- •Глава IV
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава V
- •138 Глава V
- •§ 2. Міжнародні стандарти прав та свобод
- •Людини і громадянина та їх
- •Співвідношення з національним
- •Законодавством
- •§ 3. Громадянські (особисті) права та свободи людини і громадянина в Україні
- •142 Глава V
- •146 Глава V
- •Глава V
- •Глава V
- •152 Глава V
- •154 Глава V
- •156 Глава V
- •§ 4. Політичні права і свободи громадян України
- •160 Глава V
- •162 Глава V
- •164 Глава V
- •166 Глава V
- •168 Глава V
- •170 Глава V
- •§ 5. Соціальні, економічні та культурні права та свободи людини і громадянина в Україні
- •176 Глава V
- •178 Глава V
- •Глава V
- •§ 6. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні
- •§ 7. Механізм реалізації, гарантії та захист прав
- •І свобод людини і громадянина в Україні.
- •Обмеження конституційних прав та свобод
- •Людини і громадянина в Україні
- •184 Глава V
- •188 Глава V
- •190 Глава V
- •192 Глава V
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •196 Глэвэ V
- •198 Глава V
- •Глава VI
- •Глава VI
- •§ 2. Поняття, соціальні функції та види виборів. Поняття відзиву
- •Глава VI
- •Глава VI
- •§ 3. Поняття виборчого права. Принципи виборчого права України
- •§ 4. Поняття та види виборчих систем
- •210 Глава VI
- •212 Глава VI
- •§ 5. Виборчий процес та його етапи
- •216 Глава VI
- •Глава VI
- •220 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •234 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •242 Глава VI
- •244 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •250 ГлаваМ
- •252 Глава VI
- •256 Глава VI
- •Глава VI
- •262 Глава VI
- •264 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •272 Глава VI
- •274 Глава VI
- •276 Глава VI
- •278 Глава VI
- •Глава VI
- •282 Глава VI
- •§ 6. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності,
- •Що стосуються процесу виборів.
- •Відповідальність за порушення
- •Виборчого законодавства України
- •Глава VI
- •290 Глава VI
- •Глава VI
- •§ 7. Поняття та види референдумів
- •Глава VI
- •296 Глава VI
- •5) За правовими наслідками:
- •§ 8. Принципи і порядок проведення
- •Референдумів. Відповідальність
- •За порушення порядку
- •Проведення референдумів
- •Контрольні питання та завдання
- •302 Глава VI
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •304 Глава VI
- •Глава VII
- •Глава VII
- •§ 2. Конституційні загальні засади
- •§ 3. Поняття, система і види органів державної влади
- •Глава VII
- •4) За особливістю повноважень:
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава VIII
- •§ 1. Загальна теорія і стан парламентаризму. Місце парламентів у системі вищих органів державної влади
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •§ 2. Конституційно-правовий статус парламенту України — Верховної Ради України
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •332 Глава VIII
- •Глава VIII
- •§ 3. Конституційний склад і структура Верховної Ради України
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VI
- •Глава VIII
- •ГлаваViii
- •Глава VIII
Глава VI
ний порядок його забезпечення, передбачена Главою 15-А Особливої частини Розділу II Кодексу України про адміністративні правопорушення (статті 2127—21220).
Підставою для порушення провадження про адміністративне правопорушення щодо порушення законодавства про вибори є протокол, складений органами внутрішніх справ, або скарга суб'єкта виборчого процесу. Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення регулюється розділом 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідними виборчими законами.
Кримінальна відповідальність за злочинне порушення виборчого законодавства передбачена Розділом V (статтями 157—159") Кримінального кодексу України. Зокрема, це відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права, роботі виборчої комісії чи діяльності офіційного спостерігача, фальсифікацію виборчих документів чи фальсифікацію підсумків голосування, незаконне знищення виборчої документації, порушення таємниці голосування, порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку). При цьому за порушення виборчого законодавства кримінальна відповідальність може наставати і за іншими статтями Кримінального кодексу України, за наявності всіх ознак злочинів, ними передбачених.
Крім того, існує ще один порівняно новий для України вид відповідальності за порушення виборчого законодавства, яким є міжнародно-правова відповідальність. Зростання її ролі та впливу в сучасних умовах зумовлене насамперед загальними інтеграційними процесами, які віддзеркалюють рух України не лише до Європейського Союзу, а й до спільноти розвинених демократичних країн світу1. Так, за Першим протоколом до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованим Україною 17.07.1997 p., Україна зобов'язалася проводити вільні вибори з розумною періодичністю таємним голосуванням на умовах, які забезпечують народу вільне виявлення своєї думки під час вибору законодавчої влади.
1 Див. Відповідальність за порушення законодавства про вибори / Інститут законодавства Верховної Ради України; Академія правових наук України. Київський регіональний центр / О. Л. Копнленко (ред.). — К.: Парламентське вид-во, 2006.
Форми безпосередньої демократії' (прямого народовладдя) 293
§ 7. Поняття та види референдумів
Слово «референдум» походить з латинської мови і дослівно означає «те, що має бути повідомлено». Прийнято вважати, що перший в історії людства референдум було проведено у Швейцарії ще у 1439 р. Там же за статистикою референдум проводиться найчастіше: з 1793 до 1994 pp. — 414 разів1.
Референдум, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми», — це спосіб прийняття цюмадянами України шляхом голосування законів, інших рішень і важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.
Голосування виборців іноді називають ще плебісцитом. Однак з юридичної точки зору відмінностей між референдумом та плебісцитом немає, це синонімічні поняття (за винятком Бразилії, де плебісцит має дорадчий характер, а референдум — вирішальний).
За авторитарних режимів референдум використовується диктаторською владою для того, щоб обійти представницькі установи, виносячи найважливіші державні рішення безпосередньо на розсуд виборців, які досить часто не мають можливості розібратися у їх суті. Однак і в демократичних державах референдум може бути використано як противагу представницькій демократії. Це може мати місце тоді, коли право призначення референдуму входить до таких повноважень глави держави чи уряду, що здійснюються ними за власним розсудом. Референдуми виконують такі соціальні функції:
вони є одним із основних інструментів реалізації права народного суверенітету і легітимізації владних рішень;
є однією з основних форм реалізації права національного
суверенітету;
є одним із способів формування громадської думки;
за умови демократичного суспільства референдуми можуть бути використані народом як противага рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, що не задовольняють інтереси громадян2.
С 427-428. С. 428-429.
Маклаков В. В. Зазнач, праця. -Маклаков В. В. Зазнач, праця. -
294