- •1. Предмет і метод фінансово-правового регулювання.
- •2. Фінансове право, як галузь права. Зв'язок фінансового права з іншими галузями.
- •3. Фінансово-правова норма: поняття, види та особливості.
- •4. Конституція України, як джерело фінансового права.
- •5. Фінансово-правові відносини: поняття, зміст, особливості.
- •Імперативно-владний характер;
- •6. Суб’єкти фінансових правовідносин. Види. Правосуб’єктність.
- •9. Дискусія щодо предмету фінансового права (монографія Запольського)
- •10.Метод фінансово-правового регулювання
- •11. Основний зміст роботи Годме «Фінансове право»
- •12.Методи фінансової діяльності держави
- •1.Методи мобілізації грошових ресурсів:
- •13. Наука фінансового права
- •14. Централізовані та децентралізовані фонди коштів як об’єкт фінансово-правового регулювання.
- •15. Поняття фінансів, їх ознаки та фунції
- •16 Методи мобілізації централізованих фондів коштів
- •17. Методи розподілу централізованих фондів коштів
- •18. Методи використання централізованих фондів коштів
- •19. Фінансова діяльність держави. Поняття, методи.
- •2. Методи розподілу грошових ресурсів:
- •3. Методи використання грошових ресурсів здебільшого пов’язані з витрачанням грошових фондів і поділяються:
- •20.Поняття фінансової системи України, її склад.
- •21. Органи управління публічними фінансами. Види. Повноваження.
- •22. Правовий статус Державної казначейської служби України
- •23.Правовий статус дфс
- •24.Правовий статусНаціонального банку України
- •25. Правовий статус Державної служби фінансового моніторингу України
- •26. Державна фінансова інспекція України: структура, повноваження
- •27.Правовий статутс Рахункової палати України
- •Рахункова палата:
- •28.Правовий статус Міністерства фінансів України
- •29.Компетенція представницьких та виконавчих органів держави та органів місцевого самоврядування у фінансових відносинах
- •30.Фінансовий контроль. Поняття, види, методи
- •31.Методи фінансового контролю
- •32.Аудит, як метод фінансового контролю
- •33. Перевірка, як метод фінансового контролю. Види перевірок та порядок проведення
- •35. Поняття та суб’єкти фінансового контролю
- •36. Принципи фінансового контролю
- •37. Фінансово-контрольні відносини. Суб’єкти та зміст.
- •38. Компетенція представницьких та виконавчих органів держави та органів місцевого самоврядування щодо здійснення фінансового контролю.
- •3. Контроль за використанням наданих Україною, а також отриманих Україною позик, кредитів та економічної допомоги;
- •39. Документальні планові та позапланові перевірки. Підстави проведення.
- •40.Фінансова відповідальність , як вид юридичної відповідальності
- •41. Фінансове правопорушення. Поняття. Склад.
- •42. Фінансово-правові санкції.
- •43. Поняття та види міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом України.
- •44. Бюджетна класифікація. Поняття та значення.
- •45. Бюджетна система України: поняття та склад.
- •46. Поняття бюджету. Види бюджетів. Структура бюджетів. Зведений бюджет.
- •47.Принципи бюджетної системи
- •48. Кошторис: поняття, види, правове значення
- •49 Кошторисно-бюджетне фінансування. Поняття та зміст
- •50. Відповідальність за бюджетні правопорушення
- •51.Державний борг.
- •52. Фінансування бюджету. Поняття. Джерела. Порядок здійснення.
- •1. Джерелами фінансування бюджету є :
- •53.Загальний та спеціальний фонди бюджетів. Структура та порядок утворення
- •54. Видатки бюджету. Поняття. Види
- •55.Бюджетні повноваження України.Інститут бюджетних повноважень
- •56.Міжбюджетні відносини
- •57.Бюджетний устрій
- •58.Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі
- •59. Поняття бюджетного права. Особливості бюджетних правовідносин.
- •60. Бюджетні призначення. Бюджетні асигнування. Бюджетні зобов’язання. Поняття та значення.
- •61. Поняття і види розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження
- •62. Поняття і зміст бюджету.
- •63. Бюждетний процес. Поняття, зміст, стадії.
- •64.Стадія бюджетного процесу
- •65. Порядок складання проекту бюджету
- •68.Порядок складання і затвердження звітів про виконання бюджету. Звітність – остання стадія бюджетного процесу
- •(Солодкий Військовий інститут)
- •69. Особливості формування надходжень бюджету та здійснення витрат бюджету в разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України
- •70. Бюджетний розпис. Порядок затвердження та значення у бюджетному процесі.
- •71. Повноваження Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Міністерства фінансів у перших двох стадіях бюджетного процесу.
- •72. Зміст та процедура першого, другого та третього читань проекту закону про державний бюджет.
- •73. Повноваження Рахункової палати на стадіях розробки. Розгляду та прийняття державного бюджету.
- •75. Виконання державного бюджету за видатками.
- •76. Місцеві бюджети. Особливості підготовки, розгляду та затвердження.
- •79. Проект закону про Держбюджет на 2017 рік. Структура та зміст. Про Державний бюджет України на 2017 рік
22. Правовий статус Державної казначейської служби України
Діяльність Державної казначейської служби України врегульовано Положенням про Державну казначейську службу України затверджено Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011.
Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).
Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.
Основними завданнями Казначейства України є:
1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Казначейство України відповідно до покладених завдань:
1) здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів;
2) управляє ліквідністю субрахунків єдиного казначейського рахунка;
3) за погодженням із Мінфіном України залучає на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунка для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам;
4) здійснює відкриття та закриття рахунків поточного бюджетного періоду, а також відкриття рахунків наступного бюджетного періоду;
5) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду;
6) здійснює безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України
7) здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;
8) нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення коштів надміру сплачених податків відповідно до законодавства;
9) здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;
10) проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами у порядку, встановленому законодавством та інші (передбачено п. 4 Положення).
Структура та склад Державної казначейської служби України
Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення). Казначейство України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.
Голова Казначейства України має двох заступників, у тому числі одного першого. Першого заступника та заступника Голови Казначейства України призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Голови Казначейства України, погоджених із Міністром. Першого заступника та заступника Голови Казначейства України звільняє з посад Президент України. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Казначейства України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Казначействі України утворюється колегія у складі Голови Казначейства України (голова колегії), першого заступника та заступника Голови Казначейства України за посадою, визначених посадових осіб Мінфіну України. У разі потреби до складу колегії Казначейства України можуть входити керівники структурних підрозділів Казначейства України, а також в установленому порядку інші особи.
(Посадський І.О. пит.23,24,53 + спец.питання)