31.Методи фінансового контролю

Метод фінансового контролю - є засобом досягнення його мети та способом впорядкованої діяльності щодо пізнання об'єкта контролю.

Методи фінансового контролю та порядок їх застосування визначаються контролюючими органами відповідно до законодавства.

Бюджетний кодекс в статті 26 визначає такі методи контролю бюджетного процесу: перевірка, оцінка, розслідування, вивчення, ревізія, аудит та аналіз.

Методи фінансового контролю розкриваються окремо стосовно кожного органу фінансового контролю. 1)Аналіз - це системний та пофакторний метод фінансового контролю, який здійснюється на підставі опрацювання та оприлюднення матеріалів поточної та річної звітності. На його підставі вивчається рівень виконання фінансових зобов'язань та дотримання фінансової дисципліни. В ньому використовуються елементи системного аналізу, функціонально-вартісного аналізу та інші аналітичні прийоми, на підставі яких досліджуються фінансові документи та показники діяльності підконтрольного суб'єкта; 2)Обстеження - це ознайомлення на місці з окремими ділянками фінансової роботи, у процесі якого виявляються і позитивні і негативні сторони. При обстеженні використовується прийом зіставлення фактичного стану справ з нормативним; 3)Оцінка - це підсумковий результат ревізії, перевірки, аналізу, що має переважно економічний, статистичний характер, і, зокрема, втілюється у показниках бюджетної діяльності на будь-якій стадії. Оцінка - це кінцевий момент здійснення контролю та підстава для прийняття рішення за результатами контролю; 4)Вивчення - це засіб документального контролю, засіб ознайомлення з документами з метою прийняття управлінського рішення; 5)Розслідування - це засіб контролю притаманний фінансовим та правоохоронним органам, який полягає у виявленні, розкритті та припиненні злочинів у фінансовій сфері. Методи контролю конкретизуються у спеціальних прийомах, що вироблені практикою та закріпленні законодавством. 

Таким чином, методи фінансового контролю - це комплексне, органічно взаємозалежне вивчення законності, достовірності, доцільності, економічної ефективності фінансово-господарських операцій і процесів на основі використання облікової, звітної, планової та іншої економічної інформації в порівнянні з дослідженням фактичного стану об'єктів контролю.

32.Аудит, як метод фінансового контролю

Аудит — незалежний зовнішній фінансовий контроль, що здійснюється на комерційних засадах. В Україні аудит як вид фінансового контролю функціонує з квітня 1993 р., коли був прийнятий Закон України "Про аудиторську діяльність", що визначив правові засади здійснення аудиторської діяльності і був спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству.

Аудит здійснюється незалежними особами — аудиторами або аудиторськими фірмами. Аудиторські перевірки можуть проводитися з ініціативи керівництва або власників суб'єкта господарювання.

Крім проведення контрольної роботи, аудиторські послуги можуть надаватися у вигляді консультацій з питань організації бухгалтерського обліку та проведення ефективної фінансово-господарської діяльності. Аудиторські фірми — комерційні організації, і тому всі свої послуги надають за плату, розмір якої обумовлюється в договорі між замовником і аудитором.

Аудит може бути ініціативним (наприклад, за бажанням керівництва підприємства) і обов'язковим, який передбачається ст. 8 Закону України "Про аудиторську діяльність". Обов'язковий аудит проводиться для; 1) підтвердження достовірності й повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній та інших господарюючих суб'єктів, звітність яких обнародується офіційно, крім бюджетних установ і організацій, які не займаються підприємницькою діяльністю; 2) емітентів цінних паперів ; 3) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, публічних акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній.

При здійсненні перевірки аудитор має право:

•    перевіряти у господарюючих суб'єктів у повному обсязі документацію з фінансово-господарської діяльності, наявність готівки та матеріальних цінностей;

•    одержувати роз'яснення по питаннях і додаткові відомості, необхідні для аудиторської перевірки, та роз'яснення від третіх осіб, державних органів, які доручили проведення аудиторської перевірки;

•    самостійно визначати форми і методи проведення аудиторської перевірки, виходячи із вимог нормативно-правових актів, залучаючи для перевірки аудиторів, що працюють в інших аудиторських фірмах;

•   відмовитися від проведення аудиторської перевірки у випадках непредставлення об'єктом, що перевіряється, необхідної документації, а також у випадках незабезпечення особистої небезпеки аудитора або членів його родини за наявності такої необхідності.

Аудитори зобов 'язані:

— дотримуватися законності під час перевірки;

— надавати кваліфіковані послуги;

— забезпечити збереження документів, які одержані в ході проведення перевірки, та нерозголошення їх змісту без згоди господарюючого суб'єкта, за винятком випадків, передбачених законодавством;

— відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України.

Закон забороняє проведення аудита:

— аудиторам, що мають прямі родинні зв'язки з керівництвом суб'єкта, що перевіряється;

— якщо аудитор має особисті майнові інтереси у суб'єкта, що перевіряється;

— якщо він є членом керівництва, засновником, власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється, його працівником або працівником чи власником дочірнього підприємства, філіалу або представництва.

Наслідком аудиторської перевірки є висновок, що має силу офіційного документа. Аудиторський висновок складається із дотриманням відповідних норм і стандартів і повинен вміщувати підтвердження достовірності, повноти і відповідності бухгалтерської звітності замовника законодавству.

Текст аудиторського висновку включає:

— вступну частину (юридична адреса аудиторів, що беруть участь у перевірці, дати видачі ліцензій тощо).

— аналітичну частину, в якій вказуються наслідки перевірки організації бухобліку, складання відповідної звітності і стану внутрішнього контролю, факти виявлених порушень, що можуть впливати на достовірність звітів, порушення законодавства, які наносять збитки як власникам, так і третім особам;

— підсумкову частину, де підтверджується достовірність фінансової звітності підприємства, що перевіряється.

Прибуток від аудиторської діяльності оподатковується за законодавством.

За неналежне виконання своїх зобов'язань, визначених у законодавстві та договорі, аудиторська фірма несе майнову відповідальність, розмір якої не може перевищувати фактично нанесених замовнику збитків.

За умови неодноразового грубого порушення чинного законодавства України, фактів низької якості аудиторських перевірок Аудиторська палата може припинити дію сертифіката і ліцензії. Це рішення може бути оскаржене в суді чи господарському суді.

(Тарашевський В.С. пит 33,34,58)