- •Рецензенти:
- •I5вn 966-8556-69-0
- •1.1 Управління як соціальний феномен
- •1.2 Предмет науки управління. Етапи її розвитку
- •1.3 Основні управлінські культури: характерні риси й особливості. Етносоціальні особливості управління
- •1.3.1 Порівняльний аналіз основних управлінських культур
- •1.3.2 Джерела радянської управлінської культури
- •1.3.3 Етносоціальні особливості управління
- •1.5 Поняття про психологію управління. Рівні психолого-управлінської
- •2. 3.
- •4. 5.
- •2.2 Соціометрія як основний метод діагностування міжособистісних взаємин в організації
- •2.2.1 Сутність соціометрії та її можливості
- •2.2.2 Порядок проведення соціометричного опитування
- •2 • 3 Референтометрія
- •4. 5. 6.
- •4; •
- •3.4 Психологія діяльності керівника при прийнятті управлінських рішень
- •3.5 Методи індивідуального та групового прийняття рішень
- •4.1 Особистість і її розуміння. Психологічна структура особистості
- •4.2 Деякі психологічні школи вивчення особистості
- •4.3 Типологія особистості
- •4. 5. 6. 7.
- •5.1 Особливості понять «людина — індивід — особистість»
- •5.2 Соціалізація особистості
- •5.3 Соціальні ролі в структурі особистості
- •5.4 Індивідуально-психологічні особливостіособистості
- •5.5 Настанова особистості
- •6.1 Здібності: визначення, якісна
- •6.4 Проблема здібностей до творчості
- •6.5 Творча особистість і її життєвий шлях
- •6.6 Професійні здібності менеджера
- •5. 6. 7. 8.
- •7.2 Визначення поняття «керівник»
- •7.3 Основні функціїуправлінської діяльності
- •7.4 Основні теорії лідерства
- •7.5 Підходи до визначення професійно важливих якостей керівника
- •7.6 Теорії особистісних рис керівника
- •7.7 Риси вітчизняного управління трьох епох
- •7.8 Час, його сприйняття
- •7.9 Керівник як командний гравець
- •7,10 Психологія індивідуального стилю управління
- •8 • 2 Психологічна сутність соціальної організації
- •8.3 Міжособистісні відносини в групі
- •8.4 Неформальні групи
- •9.1 Характеристика групи як соціального феномена
- •9.2 Групова динаміка та рівні проблем управління
- •9.3 Стадії розвитку групи та управління груповою динамікою
- •9.4 Функції ефективної групи та соціальні ролі її членів
- •9.5 Умови ефективності групового вирішення проблем
- •9 І 6 Характеристики членів групи як фактор ефективності
- •9.7 Типи підлеглих
- •10.1 Ефективне управління змінами
- •10.2 Типи команд
- •10.3 Особливості ефективної команди
- •10.4 Керівництво та управління командами
- •10.5 Фактори ефективної діяльності
- •3. 4. 5. 6.
- •7. 8. 9.
- •11.2 Спілкування як соціальний феномен. Особливості управлінського
- •11.3 Проблеми міжособистісного сприйняття
- •11.4 Спілкування керівника з підлеглими
- •11.5 Умови ефективної взаємодії в управлінському спілкуванні
9.2 Групова динаміка та рівні проблем управління
У кожній групі існує сукупність проблем, пов'язаних із груповою динамікою. Групова динаміка — це дуже складний і багатоплановий процес розвитку групи, зміни взаємин між її членами, а також мотивації, настроїв, стосунків і становища всіх членів. Групова динаміка визначає енергію розвитку групової поведінки й ступінь ефективності вирішення завдань, що стоять перед групою.
Деякі аспекти цього процесу очевидні й дуже легко регулюються, їх прояви можна спостерігати й фіксувати. Інші — завуальовані та приховані не лише від сторонніх, але їх не усвідомлюють навіть члени групи. Прояви цих аспектів та адекватна інтерпретація вимагають часу, зусиль і здібностей з боку керівника і членів групи. Б. Редді [Кесісіу, 1994, с. 92] назвав сукупність проблем групової динаміки «айсбергом» і виділив у ньому п'ять рівнів:
змістовні аспекти роботи групи — це надводна частина «ай сберга». Як правило, зміст групового завдання очевидний, і між членами групи досягнуто згоди щодо того, що група робить;
частково очевидні та частково завуальовані проблеми органі зації групової діяльності: взаємодія між членами групи, роз поділ і виконання завдань, міжособистісні конфлікти;
приховані й основні групові проблеми: членство в групі (при йом і приналежність); розподіл влади й впливу, автономність і компетентність; тісні стосунки, дружба та сексуальні відно сини. Вирішення цих проблем багато в чому визначає успіх групової діяльності;
цінності, переконання, усвідомлення прав та обов'язків: осо- бистісні особливості, історія індивідів і їхніх взаємин, основні потреби й інтереси членів групи;
неусвідомлені аспекти групової взаємодії (на рівні підсвідо мості): страхи, антипатії і симпатії, підсвідомі мотиви й т. п. Отже, процеси групової динаміки тісно пов'язані з груповою
діяльністю в процесі виконання завдань та одночасно з процесами міжособистісної взаємодії і спілкування членів групи.
192
Перший рівень групової динаміки відображається в процесах взаємодії членів групи, коли вони аналізують сутність дорученого їм групового завдання й досягають згоди із цього питання. У цьому разі управлінський лідер виконує винятково менеджерську роль — чітко визначає завдання й терміни його виконання. Якщо,група складається з індивідів, що мають різний рівень компетентності в предметній галузі конкретного завдання, роль управлінського лідера може змінюватися за рахунок розширення його функцій.
Другий рівень пов'язаний з питаннями організації групової діяльності. На цьому рівні (незалежно від членів групи й лідера) виникають певні взаємини, що відображають розуміння кожним співробітником своєї індивідуальної ролі в групі, а також досягається згода щодо змісту завдання й умов членства в групі. Компетентна реалізація менеджерських функцій з розподілу ролей і функцій між членами групи, а також персональної і групової відповідальності та повноважень з виконання завдання дозволяє ефективніше вирішувати багато закономірних проблем цього етапу. Своєчасний вибір оптимального стилю лідерства в групі в рамках завдання, яке вона виконує, може стати запорукою успіху в його реалізації та усунути багато проблем взаємодії всередині колективу. Однак оптимальне реагування на процеси групової динаміки цього рівня вже передбачає активну включеність лідера-управлінця в процес групової взаємодії. Це обумовлено тим, що далеко не всі проблеми групової динаміки можна вчасно виявити та ефективно вирішити, перебуваючи поза групою чи не здійснюючи постійне спостереження за її діяльністю. Делегування повноважень і відповідальності за виконання конкретного завдання групі передбачає формування відносин ситуативного лідерства (формального та неформального). У цьому випадку управлінський лідер, щоб зберегти свій вплив на групу, повинен обрати відповідну тактику взаємодії.
Третій рівень проблем групової динаміки можуть осягнути лише ті індивіди, які безпосередньо взаємодіють чи мають можливість аналізувати об'єктивну й повну інформацію про взаємини, що розвиваються в групі. Непосвячені не можуть оцінити ступінь впливу полюсів притягання й відштовхування (чи навіть
13Ш
193
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ
допустити думку про їхнє існування) на ефективність групової діяльності. Слідом за одержанням нового завдання, приходом нових членів групи, зміною офіційного статусу колишніх членів групи і під впливом інших факторів у групі розгортається боротьба за індивідуальні позиції — найчастіше невидима навколишнім, у контексті якої зіставляються індивідуальна сила, розподіл влади й ступінь впливу кожного члена групи на інших членів. У рамках групової взаємодії після вирішення цих важливих для кожного проблем групова енергія може змінити напрям і вже не спрямовуватися на вирішення поставлених завдань.
Управлінський лідер зможе посилити свій вплив на групу, якщо почне приділяти увагу закономірним проблемам цього рівня групової динаміки й докладати зусиль для задоволення основних потреб членів групи в міжособистісній взаємодії. Шуц [5сЬиЇ2, 1958] припустив, що існують три основні потреби міжособистісної взаємодії, що виявляються в поведінці та переживаннях людей. Це потреби включення, контролю й прихильності.
Включення пов'язане з почуттям власної важливості та значущості. Ця потреба реалізується в боротьбі індивідів за членство в тій чи іншій групі та за конкретну позицію в групі. У поведінці, що привертає колег до приєднання, члени групи виявляють обережність і тісну злагодженість дій. Одні члени групи не схильні взаємодіяти, інші — охоче контактують з усіма. Деякі члени групи воліють взаємодіяти з «рідними душами», тобто з тими, хто має схожі інтереси і досвід.
Контроль визначає потребу в прийнятті рішень. Потреба контролю пов'язана з динамікою самооцінок, почуттям компетентності, відносинами сили, впливами і владою в групі. У ситуації, що постійно змінюється, індивід намагається відшукати найбільш оптимальне для себе співвідношення між владою, з одного боку, і залежністю й пристосуванням, відповідно, з іншого. Прихильність характеризує потребу людини любити й бути любимою, підтримувати дружні та товариські стосунки. Динаміка прихильності
194
відбивається у встановленні тісних контактів із членами групи й підтримуванні почуття вдоволеності цими відносинами, що виражається в проявах любові, поваги й близькості.
Управлінський лідер, створюючи сприятливі умови для того, щоб кожен член групи міг задовольнити ці потреби, прагнучи до визнання законності цих потреб, сприяє тим самим підвищенню ефективності групової діяльності.
Четвертий рівень проблем групової динаміки відображає процес формування особливої субкультури групи з властивими їй цінностями, ритуалами, мовою і типовими моделями поведінки. У першому розділі було розкрито зв'язок між організаційною культурою, лідерством та ефективністю. Розвиваючи тему, хотілося б загострити увагу читачів на аспекті динаміки змін субкультури групи залежно від типу завдання й характеру групової взаємодії.
Попередній досвід та особливості соціалізації індивідів — членів групи — з урахуванням відмітних рис організаційної культури визначають природу групи, тобто компетентність у вирішенні конкретних завдань, здатність до ефективної групової роботи, характер відносин між членами групи. На цій основі формується консенсус щодо розуміння змісту завдання, умов його виконання, а також уявлення про кінцевий результат.
У свою чергу, консенсус є продуктом напруженої роботи з узгодження ролей, сили й впливів. У процесі групової взаємодії здійснюється інтеграція найбільш прийнятних для групи моделей поведінки й відповідних їм цінностей і норм, що визначають якісні та кількісні показники групової діяльності з виконання завдання, а також правила, що регулюють підтримку сформованого балансу відносин між членами групи. У випадку, коли управлінський лідер не пустив цей процес на самоплив, а контролює і спрямовує його відповідно до цілей лідерства, особливостей завдання й потреб групи, цінності й норми справляють позитивний вплив на ефективність групової роботи.
П'ятий рівень менш за все піддається сторонньому впливу й контролю, оскільки відображає несвідомі процеси. Однак
13*
195
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ
управлінський лідер може впливати на частину з них, щоб мінімізувати деструктивний потенціал сформованих раніше стереотипів свідомості та звичних моделей поведінки, таких, як невмотивована агресивність, страх перед новим досвідом чи упередження. Більш докладно ці проблеми розглядалися в розд. 4.
Процеси групової динаміки є закономірними для будь-якої групи, організації незалежно від їх чисельності, характеру й особливостей лідерства. Лідер може здійснювати свою діяльність з урахуванням особливостей групових процесів або ігнорувати їх. В останньому разі він закономірно відмовляється від найбільш ефективного способу вирішення завдань, що стоять перед ним. Лише керуючи процесами групової динаміки на всіх рівнях управлінський лідер уможливлює ефективну групову діяльність та ефективність свого лідерства.
У цілому роль лідера в управлінні груповою динамікою полягає у виконанні різних ролей (менеджера, лідера, фасилітатора, або консультанта процесу) залежно від завдань, що стоять перед лідерством, у вирішенні конкретних проблем групової динаміки. Зв'язок ролі управлінського лідера з особливостями завдання показано на рис. 9.2.
Орієнтуючи членів групи на завдання, розподіляючи їхні ролі та відповідальність за кінцевий результат, управлінський лідер виконує роль менеджера. Він виконує роль лідера групи, фокусуючи її енергію на поставлені мету й завдання, а також здійснюючи управління процесами групової динаміки.
Зміст (фокус і відпо-^"-^^ відальність) ^ ^^^-^^Завдання |
Процес (фокус і від-^^^^ повідальністьУ^^-^^^ | ||
Менеджер |
Лідер |
Фасилітатор |
|
Рис. 9.2 Залежність ролі управлінського лідера від виконуваних ним завдань
196
Управлінський лідер виконує роль фасилітатора, сприяючи вирішенню міжособистісних проблем і розвиваючи групову згуртованість. Він може також виконувати роль консультанта, якщо делегує повноваження групі чи одному з її членів. Незалежно від обраного стилю керівництва управлінський лідер буде виявляти готовність до надання допомоги й підтримки всіх членів групи, включаючи неформальних лідерів, у здійсненні групової діяльності з реалізації цілей, а також у підтримці стабільності самої групи.