5.2 Соціалізація особистості

Прагнення бути особистістю притаманне людині як соціаль­ній істоті. Ознаки особистості виявляються не лише тоді, коли по­рівнюються поняття «особистість» і «людина». Обов'язково дово­диться звертатися до понять «індивід» та «індивідуальність», що нерідко вживаються як синоніми. У психології вони позначають різні речі й феномени.

79

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

Поняття «людина» вживається тоді, коли потрібно підкрес­лити роль людини як суб'єкта діяльності. Людина виступає як жива істота, якій притаманні членороздільна мова й свідомість; вона здатна створювати знаряддя й використовувати їх у процесі суспільної праці. Це родове поняття. На позначення конкретної людини як представника певної групи людей використовується видове поняття «індивід». Коли ж характеризується неповторність істотних ознак індивіда, то вживається слово «індивідуальність».

Індивідуальність — це сукупність особливостей, що відрізня­ють одну людину від іншої. Ці особливості зумовлені особливос­тями обставин життя й діяльності людини. Індивідуальність також охоплює тілесні (соматичні) і психологічні особливості — як успад­ковані, так і вироблені в процесі онтогенезу.

Усе це дає підстави виділити в особистості три структурні ком­поненти й трактувати особистість як єдність:

а) соціальних утворень, рис і якостей, сформованих у взаємодії з іншими людьми;

б) індивідуально-психологічних особливостей і властивостей;

в) біологічних структур.

Особистість — явище соціальне. її соціальність полягає в тому, що вона є продуктом спілкування людей.

Щоб осягнути людину як особистість, а, отже, і керувати нею, потрібно зрозуміти картину її особливого сприйняття світу. Така картина формується в еталонній групі: у родині, серед колег по роботі та навчанню, у колі друзів, під впливом родичів або това­ришів по захопленню. У кожної людини є 5-6 еталонних груп, які справляють великий вплив на її поведінку. Людина створює свою картину світу, спілкуючись з іншими людьми.

З давніх давен, як тільки поняття «особистість» було включе­но в побут людей, воно увібрало в себе чотири основні компоненти: «маску», соціальну роль, соціальний статус і сам суб'єкт діяльності та самопізнання (людське «Я»).

Отже, особистість — це конкретна людина, носій свідомості та самосвідомості, власник певного статусу та ролей. Внутрішній

80

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ»

зміст особистості людини прикриває «маска», яку людина одягаєна себе кожного разу, коли вступає в соціальні контакти. Зрозуміти особистість можна лише шляхом розкриття її ролей.

5.3 Соціальні ролі в структурі особистості

Соціальна роль — це шаблон поведінки, якої очікують від людини в конкретній ситуації. Розрізняють очікування — екс-пектації, звернені до суб'єкта, і обов'язки та очікування, звернені до інших, — права. Отже, рольова функція особистості передбачає користування правами й виконання обов'язків. При цьому розріз­няють два різновиди ролей: конвенційні та міжособистісні.

Конвенційні ролі являють собою стандартизовані права та обов'язки, наприклад, батька, сина, працівника певної служби тощо. Відносини між людьми, закладені в ці ролі, лежать на по­верхні: батько сприймається як голова родини, що виявляє турбо­ту про своїх домочадців, син — як активна ланка в системі «бать­ко — син», працівник — як виконавець запропонованих йому завдань і вказівок начальника. Однак це далеко не завжди так. Незважаючи на своє офіційне становище, батько може не бути в родині головою, як це мало б бути. Син може не поважати своїх батьків, а працівник може бути ледачим і неретельним. У даному разі ми зіштовхуємося з міжособистісними ролями.

На відміну від конвенційних, міжособистісні ролі виступають у вигляді прав та обов'язків, що залежать від індивідуальних осо­бливостей членів еталонних груп. Від того, як виконуються між­особистісні ролі, формуються відповідні міжособистісні відносини й соціальний статус людини. Одні люди стають «зірками», вони здобувають популярність, авторитет, визнання й повагу. Інші люди виявляються «відкинутими», до них не тягнуться, нерідко на них навіть не звертають увагу. Між цими полярностями знаходяться середнячки. Частина з них якоюсь мірою тяжіє до «зірок», части­на — до «відкинутих». Як бачимо, за кожною людиною закріплю­ється певний соціальний статус.

₆«« 81

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ