Глава VIII

Законодавча влада в Україні

339

ність визначитися із співвідношенням понять «більшість», «пар­ламентська більшість» та «коаліція».

Так, парламентську більшість визначають як: необхідну кіль­кість членів парламенту, голоси яких потрібні для прийняття рішення з розглянутих питань¹; частину парламенту, яка за пар­ламентської форми правління бере на себе відповідальність за формування уряду та законодавче забезпечення його політики²; коаліцію, яка включає до свого складу більшість від загального складу парламенту, що, за правилом, дає їй можливість здійс­нювати контроль над його роботою³. М. В. Баглай та В. А. Ту­манов наголошують, що у науці конституційного права термін «більшість» означає кількість учасників процесу прийняття рі­шення, позиція яких збігається і визначає його характер і зміст, тоді як термін «парламентська більшість» має інше (порівняно з терміном «більшість») змістове навантаження і визначається як право партії (чи блоку партій), що отримала на виборах аб­солютну більшість мандатів, сформувати уряд⁴.

Отже, можемо дійти висновку про те, що етимологія слово­сполучення «парламентська більшість» дозволяє його викорис­товувати у двох значеннях:

1) як кількість голосів депутатів, що становить більше поло­вини від конституційного складу парламенту (при цьому це може бути абсолютна більшість (50% + 1 голос) або кваліфікована більшість 2/3, 3/4 тощо). Однак таке вживання словосполучен­ня, з нашої точки зору, не може використовуватися офіційно в Україні, оскільки воно не відповідає положенням чинного зако­нодавства України, зокрема Конституції України, в якій не за­стосовується термін «парламентська більшість», а має місце ли­ше вживання терміна «більшість від конституційного складу

¹ Грушанська Н. І. Парламентська більшість // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін. — К.: Укр. енцикл., 2002. — Т. 4. — С. 437.

² Кампо В. Проблеми правового регулювання статусу парламентсь­ кої більшості та парламентської опозиції у Верховній Раді України // По­ літичний календар. Інформаційно-аналітичний огляд. — 2003. — № 5 (63). — С.З.

³ Журавський В. С. Зазнач, праця. — С. 299.

⁴ Баглай М. В., Туманов В. А. Малая энциклопедия конституционного пра­ ва. - М.: БЕК, 1998. - С 32.

Верховної Ради України» (ч. 1 ст. 84, ч. 1 ст. 87, ст. 91, ст. 110, ч. 2 ст. 111, ст. 155 Конституції України);

2) як структурне утворення парламенту, що формується Від­ні тідно до визначеної законодавством (як це має місце в Украї­ні) або парламентськими традиціями процедури, до складу якого іходять депутатські фракції (або одна фракція), з чисельністю іпіутатів, що становить більшість від конституційного складу парламенту, яке має на меті спільну участь його членів у вироб­ленні державної політики (в тому числі через формування скла­ду уряду), та в обсязі, визначеному національним законодав-і гном, є відповідальним за її здійснення.

Саме у другому значенні парламентську більшість можна Нажата синонімом коаліції, створення якої передбачено Кон­ституцією України. Однак, як і в першому випадку, з нашої точ-КИ зору, вживання цього терміна в Україні може відбуватися лише неофіційно з огляду на відсутність його використання у чинному законодавстві.

Окремо заслуговує на увагу така ознака коаліції, визначена ч. 1 ст. 61 Регламенту, як добровільність її утворення. Так, у за-х ідних демократичних країнах не існує жодних законів про пар­ламентські коаліції. В конституціях цих держав не згадується порядок утворення коаліцій і правила їхньої поведінки, за ви­нятком двох положень, типових для всіх систем з парламентсь­кою формою правління: 1) кабінет має піти у відставку, коли пін втратив довіру з боку парламенту; 2) кабінет офіційно іде у підставку після загальних виборів¹. Тобто у країнах із розвину­тими демократичними традиціями утворення парламентської більшості (коаліції) зумовлено тим, що процес прийняття полі­тичних рішень неминуче пов'язаний з принципом більшості у шаченні кількості голосів, необхідних для їх затвердження. Пар­ламентські фракції утворюють коаліцію з метою подальшої учас­ті у формуванні уряду та зосередження у своїх руках контролю Над діяльністю законодавчої та виконавчої гілок влади. Отже, у згаданій групі держав неутворення коаліції зумовлюватиме для фракцій парламенту настання лише політичної відповідальнос­ті (у вигляді неучасті у формуванні уряду, нестабільності в по-

¹ Пігенко В. Парламентська більшість і коаліції у демократичних країнах .іаходу // http://www.rada.kiev.ua/ library/catalog/analit/pigenko.htm.

340