Глава V

безпечити певний рівень обов'язкової освіти, а не автоматичне надання кожній людині можливості отримати освіту¹. Відповід­но до Рішення Конституційного Суду України від 04.03.2004 р. № 5-рп/2004² безоплатність вищої освіти означає, що громадя­нин має право здобути її за стандартами вищої освіти без уне­сення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (ч. 4 ст. 53 Конституції України) в межах об­сягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (дер­жавного замовлення);

свобода літературної, художньої, наукової і технічної твор­чості громадян, право на захист інтелектуальної власності, їх­ніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяль­ності (ст. 54 Конституції України).

Це свободи другого покоління, які з'явились у конституціях як противага прагненням тоталітарних режимів (фашистського, комуністичного тощо) підпорядкувати собі духовний світ людей.

У деяких державах до культурних прав також відносять ака­демічну свободу, тобто свободу викладання, яку можна розгля­дати як прояв і продовження права на поширення інформації, свободи думки і слова. Свобода викладання повинна мати свої межі з метою заборони поширення ідей, що пропагують насиль­ство, зневагу або ненависть до інших людей або народів тощо³.

§ 6. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні

Конституційні обов'язки — це відбиті в нормах Конститу­ції міри належної поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин.

¹ Баглай М. В. Зазнач, праця. — С. 139.

² Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ч. З ст. 53 Конституції України «держава забезпечує доступність і безоплат­ ність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої осві­ ти в державних і комунальних навчальних закладах» (справа про доступність і безоплатність освіти) від 04.03.2004 р. № 5-рп/2004 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 11.- Ст. 674.

³ Маклаков В. В., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 182—183, 185.

Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 181

Відтворюючи ч. 1 ст. 29 Загальної декларації прав людини, ст. 23 Конституції України встановлює, що «кожна людина ... має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується віль­ний і всебічний розвиток її особистості».

До Другої Світової війни у конституціях західних держав практично взагалі не згадувався інститут обов'язків громадян.

Порівняно з останньою Конституцією УРСР чинний Основ­ний Закон містить значно меншу кількість обов'язків. Сучас­ною тенденцією новітніх конституцій зарубіжних держав є ви­користання ідеї єдності конституційних прав і обов'язків, тобто при формулюванні конкретного права одразу визначається від-

іідний йому обов'язок (конституції Іспанії, Італії, Португалії,

Польщі тощо). Дана тенденція знайшла своє відображення у назві розділу II Конституції України, хоча обов'язки людини і громадянина були згруповані переважно в його заключних стат­тях (статті 65—68)¹.

Дуалізм громадянського та політичного суспільств зумов­им к: розмежування обов'язків (як і прав) на обов'язки людини іа обов'язки громадянина.

До обов'язків людини в Україні належать:

1. обов'язок неухильно додержуватися Конституції Украї­ни та законів України (ст. 68 Конституції України). При вико­нанні цього обов'язку особа повинна дотримуватися і підзакон-них актів, і актів органів місцевого самоврядування. Цей обов'я­зок конкретизується в низці конституційних заборон, передба­чених статтями 13, 17, 19, 23, 24, 37, 41, 55, 126 Конституції України;

2. обов'язок не посягати на права і свободи, честь і гідність ІНШИХ людей (ст. 68 Конституції України). Цей обов'язок дета-чі.іується у статтях 24, 27, 28, 32, 41, 43, 44, 47, 54, 64 Конститу­ції України.

Стаття 68 Конституції України містить норму про те, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальнос­ті. На думку дослідників даної проблеми, ця норма не є бо-іі'я.псом, а має логічне продовження в контексті положення ч. 1

ПІукліна Н. Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод лю-іп и и і громадянина в Україні (проблеми теорії і практики): Монографія. — К І [ентр навчальної літератури, 2005. — С 302—303.

182

Глава V

ст. 57 Конституції про гарантування кожному знатисвої праваі обов'язки¹;

3. Відповідно до ст. 51Конституції України кожен із по­дружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобо­в'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобо­в'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Зміст цих обов'язків деталізується за Сімейним кодексом України;

4. обов'язок отримати повну загальну середню освіту, який випливає з ч. 2ст. 53Конституції України. Ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від обов'язку забезпечення необхід­них умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тяг­не адміністративну або кримінальну відповідальність, передба­чену законодавством України;

5. обов'язок не заподіювати шкоду природі, культурній спад­щині, відшкодовувати завдані збитки (ст. 66Конституції України);

6. обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмі­рах, установлених законом (ст. 67Конституції України).

Обов'язком громадян України (окрім зазначених вище обо­в'язків людини) є також захист Вітчизни, незалежності та тери­торіальної цілісності України, шанування її державних симво­лів (ст. 65Конституції України).

Правове регулювання відносин між державою і громадяна­ми України у зв'язку з виконанням ними конституційного обо­в'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 04.04.2006р.