Запитання

1. До складу яких країн входило Закарпаття у XX ст.?

2. Охарактеризуйте становище українських земель у складі Чехословаччини.

3. Порівняйте політичне, економічне і культурне становище українських земель у складі Польщі, Румунії і Чехословаччини. Які спільні і відмінні риси ви виявили?

4. Які політичні партії діяли на території Закарпаття? Які були їх ідеології та вплив на громадське життя?

5. Поясніть значення термінів «українофіли», «русофіли», «карпаторусини».

6. Хто очолив кабінет міністрів у Підкарпатському краї у жовтні 1938 p.?

7. Коли було проголошено самостійність Карпатської України?

8. Як відреагували на появу незалежної Карпатської України провідні європейські країни і Радянський Союз? Поясніть позицію керівництва цих держав.

Висновки

Західноукраїнські землі (Галичина, Буковина, Волинь, Закарпаття) в міжвоєнну добу опинилися під владою Східноєвропейських країн: Польщі, Румунії, Чехословаччини. Становище українського населення відрізнялося, залежно від країни-окупанта. Так, наприклад, в Румунії українське населення не відчувало релігійного гніту, оскільки і українці, і румуни – православні, але національний гніт був потужний, особливо через мовні розбіжності. Треба зазначити, що в Польщі українці відчували на собі тиск з боку титульної нації як в питаннях національного, так і релігійного життя: заборона української мови, полонізація, наступ католицизму, зокрема на Волині. З метою зміцнення одержаної після Першої Світової війни державності польські панівні кола обрали сумнівний і небезпечний шлях асиміляції українців, ця політика отримала назву «полонізації», тобто ополячення східних земель Польщі.

Становище українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини та срср

Питання для порівняння	Українські землі у складі
	Польщі	Румунії	Чехословаччини	СРСР
Статус у складі держав	Східна Галичина—до 1923р. автономія. Решта українських земель (Холмщина, Підляшшя, Лемківщина, Посяння) входили до складу польських воєводств	За Сен-Жерменським договором Буковина увійшла до складу Румунії. У 1920 р. посли Англії, Франції, Італії, Японії Бессарабським протоколом визнали і затвердили захоплення краю Румунією	Увійшли до складу ЧСР згідно із Сен-Жерменським договором на правах автономії, але реально статус автономії отримали лише в жовтні 1938 р.	УСРР(з1937р. УРСР) —формально суверенна республіка у складі СРСР (з 1922 p.). До 1922 р. входила до воєнно-політичного союзу радянських республік
Рівень економічного розвитку	Низький, існування окремих промислових центрів	Низький	Низький	Унаслідок індустріалізації УРСР стала промислово розвинутою республікою. Індустріально-аграрний характер розвитку
Аграрна реформа	Обмежена, українські селяни зазнавали дискримінації. Заселення українських земель осадниками	Обмежена, українські селяни зазнавали дискримінації	Реформа супроводжувалася розвитком інфраструктури краю	Націоналізація землі. Передача землі селянам. Розвиток кооперації. 3 1929 р. насильницька колективізація, голодомори 1921 — 1923, 1932—1933 рр.
Суть урядової політики щодо українства	Репресивна	Репресивна	Лояльна	Репресивна
Український національно-визвольний рух	Розвинутий, масовий, організований	Слабко розвинутий, організований	Розвинутий, організований	Придушений і знищений
Становище української церкви	Переслідування православної церкви. Навернення до католицизму. Права УГКЦ захищалися конкордатом Польщі з Папою Римським (1925 р.) і авторитетом А. Шептицького	Румунський патріархат підпорядкував собі православні єпархії Бессарабії і буковинську митрополію. Українські священики зазнавали дискримінації	Уряд ЧСР не втручався у релігійні справи	Знищена УАПЦ. Антирелігійні та антицерковні кампанії. Насадження атеїзму
Розвиток української освіти	Гальмування розвитку української освіти, її полонізація. Обмеження щодо українців під час вступу до вузів	У 1934 р. остаточно ліквідована українська освіта	Динамічно розвивалася початкова, середня, спеціальна і вища освіта	Динамічно розвивалася початкова, середня, спеціальна і вища освіта. Боротьба з неписьменністю. Насаджувалася комуністична ідеологія

Населення краю підтримувало в основному три політичні сили — комуністів, центристів з Українського національно-демократичного об'єднання і націоналістів. Антиукраїнська політика влади підривала позиції центристів і сприяла підвищенню авторитету екстремістських партій, які діяли у нелегальних умовах. У 1920-х і на початку 1930-х pоків, до голодомору в радянській Україні, великою популярністю користувалися комуністи. Поступово в західноукраїнському суспільстві почав зростати вплив націоналістів (ОУН).

Румунські панівні кола прагнули консолідувати суспільство засобами насильницької румунізації національних меншин. Найбільше від такої політики постраждали українці. Властям вдалося зберегти майже абсолютну роз'єднаність між трьома різними за історичною долею українськими громадами.

Опір румунізації найбільшою мірою проявився в Бессарабії. Завдяки підтримці Радянської Росії в українських районах краю у першій половині 1920-х pоків розгорнувся партизанський рух.

Культурний процес на західноукраїнських землях відбувався уповільненими темпами. Утиски з боку властей виявлялися у відвертому, наступальному ігноруванні національної культури. Швидкими темпами здійснювалася полонізація або румунізація закладів народної освіти.

Проте українська національна культура розвивалася, особливо у Галичині, де ще існував нагромаджений за попередні десятиліття культурний потенціал. Незважаючи на відсутність державної допомоги, функціонувало Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Наукові здобутки міжвоєнного періоду в галузі українознавства були вагомі. Літературне і мистецьке життя також характеризувалося істотними успіхами.

У демократичній Чехословаччині становище українців було кращим, ніж в інших державах. Держава не здійснювала цілеспрямованої асиміляції населення і навіть вживала певних заходів для економічного розвитку Закарпаття. Це можна пояснити ліберальним режимом Т. Масарика, який, виборював свободу чехам, підтримував інші національні рухи. Однак узятого на себе у 1918 р. зобов'язання надати краю автономію панівні кола Чехословаччини не виконали.

У суспільно-політичному житті краю провідне значення належало українофілам, комуністам і русофілам. У другій половині 1930-х років очолювані А. Волошиним українофіли завоювали в суспільстві особливу популярність. Розпад Чехословаччини восени 1938 р. дав можливість почати розбудову Карпатської України. Однак союзна нацистській Німеччині Угорщина у два прийоми, восени 1938 р. і навесні 1939 p., поглинула територію Карпатської України.