- •За редакцією м.Ф.Шмиголя та о.В.Сулима
- •Тема 1. Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві
- •Своєрідність філософії та її основне питання
- •Філософія як світогляд
- •Філософія: наука чи мистецтво?
- •Функції філософії та її сенс
- •План семінарського заняття
- •18.Хто із філософів вважав, що справжня філософія є не та, що досліджує об’єкти, а та , що боліє сенсом життя та особистою долею?
- •19.Хто із німецьких філософів вважав, що філософія – це “знання заради спасіння” на противагу “знанню заради панування”?
- •20.Кому з філософів хх століття належить метафорична характеристика філософії як “Нічийної Землі”?
- •Першоджерела до вивчення теми Аристотель. Метафизика
- •Сенека Луцій Анней. Моральні листи до Луцілія
- •Декарт р. Начала философии.
- •Кант и. Логика.
- •Гегель г. Лекции по истории философии
- •Маркс к. Передовица в № 179 "кÖlnische Zeitung"
- •Энгельс ф. Людвиг Фейербах и конец классической немецкой философии
- •Ницше ф. По ту сторону добра и зла
- •Рассел б.История западной философии.Введение
- •Бердяев н.А.Философия свободы. Смысл творчества
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тема 2. Антична філософія, її космоцентрична спрямованість.
- •Класичний період античної філософії: софісти, Платон, Аристотель
- •Занепад та згасання античної філософії (пізньоантичний період)
- •План семінарського заняття:
- •ПЕршоджерела до вивчення теми Платон. Государство
- •Эпикур. «Эпикур приветствует Менекея»
- •Сенека а.Л. О счастливой жизни
- •Эпиктет. В чем наше благо
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 3. Філософія середньовіЧчя та доби відродження
- •Основні риси середньовічної філософії
- •Онтологія та гносеологія. Реалізм та номіналізм у середньовічній філософії.
- •Середньовічна схоластика. Т. Аквінський як систематизатор схоластики
- •Етичні погляди епохи Середньовіччя
- •Головні риси філософії епохи Відродження
- •Етичні погляди епохи Відродження
- •План семінарського заняття
- •- Абеляр; - Августін Блаженний; - Григорій Нісський; - Еріугена; - Боецій.
- •Першоджерела до вивчення теми Августин а. О Граде Божьем
- •Августин а. Об истинной религии
- •Августин а. Исповедь
- •Августин а. О количестве души
- •Аквинский ф. Сумма теологии
- •Аквинский ф. Сумма против язычников
- •Бруно Дж. Диалоги. Диалог второй
- •Макиавелли н. Государь
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 4. Філософія нового часу (хvіі - хvііі ст.)
- •Передумови та основні риси філософії Нового часу
- •Емпіризм у філософії Нового часу: ф. Бекон
- •Раціоналізм: р. Декарт, б.Спіноза
- •Просвітництво
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми Бэкон ф. Новый органон
- •Декарт р. Рассуждение о методе для хорошего направления разума и отыскания истины в науках
- •Гоббс т. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданского
- •Кондорсе ж. А. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума
- •Кант и. Ответ на вопрос: что такое Просвещение?
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 5. Німецька класична філософія
- •Суб’єктивний ідеалізм і. Канта
- •Абсолютний ідеалізм г. Гегеля
- •Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми
- •Кант и. Основы метафизики нравственности
- •Кант и. Критика практического разума
- •Энгельс ф. Анти-Дюринг. Введение
- •Фейербах л. Сущность христианства
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 6. Філософія марксизму
- •Передумови виникнення філософії марксизму та його основні ідеї
- •Марксистська концепція людини
- •Матеріалістичне розуміння суспільства
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела для вивчення теми Маркс к. Капитал. Предисловие ко второму изданию.
- •Маркс к.Экономическо-философские рукописи 1844 г.
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 7. Традиції та особливості розвитКу філософської думки в україні
- •Основні етапи розвитку філософської думки в Україні
- •Розвиток філософії у Києво-Могилянській Академії
- •Філософське вчення г.Сковороди
- •Філософія Памфіла Юркевича
- •Філософія української революційної демократії
- •Філософські погляди д.Чижевського
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми Сковорода г. Диалог: имя ему — потоп Змиин. Начальная дверь к христианскому добронравию
- •Юркевич п. Сердце и его значение в духовной жизни человека, по учению слова Божия
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 8. Тенденції розвитку сучасної світової філософії Зміст теми:
- •§1. АналітичнИй напрямок у філософії хіх-хх ст. 1. Неопозитивізм. 2. Постпозитивізм. 3. Прагматизм. 4.Герменевтика.
- •§ 2. Антропологічний напрямок у філософії хіх-хх століття. 1. «Філософія життя». 2. Філософські проблеми психоаналізу: фрейдизм та неофрейдизм. 3. Філософія екзистенціалізму.
- •Неопозитивізм
- •Постпозитивізм
- •Прагматизм
- •Герменевтика
- •Філософія життя
- •Філософські проблеми психоаналізу: фрейдизм та неофрейдизм
- •Філософія екзистенціалізму
- •План семінарського заняття
- •1.До загальних особливостей філософії хх століття можна віднести:
- •2.До напрямів сцієнтистської філософії хх століття належать:
- •3.Які висловлювання є характерними для прагматизму?
- •Першоджерела до вивчення теми ШопенгауЭр а. Афоризмы житейской мудрости
- •Жан Поль Сартр. Экзистенциализм — это гуманизм.
- •Камю а. Эссе об абсурде. Миф о Сизифе
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Модуль іі. Основні проблеми філософІї
- •Тема 9. Філософський зміст проблеми буття. Діалектика буття
- •Буття як вихідна категорія філософії
- •Буття як загальний зв’язок та взаємодія. Ідея розвитку
- •Філософські категорії як інструмент пізнання світу
- •Категорії діалектики
- •Закони діалектики
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми ф.Энгельс. Старое предисловие к анти-дюрингу. О диалектике
- •Гегель г. В. Ф. Наука логики
- •Энгельс ф. Анти-Дюринг
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 10. СвідомісТь, її структура. Проблема ідеального
- •Філософське вчення про дух, душу, свідомість.
- •Структура свідомості. Самосвідомість та рефлексія
- •Свідомість та мозок. Проблема ідеального
- •Суспільна свідомість та її основні форми
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми Фрейд з. Введение в психоанализ. Лекции
- •Юнг к. Г. Об архетипах коллективного бессознательного
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика повідомлень та рефератів
- •Література
- •Тема 11. Гносеологія. Основний зміст пізнавальної діяльності
- •Сутність пізнавального процесу та проблема пізнаваності світу
- •Єдність чуттєвого та раціонального в пізнанні
- •Філософська теорія істини. Діалектика абсолютної та відносної істини
- •Наукове пізнання: рівні, форми, методи
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми Энгельс ф. Людвиг Фейербах и конец классической немецкой философии
- •Энгельс ф. Анти-Дюринг
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика рефератів та доповідей
- •Література
- •Тема 12. Логіка: Закони і форми правильного мислення.
- •Логіка як наука про закони і форми правильного мислення
- •Поняття як форма мислення
- •Індивідуальні завдання
- •Судження
- •Індивідуальні завдання
- •Основні формально-логічні закони
- •Умовивід як форма мислення
- •Якщо а, то b; Якщо b, то с; Отже, якщо а, то с.
- •Якщо а, то в; не-в; Отже, не-а
- •Індуктивні умовиводи
- •Умовиводи за аналогією
- •Індивідуальні завдання
- •Елементи теорії аргументації.
- •Індивідуальні завдання:
- •План семінарського заняття
- •Література
- •Філософія особистості
- •Структура та типи особистості
- •План семінарського заняття
- •2.Які з наведених положень відповідають уявленням середньовічних філософів про походження зла у світі?
- •14.Що означає поняття індивідуальності у філософії особистості?
- •15.Які із означених характеристик можна віднести до особистості?
- •Першоджерела до вивчення теми Хосе Ортега-и-Гассет. Человек и люди
- •Фромм э. Человек для самого себя
- •Неплодотворные ориентации
- •3. Плодотворная ориентация
- •К.Г.Юнг. Психологические типы
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 14. Етичні виміри буття особистості
- •Моральна мотивація та ціннісні орієнтації
- •Проблема морального вибору: структура вчинку
- •Співвідношення моральної мети і засобів
- •Основні категорії етики Добро і зло
- •Свобода та відповідальність
- •Обов’язок і совість
- •Честь і гідність
- •Страждання та співчуття
- •Сенс життя та щастя
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми Фромм э. Бегство от свободы
- •Аббаньяно н. Мудрость жизни
- •Х.Ортега-и-Гассет. О спортивно-праздничном чувстве жизни
- •Франкл в. Человек в поисках смысла
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 15. СуспільстВо як система, що розвивається
- •Специфіка філософського аналізу суспільства
- •Проблема суспільної закономірності
- •Об’єктивне та суб’єктивне в суспільних процесах
- •Форми суспільного життя
- •План семінарського заняття
- •11.Які з перерахованих явищ відносяться до суспільного буття?
- •12.Які з перерахованих явищ відносяться до суспільної свідомості?
- •13.Які з форм суспільної свідомості виникають в класовому суспільстві?
- •Першоджерела до вивчення теми Маркс к. К критике политической экономии. Предисловие
- •Маркс к., Энгельс ф. Немецкая идеология
- •Франк с. Д. Духовные основы общества
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література
- •Тема 16. Суспільний прогрес і проблеми сучасності
- •Філософія історії як напрям філософського знання
- •Проблема суперечливості суспільного прогресу та її морально-етичні аспекти
- •План семінарського заняття
- •Першоджерела до вивчення теми Гегель г. В. Ф. Философия истории
- •Швейцер а. Благоговение перед жизнью как основа этического миро- и жизнеутверждения
- •Шпенглер о. Закат Европы
- •Тойнби а. Постижение истории
- •Печчеи а. Человеческие качества
- •Проблемно-пошукові завдання
- •Тематика доповідей та рефератів
- •Література:
Проблемно-пошукові завдання
1.Проаналізуйте основні форми суспільного життя.
2.Охарактеризуйте найбільш впливові школи соціопсихології.
3.Дати характеристику співвідношення суб’єктивних і об’єктивних факторів суспільного життя.
4.Співставте позиції фаталізму та волюнтаризму щодо розуміння історичного процесу.
5.Проаналізувати специфіку дії суспільних законів.
6.Дати характеристику матеріалістичного розуміння суспільного життя (за роботами К.Маркса).
Дайте характеристику основних форм суспільної свідомості, розкрийте механізми їх взаємовпливу та взаємообумовленості.
7.Співставте поняття “свобода людини” та “економічна свобода”.
Тематика доповідей та рефератів
1.Духовне життя суспільства та його структура.
2.Особливості соціального пізнання.
3.Громадянське суспільство: історія та сучасність.
4.Перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні.
5.Матеріалістичний підхід до розуміння суспільства.
6.Основні форми та рівні суспільної свідомості.
Література
Андрущенко В.М., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. К., 1996.
Бойченко І.В. Філософія історії. Підручник. К.: 2000.
Введение в философию. М.: 2004.
Мир философии. М.: 1991. Ч. 2.
Новая философская энциклопедия. Т.1-4. – М.: 2000-2001.
Філософія. Навчальний посібник. Під ред. Надольного І.Ф. К.: 1997.
Філософія. Підручник. Бичко І.В. та ін. К., 2001.
Філософія. Світ людини. К., 1999.
Философия истории. Антология. М., 1995.
Тема 16. Суспільний прогрес і проблеми сучасності
Зміст теми: 1.Філософія історії як напрям філософського знання та її основні проблеми. 2. Проблема суперечливості суспільного прогресу та її морально-етичні аспекти.
Філософія історії як напрям філософського знання
В системі світоглядної орієнтації людини важливе місце займає потреба в розумінні закономірностей і смислу людської історії. Історія – це реальність людського буття, розгорнута в часі. В її русі виявляється потенціал людини, різні її характеристики. Історія не є хаотичним накопиченням подій, а певним чином структурована. Осягнення особливостей історичного процесу в його єдності та невичерпному розмаїтті є основоположним завданням філософії історії. Якщо історія як наукова дисципліна вивчає розмаїття історичних подій і їх хронологію, то філософія історії прагне виявити глибинні основи історичного процесу і організації суспільного життя, можливості і способи пізнання історичної реальності, закономірності, смисл і напрямок історичного процесу, співвідношення в ньому свободи і необхідності, людського і природного, універсального і локального. Філософія історії як особливий напрям філософського пізнання покликана здійснювати загальну орієнтацію людини в історичному процесі.
Термін «філософія історії» сформулював і запровадив у науковий обіг французький філософ-просвітник Вольтер; пізніше ця категорія набула подальшого розвитку в праці Й.Г.Гердера «Ідеї до філософії історії людства», а згодом – в лекціях з філософії історії Г.Гегеля. Найбільший внесок в розробку філософії історії належить також К.Марксу, В.Дільтею, О.Шпенглеру, М.Бердяєву, А.Тойнбі, К.Ясперсу. Однак, слід зазначити, що реальне формування філософії історії як певної галузі людських знань почалося задовго до виникнення відповідного терміну, тому що історичне мислення є важливою складовою філософського освоєння світу. Історіографією займалися Геродот та Платон, Фукідід та Аристотель, Цицерон та Августин Блаженний. Тобто в розвитку філософської думки осмислення історії як особливої сфери дійсності було наявне на всіх її етапах. У цьому зв’язку можна говорити про філософію історії античну, середньовічну, ренесансну, про філософію історії Нового часу і, зрештою – XX сторіччя. В ході розвитку філософії історії поступово формувалась її проблематика.
Однією з найважливіших проблем філософії історії виступає проблема спрямованості історії, наявності в історичних змінах внутрішньої мети. Куди йде людська історія? Чи має вона якусь мету? Чи має людська історія початок, а також своє певне завершення? Частковим елементом цієї складної проблеми постає питання про наявність прогресу в історії. Питання про спрямованість людської історії завжди було предметом дискусій. Відповідь на нього покликана світоглядно зорієнтувати людей: до чого людина повинна готуватись, на що сподіватись. В усі часи роздуми про долі людства рухались в діапазоні питань: що несе майбутнє – чи несе воно щастя, чи, навпаки - біди, страждання, зло?
Вже в стародавньому суспільстві формуються найважливіші варіанти схем тлумачення історичного процесу: про лінійний рух в певному напрямку в різних варіантах про що докладніше йтиметься у зв’язку з розглядом проблеми прогресу; уявлення про циклічність – ця ідея набула особливого розповсюдження у XІX-XX ст. у зв’язку з концепціями замкнених локальних цивілізацій, про що вже йшла мова раніше в курсі “Культурології”. У XX столітті складається синергетична схема соціокультурного розвитку. Розуміння історії у відповідності до однієї з цих схем залежить від того, що мислиться в якості основи історичного процесу, наприклад, реалізація абсолютної ідеї, прогрес виробничих сил чи божественний промисел.
Зупинимося детальніше на схемі лінійного розвитку історії, згідно якої суспільство змінюється у певному напрямку. При цьому сформувались два варіанти вирішення питання про спрямованість історії: песимістичний і оптимістичний.
Вже в античному суспільстві (Гесіод, Сенека) виникла ідея про те, що суспільство розвивається, але в сторону погіршення. Такі думки висловлювались, як правило, в періоди глибоких криз і потрясінь. Уявлення про лінійну спрямованість історичного руху утвердилось в європейській свідомості завдяки іудео-християнській традиції, згідно якій після “гріхопадіння” Адама і Єви людство поступово деградує, що завершиться “кінцем світу”. Цей песимістичний варіант лінійного розвитку історії отримав конкретизацію і розвиток в понятті “регрес” (від лат. regressus – зворотній рух).
В епоху Відродження все більше заявляє про себе оптимістичний варіант ідеї лінійного історичного розвитку, тобто впевненість в тому, що в історії панує перехід від нижчого, до вищого – прогрес (від лат. progressus – поступ). Цей оптимізм був викликаний розвитком наук і ремесел. В епоху Нового часу розвиток промисловості і експериментальної науки призвели до утвердження раціоналістичного трактування прогресу. Вважалось, що історія суспільства є продукт розуму, котрий здатен до безкінечного удосконалення. Вперше цю точку зору чітко сформулював і обґрунтував французький філософ епохи Просвітництва (ХVІІІ ст.) Ж.А.Кондорсе у своїй праці “Ескіз історичної картини прогресу людського розуму”. Він писав: “Настане...час, коли Сонце буде освітлювати Землю, населену вільними людьми, що не визнають іншого господаря, окрім власного розуму”. Німецький просвітник І.Г.Гердер (ХVІІІ ст.) у своїй роботі “Ідеї до філософії історії людства” представив усю історію людства як закономірний поступ в напрямку гуманності і щастя. Епоха Просвітництва в цілому була епохою історичного оптимізму. Правда, вже у ХVІІІ ст. Ж.-Ж.Руссо висловив ідею суперечливості суспільного прогресу, згідно з якою розвиток наук і мистецтв призводить до зростання нерівності між людьми.
Оптимістична лінія знайшла своє продовження і в ХІХ ст. Так, глибокою вірою в поступальний розвиток людства проникнуті погляди Г.Гегеля. Він розглядає історію як прогрес духу (надіндивідуального – втіленого в праві і моралі) до стану свободи; його рушійною силою виступає світовий розум. В такому ж оптимістичному руслі, але вже на матеріалістичній основі розвивається і вчення К.Маркса, який вважав, що прогресивний перехід від однієї формації до іншої обумовлюється розвитком виробничих сил суспільства.
В ХХ ст. також значне місце продовжують займати оптимістичні трактування суспільних змін. В ряді теорій (А.Тоффлер, У.Ростоу) суспільний прогрес пов’язується з впровадженням нових технологій і зростанням ролі науково-технічної інтелігенції. Але, в той же час, історичний оптимізм Просвітництва вже, починаючи з ХІХ і особливо в ХХ ст., став зазнавати відчутних ударів. Виявилося, що земний рай не вдається вибудувати: розум наплодив смертоносної зброї, а побудоване на наукових принципах виробництво привело до екологічної біди. Виникнення і загострення усіх глобальних проблем змусило людство раптово усвідомити, що цивілізація стоїть перед реальною можливістю загибелі. Знову широко розповсюдженим стало песимістичне світовідчуття.
Не випадково в сучасну епоху все частіше мова йде не про послідовний поступ людської історії, а про те, що вона розвивається нелінійно. Це означає, що в історії немає ніякого гарантованого просування вперед, що майбутнє є «відкритим». Зміни можуть носити як передбачуваний і бажаний характер, так і розвиватись непередбачувано, в тому числі в небажаному напрямку. Історичні зміни розглядаються як такі, що підкоряються синергетичним закономірностям. Виявлено, що в ході розвитку відкритих динамічних систем, до яких належить також і суспільство, з’являється суттєвий компонент невизначеності. На своїй історичній траєкторії синергетичні системи проходять етапи стійкості, коли зміни протікають в певному єдиному руслі і піддаються в тій чи іншій мірі передбаченню і фази нестійкості, коли динаміка системи, доведена до певного стану критичності, і подіям відкриваються декілька рівнозначних можливостей подальшого розгортання. Такий стан називається станом біфуркації (від лат. bifurcus – роздвоєний). В ньому здійснюється «вибір» суспільством однієї з можливих історичних траєкторій. Те, який саме із шляхів буде обрано системою, доведеною до критичного стану, наперед передбачити принципово неможливо. Усе буде залежати від того, як складуться обставини, що переважить в останній момент, який фактор стане «останньою краплиною», що здатна повернути розвиток суспільства в той чи інший бік, спрямувати її по тому чи іншому руслу. В якості таких «останніх краплин» можуть виступати якісь випадкові події-каталізатори, активність певних видатних особистостей чи груп тощо. Трансформації суспільства набувають нелінійного характеру, тобто не можна сказати, якою буде його «реакція» на певні події, спостережувані тенденції не можна продовжити у майбутнє, в системі може з’явитися принципово нове. При цьому ніяке просування вперед, тобто в бажаному напрямку, не може бути гарантоване.