5) За правовими наслідками:

• консультативні референдуми. Статтею 46Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» передбачено

¹ Маклаков В. В. Зазнач, праця. — С. 434.

² Маклаков В. В. Зазнач, праця. — С 438.

298

Глава VI

можливість проведення дорадчого опитування громадян (кон­сультативного референдуму), що проводиться з метою ви­явлення волі громадян при вирішенні важливих питань за­гальнодержавного і місцевого значення. Результати такого опитування розглядаються і враховуються при прийнятті рішень відповідними державними органами. При цьому, як­що проекти законів, інших рішень Верховної Ради України або рішень місцевої ради не відповідають результатам все­українського або відповідного місцевого дорадчого опиту­вання, такі закони, рішення можуть бути прийняті лише більшістю (не менш як дві третини від загальної кількості) народних депутатів України або депутатів відповідної міс­цевої Ради.

Від консультативного референдуму слід відрізняти опиту­вання громадської думки, що відповідно до ст. 47 зазначеного Закону проводяться в іншому, ніж передбачено цим Законом порядку, або з питань, які згідно із Законом не можуть виноси­тися на всеукраїнський чи місцевий референдуми. Вони не ма­ють статусу консультативного референдуму і правових наслід­ків, що з нього випливають; • постановляючі референдуми. Зі змісту ч. З ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» ви­пливає, що закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу щодо актів ор­ганів державної влади та місцевого самоврядування. Рішен­ня, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридич­ну силу щодо рішень місцевих рад, на території яких він проводиться. Відповідно до ч. 4 ст. 1 зазначеного Закону за­кони, інші рішення, прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бу­ти скасовані або змінені лише у порядку, передбаченому цим Законом.

6) За часом проведення: • повторні референдуми. Відповідно до ст. 43 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» повторні все­українські та місцеві референдуми відбуваються, якщо під час проведення відповідного референдуму було допущено грубі порушення цього Закону. У такому разі Верховна Ра­да України у місячний строк, а місцева рада у п'ятнадцяти-

Форми безпосередньої демократії (прямого народовладдя) 299

денний строк можуть призначити повторний всеукраїнсь­кий або місцевий референдум на всій території республіки, відповідної адміністративної одиниці або її частини. • нові референдуми. Новий всеукраїнський референдум з пи­тань, що раніше виносилися на референдум, може бути про­ведено не раніш як через 5 років, а місцевий референдум — не раніш як через рік від дня проведення попереднього ре­ферендуму з цих питань.

§ 8. Принципи і порядок проведення

Референдумів. Відповідальність

За порушення порядку

Проведення референдумів

З точки зору порядку проведення референдум можна роз­глядати як референдний (референдарний) процес, що складаєть­ся з таких процедур:

• призначення референдуму;

• підготовка і проведення референдуму;

• голосування і визначення підсумків референдуму;

• опублікування і введення у дію законів та інших рішень, прийнятих на референдумі.

Усі стадії референдного процесу підпорядковані принципам, властивим виборчому процесові, які передбачені ст. 71 Консти­туції України. Зміст цих принципів було розглянуто нами вище.

У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення рефе­рендуму досягли вісімнадцяти років і постійно проживають від­повідно на території України або області, району, міста, району В місті, селища, села. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону України «Про всеукраїнсь­кий і місцеві референдуми» проект закону, рішення вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі. Згідно із ч. 8 ст. 41 зазначеного Закону референдум вважається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше поло­вини громадян, унесених до списків для голосування. Але ви­знання референдуму таким, що не відбувся, не є умовою для при-

300

Глава VI

значення повторного референдуму (на відміну від повторних місцевих виборів та виборів Президента).

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми» закони, інші рішення, прийняті референ­думом, обнародуються в установленому законодавством поряд­ку опублікування правових актів Верховної Ради України і на­бирають чинності з моменту їх опублікування, якщо у самому законі, рішенні не визначено інший термін. Датою прийняття за­кону чи рішення вважається день проведення референдуму.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми» зміна або скасування законів, інших рі­шень, прийнятих референдумом, проводиться також референ­думом. Зміну або скасування законів, інших рішень, прийнятих референдумом, може здійснити також відповідно Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцева рада більшістю не менш як дві третини від загальної кількості народних депутатів (або відповідно депутатів) з обов'язковим затвердженням на референдумі, який має бути проведений про­тягом шести місяців після внесення зміни або скасування.

У теорії конституційного права порушується неврегульова-не у законодавстві України питання стосовно того, чи має закон, прийнятий на факультативному референдумі, більшу юридич­ну силу, ніж закон, ухвалений парламентом? За логікою очевид­но, що у випадку розходження між законом, прийнятим парла­ментом та між законом, затвердженим на референдумі, за умови, що обидва не протирічать Конституції, пріоритет слід надати дру­гому закону.

Щодо відповідальності за порушення порядку проведення ре­ферендумів, то прийняття рішень про проведення референдумів з питань, що не відносяться до відання Республіки Крим або до відання органів місцевого і регіонального самоврядування, тяг­не за собою відповідальність, передбачену законодавством.

Особи, які перешкоджають шляхом "насильства, обману, по­гроз або іншим шляхом вільному здійсненню громадянином України права брати участь у референдумі, вести до голосування агітацію, а також члени комісій з референдуму, посадові особи, які вчинили підлог документів референдуму, завідомо непра­вильний підрахунок голосів, порушили таємницю голосування або допустили інші порушення Закону України «Про всеукра-

Форми безпосередньої демократії (прямого народовладдя) 301

міський і місцеві референдуми», несуть установлену законодав­ством України відповідальність. Зокрема, таку відповідальність передбачено Розділом V (статтями 157—159^і) Кримінального кодексу України та Главою 15-А Особливої частини Розділу II Кодексу України про адміністративні правопорушення (стат­ті 212⁷-212²⁰).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного су­дочинства України на спори щодо правовідносин, пов'язаних з процесом референдуму, поширюється компетенція адміністра­тивних судів.

У зв'язку із спільністю принципів, стадій та інших основних :іасад різних видів виборів, а також процесу референдуму ви­словлюються пропозиції про прийняття єдиного Виборчого ко­дексу з метою уніфікації законодавства у цій сфері. При цьому, наприклад, виборче законодавство країн—членів ЄС загалом за­лишається некодифікованим. Це здебільшого пояснюється особ-л ивостями правової системи, законодавчого процесу і нормо-пзорчої техніки, постійним ускладненням суспільних відносин, які потребують правового регулювання; у деяких країнах — та­кож загальною нестабільністю правової системи (більшість но-них країн—членів ЄС). Проте у тих державах, де кодифікація виборчого законодавства з певних причин не відбулася, прин­ципових розбіжностей у регулюванні підготовки як загально­державних, так і місцевих виборів немає — правове регулюван­ня є уніфікованим, і його особливості зумовлюються виключно специфікою відповідних виборів¹.