Контрольні запитання

1. У чому полягає зміст фізико-географічних польових досліджень під час краєзнавчої практики?

2. Які особливості має методологія організації і проведення досліджень геологічних відслонень?

3. З яких методологічних підходів складаються геоморфологічні описи районів дослідження?

4. Які правила техніки безпеки необхідно обов’язково уживати у ході польових обстежень зсувонебезпечних ділянок? У чому полягає методологія таких досліджень?

5. Із яких характеристик складається польове дослідження та опис ґрунтового розрізу?

6. Які характеристики гідрологічних об’єктів визначаються у ході їх натурних обстежень?

7. Які характеристики погоди і клімату можливо визначити у ході польових спостережень? Які існують форми фіксації і систематизації відповідної інформації?

8. Чому опис та оцінка рослинного покриву є важливими у структурі загальної краєзнавчої характеристики території?

9. За якими правилами формується формула деревостану?

10. З якою метою застосовують методику географо- та психолого-естетичної оцінки ландшафтів? Чому саме бальна оцінка при цьому є найбільш оптимальним засобом?

П

4

ОЛЬОВИЙ ЕТАП

КРАЄЗНАВЧОЇ ПРАКТИКИ.

МЕТОДИ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ КРАЄЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Програмою краєзнавчої практики під час її виїзного (польового) етапу передбачається здійснення студентами стаціонарних та маршрутних краєзнавчих спостережень за суспільно-географічним середовищем відповідно до рекомендованих у табл. 1. Більшість спостережень виконуються у населених пунктах, що відвідуються, на стаціонарі практики тощо. До суспільно-географічного блоку краєзнавчих спостережень відносяться:

• опис підприємства гірничодобувної промисловості;

• характеристика транспортного підприємства;

• комплексне дослідження населених пунктів та їхніх складових;

• дослідження торговельної інфраструктури населеного пункту;

• опис та характеристика сакрального об’єкта;

• рекреаційно-географічні дослідження;

• краєзнавче соціологічне опитування населення.

Способи реалізації цих методик під час краєзнавчих суспільно-географічних досліджень наведені нижче.

4.1 Опис підприємства гірничодобувної промисловості

Діяльність людини по вилученню корисних копалин і їх первинній переробці називають гірською справою. Гірнича (гірничодобувна) промисловість – комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, видобування їх з надр Землі та збагачення.

Видобутком називають вилучення (виїмку) корисних копалин з надр землі в результаті їх розробки. Сьогодні застосовують три способи видобутку корисних копалин: ручний, буропідривний і гідравлічний. Видобуток пов'язаний із веденням гірських робіт – підземним та/або відкритим процесом виїмки корисних копалин, проведення і підтримки гірських виробок.

Промислові підприємства, призначені для розробки або розвідки родовищ корисних копалин, називають гірським (гірничодобувним) підприємством. Корисні копалини добувають в шахтах, копальнях і кар'єрах.

Кар'єр – це гірське підприємство по видобутку корисної копалини відкритим способом, або сукупність гірських виробок, утворених при видобутку корисної копалини відкритим способом.

Технологічна схема гірничодобувного підприємства – це сукупність основних і допоміжних гірських процесів у поєднанні з необхідними для їх виконання гірськими виробками, спорудами, засобами автоматизації і меха-

Таблиця 21

КАРТКА

паспортизації кар’єру

Прізвище дослідника . Дата дослідження .

Район дослідження .

(регіон, адміністративний район, місто)

1. Загальні відомості про кар’єр:

1.1. Назва________________________________Дата введення в експлуатацію______________

1.2. Підприємство-експлуатант______________________________________________________

1.3. Юридична адреса______________________________________________________________

1.4. Електронна адреса:________________________web-сайт:____________________________

1.5. Режим (графік) роботи__________________________________________________________

1.6. Продукція кар’єру:_____________________________________________________________

2. Класифікаційна категорія кар’єру:

2.1. За формою:					2.2. За числом уступів:
 правильна  неправильна			 витягнута  округла		 1–уступний  2-х–уступний			 3-4-х–уступний  5 і > – уступний
2.3. За видом видобувної сировини:				2.4. За технологією основних виробничих процесів:
 кам’яний  гранітний	 піщаний  гравійний			 буро-вибуховий  екскаваторний  гідромеханізаційний
 інший (вказати)______________
2.5. За кутом бортів:		2.6. За характером роботи:				2.7. За розташуванням корисних копалин:
 пологий (20˚–30˚)  крутий (30˚–60˚)		 промисловий  будівельний				 рівнинний  прирічковий	 косогірний (гірський)

3. Технологічний процес розробки кар'єру:

3.1. Схема розробки родовища за проведенням забою:

	Схема	Форма родовища	Засоби механізації
	паралельна	прямокутна	у якості землерийної машини – екскаватор
	віялоподібна	трикутник (чи круг)	бульдозер з вантаженням матеріалу з естакад
	тупикова	компактна	різні засоби механізації
	комбінована	залежно від особливостей рельєфу, під'їзних шляхів і інших умов

3.2. Просування фронту робіт в кар'єрі (інтенсивність розробки родовища), м/рік___________

за формою:  віялове  рівнобіжне  змішане

3.3. Механізація видобутку корисних копалин – наявні механізми:

 екскаватори електричні роторні  гідравлічні мехлопати  бурові станки  драглайни (виїмно-погрузочні машини)  автосамоскиди і тягачі  залізничні тяглові агрегати й локомотиви

 думпкар (вагон з кузовом, що автоматично нахиляється, і бортами, що відкидаються або піднімаються при розвантаженні)  відвалоутворювачі  самохідні кар'єрні дробарки на гусеничній, колісній і крокуюче-рейковій ході

4. Відвали і склади пустої породи:

4.1. За формою:		4.2. За об’ємом (тис.м^3):
 правильна  неправильна	 витягнута  округла	 до 20  20–50  50–100	 100–200  200–500  500–1000		 1000–2000  > 2000
4.3. За числом ярусів:	4.4. За рельєфом місцевості відвального поля:
 одноярусні  двоярусні  багатоярусні		4.5. За висотою:		4.6. За стійкістю укосів:
	 рівнинні  нагірні	 до 50 м  понад 50 м		 стійкі  нестійкі

механізації, що забезпечують безпечну і ефективну розробку родовищ. До основних процесів, що створюють потік корисної копалини, відносять його виїмку, транспортування, підйом і відвантаження споживачам. До допоміжних процесів відносять спорудження гірських виробок, вентиляцію, енергопостачання, допоміжний транспорт, водовідлив, зв'язок, освітлення і т.п.

У ході дослідження соціально-економічної структури регіону під час краєзнавчої практики передбачається відвідання студентами діючого гірничодобувного підприємства з метою вивчення технологічної схеми виробництва, ознайомлення із основними виробничими процесами тощо.

Вивчення гірничодобувного підприємства включає декілька змістовних елементів його комплексної характеристики, зокрема:

1. укладання паспортну на підприємство (за формою табл. 21);

2. з’ясування потужності підприємства, визначення технічної площі, виробничих фондів у динаміці;

3. покомпонентна характеристика спеціалізації, виробничих показників, обсягів виробництва й споживання ресурсів;

4. економічні показники (планова продуктивність кар’єру, капітальні вкладення, вартісні дані);

5. транспортні відношення підприємства, напрямки вантажоперевезень, стан шляхів сполучення;

6. кадровий, робітничий склад підприємства, розселення працівників;

7. вплив підприємства на оточуюче середовище, охорона природи тощо.

При оформленні звіту з дослідження гірничодобувного підприємства бригада студентів повинна охарактеризувати умови залягання, потужність вскришних порід, інші геологічні чинники. Також до звіту додається план-схема із зазначенням просторових елементів кар'єру, які характеризують його геометрію: робочий і неробочий борти кар’єру, підошва або дно, верхній і нижній контури, уступи, майданчики, кути укосу уступу, границі кар’єру і зони відвалів тощо. До звіту обов’язково додаються фотографії досліджуваного кар’єру.