Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Україна XX.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
3.66 Mб
Скачать

2. Вибори до Верховної Ради України 1998 р. І президентські вибори 1999 р.

Вибори нового складу Верховної Ради України, що відбулися в березні 1998 р., вперше проводились за змішаною виборчою системою. Половина депутатів до Верховної Ради обиралась у 225 територіальних виборчих округах, а решта — за партійними списками у загальнодержавному окрузі. Кількість місць у Верховній Раді для кожної з партій і блоків визначалась пропорційно набраних ними голосах по всій державі.

Така процедура дещо ускладнювала виборчий процес, тим більше, що водночас відбувались і вибори до місцевих рад. Всього у виборах взяло участь 26,5 млн чол., або 70,8% від загальної кількості виборців. Це свідчило про високу політичну активність громадян України.

За списками політичних партій на 225 відведених у Верховній Раді місць 4% бар'єр подолали 8 із ЗО партій та партійних блоків. Серед них 84 мандати отримали комуністи, 32 - Народний рух України, 29 - блок СПУ-СелПУ, Партія зелених України - 19, Народно-демократична партія - 17, об'єднання «Громада» — 16, по 14 - Прогресивна соціалістична партія та Соціал-демократична партія (об'єднана).

Ліві партії одержали 127 місць у парламенті, центристські — 98. У 225 територіальних округах виборці віддали перевагу переважно безпартійним, тим, з ким пов'язували надії на сприяння у розвитку певного регіону.

Обраний за змішаною мажоритарно-пропорційною системою український парламент XIV скликання відзначався більшою, ніж попередній, політичною структурованістю. З перших днів роботи у ньому було зареєстровано 8 депутатських фракцій, які групувались навколо політичних партій.

Після тривалого марафону було обрано Голову Верховної Ради України — Олександра Миколайовича Ткаченка. Він народився на Черкащині, тривалий час працював на різних посадах - аж до міністра в системі агропромислового комплексу, був першим заступником Голови Верховної Ради України попереднього скликання. Новий Голова Верховної Ради був представником лівих сил, що накладало відбиток на всю її роботу. Відповідно до закону про вибори Президента України претендентами на цю найвищу посаду в державі могли стати ті, хто у визначені терміни подав мільйон підписів громадян України на їхню підтримку. Це повинно було обмежити кількість пошукачів даної посади. Але всупереч очікуванням, Центральна виборча комісія зареєструвала 15 кандидатів, а до виборчих бюлетенів було включено 13.

Виборча кампанія проходила в умовах надзвичайного політичного, ідеологічного та емоційного протистояння. В першому турі виборів, який проходив 31 жовтня 1999 р., 9,5 млн. виборців підтримали кандидатуру діючого Президента Л. Кучми, 5,9 млн. - лідера комуністів П. Симоненка, 2,9 млн. - лідера СПУ О. Мороза, 2,98 млн. - лідера Прогресивної соціалістичної партії України - Н. Вітренко. Є. Марчук отримав 2,1 млн голосів виборців, Ю. Костенко - 571 тис., Г. Удовенко - 320 тис. Всі інші кандидати отримали менше 100 тис. голосів. Оскільки жоден з кандидатів у першому турі не набрав простої більшості голосів, до другого туру виборів вийшли Л. Кучма та П. Симоненко. Він відбувся 14 листопада 1999 р. За Л. Кучму віддали голоси близько 16 млн. виборців, а за лідера комуністів П. Симоненка - 10 млн.

Вибір українського народу засвідчив його прагнення будувати нове, демократичне суспільство, ринкову економіку, а не повертатися до тоталітарного комуністичного минулого.

Водночас вибори показали наявність численних проблем в українському суспільстві, незадоволення значної частини громадян темпами реформ, соціальну незахищеність багатьох верств населення.