- •Рецензенти:
- •I5вn 966-8556-69-0
- •1.1 Управління як соціальний феномен
- •1.2 Предмет науки управління. Етапи її розвитку
- •1.3 Основні управлінські культури: характерні риси й особливості. Етносоціальні особливості управління
- •1.3.1 Порівняльний аналіз основних управлінських культур
- •1.3.2 Джерела радянської управлінської культури
- •1.3.3 Етносоціальні особливості управління
- •1.5 Поняття про психологію управління. Рівні психолого-управлінської
- •2. 3.
- •4. 5.
- •2.2 Соціометрія як основний метод діагностування міжособистісних взаємин в організації
- •2.2.1 Сутність соціометрії та її можливості
- •2.2.2 Порядок проведення соціометричного опитування
- •2 • 3 Референтометрія
- •4. 5. 6.
- •4; •
- •3.4 Психологія діяльності керівника при прийнятті управлінських рішень
- •3.5 Методи індивідуального та групового прийняття рішень
- •4.1 Особистість і її розуміння. Психологічна структура особистості
- •4.2 Деякі психологічні школи вивчення особистості
- •4.3 Типологія особистості
- •4. 5. 6. 7.
- •5.1 Особливості понять «людина — індивід — особистість»
- •5.2 Соціалізація особистості
- •5.3 Соціальні ролі в структурі особистості
- •5.4 Індивідуально-психологічні особливостіособистості
- •5.5 Настанова особистості
- •6.1 Здібності: визначення, якісна
- •6.4 Проблема здібностей до творчості
- •6.5 Творча особистість і її життєвий шлях
- •6.6 Професійні здібності менеджера
- •5. 6. 7. 8.
- •7.2 Визначення поняття «керівник»
- •7.3 Основні функціїуправлінської діяльності
- •7.4 Основні теорії лідерства
- •7.5 Підходи до визначення професійно важливих якостей керівника
- •7.6 Теорії особистісних рис керівника
- •7.7 Риси вітчизняного управління трьох епох
- •7.8 Час, його сприйняття
- •7.9 Керівник як командний гравець
- •7,10 Психологія індивідуального стилю управління
- •8 • 2 Психологічна сутність соціальної організації
- •8.3 Міжособистісні відносини в групі
- •8.4 Неформальні групи
- •9.1 Характеристика групи як соціального феномена
- •9.2 Групова динаміка та рівні проблем управління
- •9.3 Стадії розвитку групи та управління груповою динамікою
- •9.4 Функції ефективної групи та соціальні ролі її членів
- •9.5 Умови ефективності групового вирішення проблем
- •9 І 6 Характеристики членів групи як фактор ефективності
- •9.7 Типи підлеглих
- •10.1 Ефективне управління змінами
- •10.2 Типи команд
- •10.3 Особливості ефективної команди
- •10.4 Керівництво та управління командами
- •10.5 Фактори ефективної діяльності
- •3. 4. 5. 6.
- •7. 8. 9.
- •11.2 Спілкування як соціальний феномен. Особливості управлінського
- •11.3 Проблеми міжособистісного сприйняття
- •11.4 Спілкування керівника з підлеглими
- •11.5 Умови ефективної взаємодії в управлінському спілкуванні
6.5 Творча особистість і її життєвий шлях
Творчість — це вихід за межі заданого (Поверх бар'єрів!). Перше, що впадає в око, — аналогія поведінки творчої особистості і людини з психічними порушеннями. Поведінка обох відхиляється від стереотипної, звичайної.
Є дві точки зору: талант — це максимальне здоров'я і талант — це хвороба.
Останню точку зору пов'язують з ім'ям геніального Чезаре Ломброзо. Правда, сам Ломброзо ніколи не стверджував, що існує пряма залежність між геніальністю й божевіллям, хоча й підбирав емпіричні приклади на користь цієї гіпотези: «сивина й облисіння, худорба тіла, а також недостатня мускульна та статева діяльність, властиві всім схибнутим, дуже часто зустрічаються у великих мислителів.
Ч. Ломброзо характеризує геніїв як людей самотніх, холодних, байдужих до сімейних і суспільних обов'язків людей. Серед них багато наркоманів і п'яниць: Мюссе, Сократ, Сенека, Блок, Едгар По. XX ст. додало до цього переліку безліч геніїв — від Фолкнера до Єсеніна.
Геніальні люди завжди болісно чутливі, зокрема, на їх самопочуття помітно впливають зміни погоди. У цих людей спостерігаються різкі спади й піднесення активності.
Висновок: геній і божевілля можуть поєднуватися в одній людині.
Перелік геніїв, хворих на гострі серцеві захворювання, психопатів і невротиків нескінченний. На епілепсію хворіли Петрар-ка, Мольєр, Флобер, Достоєвський, А. Македонський, Наполеон, Ю. Цезар, Петро І; на меланхолію — Руссо, Шатобріан. Психопатами були Жорж Санд, Мікеланджело, Байрон, Ґете. Від галюцинацій страждали Байрон, Гончаров та ін. Кількість п'яниць і самогубців серед творчої еліти незліченна.
100
Гіпотеза «геній і божевілля» відроджується в наші дні. Дж. Карлсон вважає, що геній — це носій рецесивного гена шизофренії. У гомозиготному стані ген виявляється через хворобу. Наприклад, син геніального Ейнштейна хворів на шизофренію. У цьому переліку — Декарт, Паскаль, Ньютон, Дарвін, Платон, Кант, Ніцше й ін.
Геній — це людина, що діє на основі підсвідомої активності. Самі творці підкреслюють підсвідомість, неконтрольованість, а також зміну свідомості. Можна навести вислів В. Гюго: «Я не сам думаю, а мої думки думають за мене».
У процесі творчості підсвідома активність психіки загострюється, образи зароджуються спонтанно.
Найбільш поширені «божественна» й «демонічна» версії атрибуції причин творчості. Якщо Байрон припускав, що в людину вселяється «демон», то Мікеланджело вважав, що його рукою водить сам Бог. Часто творець усвідомлює себе непричетним до авторства. Як, наприклад, Моцарт називав себе інструментом сторонньої сили: «Я тут ні при чому».
Психологічна «формула генія» може виглядати так:
Геній = (високий 7(2 + висока креативність) — активність психіки.
Усі психологи стверджують, що геніальність залежить від специфіки мотивації. Однак мотивація може бути різною:
3. Фрейд вважав творчу активність результатом сублімації статевого потягу на іншу сферу.
А. Адлер вбачав у творчості прояв архетипів колективного під свідомого.
X. Швет та інші виділили такі особистісні риси творчих людей:
незалежність — особистісні стандарти важливіші за стан дарти групи;
відкритість розуму — готовність повірити своїм і чужим фан тазіям, сприйнятливість до нового та незвичайного;
активність у невизначених, безвихідних ситуаціях;
розвинене естетичне почуття, прагнення до краси.
101
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
ЗДІБНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Творчість є скінченною в часі. Результати досліджень біографій багатьох учених, композиторів, письменників свідчать про те, що пік творчої активності людини припадає на період з ЗО до 42-45 років.
Особливу увагу проблемі життя творчої людини приділяв М. Зощенко — видатний російський письменник. У книзі «Повернута молодість» Зощенко поділяє всіх творців на дві категорії:
тих, які прожили недовге емоційне життя й померли до 45 років;
«довгожителів».
Нескладно зауважити, що в переліку переважають філософи, учені-теоретики, а також письменники з філософським складом розуму. Отже, думка, а точніше, високий інтелект, подовжує життя.
Підсумок: особливості взаємодії свідомого та підсвідомого визначають типологію творчих суб'єктів, неповторність їх особистостей та особливості їхнього життєвого шляху.
- Домінування творчої активності над інтелектом може спричинити творчий спад і скорочення тривалості життя.