6.4 Проблема здібностей до творчості

Сенситивні періоди — це періоди підвищеної чутливості до тих чи інших впливів, до освоєння того чи іншого виду діяльності. На­приклад, у 2-3-річному віці в дітей інтенсивно розвивається усне мовлення. У 5-7 років формуються навички читання й наслідуван­ня. Якщо ці функції не розвинулися в зазначений період, то пізніше дитині вже дуже важко їх опанувати.

Формування вищезазначених функцій може відбутися «з міс­ця» — у результаті 1-2 повторень.

Роль перших «поштовхів» у розвитку здібностей дуже велика. Вони завжди пов'язані з яскравими емоційними уявленнями.

Наприклад, Ч. Чаплін уперше вийшов на сцену у віці 5 років. У той день у його матері-акторки зірвався голос. її обсвистали, і вона пішла за куліси. Директору театру спало на думку вивести на сцену хлопчика, котрий був з матір'ю за кулісами. Раніше директор бачив, як Чарлі співав і танцював, наслідуючи матір. Хлопчик почав співати й танцювати, глядачі кидали йому гроші. Чарлі відчув вели­чезне натхнення, і концерт продовжувався з наростаючим успіхом.

96

₇ш

97

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ЗДІБНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

У цей день хлопчик зазнав яскравого емоційного потрясіння; він зрозумів, що сцена — його покликання.

Зауважте, що відбулося це саме в «артистичний» сенситивний період, характерний для дітей 5-6 років. В якоїсь іншої дитини, можливо, теж були артистичні здібності, але подібних вражень вона не зазнала, і ці здібності згасли.

Особливості мотивації. Проведемо дослідження на прикладі обдарованих дітей. Відомий факт, що обдаровані діти мають потяг до занять тією діяльністю, до якої вони схильні. Вони можуть годи­нами робити те, що для них цікаво. Це для них — і праця, і гра.

Приклад — хлопчик трьох з половиною років, у якого дуже рано прокинувся інтерес до чисел. Він самостійно друкував числа від 1 до 2000. Самотужки освоїв додавання й віднімання; його при­ваблювало все, що можна виміряти чи виразити числом: вік, дати, зріст, сторінки в книгах, ціни й т. ін. Персонажами його ігор були числа, багато з них мали свій характер. Він сам «відкрив» від'ємні числа, операцію множення тощо.

Висновок: посилена мотивація й зумовлена нею напружена активність є ознакою і невід'ємною умовою розвитку будь-яких зді­бностей.

Резюмуючи все вищезазначене про природу та розвиток зді­бностей, зауважимо: існують природні передумови здібностей — за­датки. Однак ще немає точних відомостей, чим вони зумовлені.

Відомо, що це:

1. властивості нервової системи — ступінь загальної активності, підвищена чутливість нервових структур і т. і.;

2. особлива схильність до відтворення звуків, фарб, просторових форм, до узагальнення тп.

Однак несприятливі умови зовнішнього середовища гальму­ють розвиток здібностей. Негативні чинники мають різну природу:

1. коли дитина вивляє високу спонтанну активність, це може бути недостатня кількість вражень — збіднене середовище;

2. часті психічні травми дитини — енергія дитини може витра­ чатися на неконструктивні переживання й «звільнятися» від здібностей, що розвиваються;

98

3) застосування примусу (неправильна мотивація) може згасити спонтанну активність дитини й «засушити» здібності. Проблема здібностей до творчості. Існують 3 підходи до про­блеми творчих здібностей:

1. як таких, творчих здібностей не існує. Інтелектуальна обдаро­ ваність є необхідною, але недостатньою умовою творчої актив­ ності особистості;

2. високий рівень розвитку інтелекту передбачає високий рівень творчих здібностей — і навпаки;

3. творчі здібності (креативність) є самостійним чинником, неза­ лежним від інтелекту.

Достовірними є перший і третій підходи, другий — мало­ймовірний.

Найбільший інтерес викликають результати Каліфорнійсько­го лонгитюда, що організував Л. Термен у 1921 р. Було відібрано 1528 хлопчиків віком від 8 до 12 років; відповідно І£) визначався у 1927-1928, 1932-1940,1951-1952 роках.

Останню перевірку Фельдман провів через 60 років після по­чатку дослідження. 800 чоловіків з Щ 135, які увійшли у вибірку Л. Термена, опублікували до 50 років 67 книг (21 — художня, 46 — наукові монографії), одержали 150 патентів на винаходи, 78 стали докторами філософії, 48 — докторами медицини й т. ін.

Слід зазначити, що діти, яких відібрав Термен, відрізнялися раннім розвитком (рано почали ходити, говорити, читати, писати й т. ін.). Усі інтелектуальні діти успішно закінчили школу, 2/3 одер­жали університетську освіту, а 200 з них стали докторами наук.

З іншого боку, що стосується творчих досягнень, то результати є неоднозначними. Жоден ранній інтелектуал з вибірки Термена не виявив себе як винятково талановитий творець у галузі науки, літератури, мистецтва й т. ін. Ніхто з них не зробив істотного внеску в розвиток світової культури.

Цікаво, що у членів досліджуваної групи в 1955 р. доходи були в 4 рази вищі за середні на душу населення США. Практично всі домоглися високого соціального статусу. Отже, ранні інтелектуали

7*

99

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ЗДІБНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

успішно адаптувалися в суспільстві. Висновок — інтелект є необхід­ною умовою для досягнення успіху в демократичному суспільстві.

Однак високий рівень І£) не гарантує творчих досягнень. Мож­на бути інтелектуалом, але не стати творцем.