбардо зробив при­ пущення, що знеособленість у великих містах сама по собі допускає акти вандалізму (приклад з машиною в Нью-Йор­ ку та провінційному містечку Пало-Альто);

3. дії групи, що збуджують та відволікають, створюють ґрунт для деіндивідуалізації (оплески, спів хором, різні ритуальні заходи — наприклад, різні секти й релігійні течії);

ГРУПИ І МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ В ТРУДОВОМУ КОЛЕКТИВІ

4) ослаблене самоусвідомлення. Група здатна розбалансувати поведінку й настанови особистості.

Деіндивідуалізація послаблюється в тому разі, якщо поси­люється самоусвідомлення: перед дзеркалами й відеокаме-рами, перед фотоапаратами, у маленьких селищах, за умови наявності іменних табличок і носіння нестандартного одягу;

5) феномен групового мислення. Для членів групи інтереси групової гармонії є важливішими за ухвалення реалістич­ ного рішення. Особливо часто це трапляється в діяльності групи, що приймає управлінські рішення.