9 І 6 Характеристики членів групи як фактор ефективності

Не треба витрачати багато слів і наводити велику кількість ар­гументів на захист тези про значення особистісних якостей (харак­терологічних особливостей, компетентності й переконань) членів групи для ефективної діяльності групи.

Лідери дуже сильно залежать від доброї волі та компетентнос­ті інших людей.

Індивідуальні характеристики членів групи визначають:

• ефективність виконання завдання;

• особливості міжособистісної взаємодії і відносин між членами групи;

• соціально-психологічні характеристики групи як одиниці сус­ пільства.

Існує не так багато людських якостей, котрі, без сумніву, пере­шкоджають ефективній роботі в групі. Узагалі ж ефективна гру­пова діяльність залежить не стільки від наявності чи відсутності певних якостей у членів колективу, скільки від ступеня їх прояву у взаємодії і спілкуванні. У зв'язку із цим завдання лідерства в управлінській діяльності полягає в діагностиці соціально-психоло­гічних характеристик членів групи і створенні умов, за яких будуть розвиватися й посилюватися позитивні якості та властивості інди­відів і мінімізуватися прояви їхніх негативних рис.

До індивідуальних схильностей, прояв яких деструктивно впливає на розвиток групи, фахівці відносять прагнення до доміну­вання, маніпулювання, відчуженість, догматизм та агресивність.

Рис. 9.5 Шкала міжособистісних відносин

Схильність до прояву домінування, інтриг і маніпулювання оточуючими іноді називають макіавеллізмом. Цей термін дістав назву від імені відомого італійського автора XVI ст. Н. Макіавеллі, який у своєму трактаті «Государ» дав опис цієї особливості харак­теру. Індивіди, що володіють розвинутою схильністю до доміну­вання й маніпулювання, не враховують інтереси і цілі інших членів групи, а використовують себе і всіх членів групи для досягнення своїх цілей і ставляться до всіх, як до речей.

Е. Доценко виділив типи міжособистісних відносин (залежно від того, у якій ролі людина сприймає своїх колег, чи використовує вона ці взаємини як засіб для досягнення своїх цілей). Ці типи по­дано на схемі (рис. 9.5).

Слід зазначити, що свідоме прагнення до домінування виража­ється в демонстрації своєї переваги (реальної чи уявної) над навко­лишніми. Ця демонстрація може мати відкритий характер (накази, погрози, зауваження, обвинувачення, критика, глузування й т. ін.), але може виявлятися й у діях, до яких слід віднести:

• поблажливість (що відрізняється від прямого прояву пере­ ваги лише доброзичливістю вираження, коли людина, що виявляє її, забуває про народну мудрість: «якщо ти розумний, нікому не говори про це» і «якщо ти робиш роботу краще за інших, не поводься як переможець»);

• хвастощі — споконвічна вада людини — не жалкують за чужим часом, коли він витрачається на вислуховування за­ хоплених словесних тирад про свої реальні чи уявлювані достоїнства;

216

217

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ

• 218

  нав язування своїх порад і допомоги;

• небажання слухати й розуміти аргументи інших людей, де­ монстрація своєї впевненості в більшій цінності власної дум­ ки порівняно з чужою;

• категоричність — безапеляційний прояв упевненості у своїй правоті.

Людина-маніпулятор ніколи не буває сама собою, вона по­стійно грає якусь роль. Стиль її життя характеризується неправди­вістю, несвідомістю, контролем і цинізмом. Е. Шостром виділено кілька основних типів «маніпуляторів» (рис. 9.6).

1.

Диктатор перебільшує свою силу; домінує, наказує, цитує ав­торитети — робить усе, щоб керувати своїми жертвами. Різно­види диктатора: «ігуменя», «ігумен», начальник, бос, молодший бос.

2.

3.

Легкодуха людина — зазвичай жертва диктатора; виявляє майстерність у взаємодії з ним, перебільшує свою чутливість, забуває, не чує чи пасивно мовчить. Різновиди: недовірливий, дурний, хамелеон, конформіст, соромливий. Обчислювач — перебільшує значення свого контролю; об­манює, хитрить, перевіряє інших. Різновиди: ділок, аферист, гравець, шантажист, творець реклами.

	5. Хуліган
7. Суддя				3. Обчислювач
			У
2. Легкодуха людина
				1. Диктатор
	^щ	\
4. Прилипайло -				8. Захисник
	6. Гарний хлопець

Рис. 9.6 Типи «маніпуляторів»

4. Прилипайло — перебільшує свою залежність, жадає бути ве­ деним і предметом турбот. Різновиди: паразит, скиглій, вічна дитина, іпохондрик, утриманець, безпомічний.

5. Хуліган — перебільшує свою агресивність, жорстокість і не­ доброзичливість. Різновиди: ображач, ненависник, гангстер, «пика», «сварлива баба».

6. Гарний хлопець — перебільшує свою дбайливість, любов, пря­ мо-таки «вбиває» добротою. Різновиди: догідливий, доброчес­ ний мораліст, людина організації.

7. Суддя — перебільшує свою критичність, нікому не вірить, сповнений обвинувачувального пафосу. Різновиди: усезнайка, викривач, збирач доказів, оцінювач, месник.

8. Захисник — підкреслює свою підтримку та поблажливість; розхолоджує інших надмірним співчуттям, пригнічуючи їхню самостійність. Різновиди: «квочка», утішник, покровитель, по­ мічник, самовідданий.

Така людина проектує свою протилежність на оточуючих людей, намагаючись використовувати їх як засіб для досягнення своїх цілей.

Для маніпуляторів характерні чотири ігрових стереотипи:

1. активний — передбачає управління людьми за допомогою ак­ тивних методів: прояву сили, демонстрації статусу й т. ін. За­ доволення від відчуття контролю й влади прямо залежить від ступеня почуття безсилля, що виявляють об'єкти маніпуляції;

2. пасивний — протилежність активному. Усвідомлення нездат­ ності контролювати призводить таку людину до ролі «...». Дозволяючи активному працювати за себе, пасивний «мані­ пулятор» перемагає його своєю млявістю і безініціативністю;

3. той, що змагається — розглядає будь-яку ситуацію як поле битви, де можна виграти чи програти. Для нього люди — су­ перники або вороги;

4. байдужий ~ бере на себе роль байдужого, ні на що не сподіва­ ючись, вислизаючи й усуваючись від контактів з партнерами. Ключова фраза: «Мені наплювати».

219

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ

Негативний вплив індивіда з рисами макіавеллізму на групу полягає в тому, що він не виявляє щирого інтересу до почуттів і пе­реживань інших членів групи; як правило, не має міцних емоційних зв'язків і використовує ситуації групової взаємодії для вирішення не стільки спільних цілей, скільки егоїстичних.

Проте цей тип індивідів виявляє схильність до ініціативи, якщо є орієнтація на виконання завдання. Доценко пропонує ви­користовувати підхід переведення деструктивного потенціалу людей-маніпуляторів у конструктивний, котрий ще в давнину Сократ назвав майєвтикою. Це техніка ведення бесід і задавання питань, що дозволяє співрозмовникам прояснити ключові моменти і позиції один одного без взаємного примусу. Порівняння підходів маніпуляції і майєвтики подано в табл. 9.5.

Відчуженість являє собою соціально-психологічну характе­ристику індивіда, що зазнав невдачі, спробувавши адаптуватися до соціальних норм і цінностей певної групи. Він типово різко негативно ставиться до активної участі в житті групи, не виявляє інтересу до групових процесів і групової діяльності, слабко інфор­мований про те, що відбувається. Така людина звиклася з власним безсиллям і безпорадністю, усе, що відбувається навколо неї, вона сприймає як безглуздість і відчуває свою ізоляцію від оточуючих. Як правило, відчужений член групи також характеризується під­вищеною тривожністю, апатією і схильністю до суїциду. Екстре­мальний тип відчуженості виявляється у відкритій ворожості такої людини до всього, що оточує її.

Таблиця 9.5

Маніпуляція і майєвтика

Маніпуляція	Майєвтика
Пошук однобічних вигод. Прихований вплив. Опора на стереотипні реакції. Створення ілюзії незалежності. Мати певну мету, що унемож­ливлює врахування інтересів іншої сторони	Взаємовигідне співробітництво. Явний, відкритий вплив. Розвиток творчого підходу. Обопільна відповідальність і взаємозалежність. Зацікавленість усіх у результаті

220

Такий індивід воліє ухилятися від групових видів діяльності і, як правило, орієнтований на завдання. Можна виділити індиві­дів, що виявляють відчуженість стосовно однієї групи, але досить легко адаптуються до норм і цінностей інших соціальних груп. Хоч існують і такі, що важко адаптуються до будь-якої групи, фактично скрізь перебуваючи поза рамками соціальних груп і спільнот.

Догматизм є індивідуальною рисою, що також негативно впливає на групу. Для догматичного індивіда характерні ригідність, твердість, непохитність і стріль мислення, закритий для стороннього впливу. Цей тип завзято дотримується своєї ідеології, що позбавляє його гнучкості та толерантності стосовно оточуючих і їх поглядів.

Догматичні індивіди характеризуються підвищеною тривож­ністю і почуттям ненадійності. К. Юнг зауважив зв'язок між емо­ційністю і догматизмом: «Чим сильніше придушуються емоції, тим гірше і потаємніше вони впливають на мислення, що в іншому може бути бездоганно організованим. Інтелектуальна точка зору, що, швидше за все, унаслідок своєї фактичної цінності могла б вимагати загального визнання, під впливом несвідомої особистої чутливості зазнає характерних змін: вона стає догматично застиглою».

Догматик може стати гарним членом групи, якщо його коле­ги не будуть ініціювати, заохочувати й підтримувати дискусії, що стосуються їх власних ідеологічних переваг. Слід зазначити, що ступінь індивідуального догматизму знижується в результаті по­зитивної взаємодії з різними членами групи.

Агресивність також є рисою, що не сприяє ефективній груповій роботі. Агресивність — це схильність до моделей поведінки, які при­ховують загрозу нанесення збитків чи шкоди оточуючим [Берон та Річардсон, 1998]. Фахівці виділяють два види агресивної поведінки: а) агресію як засіб здійснення своєї мети й задоволення потреби-по-сади; б) агресію як мету заподіяння шкоди іншій людині. Агресивні індивіди характеризуються упередженим ставленням до всього, що їх оточує (при цьому вони схильні приписувати іншим людям ворожі наміри), підвищеною дратівливістю, емоційною чутливістю («заво­дяться з півоберту») і бурхливою реакцією на поведінку оточуючих.

221

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ

Агресивні індивіди, як правило, дуже вразливі, але мають подвійний стандарт, тобто байдужі до переживань інших людей.

Поєднання догматизму й агресивності розвиває нетерпи­мість — характеристику індивіда чи групи, що руйнівним чином впливає на групову згуртованість, взаєморозуміння й довіру. Вплив нетерпимих й агресивних членів групи на колектив полягає у формуванні установок на прояв агресії і нетерпимості до інако­мислення в групі.

Способи зняття агресивності:

1. пасивний — полягає в тому, щоб виговоритися, поскаржитися кому-небудь на свої проблеми або поплакати;

2. активний — спирається на фізичну активність людини, що дає йому змогу спалити надлишок адреналіну й звільнитися від напруги. У зв'язку із цим ефективними є:

• заняття всіма видами спорту;

• спостереження за змаганнями й активне вболівання за «своїх»;

• полювання, риболовля й інші види активного відпочинку;

• танці;

• будь-які дії, пов'язані з руйнуванням цілого: биття посуду, робота сокирою, крій, шиття, копання грядок і т. ін.

3) логічний — більше прийнятний для раціональних людей. Він полягає в пошуку суті явища, що стало предметом роздрату­ вання. Цей спосіб дуже ефективний для людини, орієнтованої на логіку, оскільки:

• аналітична діяльність заспокоює і відбирає багато енергії, спалюючи надлишок адреналіну в крові;

• дає суб'єкту можливість поринути у звичні справи, що сприяє поліпшенню настрою;

• надає йому змогу з'ясувати причину та знайти вихід із проблеми.

Важливою індивідуальною якістю, що визначає ефективність роботи в групі, є здатність до навчання. Відкритість членів групи до нового досвіду, поповнення своїх знань і навичок, прийняття

222

й розвиток соціальних цінностей визначають професійну ком­петентність, адекватну відповідність рівня завдання та високий рівень спілкування всередині колективу. Навпаки, нездатність чи небажання членів групи визнавати зміни середовища, навчатися новим технологіям та удосконалюватися закономірно призводять до падіння конкурентоспроможності кожного індивіда й перешко­джають реалізації організаційної стратегії розвитку.