2. Методи розподілу грошових ресурсів:

а) метод фінансування, що забезпечує собою цільове, планове, безоплатне і безповоротне передавання державних коштів з бюджетів на визначені цілі, завдання, реалізацію державних функцій;

б) метод кредитування означає цільове, відплатне, термінове і поворотне передавання коштів, здійснюване на платній основі. Цей метод поєднує два різних за змістом способи: державне і банківське кредитування, хоча останнє лише частково належить до сфери публічного регулювання.

Методи фіннсування і кредитування можуть поділятися на різні підвиди залежно від мети використання коштів, джерел їх утворення, організаційно-правових режимів суб’єктів і т. д.

3. Методи використання грошових ресурсів здебільшого пов’язані з витрачанням грошових фондів і поділяються:

а) за спрямованістю видатків на:

- пооб’єктні — спрямування грошових ресурсів аа фінансування певних об’єктів (майнових комплексів та ін.);

— посуб’єктні - виділення і передавання коштів окремим суб’єктам (конкретним розпорядникам чи одержувачам бюджетних коштів - окремим особам, категоріям осіб або регіонам);

б) за формою надходження грошових ресурсів на:

- безготівкові грошові перерахування, розрахунки;

— готівку.

Методи фінансової діяльності не є застиглими формами руху грошових фондів, його забезпечення. З часом вони можуть змінюватись, набувати нового змісту.

20.Поняття фінансової системи України, її склад.

Фінансова система — це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди. Фінансова система виникла разом з появою держави і нерозривно зв'язана з її функціонуванням. За допомогою фінансової системи держава нагромаджує та використовує кошти для утримання свого апарату, а також спрямовує їх на виконання своїх функцій. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою і підприємствами та організаціями, державою і населенням, між підприємствами і всередині них.

Фінансова система складається із ланок, що характеризу­ються специфічними формами та методами формування, розпо­ ділу і використання грошових фондів, але загалом функціону­ ють у взаємозв’язку і взаємодії.

Фінансову систему України утворюють такі ланки:

І. Публічні державні й муніципальні фінанси. Включають централізовані та децентралізовані фонди:

1. Публічні централізовані фонди — Державний бюджет України та місцеві бюджети.

2. Публічні позабюджетні централізовані фонди —фонди соціального призначення (Пенсійний фонд України, Фонд зага­льнообов’язкового державного соціального страхування Украї­ни на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від не­ щасних випадків на виробництві та професійного захворювання України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального захисту інвалідів), фонд на­ціональної системи страхування вкладів (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб).

3. Державний і муніципальний кредити.

4. Державне обов’язкове особисте і майнове страхування.

5. Фонди державних (муніципальних) фінансових установ, у тому числі банків.

6. Децентралізовані державні та муніципальні фонди (ство­рюються державними та комунальними підприємствами, яким було передано державне й комунальне майно).

II. Фінанси суб’єктів господарювання:

1. Фонди підприємницьких товариств. 2. Фонди непідприємницьких товариств.

В науці фінансового права під елементом (частиною) фінансової системи розуміють фінансо­во-правовий інститут, що має матеріальний (предметний) зміст, взаємопов’язаний із внутрішньою та зовнішньою його форма­ ми. Як будь-який інститут права, фінансово-правовий інсти­тут становить систему взаємопов ’язаних норм, щорегулю­ ють відносно самостійну сукупність суспільних відносин у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування.

Кожен такий інститут характеризується пра­вовими, економічними властивостями, а деякі з них (наприклад, бюджетна система) —і політичними якостями. Будь-який інсти­тут фінансової системи виконує певну функцію: або фонду гро­шових коштів (такими є бюджети всіх рівнів, фінанси підпри­ємств), або методу, що сприяє нормальній роботі фінансової системи держави (такою є грошова система), або мобілізації гро­шових коштів до відповідних фондів держави (такою є податко­ ва система).

Існує 3 концепції: 1. Фондова концепція (класична) - сукупність різних сфер фінансових відносин, в процесі яких утворюються і використовуються різні грошові фонди. вона складається з 3 рівнів:

1) Державний бюджет, що є централізованим фондом коштів, який складається з фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення завдань і функцій, які здійснюють органи державної влади в суспільстві протягом бюджетного періоду; Позабюджетні фонди — кошти держави, що мають цільове призначення і не включаються до Державного бюджету, перебувають у розпорядженні центральних і місцевих органів влади та є складовою фінансових ресурсів місцевого рівня.

Державний кредит - грошові відносини, що виникають між державою, юридичними і фізичними особами у зв'язку з мобілізацією тимчасово вільних коштів у розпорядження органів державної влади та їх використання для вирішення державних питань. Форми державного кредиту - це державні внутрішні та зовнішні запозичення, тобто операції пов'язані з затриманням бюджетних коштів на умовах повернення та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави та органів місцевого самоврядування перед кредиторами. Кредитування - це операції з надання коштів бюджету за умови повернення ... та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом та операції пов'язані з поверненням коштів.

2) Місцеві фінанси - фонди коштів АРК, органів місцевого самоврядування, які формуються з урахуванням економічних відносин держави та адміністративно-територіального устрою та регулюються нормами права.

3) Фінанси підприємств, установ та організацій, які виражають грошові відносини, що складаються між державою та суб'єктами господарювання у фінансовій сфері. 2. Інституційна концепція визначає фінансову систему, як сукупність фінансових інститутів, за допомогою яких держава зберігає, розподіляє та використовує кошти. Інститут в цьому контексті - це система взаємопов'язаних та взаємообумовлюючих фінансово-правових норм, інструментів та механізмів, що складають зміст та правовий режим фінансової діяльності на тому чи іншому етапі. правовий режим - це порядок регулювання , що виражений в комплексі правових засобів, що характеризують особливість поєднання дозволів, заборон та позитивних зобов'язань, що взаємодіють між собою та створюють особливе спрямування правового регулювання.

Входить :

1. - Інститут державних доходів, як способу перерозподілу національного продукту;

2. - Інститут видатків, як форма споживання (бюджетне право, бюджетний процес тощо);

3. - Інститут комерційного та державного кредитування. Державний кредит - це грошові відносини, що виникають між державою, юридичними та фізичними особами у зв'язку з мобілізацією тимчасово вільних грошових коштів у розпорядження органів державної влади з метою фінансування державних витрат;

4. - Емісія та розрахунків - він опосередковує рух коштів і регулюється банківським правом;

5. - інститут інвестицій;

6. - страхування, до якого належать соціальне страхування, майнове страхування, особисте страхування, страхування підприємницьких ризиків.

В процесі формування фінансової системи держава переслідує мету розподілу та перерозподілу національного доходу по-перше, створюючи емісійнуу систему та встановлюючи порядок здійснення грошових готівкових та безготівкових розрахунків, по-друге створює правові засади системи фінансових фондів, як системи пасивних та активних операцій, по-третє, встановлює правовий режим в процесі здійснення цих операцій, по-четверте здійснює правовий захист, інформаційну охорону, вирішення спорів та іншу правозабезпечуючу діяльність у сфері фінансів. 3. Посуб'єктна концепція полягає у визначенні елементів фінансової системи на підстави класифікації державних органів, що здійснюють управління фондом або інститутом, або володіє ключовим правом у відносинах фінансових ресурсів, що мобілізуються. Фінансова система характеризується динамічною єдністю, взаємообумовленістю та взаємодією всіх елементів в процесі її функціонування. Особливістю фінансової системи є глибока залежність фінансової системи від соціально-економічної формації, що панує в той чи інший період у суспільному виробництві.

(Петрунів В.І. пит.21,22,52 + спец.питання)