- •Модуль 3 Тема 7. Українська революція (1917-початок 1918 року)
- •Початок Української революції
- •Запитання:
- •Проголошення автономії України
- •Перший Генеральний Секретаріат (28 (15) червня 1917 р.)
- •II Універсал уцр
- •Запитання:
- •Реалізація курсу Центральної Ради спрямованого на самостійність України і федералізацію Росії до скликання Установчих Зборів
- •III Універсал уцр
- •Запитання:
- •Війна Радянської Росії з Українською народною республікою
- •Ультиматум Раднаркому Росії та відповідь на нього уцр
- •IV Універсал уцр
- •Запитання:
- •Українська революція
- •Запитання:
- •Громадянська війна в Україні (1918-1920)
- •Українська держава Мирний договір у Брест-Литовську.
- •Окупація України німецькими і австро-угорськими військами. Падіння Центральної Ради.
- •Політика уцр у січні—квітні 1918 р.
- •Гетьман п. Скоропадський і його уряд.
- •Система влади за гетьмана п. Скоропадського
- •Грамота гетьмана п. Скоропадського 14 листопада 1918 р.
- •Зовнішньополітичний курс Української Держави
- •Падіння гетьманського режиму
- •Висновки
- •Запитання
- •Директорія унр Відновлення унр
- •Структура влади Директорії унр
- •Трудовий конгрес (23—28 січня 1918 р.)
- •Розклад армії унр. Поразка Директорії.
- •Висновки
- •Запитання.
- •Західноукраїнська народна республік. Проголошення зунр
- •Створення уга. Війна з Польщею
- •Висновки.
- •Запитання.
- •Політика Радянського уряду в Україні у 1919 р.
- •Висновки
- •Запитання
- •Боротьба за Україну в 1919 р. Воєнно-політична ситуація в Україні в 1919 р.
- •Наступ білогвардійців в Україні.
- •Денікінський режим в Україні.
- •Висновки
- •Запитання
- •Відновлення більшовицького режиму в Україні 1920 р. Відносини українського радянського керівництва з центральною владою
- •Висновки
- •Запитання:
- •Радянсько-польська війна
- •Співвідношення сил сторін на початку війни
- •Ризький мир (18 березня 1921 р.)
- •Висновки
- •Запитання:
- •Бої радянських військ з військами Врангеля і Петлюри
- •Висновки
- •Запитання:
- •Культура України 1917-1920 рр.
- •Висновки
- •Запитання
- •Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920 рр.) Розвиток революції
- •Причини поразки української революції.
- •Запитання
- •Тема 8. Урср в 1920-1930 рр.
- •Економічне і соціальне життя
- •Висновки.
- •Запитання:
- •Внутрішнє і міжнародне становище усрр, її державний статус.
- •Висновки
- •Запитання
- •Голод 1921 — 1923 pp.
- •Висновки
- •Запитання:
- •Культура і духовне життя в роки неп.
- •Висновки
- •Запитання:
- •Висновки
- •Радянська модернізація україни (1929-1938) Сталінська індустріалізація України
- •Висновки
- •Запитання
- •Колективізація сільського господарства
- •Висновки
- •Запитання
- •Громадсько-політичне життя
- •Найбільші судові процеси і справи
- •Висновки
- •Запитання
- •Стан культури в Україні в 1930-ті pоки.
- •Висновки
- •Запитання
- •Урср в період сталінської модернізації (1929-1938 рр.)
- •Запитання
- •Західноукраїнські землі у 1920—30-х роках
- •Українські землі у складі Польщі в 1921-1938 роках.
- •Запитання:
- •Українські землі у складі Румунії
- •Запитання:
- •Закарпаття у складі ЧехоСловаччини
- •Запитання
- •Висновки
- •Становище українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини та срср
- •Запитання
- •Тема 9. Україна під час Другої Світової та Великої Вітчизняної воєн (1939-1945) Розділ 1. Радянсько-німецькі договори 1939 року і західноукраїнські землі.
- •1. Радянсько-німецькі договори 23 серпня 1939 р. І західноукраїнські землі.
- •2. Початок Другої світової війни.
- •3. Вступ Червоної Армії на територію Західної України; включення останньої до складу срср і воз’єднання з Українською рср.
- •4. Входження Бессарабії та Північної Буковини до срср і приєднання цих земель до урср.
- •5. Радянізація західних областей України.
- •Ставлення населення західноукраїнських земель до радянізації
- •Розділ 2. Окупація України військами Німеччини та її союзників.
- •1. Напад Німеччини на срср. Початок Великої Вітчизняної війни.
- •2. Відступ Червоної армії.
- •3.Мобілізаційні заходи 1941 р. В Україні та проведення евакуації.
- •4. Оборонні бої (літо-осінь) 1941 р.
- •5. Невдалі спроби контрнаступу під Харковом. Продовження наступу німецьких військ на Півдні.
- •Розділ 3. Окупаційний режим та розгортання руху Опору в Україні.
- •1. Розчленування України, встановлення „нового порядку”.
- •Поразки радянських військ у перші місяці війни
- •2. Концтабори та масові розстріли.
- •3. Голокост.
- •4. Економічне пограбування України.
- •5. Вивезення працездатного населення на примусові роботи до Німеччини.
- •Нацистський «новий порядок»
- •6. Розгортання Руху Опору та його течії в Україні. Радянське підпілля і партизанських рух 1941-1942 рр.
- •Політична та військова стратегія оун і Української повстанської армії (упа) на Волині та в Східній Галичині
- •7.Оунівське підпілля 1941-1942 рр.
- •8. Створення Української повстанської армії (упа).
- •Течії руху Опору в Україні* (1941—1944 pp.)
- •Розділ 4. Україна 1943 року.
- •1. Перемога Червоної армії під Сталінградом і початок вигнання окупантів з України.
- •2. Мобілізаційні заходи 1942-1943 рр., їх особливості та наслідки.
- •3. Боротьба з ворогом на окупованій території.
- •4. Діяльність радянських партизанських загонів і підпілля.
- •5. Політична еволюція оун.
- •6. Стосунки між радянськими та польськими партизанами, упа та Армією Крайовою.
- •7. Евакуйовані підприємства в тилу. Героїчна праця громадян України.
- •Операції радянських військ по звільненню Лівобережної України і висадка в Криму (1943 р.)
- •Розділ 5. Україна на завершальному етапі війни (1944-1945 рр.).
- •1. Січнево-лютневий наступ 1944 р.
- •2. Кримська наступальна операція.
- •3. Завершальний етап боротьби в тилу.
- •4. 9 Травня – День Перемоги. Втрати України в роки війни.
- •Офіційні радянські дані про втрати України під час війни (1945 р.)
- •Розділ 6. Культура в роки війни.
- •Запитання:
- •Тема 10. Урср в 1950-1980 рр. Розділ 1. Україна в період повоєнної відбудови.
- •1. Урср – співзасновниця Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій.
- •2. Внутрішньополітичне становище України.
- •3. Адміністративно-територіальні зміни.
- •4. Перехід до мирного будівництва.
- •5. Післявоєнне село. Голод 1946-1947 рр. Та його наслідки.
- •6. Матеріальне становище населення. Побут.
- •Розділ 2. Радянізація західних областей України.
- •1. Відновлення радянської влади в західних областях України.
- •2. Колективізація західноукраїнського села.
- •3.Доля Української греко-католицької церкви.
- •4. Боротьба оун та упа.
- •5. Операція „Вісла”.
- •Розділ 3. Культурне життя.
- •« Ждановщина »
- •Запитання:
- •Тема 10. Урср в 1950-1980 рр. Розділ 1. Україна в період повоєнної відбудови.
- •1. Урср – співзасновниця Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій.
- •2. Внутрішньополітичне становище України.
- •3. Адміністративно-територіальні зміни.
- •4. Перехід до мирного будівництва.
- •5. Післявоєнне село. Голод 1946-1947 рр. Та його наслідки.
- •6. Матеріальне становище населення. Побут.
- •Розділ 2. Радянізація західних областей України.
- •1. Відновлення радянської влади в західних областях України.
- •2. Колективізація західноукраїнського села.
- •3.Доля Української греко-католицької церкви.
- •4. Боротьба оун та упа.
- •5. Операція „Вісла”.
- •Розділ 3. Культурне життя.
- •« Ждановщина »
- •Запитання:
- •Політико-ідеологічна криза радянського ладу в Україні.
- •1. Криза партійно-державного керівництва в срср і урср.
- •2. Дві лінії в українському керівництві: націонал-комуністична і проімперська. П.Шелест.
- •3. В. Щербицький.
- •4. Політико-правовий статус України у складі срср.
- •Розділ 2. Стан економіки України та визрівання економічної кризи.
- •1. Спроби реформування економіки в другій половині 60-х років та причини їх невдач.
- •2. Особливості індустріального розвитку урср.
- •3. Економіка України у загальносоюзному комплексі.
- •4. Визрівання економічної кризи.
- •Економічні реформи другої половини 1960-х pp.
- •5. Деструктивні процеси на селі.
- •Розділ 3. Етносоцільні процеси та рівень життя населення.
- •1. Етносоціальні зміни в суспільстві.
- •2. Життя трудящих.
- •3. Побут номенклатури.
- •Розділ 4. Опозиційний рух.
- •1. Течії дисидентства.
- •2. Форми опору.
- •3. Репресії проти правозахисників.
- •4. Утворення Української Гельсінської спілки.
- •5. Релігійне дисидентство.
- •6. Придушення дисидентства.
- •7. Культура і духовне життя.
- •Запитання:
- •Перебудова в Радянському Союзі й Україна.
- •1. Початок „перебудови”, її особливості в Україні.
- •2.Поглиблення перебудовчих процесів і падіння авторитету Компартії України.
- •3. Чорнобильська катастрофа – національна трагедія України.
- •Розділ 2. Погіршення економічної ситуації в Україні у другій половині 80-х років.
- •1. Спроби реформування економіки наприкінці 80-х років, причини їх невдач.
- •2. Фінансове становище та життєвий рівень населення України.
- •Розділ 3. Розгортання національного руху в Україні.
- •1. Активізація національного руху в Україні.
- •Народний Рух України (нру)
- •2. Початок релігійного відродження.
- •3.Розгортання робітничого руху.
- •Розділ 4. Спроби політичних реформ і зростання активності українського суспільства.
- •1.Реформи в політичній системі срср.
- •2. Політичні зміни в Україні.
- •3. Виникнення нових політичних партій
- •Розділ 5. Формування передумов незалежності України.
- •1. Політичні умови суверенізації.
- •2. Вибори до Верховної Ради урср 1990 р.
- •3. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 р.
- •Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.)
- •4. Політична конфронтація восени 1990 року.
- •Розділ 6. Здобуття Україною незалежності.
- •1. Суспільно-політичні процеси у першій половині 1991 року.
- •2. Спроба державного перевороту в срср 19 серпня 1991 року.
- •3. Дкнс і Україна.
- •4. Проголошення незалежності України.
- •5. Обрання президента України.
- •6. Розвал срср.
- •Запитання:
- •Тема 11. Сучасна Україна. Снд.
- •1. Початок державотворчих процесів.
- •1. Особливості розбудови законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні.
- •2. Формування місцевих органів влади.
- •3. Дострокові вибори у 1994 році Президента та Верховної Ради України.
- •Розділ 2. Державотворчі процеси в Україні в 1994-2004 роках
- •1. Діяльність нового складу Верховної Ради.
- •2. Вибори до Верховної Ради України 1998 р. І президентські вибори 1999 р.
- •3. Формування більшості у Верховній Раді. Всеукраїнський референдум.
- •Розділ 3. Конституційний процес в Україні. Конституція України 1996 р.
- •1. Конституційний процес в Україні в кінці 80-х – першій половині 90-х років.
- •Основні етапи конституційного процесу в Україні
- •2. Конституційний договір 1995 року.
- •3. Нова Конституція України.
- •Розділ 4. Економічне життя України в першій половині 90-х років. Уряди України
- •1. Гальмування ринкових реформ.
- •2. Економічна катастрофа.
- •Розділ 5. Сучасний стан, проблеми української економіки та пошуки шляхів їх розв’язання.
- •1. Основні тенденції розвитку економіки України на межі хх-ххі століть.
- •2. Шляхи здійснення аграрної реформи.
- •3. Проблеми та прорахунки реформування економіки.
- •«Помаранчева революція» (листопад—грудень 2004 р.)
- •Розділ 6. Етносоцільні процеси та рівень життя населення України.
- •1. Зміни чисельності і складу населення України.
- •2. Рівень життя населення.
- •3. Соціальна диференціація суспільства.
- •4. Стан довкілля.
- •5. Міжнаціональні відносини.
- •Розділ 7. Духовне розкріпачення і початок національного відродження. Релігійне життя України в умовах незалежності.
- •1. Історичні передумови духовного розкріпачення.
- •2. Повернення історичної пам’яті народу.
- •3. Закон України „Про мови” та проблеми його реалізації.
- •4. Особливості релігійного життя України на межі тисячоліть.
- •Розділ 8. Культурні процеси в незалежній Україні.
- •1. Загальнокультурний процес.
- •2. Освіта та наука.
- •Основні тенденції розвитку освіти
- •3. Преса та книговидавнича справа.
- •Розділ 9. Зовнішня політика та міжнародні зв’язки незалежної України.
- •1. Вихід України на міжнародну арену.
- •2. Ядерне роззброєння.
- •3. Україна в міжнародних організаціях.
- •4. Україна і держави снд.
- •Запитання:
Запитання:
1. Які українські землі входили до складу Румунії?
2 Яку національно-культурну політику проводила Румунія щодо українців?
3. Чому Радянська Росія підтримувала партизанський рух у Румунії?
4. Порівняйте політику правлячих кіл Польщі і Румунії щодо українців. Які висновки ви можете зробити?
Закарпаття у складі ЧехоСловаччини
Становище на Закарпатті. Закарпатська Україна офіційно називалася Підкарпатською Руссю, а після адміністративної реформи 1928 р.— Підкарпатським краєм. Назва «Закарпатська Україна» як така, що засвідчувала приналежність цієї землі «за Карпатськими горами» до України, була заборонена. Втім, не існувало Української держави, яка могла б претендувати на землю, відірвану від батьківщини ще за часів Київської Русі. Та це не означало, що на чудовий за своєю природою край ніхто не претендував. В Угорщині, де утвердилася авторитарна влада регента М. Хорті, неситим оком поглядали на землі, які в часи існування Австро-Угорщини належали угорській короні.
Політична, економічна й культурна відірваність упродовж дев'яти сторіч позначилася на психології та менталітеті карпаторуської (української) етнічної спільноти. Деякі діячі, так звані «локалісти», вбачали у самоназві українців «русини» вказівку на те, що вони є окремою нацією, і на цьому будували свої політичні розрахунки й гасла. Але ж спорідненість людей по обидві сторони Карпатських гір кидалася у вічі, а сусіди на східних гірських схилах були таки українці. Проте цей аргумент локалісти не бажали брати до уваги.
Кількість українців-русинів у Чехословаччині перевищувала півмільйона чоловік. Понад 80 тис. чоловік населяли околиці Пряшева (Прешова) у Східній Словаччині, а переважна більшість — Закарпаття. Становище карпато-русинів було кращим, ніж становище українців у Радянському Союзі, Польщі або Румунії. У Чехословаччині існували міцні демократичні традиції. Кожний, хто поважав конституцію, користувався проголошеними в ній свободами. До того ж чехословацький уряд робив спроби, хоч і не завжди послідовно, економічно розвинути цей найвідсталіший в усій Європі край. Крім того, треба пам’ятати про міцні зв’язки між українським і чехословацьким рухом ще під час Першої Світової війни. Чехословацький визвольний комітет на чолі з Т. Масариком знаходився в Києві. Саме частини Чехословацького корпусу затримали німецько-австрійський наступ у галицького міста Зборов влітку 1917 р. Після Громадянської війни саме Прага, за часи президентства Т. Масарика, стала одним з потужним наукових центрів української еміграції.
Фото Т. Масарика
Чехословацький уряд викупив в 1920-х pp. у мадярських поміщиків землю, поділив її на дрібні парцели і продав через банк селянам. Понад 32 тис. селянських господарств додатково одержали 29 тис. га землі. Але через перенаселеність, дефіцит ріллі у гірському краї та примітивну агрикультуру більшість селян бідувала. Під час депресії 1929 — 1933 pp. чимало з них були змушені брати банківські позички, щоб звести кінці з кінцями, але далеко не всі врятувалися від розорення. У неврожайні роки малоземельні селяни буквально голодували.
Частка промислової продукції у сукупному суспільному продукті краю дорівнювала 2 %. Кількість зайнятих у промисловості, за переписом 1930 р., не перевищувала 16 тис. чоловік. Жодного нового великого підприємства за 20 років у краї не побудували. Іноземних і вітчизняних підприємців цікавила тільки сировина, яку можна було вивезти. Уряд не бажав фінансувати промислові об'єкти у місцевостях, де не існувало кваліфікованої робочої сили.
У Закарпатті державна влада не чинила перешкод для поступової розбудови народної освіти. Мережа українських шкіл була значною. У 1938 р. налічувалося майже півтисячі народних шкіл, п'ять гімназій, чотири учительські семінарії. Працював 1 вищий навчальний заклад — Богословський ліцей.
Політичне життя на Закарпатті, незважаючи на економічну і культурну відсталість, було досить активним. На виборах, що відбувалися регулярно, місця у чехословацький парламент виборювало до тридцяти партій. Найвпливовішою в країні політичною силою були українофіли, які гуртувалися в Українському національному об'єднанні.
Українофільський рух спирався на традиції народовців XIX ст., його підтримувала національна інтелігенція, яка швидко зростала у сприятливих умовах демократичного ладу. Українофіли боролися за пробудження національної самосвідомості русинів. Для цього використовувалися осередки заснованого ними товариства «Просвіта», скаутська організація «Пласт», Асоціація українських вчителів тощо. Авторитетним лідером українофілів був доктор теології і видатний педагог отець Августин Волошин.
Фото А. Волошина
Конкуруючою з українофілами політичною течією були русофіли, які походили від москвофілів XIX ст. Після жовтневої революції в Росії вони почали орієнтуватися на Прагу. Губернатор Закарпаття у 1923 — 1933 pp. Антон Бескид проводив русофільську політику, партію підтримувала державна адміністрація. Це дало їм можливість, незважаючи на меншу популярність серед карпаторусів, конкурувати на рівних з українофілами. А празький уряд, посилаючись на незгоди серед політичних сил краю, утримувався від реалізації прийнятого на себе зобов'язання надати українцям автономію.
Третьою впливовою політичною силою у Закарпатті були комуністи. Крайовий комітет Компартії Чехословаччини активно боровся за маси. Він організував, де тільки міг, комсомольські осередки і групи «революційних профспілок», а у 1930 p., коли розгорнувся селянський рух, створив «Спілку працюючого селянства». На виборах до чехословацького парламенту у 1924 р. за комуністів віддали голоси 40 % виборців. Через п'ять років, коли економічне становище стабілізувалося, вони дістали лише 15 % голосів. А на виборах 1935 p., які комуністи проводили під гаслом Народного фронту,— 26 %. Отже, через десятиріччя вони знову дістали в краї більшу підтримку, ніж будь-яка інша партія.
Проголошення незалежності Карпатської України.
Герб Карпатської України
На початку жовтня 1938 р. Німеччина зайняла передану їй за Мюнхенським договором Судетську область і змусила уряд Чехословаччини надати автономію Словаччині. Скориставшись цим, лідери українофілів, русофілів і локалістів домовилися між собою і звернулися до Праги зі спільною вимогою надати автономію Підкарпатському краю. Празький уряд затвердив першу автономну адміністрацію на чолі з русофілом А. Бродієм. Ця адміністрація швидко дискредитувала себе зв'язками з Угорщиною і Польщею. 28 жовтня до влади прийшов кабінет міністрів з українофілів на чолі з А. Волошиним.
Тим часом Угорщина настирливо домагалася від Гітлера санкції на захоплення Закарпаття. Гітлер порадив їй порозумітися безпосередньо з Чехословаччиною. Проте переговори були безрезультатними. Тоді Хорті звернувся до чотирьох держав, які уклали Мюнхенський договір. Англія і Франція передовірили арбітраж з цього питання Німеччині та Італії. 2 листопада відбувся так званий Віденський арбітраж, на який запросили керівників автономних урядів Словаччини і Карпатської України (так стали називати Закарпаття). За цим арбітражем Хорті одержав південні райони Словаччини і Закарпаття з переважно угорським населенням чисельністю в 1 100 тис. чоловік. У Карпатської України відібрали міста Ужгород, Мукачеве і Берегове з прилеглою територією, її столицю довелося перенести в Хуст.
А. Волошин випустив маніфест «Український народе Підкарпаття!» У ньому він повідомляв про вимушену згоду на арбітраж («несила боротися зі світовими державами»), але додавав: «Сповіщаємо тобі, що границі нашої Підкарпатської Держави тепер забезпечені Німеччиною, Італією, Англією та Францією. Польща і Мадярщина прийняли до відома умову, якою зобов'язалися не втручатись до наших внутрішніх справ».
Конституційний Закон Карпатської України ч. 1 |
§ 1. Карпатська Україна є незалежна держава. § 2. Назва держави — Карпатська Україна. § 3. Карпатська Україна є республіка на чолі з президентом, вибраним Соймом Карпатської України. § 4. Державна мова Карпатської України є українська. § 5. Кольори державного прапора Карпатської України — синій і жовтий. § 6. Державний герб Карпатської України є дотеперішній краєвий герб. § 7. Державний гімн Карпатської України — «Ще не вмерла України...» |
Не втрачаючи часу, українофіли почали будувати державність на урізаній території Карпатської України. Адміністрація, система освіти і видавнича справа переводилися на українську мову. Розгорнулась підготовча робота зі створення збройних сил. У розбудові держави закарпатцям допомагали співвітчизники із Західної України, Буковини і заокеанської діаспори.
Курс А. Волошина на утвердження державності діставав схвалення у населення краю. На виборах у лютому 1939 р. до регіонального парламенту коаліція українських партій — Українське національне об'єднання отримало переважну більшість голосів. Після цього українофіли відкрито почали створювати збройні сили — Карпатську січ. Незабаром у них налічувалося до 5 тис. бійців.
Уряд Чехословаччини кілька разів відкладав скликання хустського сейму. Нарешті його було призначено на 14 березня 1939 р. Розуміючи, що Прага не захистить Карпатську Україну від поглинення Угорщиною, А. Волошин 14 березня проголосив самостійність і сформував тимчасовий уряд.
15 березня 1939 р. сейм обрав таємним голосуванням, але одноголосно, А. Волошина президентом і прийняв закон про незалежність Карпатської України, визначив державні мову, прапор і гімн.
Карпатська Україна виникла за сприяння А. Гітлера, який поставив собі за мету знищити Чехословаччину як державу. Українофіли оцінили підтримку належним чином. А. Волошин не симпатизував нацизму, а редагована ним газета «Свобода» у попередні роки ототожнювала диктаторські режими Берліна і Москви. У новій ситуації Волошин узаконив діяльність місцевих нацистів і заборонив антинацистську пропаганду.
Англія і Франція появу Карпатської України не схвалили. Розраховуючи на підтримку Німеччини, оунівці переконували карпатоукраїнців, що саме з їх маленької держави з допомогою «батька А. Волошина і вуйка Гітлера» почнеться утворення соборної України.
Хоча подібний розвиток подій був явно нереальний, Й. Сталін поспішив визначити позицію Радянського Союзу. Виступаючи у березні 1939 р. на XVIII з'їзді ВКП(б), він висміяв ідею приєднання УРСР з ЗО млн. чоловік до Карпатської України з населенням в 700 тис. чоловік як пропозицію «злиття слона з комарем».
А. Гітлер сприйняв сталінський випад як відмову СРСР від претензій на цю українську землю. Угорщина давно наполягала, щоб він дав згоду на поглинення нею території всього Закарпаття. За два дні до проголошення незалежності Карпатської України Німеччина дала зрозуміти М. Хорті, що не заперечуватиме проти її анексії.
Фото М. Хорті
15 березня угорські війська рушили на неокуповану частину Закарпаття. Багаторазова перевага в силах була на їхньому боці. 17 березня останні захисники Карпатської України покинули її територію або перейшли до партизанської боротьби. Ті, хто потрапив до рук угорців або поляків, нещадно винищувалися. До середини квітня у Карпатах точилася партизанська війна.
У травні 1945 р. радянська військова контррозвідка силоміць захопила у Празі громадянина Чехословаччини А. Волошина і вивезла його до Москви. 70-річний священик не витримав тривалих допитів у Лефортівській і Бутирській тюрмах і помер на 52-й день після арешту..