Філософські погляди д.Чижевського

Дмитро Іванович Чижевський (1894—1977 рр.) — ви­датний український вчений — філософ, історик, філолог, славіст. Чижевський став одним із організаторів Української вільної академії наук в Аугсбурзі, був професором Українського вільного університету, професором філософії і логіки педагогічної академії Української автокефальної церкви. З 1962 - дійсний член Гейдельбергської академії наук. Автор понад 900 наукових праць. Важливі роботи: «Завдання історії української філософії», «Філософський метод Г.Сковороди», «Нариси з історії філософії України» та ін.

Чижевський виходив з поняття безпосереднього буття людини. Людину можуть витіснити з її місця в бутті різні чинники: теоретичні вчення, вигадані для себе соціальні ролі, мода, стереотипи масової культури, ідеологія. Але людина має знайти своє справжнє місце в бутті, вищий смисл свого існування, усвідомити себе. Щоб визначити своє «справжнє місце», людина мусить не допускати етичної самоізоляції від буття, бути відкритою щодо інших індивідуальних та колективних світів, здатною до співпереживання, розуміння, любові, віри, надії. Таке розмаїття зв’язків вимагає орієнтації людини на трансцендентне буття - на єднання людини з Абсолютом, з Богом. В результаті - досягається стійкість буття людини. Тому основним в філософії Чижевського є пошук сенсу життя в цілому, а також сутності світу.

Розвиток філософії Чижевський розглядав як розвиток духовної історії, де філософія є самоусвідомленням народом своєї культурної самобутності. Звідси звернення його до історії філософії загалом і, зокрема - до історії філософії України, що, власне, стало центром наукових інтересів вченого. Чижевський є автором перших узагальнюючих праць з історії філософії України, де він прагне осягти чинники духовної історії України. Д.Чижевський дає опис рис національного характеру українського народу, що відобразились у специфіці ук­раїнської філософії:

- «емоціалізм і сентиментальність, чутливість і ліризм», що виявлялося в «естетизмі українського народ­ного життя і обрядовості»;

- «індивідуалізм та стремління до «свободи»; нахил до духовного усамітнення”;

- «неспокій, рухливість, більш психічні, ніж зов­нішні»;

- гармонія між зовнішнім та внутрішнім, прагнення до згоди, до миру, а не до боротьби;

- релігійне забарвлення.

Ці риси не лише виявлялися впродовж історії ук­раїнського народу, а й певним чином визначали цю історію. Чижевський вважав, що «емоціалізм», індивідуалізм, плюралістична етика, що визнає право кожного індивіду на власний етичний шлях знайшли своє яскраве відображення в філософській творчості видатних українських філософів.

План семінарського заняття

1. Загальна характеристика основних етапів розвитку філософської думки в Україні.

2. Розвиток філософії у Києво-Могилянській Академії.

3. Григорій Сковорода: його життя та філософські погляди.

4. Внесок П. Юркевича в розвиток української філософської думки.

5. Філософські погляди представників української революційної демократії.

6. Філософські погляди Д.Чижевського.

Тести

1.Загальною характеристикою філософії Київської Русі були:

- Спрямованість на вирішення актуальних питань суспільного буття.

- Домінування духовно-практичної форми освоєння світу.

- Основна увага до питань суспільної практики, проблем людини, пізнання, смисложиттєвої проблематики.

2.За своїми найпершими особливостями рання українська філософська думка тяжіла до:

- морального повчання та життєвої настанови;

- вибудовування абстрактно-теоретичних конструкцій;

- містико-афористичної символіки;

- космоцентризму та натурфілософії.

3.Для ідейного спрямування українського гуманізму характерно:

- реабілітація цінності земного життя та інтерес до суспільно-історичної проблематики;

- підвищений інтерес до природознавства та точних наук;

- застосовування даних точних наук до вивчення людини.

4.Першим вищим навчальним закладом на теренах України була:

- Острозька академія; - Києво-Могилянська академія.

5.Філософські курси Києво-Могилянської академії - це:

- оригінальні філософські концепції, розроблені її професорами;

- курси пізньої західно-європейської схоластики, запозичені українськими мислителями;

- типові курси західно-європейських університетів із вкрапленням новітніх даних науки та в інтерпретації, що відповідала традиціям українського менталітету.

6.Кому з українських філософів належить вчення про дві натури та три світи?

- П.Юркевичу; - І.Франку;

- Г.Сковороді; - О.Потебні.

7.Світ символів, за Сковородою, це:

- Біблія; - мова;

- логіка.

8.Назвіть основні ідеї філософської системи Г. Сковороди:

- антропоцентризм; - космологізм;

- натуралізм; - містичний символізм.

9.З ким з античних мислителів порівнювали видатного українського філософа Григорія Сковороду?

- Аристотелем; - Протагором;

- Сократом; - Сенекою.

10.Ким була розроблена концепція “сродної праці”?

- М.Драгомановим; - Д.Чижевським;

- Т.Шевченком; - Г.Сковородою;

- П.Юркевичем.

11.Із наведених нижче життєвих гасел виділіть ті, які, на Вашу думку, співзвучні поглядам Г.Сковороди:

- "Проживи непомітно!"

- "Пізнай самого себе!"

- "Добре прожив той, хто добре ховався";

- "Життя ловило мене, але не спіймало ";

- "Подяка блаженній природі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним".

12.Невірно, що Г.Сковорода:

- розвивав ”філософію серця”; - був матеріалістом;

- розвивав теорію “спорідненої праці”; - створив теорію “трьох світів”.

13.Що є основою неповторності людини за П.Юркевичем:

- розум; - воля;

- знання; - серце;

- почуття; - уява.

14.Хто з українських філософів є автором твору: “Сердце и его значение в духовной жизни человека, по учению слова Божия”:

- Прокопович; - Юркевич;

- Сковорода.

15.Які риси, на думку Чижевського, притаманні пси­хологічному складу українського народу, що відобразились у специфіці ук­раїнської філософії?

- емоційність і сентиментальність;

- індивідуалізм та прагнення до свободи;

- колективізм;

- прагнення до згоди, до миру, а не до боротьби;

- релігійність;

- схильність до абстрактного, відірваного від життя теоретизування.

16.Кому належить вислів: “Світ ловив мене та не впіймав”?

- Юркевичу; - Сковороді;

- Чижевському; - Шевченку.

17.Назвіть автора першого достатньо виваженого та авторитетного дослідження історії філософії в Україні:

- П.Юркевич; - О.Гіляров;

- В.Зеньковський; - В.Вернадський;

- Д.Чижевський.