58.Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі

Застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі врегульовано ст. 20 Бюджетного Кодексу

Програмно-цільовий метод - це метод управління бюджетними коштами для досягнення кокретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу. Особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм. Результативні показники бюджетної програми використовуються для оцінки результативності бюджетної програми і включають кількісні та якісні показники, які визначають результат виконання бюджетної програми, характеризують хід її реалізації, ступінь досягнення поставленої мети та виконання завдань бюджетної програми. На всіх стадіях бюджетного процесу його учасники в межах своїх повноважень здійснюють оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим використанням та ефективності використання бюджетних програм. Головний розпорядник бюджетних коштів розробляє та, протягом 45 днів з набрання чинності законом Про державний бюджет, затверджує спільно з Міністерством фінансів паспорт бюджетної програми. Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання прогнозу бюджету на наступні за плановим 2 бюджетні періоди. Головні розпорядники, виходячи з прогнозних показників обсягів видатків і надання кредитів з бюджету на наступні за плановим та наступні за плановим два бюджетні періоди, доведених Міністерством фінансів, складають плани своєї діяльності.

сутність програмно-цільового методу полягає в наступному:

1. Акцент переноситься з потреби в коштах, необхідних для виконання державою своїх функцій, на те, які результати очікуються від використання коштів бюджету, тобто на забезпеченні ефективності використання бюджетних коштів

2. увага переноситься з контролю за виконанням зобов'язань - на забезпечення ефективності. При розробці бюджетної політики в першу чергу враховується фактор: що одержить суспільство за ті гроші, що воно витрачає?

Ставиться питання не про правильність використання коштів при виконанні бюджету, а про те, наскільки ефективно витрачаються кошти при досягненні цілей державної політики.

3. Оцінка й експертиза програм є обов'язковим компонентом програмно-цільового методу.

4. В аналітичному плані програмно-цільовий метод вводить у бюджетний процес елементи аналізу зіставлення витрат і досягнутих результатів.

(Чекаленко О.А.)

59. Поняття бюджетного права. Особливості бюджетних правовідносин.

Бюджет означає шкіряний мішок перекладаючи з французької. Кожен бюджет залежить від:

1. Державного устрою.

2. Адміністративно-територіальної системи держави.

3. Рівня розвитку економіки та її стр-них особливостей.

Бюджетне право - це підгалузь фінансового права, що являє собою сукупність фінансово-правових норм, які регулюють майнові та пов’язані з ними немайнові відносини у сфері бюджетної діяльності. Його предметом є відносини що виникають зміцнюються або припиняються при:

1. Встановленні бюджетної системи та бюджетного устрою України.

2. Розподілі доходів і видатків між окремими видами бюджетів.

3. При складанні розгляді затвердженні виконнання бюджетів та розглядів звітів про їх виконання.

4. При здійсненні контролю за виконання бюджетів.

Бюджетні правовідносини — вид фінансово-правових відносин, які врегульовані бюджетно-правовими нормами і виникають в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання державного та місцевих бюджетів, розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за їх виконанням.

Система бюджетних відносин поділяється на :

1)Атрибутивні відносини - відносини що в певній мірі регулюються лише нормами бюджетного права.

2)Суміжні відносини - виникають на підставі норм бюджетного права та реалізуються в інших фінансово - правових інститутах, а також відносини що регулюються нормами бюджетного права частково.

Бюджетні правовідносини мають загальні ознаки, які притаманні іншим фінансовим правовідносинам:

1) виникають із фінансової діяльності і мають грошовий характер;

2) одна сторона відносин має владні повноваження стосовно іншої сторони, яке б місце в системі органів держави вона не посідала;

3) виникають, змінюються і припиняються вони тільки в зв'язку із нормативно-правовими актами.

Також характеризуються наступними особливостями:

• Є внутрішньодержавними, тобто існують в середині держави.

• В них бере участь більш вузьке коло суб'єктів (складаються між державними органами та органами місцевого самоврядування)

• Стосується розподілу бюджетних ресурсів, які надходять до бюджетної системи і доходів за двома напрямками предметним і структурним.

• Більшості притаманна строковість, оскільки їх здійснення пов'язане з певними строками, які прямо встановлені в нормативно-правових актах про бюджет

• Носять періодичний характер. (державний і місцеві бюджети приймаються на певний період)

• Права і обов'язки учасників регламентується на рівні закону та актів про бюджет.

(Черненко В.В.)