4. Конституція України, як джерело фінансового права.

У системі джерел фінансового права найвищу юридичну силу має Конституція України, що містить норми прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Роль Конституції України визначається тим, що у ній містяться конституційно-правові норми, які є основоположними для усіх інших джерел фінансового права і які юридично оформляють важливі фінан­сово-правові інститути. В Конституції України знайшли своє втілення принципи фінансової діяльності держави, загальногалузеві принципи фінансового права, а також ключові принципи ряду найважливіших інститутів фінансового права - бюджетного права, податкового права та деяких інших.

Конституційні норми:

а) закріплюють правові основи фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування в цілому і за окремими напрямами;

б) визначають основні права та обов'язки державних органів, які здійснюють фінансову діяльність;

в) закріплюють принцип законності,надаючи йому універсального та обов'язкового характеру.

Надання Конституції вищої юридичної сили серед джерел фінан­сового права означає, що усі її норми є основою інших норм, що скла­дають систему права.

Конституція є базою поточного фінансового законодавства, яке розвиває конституційні приписи.

Конституційні норми як джерела фінансового права можна умовно поділити на дві групи: перша група - норми прямої дії, які безпосередньо регулюють фінансові відносини і визначають повноваження суб'єктів - державних органів і органів місцевого самоврядування в галузі фінансової діяльності; друга група - інші конституційні норми.

Норми першої групи містяться у ст. ст. 67, 85, 92, 95-100, 106, 116, 119, 138, 142, 143 Конституції України.

Ст. 67 Конституції України визначає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та подавати щорічно до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи.

Ст. 85 регулює повноваження Верховної Ради України у сфері фінансової діяльності: затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати, Голови Національного банку України за поданням Президента України, половини складу Ради Національного банку України.

Ст. 92 Конституції України встановлює коло відносин в галузі фінансів, які регулюються виключно законами України: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Ст. 95 Конституції України визначає, що:

а) основними принципами побудови бюджетної системи України є справедливий і неупереджений розподіл суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами та збалансованість бюджету;

б) виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків;

в) регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

Ст. ст. 96-100, 116, 119, 138, 142, 143 регулюють повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності: Верховна Рада України затверджує Державний бюджет України (ст. 96); Президент України підписує закони, прийняті Верховною Радою України, та має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховною Радою України (ст. 106); Кабінет Міністрів України подє до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік та звіт про виконання Державного бюджету України (ст. 96, 97, 116); Рахункова палата здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України (ст. 98); Національний банк України забезпечує стабільность грошової одиниці України - гривні (ст. 99); Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та контролює її проведення (ст. 100); місцеві державні адміністрації забезпечують підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів та звіту про їх виконання (ст. 119); Верховна Рада АвтономноїРеспубліки Крим, місцеві ради затверджують відповідні бюджети та контролюють їх виконання,встановлюють місцеві податки і збори (ст. 143).

Ст. 142 Конституції України визначає фінансову основу місцевого самоврядування та участь держави у його фінансовій підтримці.

До другої групи належать конституційні норми, які закріплюють найважливіші права людини і громадянина, гарантії їх реалізації та певним чином впливають на регулювання фінансових відносин. Це, зокрема, право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42), право на соціальний захист у разі безробіття з незалежних від працівника обставин (ст. 46), право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ч. 4 ст. 43), на своєчасне отримання заробітної плати (ч. 7 ст. 43), право на відпочинок (ст. 45), на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч. 2 ст. 46), право на освіту (ст. 53), право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55) тощо

Фінансове право забезпечує реалізацію норм Конституції України, які є базою для фінансового законодавства.

(Гнідунець А.В. пит. 5,6,45 + спец.питання)