- •Рецензенти:
- •I5вn 966-8556-69-0
- •1.1 Управління як соціальний феномен
- •1.2 Предмет науки управління. Етапи її розвитку
- •1.3 Основні управлінські культури: характерні риси й особливості. Етносоціальні особливості управління
- •1.3.1 Порівняльний аналіз основних управлінських культур
- •1.3.2 Джерела радянської управлінської культури
- •1.3.3 Етносоціальні особливості управління
- •1.5 Поняття про психологію управління. Рівні психолого-управлінської
- •2. 3.
- •4. 5.
- •2.2 Соціометрія як основний метод діагностування міжособистісних взаємин в організації
- •2.2.1 Сутність соціометрії та її можливості
- •2.2.2 Порядок проведення соціометричного опитування
- •2 • 3 Референтометрія
- •4. 5. 6.
- •4; •
- •3.4 Психологія діяльності керівника при прийнятті управлінських рішень
- •3.5 Методи індивідуального та групового прийняття рішень
- •4.1 Особистість і її розуміння. Психологічна структура особистості
- •4.2 Деякі психологічні школи вивчення особистості
- •4.3 Типологія особистості
- •4. 5. 6. 7.
- •5.1 Особливості понять «людина — індивід — особистість»
- •5.2 Соціалізація особистості
- •5.3 Соціальні ролі в структурі особистості
- •5.4 Індивідуально-психологічні особливостіособистості
- •5.5 Настанова особистості
- •6.1 Здібності: визначення, якісна
- •6.4 Проблема здібностей до творчості
- •6.5 Творча особистість і її життєвий шлях
- •6.6 Професійні здібності менеджера
- •5. 6. 7. 8.
- •7.2 Визначення поняття «керівник»
- •7.3 Основні функціїуправлінської діяльності
- •7.4 Основні теорії лідерства
- •7.5 Підходи до визначення професійно важливих якостей керівника
- •7.6 Теорії особистісних рис керівника
- •7.7 Риси вітчизняного управління трьох епох
- •7.8 Час, його сприйняття
- •7.9 Керівник як командний гравець
- •7,10 Психологія індивідуального стилю управління
- •8 • 2 Психологічна сутність соціальної організації
- •8.3 Міжособистісні відносини в групі
- •8.4 Неформальні групи
- •9.1 Характеристика групи як соціального феномена
- •9.2 Групова динаміка та рівні проблем управління
- •9.3 Стадії розвитку групи та управління груповою динамікою
- •9.4 Функції ефективної групи та соціальні ролі її членів
- •9.5 Умови ефективності групового вирішення проблем
- •9 І 6 Характеристики членів групи як фактор ефективності
- •9.7 Типи підлеглих
- •10.1 Ефективне управління змінами
- •10.2 Типи команд
- •10.3 Особливості ефективної команди
- •10.4 Керівництво та управління командами
- •10.5 Фактори ефективної діяльності
- •3. 4. 5. 6.
- •7. 8. 9.
- •11.2 Спілкування як соціальний феномен. Особливості управлінського
- •11.3 Проблеми міжособистісного сприйняття
- •11.4 Спілкування керівника з підлеглими
- •11.5 Умови ефективної взаємодії в управлінському спілкуванні
7.5 Підходи до визначення професійно важливих якостей керівника
Неодностайна позиція психологів лише підкреслює актуальність проблеми визначення необхідних управлінських якостей, завдяки яким досягається максимальна ефективність спільної діяльності. Численні психологічні дослідження дали можливість встановити, що в управлінській діяльності керівників різних рангів є ряд схожих рис, що дозволяє змоделювати основні якості керівника. У різних авторів найчастіше зустрічаються такі:
інтелект. Він повинен бути хоч і не на рівні геніальності, але вищим за середній. Істотною є здатність вирішувати складні й абстрактні проблеми;
ініціативність та ділова активність. Передбачає мотивованість діяльності, самостійність та енергійність;
впевненість у собі, що пов'язано з високою самооцінкою компетентності та високим рівнем домагань;
• так званий «фактор гелікоптера», або здатність підніматися над дрібницями й сприймати ситуацію в більш широкому контексті.
Деякі емпіричні дослідження підводять до трохи іншого набору якостей. Учені Ч. Магерісон (Австралія) і Е. Какабадзе (Великобританія) опитали більш як 700 керівників компаній у різних галузях діяльності, щоб виявити ключові якості перспективних керівників. Серед перших шести якостей на той час були такі:
уміння працювати з людьми й делегувати своїм підлеглим деякі свої повноваження;
• готовність ризикувати, беручи при цьому відповідальність на себе;
активність (життєва й управлінська);
набуття ґрунтовного управлінського досвіду до 35 років;
уміння за необхідності легко змінювати стиль управління;
сімейна підтримка.
140
Але найважливішими якостями було визнано дві перші.
Визнаючи право на існування різних науково-практичних підходів до вирішення цієї проблеми, зупинимося на двох вітчизняних моделях професіограм керівника (під професіограмою ми розуміємо систему вимог, які висуває до людини певна діяльність, у даному випадку управлінська).
У професіограмі керівника, запропонованій В. М. Шепелем, чітко окреслено три блоки якостей керівника. До загальних якостей віднесено:
неабиякий інтелект;
фундаментальні знання;
достатній досвід.
Другий блок включає такі конкретні якості:
ідейно-моральні, котрі виражають світогляд, культуру, мо ральну мотивацію дій особистості, її громадянські якості;
науково-професійні якості включають знання та досвід, що характеризують техніко-економічну й управлінську компе тентність, теоретичний і практичний рівень компетентності;
• організаційні якості включають усе, що пов'язано з умінням підбирати й розставляти кадри, планувати їхню роботу, забезпечу вати чіткий контроль і т. ін.;
• психофізичні якості включають соматичні та психічні дані, які є необхідними для працівника управлінської професії (міцне здоров'я, схильність до системного мислення, розвиненість уяви, тренована пам'ять, вольова підготовка).
До третього блоку віднесено специфічні індивідуально-ділові якості, подані насамперед як психолого-педагогічні. Адже не секрет, що є керівники, які в колективі загальновизнані як професійно компетентні організатори, однак вони не популярні, до них не відчувають глибоких особистих симпатій.
Не всі керівники вміють швидко «вписатися» у колектив, схиляти людей до відвертості, брати до уваги їх точку зору. Деякі з них безапеляційні у своїх міркуваннях. Усе це ясно свідчить, що цим керівникам не вистачає психолого-педагогічних якостей.
141
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
В. М. Шепель виділяє серед психолого-педагогічних якостей такі:комунікабельність — уміння швидко встановлювати контакт із людьми;
емпатичність — уміння співчувати, уловлювати настрій людей, виявляти їхні потреби й сподівання;
здатність до психоаналізу, тобто самоконтроль, самокритичність, самооцінка своїх вчинків;
стресостійкість, тобто фізична тренованість, самосугестив-ність, уміння переключатися й керувати своїми емоціями;
• красномовство — досконале володіння словом, тобто уміння впливати й переконувати словом;
• візуальність — зовнішня привабливість особистості. Наявність специфічних індивідуально-ділових якостей і ство рює неповторний імідж керівника, ефект його особистої чарівності.