Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Україна XX.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
3.66 Mб
Скачать

Висновки

Після громадянської війни центральне компартійно-радянське керівництво дійшло думки, що настав момент для перетворення формально незалежних держав на автономні республіки Російської Федерації. Навпаки, компартійно-радянське керівництво республік здебільшого наполягало на збереженні існуючого становища, що давало йому можливість зберігати відносну самостійність.

В. Ленін поєднав обидві позиції, запропонувавши план побудови Радянського Союзу як єдиної багатонаціональної держави. Цей план було реалізовано. Керівництво республік зберегло право приймати самостійні рішення, однак рамки цієї самостійності цілком визначалися вождями державної партії. У результаті процес «автономізації» союзних республік тривав.

В результаті створення СРСР Радянська Україна поступово втратила статус незалежний держави. Хоча сталінський план автономізації було відкинуто, але насправді Радянська федерація була створена за принципом жорсткої централізації, яка привела до згортання суверенітету усіх країн-засновників, а згодом і перетворила Радянський Союз на справжню унітарну державу.

Запитання

  1. З якими державами Україна уклала до говори в 1921 —1922 pp.?

  2. Коли було підписано договір про військовий і господарський союз між радянською Росією і радянською Україною?

  3. Як ви розумієте поняття «договірна федерація»? Чи відрізнялася договірна федерація від воєнно-політичного союзу радянських республік?

  4. Хто обстоював ідею перетворення формально незалежних радянських республік в автономні республіки Російської Федерації?

  5. Оцініть компромісну пропозицію В. Леніна щодо утворення Радянського Союзу.

  6. Коли було прийнято першу Конституцію СРСР? Які зміни було внесено в існуючу Конституцію УСРР після утворення СРСР?

  7. Публіцисти нерідко стверджують: якби радянська Україна не увійшла в СРСР, вона зберегла б свій незалежний статус. Чи змінилася система влади в Україні після того, як договірна федерація переросла в союзну державу?

Голод 1921 — 1923 pp.

Господарське становище ще більше погіршилося у зв'язку з катастрофічною посухою 1921 р. Деградоване продрозкладкою сільське господарство не змогло протистояти стихійному лихові. У Поволжі, на Північному Кавказі і на Півдні України, тобто в основних хліборобних зонах, почався голод. Сотні тисяч селян вмирали від голоду й епідемій.

Якщо в південних губерніях селяни після жнив не могли повернути навіть посіяного, то в більшості місцевостей Лівобережжя і Правобережжя урожай видався непоганим (інша річ, що посіяно було менше, ніж звичайно).

Перерозподіл лишків на користь південних губерній міг запобігти голоду в Україні. Однак керівництво РКП(б) вимагало від українських комуністів безупинно постачати промислові центри Росії. У травні 1921 р. Х. Раковський дістав догану по партійній лінії «за недостатньо енергійну продроботу». Мірилом енергійності була добова кількість залізничних вагонів з хлібом, що переправлялися на Північ. КП(б)У слухняно виконувала інструкції партійного центру.

«Братерська допомога» хлібом формально незалежної України сусідній державі виглядала б дивно, якби стало відомо про голод в українських губерніях. Тому ЦК КП(б)У огортав завісою мовчання страждання власного голодуючого населення. Ставлення до цього голоду було вичерпно окреслено резолюцією політбюро ЦК КП(б)У з доповіді наркома продовольства М. Владимирова «Про кампанію по боротьбі з голодом» від 4 серпня 1921 p.: «Вказати губкомам, що під час проведення кампанії необхідно розрізняти заклик до боротьби з голодом в Росії від боротьби з неврожаєм в Україні, де допомога місцям, що постраждали від неврожаю, може бути цілком надана своїми губернськими або повітовими засобами».

Фото М. Скрипника

На VI конференції КП(б)У, що відбулася на початку грудня 1921 p., М. Скрипник порушив цю болючу тему в таких висловах: «Хіба це не було очевидно, що ми йдемо до голоду? ЦК затримував це питання. Йшов тиждень за тижнем, місяць за місяцем, і тільки тепер ми бачимо вочевидь помилку, виявлену тут. Ми тоді не насмілювалися казати, що у нас, у нашій благодатній Україні — голод».

Скрипник обурювався керівництвом КП(б)У, до якого сам входив. До того ж його критика була гранично дозованою: йшлося про «помилку», тоді як треба було говорити про тяжкий злочин. Він не наважився піддати критиці справжнього винуватця інформаційної блокади — керівництво РКП(б).

І все-таки дозволу зняти інформаційну блокаду з українського голоду ЦК КП(б)У від більшовицького центру у 1921 р. не одержав. Лише 16 січня 1922 р. він дістав певну свободу дій і негайно вжив заходів, щоб у пресі, як було сказано у постанові харківського політбюро, «з'явилося побільше відомостей про голод на півдні України».

X. Раковський негайно, уже в січні 1922 p., уклав угоду з Американською адміністрацією допомоги (АРА) — неурядовою організацією, утвореною для подання допомоги потерпілим від світової війни європейським країнам. Відповідна угода з радянською Росією була укладена ще в серпні 1921 р. АРА мала можливість використовувати величезні матеріальні ресурси, нагромаджені для американської армії в Європі з часу припинення світової війни.

Лише врожай 1922 р. і розгортання харчувальних пунктів АРА та інших організацій допомоги припинили масову смертність населення. Однак у спустошених голодом південних губерніях України зібрали невеликий урожай. Як і раніше, вони потребували допомоги. Та, за вимогою центру, 13,5 млн. пудів українського зерна нового врожаю було продано за рубежем.

Одночасно з серпня 1922 р. до січня 1923 р. у сусідні республіки з України вивезли 9 млн. пудів зерна. Тому голод на Півдні України тривав і в першій половині 1923 р.

Причини голоду

• Політика «воєнного комунізму»

• Незацікавленість селян у збільшенні посівних площ

• Падіння товарності сільського господарства

Руйнування сільського господарства в роки Першої світової війни, революції, громадянської війни

Посуха і неврожаї 1921, 1922 рр.

Підвищення норм хлібозаготівлі

Політика влади

• Приховування факту голоду. Ізоляція військами районів, охоплених голодом

• Вилучення хлібних запасів для відправлення до Росії (голод у Поволжжі)

• Укладення угоди уряду УСРР з Американською адміністрацією допомоги (АРА), яка разом з іншими міжнародними організаціями надавала допомогу жертвам голоду 10 січня 1922 р.

• Надання селянам посівного матеріалу, техніки

Територія, охоплена голодом

Масштаби

Сучасні Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Одеська, Миколаївська області та південь Харківської

Голодувало 4—7 млн осіб. Голод супроводжувався епідеміями холери, тифу

Міжнародні організації, що надавали допомогу голодуючим

АРА і Джойнт (90 % допомоги), місія Нансена, Сербсько-Хорватсько-Словенський комітет, Швейцарський, Дацький, Німецький Червоний Хрест, французький Вереліф, Швейцарські комітети в Берні та Цюріху, Чехословацька місія, релігійні організації (переважно протестантські)

Наслідки, результати

Померло від голоду 1,5—2 млн осіб. Загальні демографічні втрати склали 5 млн осіб

Придушення селянського повстанського руху в Україні

Зміцнення влади більшовиків