4. Входження Бессарабії та Північної Буковини до срср і приєднання цих земель до урср.

Таємний протокол пакту Молотова-Ріббентропа дав згодом радянському керівництву можливість мирним шляхом розв’язати питання про передачу СРСР Бессарабії і Північної Буковини. Влітку 1940 р. занепокоєний несподіваними успіхами гітлерівських військ у Франції сталінський уряд вирішив прискорити розширення і зміцнення своїх позицій на південно-західних кордонах, щоб одержати максимальну користь з укладених з Німеччиною угод про розподіл сфер впливу. Молотов 23 червня 1940 р. звернувся до німецького посла в Москві з заявою, в якій вказував на неможливість зволікання з бессарабським питанням. В заяві вперше прозвучали радянські домагання на Буковину, що обґрунтовувалося низкою обставин і насамперед українським етнічним фактором. Це стало несподіванкою для Німеччини, оскільки в таємному протоколі пакту питання про Північну Буковину не ставилося. Проте не бажаючи погіршень відносин з СРСР і підкреслюючи свою вірність усім раніше досягнутим спільним домовленостям, Німеччина погодилась на територіальні поступки.

Молотов 26 червня 1940 р. вручив румунському послу в Москві ноту ультимативного характеру з вимогою передачі Радянському Союзу Бессарабії і Північної Буковини. Залишена без підтримки Німеччини Румунія змушена була підкоритися. Червона армія вступила в Чернівці, Хотин і Акерман і вийшли на нові кордони Румунії. Сьома сесія Верховної Ради СРСР 2 серпня 1940 р. включила заселені переважно українцями Північну Буковину та Бессарабію до складу УРСР. Після воз’єднання в складі Української РСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення республіки збільшилося на 8.8 млн.. чол.. і на середину 1941 р. становило майже 41.7 млн. жителів, а її територія розширилась до 565 тис. кв. км.

Територіальні зміни УРСР в 1939—1940 pp.

Рік	Зміни
1939	• Закарпаття (Карпатська Україна) — окуповане й приєднане Угорщиною • Східна Галичина, Західна Волинь — увійшли до складу УРСР • Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина — було встановлено німецьку окупаційну владу (увійшли до складу Польського генерал-губернаторства)
1940	• Північна Буковина, Хотинщина, Придунайський край (Південна Бессарабія) — входження до складу УРСР

5. Радянізація західних областей України.

У 1939-1941 рр. в Західній Україні почалися „соціалістичні перетворення” з метою уніфікації радянських порядків. Ці заходи місцеве населення спочатку зустріло прихильно, сподіваючись на вільне і щасливе майбутнє, але дуже швидко розчарувалося, коли відчуло на собі, що таке тоталітарна дійсність. Насильницькі методи колективізації, суцільна націоналізація засобів виробництва, депортація класово-ворожого населення, репресії, русифікація та бюрократизація влади затьмарювали всі позитивні заходи більшовиків – „українізацію”, ліквідацію неписьменності і безробіття, охорону здоров’я. До 1 червня 1941 р. в Західній Україні було створено 38 МТС, 529 колгоспів, які об’єднали 15 % усіх селянських господарств. Було відкрито 6900 початкових шкіл, філіал Академії наук УРСР, Львівський університет став українським імені І.Франко. Але одночасно і значно активніше йшла „совєтізація”. Були заборонені усі політичні партії, кооперативні, молодіжні, жіночі організації, „Просвіти”, осередки організації українських націоналістів, зазнала сильних утисків греко-католицька церква. Весною 1940 р. почалися масові репресії; арешти і Депортація. До Сибіру було депортовано близько 400 тис. українців і 1.2 млн. поляків. Смертність серед депортованих сягала 16%. Тисячі громадян були знищені органами НКВС, чисельність жертв яких важко встановити.

Приєднання Західної України було подією великої історичної ваги, оскільки вперше за кілька століть українці об’єдналися в межах однієї держави. Але це було насильницьке об’єднання і нав’язаний ззовні „соціалістичний лад”.