- •Рецензенти:
- •I5вn 966-8556-69-0
- •1.1 Управління як соціальний феномен
- •1.2 Предмет науки управління. Етапи її розвитку
- •1.3 Основні управлінські культури: характерні риси й особливості. Етносоціальні особливості управління
- •1.3.1 Порівняльний аналіз основних управлінських культур
- •1.3.2 Джерела радянської управлінської культури
- •1.3.3 Етносоціальні особливості управління
- •1.5 Поняття про психологію управління. Рівні психолого-управлінської
- •2. 3.
- •4. 5.
- •2.2 Соціометрія як основний метод діагностування міжособистісних взаємин в організації
- •2.2.1 Сутність соціометрії та її можливості
- •2.2.2 Порядок проведення соціометричного опитування
- •2 • 3 Референтометрія
- •4. 5. 6.
- •4; •
- •3.4 Психологія діяльності керівника при прийнятті управлінських рішень
- •3.5 Методи індивідуального та групового прийняття рішень
- •4.1 Особистість і її розуміння. Психологічна структура особистості
- •4.2 Деякі психологічні школи вивчення особистості
- •4.3 Типологія особистості
- •4. 5. 6. 7.
- •5.1 Особливості понять «людина — індивід — особистість»
- •5.2 Соціалізація особистості
- •5.3 Соціальні ролі в структурі особистості
- •5.4 Індивідуально-психологічні особливостіособистості
- •5.5 Настанова особистості
- •6.1 Здібності: визначення, якісна
- •6.4 Проблема здібностей до творчості
- •6.5 Творча особистість і її життєвий шлях
- •6.6 Професійні здібності менеджера
- •5. 6. 7. 8.
- •7.2 Визначення поняття «керівник»
- •7.3 Основні функціїуправлінської діяльності
- •7.4 Основні теорії лідерства
- •7.5 Підходи до визначення професійно важливих якостей керівника
- •7.6 Теорії особистісних рис керівника
- •7.7 Риси вітчизняного управління трьох епох
- •7.8 Час, його сприйняття
- •7.9 Керівник як командний гравець
- •7,10 Психологія індивідуального стилю управління
- •8 • 2 Психологічна сутність соціальної організації
- •8.3 Міжособистісні відносини в групі
- •8.4 Неформальні групи
- •9.1 Характеристика групи як соціального феномена
- •9.2 Групова динаміка та рівні проблем управління
- •9.3 Стадії розвитку групи та управління груповою динамікою
- •9.4 Функції ефективної групи та соціальні ролі її членів
- •9.5 Умови ефективності групового вирішення проблем
- •9 І 6 Характеристики членів групи як фактор ефективності
- •9.7 Типи підлеглих
- •10.1 Ефективне управління змінами
- •10.2 Типи команд
- •10.3 Особливості ефективної команди
- •10.4 Керівництво та управління командами
- •10.5 Фактори ефективної діяльності
- •3. 4. 5. 6.
- •7. 8. 9.
- •11.2 Спілкування як соціальний феномен. Особливості управлінського
- •11.3 Проблеми міжособистісного сприйняття
- •11.4 Спілкування керівника з підлеглими
- •11.5 Умови ефективної взаємодії в управлінському спілкуванні
10.1 Ефективне управління змінами
Ефективність управлінського лідерства найчастіше ґрунтується на результативності діяльності лідера у формуванні та управлінні командами. У багатьох сферах командна робота забезпечує високу ефективність і якість. Тому керівники різних рангів намагаються тестувати свої лідерські здібності, створюючи команди, орієнтовані на вирішення таких проблем, з якими не можуть впоратися звичайні групи. Проте далеко не кожному керівнику вдається досягти цієї мети.
Успішне формування й ефективне функціонування команд в організації передбачає посилення ролі менеджера та лідера; проведення змін у системі управління й комутації в організації; зміни організаційної культури лідерства.
У цьому розділі розглядаються особливості командної роботи й можливості лідерства у процесі керування командами.
Загальна характеристика команди. У міру зростання ролі групової роботи в ході реалізації реорганізаційних цілей і вирішення складних проблем зростає потреба в зміні змісту й характеру діяльності, у розвитку таких якостей групи, що якісно змінюють її.
229
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
ФОРМУВАННЯ КОМАНД ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ
Звичайна група — це спільнота індивідів, які регулярно взаємодіють, вирішуючи єдині завдання, і мають схожі інтереси. Робоча група — невелика спільнота індивідів, що функціонують, взаємодіють і почувають один одного, як єдине ціле. Як правило, кількість людей у робочій групі варіює від 3 до 25. Члени такої групи характеризуються більш високим ступенем взаємозалежності та взаємної відповідальності за результат спільної діяльності. У робочій групі створюються оптимальні умови для ефективної діяльності (включаючи взаємообмін інформацією) і саморозвитку її членів.
У команді всі ці характеристики поєднуються, але додаються ще деякі:
більш тісна взаємодія і взаємна залежність;
члени команди працюють обов'язково спільно;
командна робота націлена на спільне досягнення стратегічних і тактичних цілей.
Команда ~ це особливий різновид невеликої групи, якій властиві особливі риси, що визначають ефективність її діяльності. Команда більш сильна й має більший потенціал, ніж робоча група. Але команда вимагає і більшого внеску від усіх членів для реалізації цього потенціалу. Ефективність командної роботи залежить від того, як члени працюють разом.
Існує безліч дефініцій поняття «команда». Так, команду визначають як невелику спільноту людей, де здібності одного співробітника доповнюють здібності іншого, де члени колективу віддані спільній меті, активно сприяють реалізації завдань, що випливають з неї, виявляючи взаємну відповідальність. Команду також визначають як соціальну систему, що складається із взаємозалежних об'єднаних спільною метою членів.
Г. Паркер вказав на три складові, котрі визначають характер команди:
мета командної діяльності. Як правило, це розвиток системи, продукту чи якості;
тривалість функціонування команди. Це може бути короткий або тривалий проміжок часу залежно від мети й характеристик
команди. Членство в команді. Воно може бути функціональним, коли кожен член команди виконує чітко визначені функції, не вторгаючись у сферу діяльності колег, або взаємним перехресним (усі члени команди взаємно доповнюють один одного). Дослідники особливо підкреслюють таку відмітну особливість команди, як взаємозалежність її членів при збереженні відмінностей між ними [Ооппеііоп]. Доннелон також відзначив, що ці дві особливі риси обумовлюють кілька зріачущих умов ефективної діяльності команди:
вимога функціональної ідерртифікації. У період формування команди кожний із членів команди і надалі може відчувати протиріччя між своєю індивідуальною функціональною ідентифікацією та ідентифікацією себе як члена функціо-нальррої комарщи;
вимога управління взаємною залежністю. У команді індивіди повинні навчитися ефективно функціонувати в рамках вза ємозалежності;
вимога управління в разі існування відмінностей, у тому числі відмінностей у силі між членами команди. Команди мають по требу в створенріі й підтррімці певного балансу сил між їхніми членами;
вимога управління ступенем закритості команди від сторон нього впливу;
вимога своєчасно діагностувати появу суперечностей у дум ках, в індивідуальному сприйнятті певних подій, розбіжнос тей інтересів членів команди й конструктивно вирішувати конфлікти, виникнення яких є неминучим і які впливають на ефективріість роботи;
• вимога створення умов для постійної комунікації членів групи. Дослідники звертають увагу на те, що команда вшшває на ор ганізаційну діяльність та організаційну культуру [\Уі1зоп; \¥еШп5; В§Ьат], вплив створює ряд організаційнріх переваг, удосконалю ється організаційне комунікативне середовище. Воно стає більш
230
231
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
ФОРМУВАННЯ КОМАНД ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ
ефективним і відкритим, забезпечуючи всім співробітникам доступ до інформації, що визначає якість роботи:
формування й діяльність команд, особливо багатофункціо нальних, налагоджує більш міцні зв'язки між зовнішніми й внутрішніми структурами, зацікавленими в результативній роботі організації. їх роль і значення зростають;
членам команди властиве більш широке бачення власної місії; вони гостріше відчувають відповідальність за кінцевий резуль тат організаційної роботи;
командна робота заснована на колективних принципах при йняття управлінських рішень і командній відповідальності за результат, що спонукає її членів упроваджувати відповідні методи управління й стилі управлінського лідерства;
члени команди одержують додаткові можливості для розвитку своїх професійних навичок, надаючи один одному допомогу та взаємну підтримку, а також освоюючи нові функції, ролі;
команди встановлюють і підтримують більш справедливу сис тему стимулювання та заохочення результативної діяльності;
особливості командної діяльності обумовлюють важливе значення організаційних і командних цінностей як фактора об'єднання членів команди;
удосконалення якості роботи в команді є головним завданням для всіх і для кожного її члена окремо, що закономірно підви щує ефективність діяльності.
Командна діяльність не є панацеєю від усіх лих, що можуть завдати шкоди організації. Доцільність командної діяльності зумовлюється впливом таких факторів:
реалізація завдання вимагає різних навичок, думок та експертиз; усі компоненти діяльності є взаємозалежними;
є достатньо часу для організації і структурування командної роботи;
структура й культура організації не виключають ефективного функціонування команд;
232
потенційні члени команди зацікавлені у встановленні та підтримці моральних зобов'язань один щодо одного і виявляють відданість загальній ідеї і цілям;
усвідомлюється висока потреба в координації та інноваціях; серед членів групи встановилася певна взаємодовіра; індивіди мають деякий досвід командної роботи; керівник організації виявляє схильність до демократичного стилю лідерства, розуміючи важливість делегування повноважень.