§ 5. Соціальні, економічні та культурні права та свободи людини і громадянина в Україні

Існують дві точки зору щодо розуміння сутності соціальних та економічних прав людини і громадянина.

Так, дослідники М. В. Баглай і Ю. М. Тодика зазначають, що багато соціально-економічних прав мають характер принципів, правових стандартів і не забезпечуються безпосереднім захис­нім у судовому порядку. На підтвердження своєї позиції авто­ри наводять положення Міжнародного пакту про громадянські Та політичні права та Міжнародного пакту про соціальні, еконо­мічні та культурні права. Положення першого Пакту підляга­ють застосуванню без застережень, тоді як Положення другого 11 акту реалізуються залежно від матеріальних можливостей дер­жави та поступово². Аргументами на підтримку цієї думки до­слідників є також те, що в деяких державах, наприклад у США,

¹ Маклаков В. В., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 165—166.

² Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю. М. Толики та В. С. Журавського. - К„ 2002. - С. 150.

176 Глава V

дана група прав не відноситься до категорії основних, а тому не включається в конституції¹. У Швейцарії Верховний Суд, який є органом конституційного контролю у цій державі, не поширює судовий захист і право подання конституційної скарги на соціаль­но-економічні права. Такої ж позиції дотримується і Конститу­ційний Суд Австрії².

З огляду на другу точку зору таке розуміння соціально-еко­номічних прав суперечить ст. 22 Конституції України, відповід­но до якої конституційні права і свободи гарантуються і не мо­жуть бути скасовані, а також ст. 8 Конституції України, згідно з якою норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернен­ня до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України га­рантується³.

Економічні права та свободи людини і громадянина — це самостійний вид прав та свобод у загальній системі конститу­ційних прав та свобод людини і громадянина, під якими слід розуміти можливості людини та громадянина володіти, корис­туватися та розпоряджатися економічними благами, а також на­бувати та захищати їх у порядку, межах, формах і спосіб, перед­бачених Конституцією та законами України.

За об'єктною ознакою виділяють такі економічні права та сво­боди людини і громадянина:

• право приватної власності (ст. 41 Конституції України);

• право на підприємницьку діяльність⁴ (статті 15, 42 Кон­ституції України);

• право громадян на користування об'єктами права пуб­лічної (суспільної) власності: власності Українського народу,

Баглай М. В. Зазнач, праця. — С. 135.

² Колесова Н. С. Механизмы защиты прав и свобод человека и гражданина в зарубежных государствах // Права человека: Учебник / Отв. ред. Е. А. Лука- шева. - М.: НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М), 2001. - С. 427.

³ Шукліна Н. Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод лю­ дини і громадянина в Україні (проблеми теорії і практики): Монографія. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — С. 271—272.

⁴ На думку Б. А. Страшуна та В. В. Маклакова, саме право приватної власності та право на підприємницьку діяльність утворюють дійсний право­ вий фундамент свободи людини (Див. Маклаков В. В., Страшун Б. А. Зазнач, праця. - С 167).

Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 177

державної та комунальної власності (статті 13, 14 Конституції України)¹.

До соціальних прав та свобод людини і громадянина нале­жать:

право кожного на житло (ст. 47 Конституції України). У кон-і іптуціях зарубіжних держав дане право, як правило, не фор­мулюється як суб'єктивне конституційне право, а тому не за­міщається судом². Певною мірою про таке розуміння даного конституційного права і в Україні свідчить те, що в ст. 47 Кон-С і итуції України закріплено положення, відповідно до якого держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме .шагу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду;

право кожного на працю (ст. 43 Конституції України). Реа-п.іація права на працю є досить проблемним питанням. Проб-и ма ця полягає у тому, що в умовах ринкової економіки таке право не може мати юридичного механізму реалізації, якщо його розуміти у тому значенні, в якому воно закріплювалося у соціа-ін тичних конституціях: як право на отримання гарантованої рс >боти з оплатою праці за її кількістю і якістю (ч. 1 ст. 118 Кон-і і итуції СРСР 1936 р.). При закріпленні цього права потрібно (Найти оптимальне формулювання, яке б, з одного боку, задо-иольняло соціальні очікування, однак з іншого — не допустило б подання до суду позовів до держави з вимогою надати робоче місце на підставі конституційної норми. Наприклад, у Консти-і унії Італії право на працю записане не в частині І «Права та рбов'язки громадян», а у вступній частині «Основні принципи», що містить норми-принципи та норми-цілі³.

Статтею 43 Конституції України також визначено, що дер­жава гарантує рівні можливості у виборі професії та роду тру­тної діяльності. Однак реалізація цього права також залежить під наявності попиту, і воно також практично не може бути за­міщеним у судовому порядку.

' Перелік економічних прав та свобод людини і громадянина наведено і,і Фролов Ю. М. Економічні права та свободи людини і громадянина в Украї­ні Литореф. дис.... канд. юрид. наук / Одеська національна юридична акаде-I ні Одеса, 2005. - С 14-15.

'■ Маклаков В. В., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 181.

■ Маклаков В. В., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 173.