Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Україна XX.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
3.66 Mб
Скачать

2. Фінансове становище та життєвий рівень населення України.

Невдачі у реалізації реформ, подальше погіршення ключових показників розвитку економіки, доповнене прагненням союзних структур зберегти свою владу над республікою, негативно позначились на фінансовому становищі та стали однією з основних причин інфляції і масового знецінення грошей, що боляче вдарило по достатку мільйонів українців.

Внаслідок перших господарських перетворень підприємства І колгоспи дістали певну свободу у вирішенні одного з найважливіших питань - формування фонду заробітної плати, яка швидко зростала. Однак результатом підвищення зарплати стало поступове знецінення грошей, не забезпечених товаром. Навіть те, чого було завжди вдосталь, ставало дефіцитом. У містах виникли черги за макаронними виробами, крупами, милом, цукром. Наприкінці 1988 р. розрив між грошовою і товарною масою в Україні збільшився до 10 млрд. крб. і мав тенденцію до невпинного зростання.

Це викликало розбалансованість споживчого ринку. Поряд із цим, активно зростало вивезення товарів за межі республіки, * Процвітав «чорний ринок».

Центр відреагував на ці процеси надзвичайно своєрідно: 1 жовтня 1989 р. ЦК КПРС ухвалив рішення підвищити платню працівникам партійного апарату на 50-100%.

За умов гласності про це рішення швидко стало відомо широкому загалу, що призвело до подальшого падіння авторитету партії.

Розділ 3. Розгортання національного руху в Україні.

1. Активізація національного руху в Україні.

Наростання політичної активності мас у другій половині 80-х років висунуло питання про створення організації, яка очолила б стихійний національно-демократичний рух. У 1988 р. в Україні діяла низка самодіяльних (так званих неформальних) об'єднань, але жодне з них не могло претендувати на лідерство. В середовищі "неформалів" визріла ідея створити масовий рух на зразок прибалтійських народних фронтів. Широку підтримку ця ідея знайшла у Львові, де з ініціативою створення Демократичного фронту підтримки перебудови виступили різноманітні сили — Товариство української мови, культурно-просвітницьке Товариство Лева, Українська гельсінська спілка, міськком комсомолу. Ідея дістала схвалення на масових мітингах. Були спроби створення народного фронту і в інших регіонах ("Народна спілка сприяння перебудові" в Києві, "Народний фронт України сприяння перебудові” на Вінниччині та Хмельниччині), але ці організації не стали масовими.

Восени 1988 р. ідея створення народного фронту обговорювалася в Спілці письменників України. Тут виникла ініціативна група сприяння перебудові. Подібна група була створена в Інституті літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР. Згодом вони об'єдналися, 31 січня 1989 р. загальні збори Київської письменницької організації схвалили запропонований ініціаторами проект програми Народного руху України (НРУ). Після цього письменників, які брали участь у розробці проекту (Івана Драча, Юрія Мушкетика, Дмитра Павличка, Бориса Олійника та інших), запросили в ЦК Компартії України, де спробували переконати в недоцільності створення НРУ. Але більшість (за винятком Б. Олійника) стояла на своєму. За рішенням пленуму СПУ 16 лютого 1989 р. проект Програми Народного руху України за перебудову був опублікований у "Літературній Україні".

Цей проект був менш радикальним порівняно з програмами народних фронтів Прибалтики. У ньому зазначалося, що "Рух визнає керівну роль Комуністичної партії в соціалістичному суспільстві і являє собою єднальну ланку між перебудовними ідеями партії та ініціативою найширших народних мас". Основною метою Руху проголошувалось "сприяння Комуністичній партії у створенні й функціонуванні такого демократичного механізму, який служив би розвитку суспільства, що грунтується на справжньому народовладді та збалансованій економіці". Одним із завдань в економічній сфері вважалося "перетворення економіки Української РСР у справді соціалістичну..."

Однак незважаючи на поміркований характер основних положень проекту, компартійні органи, налякані демократичними і самостійницькими процесами в Прибалтиці, інспірували проти нього кампанію гострої критики. Особливо різко засуджувалася ідея економічного суверенітету республіки, в якій вбачали лінію, скеровану на демонтаж єдиного народногосподарського комплексу СРСР. Вимагалося дати сувору оцінку тим комуністам, які підтримували ініціаторів Руху. Деякі партійні комітети прийняли рішення про несумісність членства в КПРС з участю в осередках НРУ. Все це штовхало прихильників Руху до переходу у відкриту опозицію щодо КПУ.

Навесні 1989 р. почали виникати місцеві осередки Руху, їх створенню сприяло пробудження активності мас під час виборів до Верховної Ради СРСР у березні—травні 1989 р. 7 травня було засновано Львівську регіональну організацію НРУ, а на початку липня — Київську.