План семінарського заняття

1.Німецька класична філософія: основні ідеї та персоналії.

2.Проблема суб’єкту пізнавального процесу у Канта.

3.Вчення І. Канта про пізнання: явище та “річ у собі”.

4.Автономна мораль і категоричний імператив за Кантом.

5.Абсолютний ідеалізм Г.Гегеля.

6.Етапи розвитку абсолютної ідеї за Гегелем.

7.Відновлення матеріалістичної позиції в німецькій класичній філософії Л.Фейєрбахом, вчення про пізнання.

8.Критика релігії Л.Фейєрбахом.

9.Вчення Л.Фейєрбаха про людину.

Тести

1.Хто є родоначальником німецької класичної філософії?

- Г.Гегель; - І.Кант;

- І.Фіхте; - Ф.Шеллінг.

2.В діяльності Канта виділяють такі етапи:

- доантропологічний та антропологічний;

- етичний та післяетичний;

- докритичний та критичний;

- природничий та антропологічний.

3.Кому належить вислів: “Зоряне небо наді мною і моральний закон в мені”:

- І. Фіхте; - Ф. Шеллінгу;

- І. Канту; - Г. Гегелю.

4.Хто відновив в німецькій класичній філософії матеріалістичну традицію?

- Ф. Ніцше; - І. Кант;

- Л. Фейєрбах; - К. Маркс.

5.Як у Канта називаються «знання, що безумовно незалежні від усякого досвіду»?

- апостеріорні; - апріорні;

- аналітичні; - синтетичні.

6.Які, згідно з Кантом, ознаки апріорного знання?

- природженість; - інтуїтивна очевидність;

- логічна несуперечливість; - необхідність і всезагальність.

7.У чому полягає сутність гносеологічної концепції І.Канта?

- висуває космогонічну гіпотезу про виникнення та розвиток Всесвіту;

- відокремлює апріорні та апостеріорні форми пізнання;

- розглядає суб’єкт пізнання у якості головного фактора пізнавального процесу;

- формулює категоричний імператив як моральний закон.

8.Які здатності до пізнання, на думку І.Канта, притаманні людині?

- чуттєвість; - абстрагування;

- розсудок; - узагальнення;

- розум; - воля.

9.Які з наведених тверджень виражають агностицизм І.Канта?

- між явищами, тобто “речами для нас”, та “речами у собі” існує єдність;

- “речі у собі” – це не тільки дані досвіду, а й форми пізнання, які організовують наш досвід;

- “речі у собі” – об’єктивні, але непізнавані;

- між цими двома світами - “речами для нас” та “речами у собі” - лежить прірва, котру суб’єкту пізнання подолати не під силу.

10.Згідно зі ствердженням І.Канта предмет та річ-в-собі співвідносяться таким чином:

- вони є тотожними;

- між ними немає нічого спільного;

- предмет постає синтезом відчуттів, викликаних речами-в-собі, та форм розсудку;

- предмет непізнаваний, а річ-в-собі сприймається відчуттями;

- у сфері речей-в-собі діє принцип причинності, а в предметній сфері панує свобода.

11.У котрій з чотирьох антиномій, сформульованих Кантом, мова йде про людину?

- Теза: Світ має початок (межу) у часі і просторі. Антитеза: Світ нескінченний у часі і просторі.

- Теза: Усе в світі складається з простого. Антитеза: Немає нічого простого, все є складним.

- Теза: У світі існує свобода. Антитеза: Немає ніякої свободи, все здійснюється лише за законами природи.

- Теза: У ряді причин світу є певна необхідна сутність. Антитеза: У цьому ряді немає нічого необхідного, все в ньому випадкове.

12.В “Критиці чистого розуму” Кант писав, що йому прийшлось обмежити знання, щоб звільнити місце …Для чого?

- для абсурду; - для віри;

- для любові; - для надії.

13.Що, згідно з Кантом, є основною умовою морального закону?

- божественна заповідь; - природний порядок речей;

- суспільство; - свобода.

14.Що, згідно Канту, дає людині можливість усвідомити свою свободну волю?

- божественне одкровення; - інтроспекція;

- моральний закон; - правильне виховання.

15.До чого (до кого), згідно з Кантом, ніколи не можна ставитися лише як до засобу, але завжди слід ставитися як до мети?

- до бога; - до живої істоти;

- до прогресу людства; - до людини.

16.Яким словом Кант характеризував вчинок, котрий здійснюється згідно з обов’язком, проте без відчуття обов’язку, а виходячи з якихось інших спонукань?

- аморальний; - легальний;

- моральний; - доцільний.

17.Кому з філософів належить твердження, що “сферу діяльності філософії можна підвести під такі питання: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватись? Що таке людина?”

- Бекону; - Декарту;

- Фейєрбаху; - Канту;

- Марксу.

18.Які закони сформулював Г. Гегель?

- закони природи; - закони пізнання;

- закони діалектики; - закони моралі

19.Принцип розвитку (як і теорія розвитку) був найбільш продуктивно розроблений:

- Кантом; - Фіхте;

- Шеллінгом; - Гегелем;

- Фейєрбахом.

20.Яким основний методом користувався Г.Гегель при побудові своєї філософської системи?

- аксіоматичним; - гіпотетико-дедуктивним;

- діалектичним; - індуктивним.

21.Із запропонованих варіантів виберіть ті формулювання, що передають зміст вихідних принципів діалектичної логіки Гегеля:

-тотожність мислення і буття; - тотожність протилежностей;

- єдність «я» та «не-я»; - синтез матеріалу чуття та категорій розсудку.

22.Яке поняття є вихідним в філософській системі Г.Гегеля?

- буття; - ідея;

- субстанція; - сутність.

23.В якому напрямку розгортається у Г.Гегеля філософська система?

- від абсолютного до відносного; - від абстрактного до конкретного;

- від складного до простого; - від явища до сутності.

24.Визначте, кому належить вислів про предмет філософії: “Філософія – це епоха, схоплена думкою”?

- Г.Гегелю; - Ф.Енгельсу;

- К.Марксу; - О.Конту;

- І.Канту.

25.Який принцип Л.Фейєрбах поклав в основу своєї філософії?

- антропологічний; - теологічний;

- атеїстичний; - феноменологічний.

26.В чому вбачав Л.Фейєрбах основний недолік філософії Гегеля?

- в її зайвій деталізації;

- в тому, що вона являла собою логізовану теологію;

- в її зв’язках із політикою;

- в її складності.

27.Який принцип постає вихідним для філософії Л.Фейєрбаха:

- принцип монізму; - принцип активності;

- принцип тотожності протилежностей; - антропологічний принцип.

28.З точки зору Л.Фейєрбаха, сутність Бога є відчужена сутність …

- держави; - світу;

- суспільних відносин; - людини.

29.Що пропонує “нова філософія” Л.Фейєрбаха замість “любові до Бога”?

- любов до прогресу; - любов до розуму;

- любов до усього живого; - любов до людини.

30.Який з наведених висловів належить Л.Фейєрбаху?

- людина людині вовк; - людина – машина;

- людина людині бог;

- людина це канат, натягнений між твариною і надлюдиною.

31.Критикуючи гегелівський ідеалізм, Л. Фейєрбах в той же час недооцінив його:

- онтологію; - антропологію;

- діалектику; - раціоналізм;

- філософію духу.