146 Глава V

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ця ж стаття встановлює гарантії реалізації зазначеного права:

1. ніхто не може бути заарештований або триматися під вар­тою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на під­ставах та в порядку, встановлених законом;

2. у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть засто­сувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняєть­ся, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затриман­ня їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою;

3. кожному заарештованому чи затриманому має бути невід­кладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яс­нено його права та надано можливість з моменту затримання за­хищати себе особисто та користуватися правовою допомогою за­хисника;

4. кожний затриманий має право у будь-який час оскаржи­ти в суді своє затримання (процедура, яка у зарубіжних країнах називається «хабеас корпус» і застосовується практично в усіх країнах континентальної Європи);

5. про арешт або затримання людини має бути негайно по­відомлено родичів заарештованого чи затриманого.

В Україні кількість підозрюваних та обвинувачених осіб, до яких застосовується взяття під варту, становить 45% (напри­клад, у ФРН — лише 5%), середній строк перебування під вар­тою — 4 місяці. При цьому зазначені особи ще не визнані вин­ними, однак через застосування згаданих заходів вони не мають належної правової допомоги, втрачають роботу, зв'язки з близь­кими, а 72% зазнавали катувань з боку працівників правоохо­ронних органів¹.

Слід звернути увагу на те, що право на життя, право на по­вагу до гідності та право на свободу та особисту недоторканність належать до особистих прав, які, відповідно до ст. 64 Конститу-

Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 147

і (її України, не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Розглянемо другу групу особистих прав та свобод людини і громадянина в Україні.

Згідно із ст. ЗО Конституції України кожному гарантується недоторканність житла.

Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщен­ня, призначені та придатні для постійного проживання в них. відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 р. № 12 житло — це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (приватний бу­динок, квартира, кімната в готелі, дача, садовий будинок тощо), л також ті його складові частини, які використовуються для від­починку, зберігання майна або задоволення інших потреб лю­дини (балкони, веранди, комори тощо).

Не допускається проникнення до житла чи до іншого воло­діння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за имотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'я­заних з урятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, мож­ливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку (ст. ЗО Конституції України).

Відповідно до статей 31 та 32 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, теле­графної та іншої кореспонденції та невтручання в його особис­те і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Зміст цих статей встановлює так зване право на приватне життя людини і громадянина. Під приватним життям людини у теорії конституційного права розуміють той аспект життя лю­дини, який не пов'язаний з її службовою або громадянською ді­яльністю і який вона не бажає зробити надбанням інших¹.

При цьому серед особистих таємниць, які відповідно до за­конодавства не підлягають розголошенню особами, яким вони

Шукліна Н. Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод лю­дини і громадянина в Україні (проблеми теорії і практики): Монографія. — К.: Центр навчальної літератури —2005. — С. 224—225.

¹ Шукліна Н. Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод лю­тиш і громадянина в Україні (проблеми теорії і практики): Монографія. — К\: Центр навчальної літератури. — 2005. — С. 229—231.

148