5.4 Індивідуально-психологічні особливостіособистості

Психологічна характеристика типів темпераменту. Слово «темперамент» походить від латинського слова іетрегатепіит — належне співвідношення (частин), співвідносність.

Темперамент — це індивідуально-психологічні особливості людини, що визначають динаміку протікання психічних процесів і її поведінку.

Кожен тип темпераменту має свої позитивні сторони і свої не­доліки, виправити які практично неможливо, оскільки особливості темпераменту пов'язані з особливостями прояву вищої нервової ді­яльності. Темперамент — біологічний фундамент, на якому форму­ється особистість як соціальна істота.

За вченням про темперамент, яке створив давньогрецький лікар Гіппократ, характер людини є результатом змішування в її організмі в неоднакових пропорціях слизу, крові та жовчі. Від назв цих рідин походять назви темпераментів:

• переважання крові (від грец. «сангве») — сангвінік;

• переважання жовчі (від грец. «холе») — холерик;

• переважання слизу (від грец. «флегма») — флегматик;

• переважання чорної жовчі (від грец. «мелас холе») — ме­ ланхолік.

Типи темпераменту можна охарактеризувати з погляду психофізіологічних проявів (І. П. Павлов, Б. М. Теплов, В. Д. Не-биліцин).

Учення Павлова встановило залежність темпераменту від типу вищої нервової діяльності (ВНД). Вивчаючи процеси збудження й гальмування нервової системи, Павлов виділив три основні пара­метри нервових процесів збудження й гальмування:

• сила — слабкість;

• урівноваженість — неврівноваженість;

• рухливість — інертність (здатність швидко змінювати на­ прям протікання нервових процесів).

82

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ»

Існує чотири можливих співвідношення щодо поєднання цих параметрів, і відповідно розрізняють чотири типи ВНД:

I тип — сангвінік: сильний, урівноважений, рухливий;

II тип — холерик: сильний, неврівноважений, рухливий;

3. тип — флегматик: сильний, урівноважений, інертний;

4. тип — меланхолік: слабкий, неврівноважений, інертний або малорухливий.

Типологія вищої нервової діяльності — фізіологічна основа античної класифікації темпераментів. Динамічними проявами ак­тивності темпераменту є такі показники (табл. 5.1).

Сангвініку властиві висока активність, емоційність, експре­сивність (виразність) поведінки. Певні труднощі можуть бути пов'язані із зосередженням уваги, інколи спостерігається деяка по­верховість емоційних переживань.

Таблиця 5.1

Показники динамічного прояву активності темпераменту

Активність	Ступінь взаємодії з навколишнім світом
Реактивність	Сила й тривалість реакції після припинення дії стимулу
Темпові характерис­тики	Швидкість виконання будь-яких дій (мова, ходьба, рух та ін.)
Емоційність	Схильність до швидкого і яскравого прояву емоцій
Тривожність	Переживання, передчуття загрози, небез­пеки, нещастя
Чуттєвість	Тонкість сприйняття зовнішнього світу
Ригідність - пл астич -ність	Нездатність-здатність до швидкої перебудо­ви діяльності, способів мислення, точки зору
Екстраверсія	Спрямованість назовні
Інтроверсія	Спрямованість усередину, на себе
Підпорядкованість — домінантність	Схильність підкорятися чи підкоряти, бути веденим чи ведучим
Нейротизм	Неврівноваженість, нестабільність

6*

83

.

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

Холерикутакож властиві висока активність та переважання збудження, різкість, яскравість емоційних переживань. Він неврів-новажений, запальний, легко переходить від гніву до веселощів. Може виявляти агресивність або талант оратора чи полководця.

Флегматик має знижену активність у зовнішній діяльності, але високу витривалість, працездатність. Поведінка невиразна, рівна. Можуть розвинутися як негативні риси — лінощі, байду­жість чи холоднокровність, так і позитивні — витримка, вірність, відданість, постійність.

Меланхолік є менш витривалим, йому важко працювати в умовах стресу, конфлікту, перевантаження. Уміє концентрувати увагу, часто виявляє тривожність, що виражається у високому по­чутті відповідальності та невтомності. Має схильність до спостере­ження, систематизації, співпереживання, глибокого та тривалого емоційного переживання, що може проявлятися в злопам'ятності або поетичному обдаруванні.

Немає гірших чи кращих темпераментів. Кожен з них має свої позитивні сторони, тому основні зусилля слід спрямувати на ро­зумне використання переваг у конкретній діяльності. Заслужений діяч науки РРФСР, доктор медичних і психологічних наук про­фесор К. К. Платонов справедливо зауважував, що розумною чи дурною, чесною чи нечесною, доброю чи злою, талановитою чи без­таланною може бути людина з будь-яким темпераментом.

Характер. Структура характеру. Акцентуації характеру. Під характером розуміють не будь-які індивідуально-психологічні осо­бливості людини, а лише сукупність найбільш виражених і стійких рис особистості, типових для даної людини, які систематично ви­являються в її діях і вчинках. Кожна людина має характер — сукуп­ність ознак, що відрізняють її від інших людей. Немає двох людей, у яких були б повністю однакові характери.

Характер (від грец. скагасіег — друк, карбування) — сукупність істотних, стійких психічних ознак людини як члена суспільства, що виявляються в її ставленні до дійсності та накладають відбиток на її поведінку та вчинки.

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ»

Характер пов'язаний з темпераментом. Темперамент є вро­дженою біологічною основою характеру (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Б. М. Ананьєв). Характер — сплав уроджених особливостей вищої нервової діяльності з набутими впродовж жит­тя індивідуальними рисами. Залежно від типу темпераменту одні риси формуються легше, інші — сутужніше.

Характер не тільки зазнає впливу з боку темпераменту, але і сам впливає на його особливості:

• під впливом характеру людина намагається цілеспрямовано регулювати прояви окремих ознак темпераменту — у резуль­ таті наполегливої роботи протягом тривалого часу ці ознаки можуть частково змінитися;

• характер маскує особливості темпераменту — динаміка по­ ведінки в деяких типових ситуаціях починає залежати не від темпераменту, а від мотивів і стосунків особистості.

Риси характеру — ті чи інші особливості особистості люди­ни, що систематично виявляються в різних видах її діяльності та за якими можна скласти уявлення про можливі вчинки людини за певних умов. У структурі характеру виділяють дві групи рис:

1. перша група — риси, що виражають спрямованість особистості (стійкі потреби, установки, схильності, ідеали, цілі) і ставлен­ ня до навколишньої дійсності;

2. друга група — інтелектуальні, вольові та емоційні риси характеру. Риси характеру можна класифікувати за іншими ознаками

(табл. 5.2).

Риси характеру є взаємозалежними та відносно стійкими, що дає можливість прогнозувати поведінку людини. Різноманітність рис характеру забезпечує спрямованість особистості на всебічне пізнання, на перетворення себе і навколишнього світу.

За останні роки в практичній психології сформувалося уяв­лення про найбільш яскраві (акцентовані) характери, що допомагає в життєвих ситуаціях, у трудовій діяльності виробити правильну лінію поведінки, спілкування та взаємодії з такими людьми.

84

85

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

Таблиця 5.2

Класифікація рис характеру

Ознаки класифікації	Позитивні риси	Негативні риси
За ставленням люди­ни до інших людей	Гуманізм, чуйність, товариськість	Черствість, брутальність, замкнутість
Стосовно праці	Працьовитість, ініці­ативність, творчість	Інертність, лінощі, консерватизм
Стосовно самого себе	Почуття власного достоїнства, скромність, гордість	Самознищення, егоїзм
Стосовно суспільних та особистих цінностей	Акуратність, ощадливість	Марнотратність, неохайність

Акцентуація характеру — перебільшений розвиток окремих рис характеру на шкоду іншим, унаслідок чого погіршується вза­ємодія з оточуючими людьми. Виразність акцентуації може бути різною — від легкої до крайніх варіантів (хвороба) (рис. 5.2).

Німецький психіатр К. Леонгард виділяє 12 типів акцентуації (табл. 5.3).

Визначити тип акцентуації можна за допомогою спеціальних психологічних тестів.

Індивідуально-психологічні особливості особистості ме­неджера. Специфіка психічних особливостей особистості, без­перечно, впливає на успішність управлінської діяльності — це очевидно. Управління — процес взаємодії з багатьма людьми, що відрізняються особистісно, тобто всі вони є неповторними.

п

н

\ /

/ \

12 З

ції: А - приховані; Б - явні 86

Рис. 5.2 Вісь ступеня виразності характеру: Н - норма; П - патологія. Характери: 1 - «середні»; 2 - акцентуйовані; 3 - психопатії. Акцентуа-

і / і 7 . А _ г» гл і і у/л оаиіі ДГ лпиї

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ»

Таблиця 5.3

Типи акцентуації

Тип акцентуації	Особливості поведінки
1. Ппертимний (гіперактивний)	Надмірно піднесений настрій, завжди веселий, говіркий, дуже енергійний, самостійний, прагне до лідерства, ризику, авантюр, не реагує на заува­ження, ігнорує покарання, переходить через межі дозволеного, відсутня самокритичність
2. Дистимічний	Постійно пригнічений настрій; людина засмучена, замкнута, небагатослівна, виявляє песимізм, уникає галасливого товариства, з товаришами по службі близько не сходиться, у конфлікти вступає рідко
3. Циклоїдний	Товариськість циклічно змінюється (висока — у період підвищеного настрою і низька — у період пригніченого)
4. Емотивний (емоційний)	Надмірна чутливість, глибоко переживає наймен­ші неприємності, зайве чутливий до зауважень, невдач, часто має пригнічений настрій
5. Демонстра­тивний	Прагне бути в центрі уваги і домагається своїх цілей за будь-яку ціну, легко забуває про свої не­порядні вчинки
6. Збудливий	Підвищена дратівливість, похмурість, нестрима­ність, агресивність, «занудливість», але можливі підлесливість, послужливість (як маскування)
7. Який застряє	«Застряє» на своїх почуттях, думках, не може забу­ти образ, «зводить рахунки», службова та побуто­ва незговірливість, схильність до затяжних сварок, у конфліктах частіше буває активною стороною
8. Педантичний	Виражена занудливість у вигляді «переживання» подробиць, на службі може «замучити» відвід­увачів формальними вимогами, стомлює домашніх надмірною акуратністю
9. Тривожний (психастеніч­ний)	Знижене тло настрою, побоювання за себе, близьких, боязкість, невпевненість у собі, над­звичайна нерішучість, довго переживає невдачу, сумнівається у своїх діях

87

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

Закінчення таблиці 5.3

10. Екзальто­ваний (лабіль­ний)	Дуже мінливий настрій, емоції яскраво вира­жені, підвищена реактивність на зовнішні події, балакучість, влюбливість
11. Інтроверто-ваний (шизоїдний, аутистичний)	Нетовариськість, замкнутість, відстороненість від усіх, спілкування з необхідності, занурений у себе, про себе нічого не розповідає, свої пе­реживання тримає в собі, хоч і має підвищену вразливість. Стримано, холодно ставиться до інших людей, навіть до близьких
12. Екстравер-тований (конформний)	Висока товариськість, балакучість, своєї думки не має, дуже несамостійний, прагне бути як усі, неорганізований, воліє підпорядковуватися

Менеджер — професійно підготовлений керівник. Що ж до ефективності керівництва, менеджери відрізняються між собою. Опитування видатних менеджерів США, Європи, Японії показало, що в діяльності менеджера найважливішими факторами успіху, пов'язаними з індивідуальними особливостями особистості, є такі:

• бажання й зацікавленість людини бути менеджером;

• уміння працювати з людьми, спілкуватися, мислити, взаємоді­ яти, переконувати, впливати на людей;

• гнучкість, нестандартність, оригінальність мислення;

• оптимальне поєднання в характері готовності до ризику та від­ повідальності;

• уміння передбачати майбутній розвиток подій, інтуїція;

• висока професійна компетентність, спеціальна управлінська підготовка.

Методи й способи вирішення управлінських завдань мають ґрунтуватися на реальному врахуванні «людського ресурсу». Ме­неджер повинен бути не просто товариською людиною, а насампе­ред контактною, тобто вміти налагоджувати ділові стосунки, бути гарним оратором і співрозмовником, що неможливо без розвине­них мовних здібностей.

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ»

Найбільш придатними для управлінської діяльності є люди, що мають темперамент сангвініка, холерика чи флегматика. Од­нак і меланхоліки також можуть бути гарними менеджерами за умови розвиненості вищезазначених рис характеру, що маскують недоліки темпераменту.

Для менеджера-фахівця необхідними є такі риси характеру: домінантність (уміння впливати на підлеглих), товариськість, само­стійність, незалежність у прийнятті рішень, гуманізм, упевненість, рішучість, наполегливість, витримка, працьовитість, дисциплінова­ність, ініціативність, творчість, скромність. Водночас керівник по­винен знати, які риси характеру властиві його підлеглим і відповід­но до цього організовувати роботу та розподіляти обов'язки.

Психологічно грамотний менеджер у взаєминах неодмінно орі­єнтується на тип темпераменту співрозмовника (товариша по службі чи ділового партнера), його характерологічні особливості. Крім того, менеджер повинен бути проникливим, що допоможе спрогнозувати мету й вчинки підлеглого та партнера. Наполегливість та вміння за­кінчити розпочату справу — невід'ємні якості особистості керівника.

Невід'ємною якістю менеджера є здатність ризикувати за умо­ви, що ступінь ризику припустимий і базується на фактах.