3.6 Опис та оцінка рослинного покриву
З метою краєзнавчого вивчення рослинності проводять геоботанічні дослідження ключових ділянок. Спостереження за окремими видами рослин слід поєднувати з виявленням та описом найтиповіших фітоценозів (природних угруповань рослин, що існують у межах одного місцеіснування – біотопу), в яких вони зустрічаються. Описують склад цих фітоценозів та умови їх існування, визначають, яка рослинність типова для відповідного рельєфу місцевості, для ґрунтів з певним ступенем зволоження (рослинність річкових долин, гірських схилів, вододілів). Такі відомості мають прикладне значення для сільського господарства, меліорації, лісовпорядкування тощо. Складають характеристику наявних типів рослинних угруповань: лісових, лучних, бур'янових, болотяних, прибережних і водяних тощо. Важливо зафіксувати умови, в яких існує фітоценоз, а саме: географічне положення ділянки спостережень; положення в рельєфі (приуроченість до окремих елементів рельєфу); підстильну гірську породу; ґрунти; зволоження (поверхневе чи підземне). Після цього відмічають загальний вигляд рослинного покриву. Насамперед встановлюють ярусність – дуже важливу ознаку фітоценозу. Подальше дослідження ведуть за ярусами, у кожному з яких відмічають найпоширеніші рослини.
Опис рослинного покриву здійснюється у наступні етапи: 1) вибір майданчика спостереження, 2) безпосереднє спостереження та збір фотогербарію, 3) заповнення бланків, 4) камеральна обробка отриманого матеріалу.
Вибір майданчика на маршруті здійснюється в зонах контактів, де змінюються різні типи рослинності. Конфігурація майданчика може бути різною, залежно від особливостей ландшафту, розмір території складає від 100 до 2500 м2. Опис розпочинають із географічної прив’язки досліджуваної ділянки. Найкраще вказати географічне положення в координатах географічної карти. Після цього дається назва рослинному угрупованню по домінантах основних ярусів. Можна користуватися і латинськими назвами рослин.
Ботанічні (флористичні) дослідження при краєзнавчих дослідженнях необхідно обов'язково поєднувати із збиранням рослин (гербаризацією), тобто збиранням колекції рослин з метою точного визначення найбільш типових і цікавих з них. В цілях збереження природного різноманіття, попередження ушкодження ендемічних та зникаючих рослин, рекомендується не вилучати рослини з їх природного середовища, замінивши традиційні методи гербаризації фотографуванням рослин – складанням фотогербарію, що передбачає фотографування рослини повністю та/або окремих її частин із записом у щоденник номеру фотознімку на карті пам’яті фотоапарату. Визначення видів рослин здійснюється за допомогою «Визначника рослин».
Під час спостереження рослинних угруповань та заповнення відповідних бланків (табл. 18) необхідно правильно визначити склад деревостану (тобто кількісне співвідношення видів дерев між собою) і сформулювати його формулу. Формула деревостану складається для кожної ключової ділянки.
Формула деревостану – це відносне число дерев різних порід у межах досліджуваної ділянки. При цьому літерами означають породи (види) дерев, а індексами – відносну їх чисельність на одиниці площі за 10-бальною шкалою. Тож формула показує долю кожного з видів дерев (чи відсоток кількості стовбурів дорослих дерев цього виду), що ростуть на досліджуваній ділянці, якщо прийняти загальну кількість дерев цієї ділянки за 10 балів (чи 100%).
Назви видів дерев у формулі позначають заголовними першими літерами, наприклад, формула складу деревостану біотопу, що складається з одних беріз, пишеться як 10Б. Для визначення формули складу деревостану не потрібно перераховувати усі дерева в полі зору дослідника, досить оцінити співвідношення видів, виділяючи по 10 стволів в різних місцях біотопу. Таким чином, формула 4Я3Б2Ос1С розшифровується як чотири ялини, три берези, дві осики, одна сосна на десять стовбурів дерев в полі зору по ходу маршруту. Або ж у цьому біотопі ростуть дерева, з яких 40% – ялини, 30% – берези, 20% – осики, 10% – сосни.
Якщо у біотопі ростуть декілька видів дерев, назви яких починаються на одну літеру, то додають одну-дві, що йдуть за нею, наприклад, Бу – бук, Бер – береза. Якщо у деревостані ростуть декілька видів дерев, що належать до одного роду, то перша буква видового епітета (другого слова у видовій назві) додається до заголовної букви родової назви, наприклад, Вл ч – вільха чорна, Вл с – вільха сіра. За тими ж принципами будується формула складу порід підросту.
Якщо вид дерева, що росте у біотопі, складає менше 10% деревостану або менше 1 балу, то вважають, що такий вид зустрічається одинично, і його приплюсовують до формули. Наприклад, запис 9Я1Б+од.Ос означає дев'ять ялин, одна береза, плюс одинична осика. Сума цифр у формулі складу деревостану завжди повинна дорівнювати десяти.
Рис. 2 – Схема визначення висоти дерева |
Висоту дерева можна визначити за допомогою палиці, яка дорівнює довжині витягнутої руки людини. Тримаючи палицю вертикально в руці, необхідно відійти від дерева на таку відстань, щоб верхівка палиці при погляді співпадала з верхівкою дерева. Потім за допомогою пар кроків визначають відстань до дерева. Висота дерева Н дорівнює відстані від дерева до людини D, за умови, що а=b, тобто довжина палиці має дорівнювати довжині витягнутої руки (рис. 2).
Для кожної деревної породи мають бути вказані діаметр стовбура на висоті 1,3 м (на рівні грудей), висота і переважаючий вік. Зімкненість крон оцінюється як співвідношення площ проекцій крон дерев і площі чистого неба (просвіти між гілками в кроні кожного дерева не враховуються). Оцінка робиться в долях одиниці. Так, якщо крони займають 60%, а небо – 40%, то зімкнута крон оцінюється як 0,6.
Таблиця 18
БЛАНК
опису ділянки рослинного угруповання
Опис рослинного угруповання №____
Прізвище дослідника . Дата дослідження . Район дослідження . Положення у рельєфі Описувана площа (м×м) . Назва рослинного угруповання .
Деревостан
Підлісок
Підріст
|
Велике значення при вивченні динаміки фітоценозів має детальна характеристика підросту усіх деревних порід. Для підросту вказують формулу, зімкненість крон, висоту, походження (насінневе або порослеве), стан (благонадійний або неблагонадійний), характер розподілу (груповий або рівномірний) і щільність розміщення. Щільність розраховується шляхом перерахунку на 1 га кількості стволів на майданчику 10×10 м. Стан вважають благонадійним, якщо головні стебла молодих пагонів не пригнічені в розвитку і не виглядають такими, що можуть або загинути, або дуже довго існувати у фоні основного деревостану.
Для підліску (ярусу кущів) зазвичай вказують наступні показники: склад (по видах), зімкненість, щільність (од/га), висоту, характер розподілу.
Після того, як описано деревостан, переходять до опису трав'яно-чагарничкового ярусу. При цьому оцінюється проективне покриття (у %) кожного виду відносно площі, займаної усім рослинним угрупованням. Таким чином, повний опис рослинного угруповання повинен мати вигляд табл. 18.
Під час флористичних досліджень варто оцінювати вплив на рослинність господарської діяльності людини і ступінь її пошкодження свійськими тваринами (господарська дигресія). Складають характеристику стану природокористування і обґрунтовують природоохоронні заходи, спрямовані на збереження фітоценозів.
Узагальнене уявлення про рослинність району туристського походу можуть дати також схеми або профілі, які визначають поступову зміну рослинності у зв'язку із змінами умов існування (екологічні ряди рослинних асоціацій). Такі схеми або профілі відповідають формам рельєфу, їх складають окомірним зніманням із зазначенням висот.
Поряд із побудовою ландшафтного профілю здійснюється комплексна характеристика рослинності району проведення практики за допомогою літературних джерел, картографічних матеріалів, аерокосмічних знімків тощо.