- •Глава IV
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава V
- •138 Глава V
- •§ 2. Міжнародні стандарти прав та свобод
- •Людини і громадянина та їх
- •Співвідношення з національним
- •Законодавством
- •§ 3. Громадянські (особисті) права та свободи людини і громадянина в Україні
- •142 Глава V
- •146 Глава V
- •Глава V
- •Глава V
- •152 Глава V
- •154 Глава V
- •156 Глава V
- •§ 4. Політичні права і свободи громадян України
- •160 Глава V
- •162 Глава V
- •164 Глава V
- •166 Глава V
- •168 Глава V
- •170 Глава V
- •§ 5. Соціальні, економічні та культурні права та свободи людини і громадянина в Україні
- •176 Глава V
- •178 Глава V
- •Глава V
- •§ 6. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні
- •§ 7. Механізм реалізації, гарантії та захист прав
- •І свобод людини і громадянина в Україні.
- •Обмеження конституційних прав та свобод
- •Людини і громадянина в Україні
- •184 Глава V
- •188 Глава V
- •190 Глава V
- •192 Глава V
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •196 Глэвэ V
- •198 Глава V
- •Глава VI
- •Глава VI
- •§ 2. Поняття, соціальні функції та види виборів. Поняття відзиву
- •Глава VI
- •Глава VI
- •§ 3. Поняття виборчого права. Принципи виборчого права України
- •§ 4. Поняття та види виборчих систем
- •210 Глава VI
- •212 Глава VI
- •§ 5. Виборчий процес та його етапи
- •216 Глава VI
- •Глава VI
- •220 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •234 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •242 Глава VI
- •244 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •250 ГлаваМ
- •252 Глава VI
- •256 Глава VI
- •Глава VI
- •262 Глава VI
- •264 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •272 Глава VI
- •274 Глава VI
- •276 Глава VI
- •278 Глава VI
- •Глава VI
- •282 Глава VI
- •§ 6. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності,
- •Що стосуються процесу виборів.
- •Відповідальність за порушення
- •Виборчого законодавства України
- •Глава VI
- •290 Глава VI
- •Глава VI
- •§ 7. Поняття та види референдумів
- •Глава VI
- •296 Глава VI
- •5) За правовими наслідками:
- •§ 8. Принципи і порядок проведення
- •Референдумів. Відповідальність
- •За порушення порядку
- •Проведення референдумів
- •Контрольні питання та завдання
- •302 Глава VI
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •304 Глава VI
- •Глава VII
- •Глава VII
- •§ 2. Конституційні загальні засади
- •§ 3. Поняття, система і види органів державної влади
- •Глава VII
- •4) За особливістю повноважень:
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава VIII
- •§ 1. Загальна теорія і стан парламентаризму. Місце парламентів у системі вищих органів державної влади
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •§ 2. Конституційно-правовий статус парламенту України — Верховної Ради України
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •332 Глава VIII
- •Глава VIII
- •§ 3. Конституційний склад і структура Верховної Ради України
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VI
- •Глава VIII
- •ГлаваViii
- •Глава VIII
Глава VIII
334
№ 3547-IV та набув чинності з дня опублікування — 15 квітня
2006 р.1
До прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України» у Конституції України містилася норма про те, що порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та законом про регламент Верховної Ради України (ч. 5 ст. 82). За своєю суттю регламент є внутрішнім актом, що регулює діяльність певного органу. Однак затвердження регламенту законом здійснюється у випадку, коли регламент регулює відносини позапарламентських органів і посадових осіб, яких не можна зобов'язувати до чого-небудь внутрішнім актом парламенту. З іншого боку, законодавча форма регламенту порушує парламентську автономію, бо набрання чинності законом залежить у цьому випадку певною мірою від глави держави (через існування процедури підписання закону главою держави). Крім того, позапарламентські суб'єкти, що мають право законодавчої ініціативи, можуть звертати її і на положення регламенту. Тому у світовій практиці законодавча форма регламенту — явище досить рідкісне2.
§ 3. Конституційний склад і структура Верховної Ради України
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Така кількість народних депутатів України обумовлена різними причинами, серед яких зокрема: кількість громадян України та виборців; система виборчих округів та кількість виборців у них; виборча система; однопалатність парламенту тощо.
Якісний склад Верховної Ради України, природно, не передбачається ні конституцією, ні законами, оскільки вибори до
1 Регламент Верховної Ради України, затверджений Постановою Верхов ної Ради України від 16.03.2006 р. № 3547-IV, зі змінами і доповненнями // Голос України. — 2006. — 15 квітня.
2 Рыжов В. А., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 481.
335 Законода^ча^лада^в^[краіні_^ — —
неї є вільними та демократичними1. Але у частинах 2, 3 ст. 76 Конституції України встановлено, що народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборні досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в У країні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраним ДО Верховної Ради України громадянин, який має судимість за іічинення умисного злочину, якщо цю судимість не погашено і КЄ знято в установленому законом порядку.
Як відомо, ефективність роботи парламенту значно залежить ВІД його структурованості, а вона, у свою чергу, — від партійності народних депутатів.
Народними депутатами, обраними за списком політичних партій (виборчих блоків політичних партій), які за результатами виборів отримали депутатські мандати, на партійній основі формуються депутатські (парламентські) фракції. У зарубіжних країнах депутатські фракції ще іменуються парламентськими партіями (Великобританія), парламентськими групами (Іспанія), депутатськими клубами (Польща)2.
Порядок формування фракцій визначено статтями 157—160 Регламенту Верховної Ради України.
Політична партія (виборчий блок політичних партій) має право формувати у Верховній Раді лише одну депутатську фракцію. Мінімальна кількість народних депутатів для формування депутатської фракції має становити не менше ніж 15 народних депутатів. Депутатська фракція, склад якої стає меншим від необхідної мінімальної кількості народних депутатів, через 15 днів після дня настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною.
Депутатські фракції формуються на першій сесії Верховної Ради нового скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради України, створення органів Верховної Ради.
Кожна депутатська фракція реєструється в апараті Верховної Ради. Умовою реєстрації є надходження до апарату Верховної Ради підписаного особисто кожним народним депутатом, який увійшов до складу депутатської фракції, письмового по-иідомлення про сформування депутатської фракції. У письмо-
Погорілко В. Ф. Зазнач, праця. — С. 414—416. Рыжов В. А., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 515.
336