- •Глава IV
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава V
- •138 Глава V
- •§ 2. Міжнародні стандарти прав та свобод
- •Людини і громадянина та їх
- •Співвідношення з національним
- •Законодавством
- •§ 3. Громадянські (особисті) права та свободи людини і громадянина в Україні
- •142 Глава V
- •146 Глава V
- •Глава V
- •Глава V
- •152 Глава V
- •154 Глава V
- •156 Глава V
- •§ 4. Політичні права і свободи громадян України
- •160 Глава V
- •162 Глава V
- •164 Глава V
- •166 Глава V
- •168 Глава V
- •170 Глава V
- •§ 5. Соціальні, економічні та культурні права та свободи людини і громадянина в Україні
- •176 Глава V
- •178 Глава V
- •Глава V
- •§ 6. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні
- •§ 7. Механізм реалізації, гарантії та захист прав
- •І свобод людини і громадянина в Україні.
- •Обмеження конституційних прав та свобод
- •Людини і громадянина в Україні
- •184 Глава V
- •188 Глава V
- •190 Глава V
- •192 Глава V
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •196 Глэвэ V
- •198 Глава V
- •Глава VI
- •Глава VI
- •§ 2. Поняття, соціальні функції та види виборів. Поняття відзиву
- •Глава VI
- •Глава VI
- •§ 3. Поняття виборчого права. Принципи виборчого права України
- •§ 4. Поняття та види виборчих систем
- •210 Глава VI
- •212 Глава VI
- •§ 5. Виборчий процес та його етапи
- •216 Глава VI
- •Глава VI
- •220 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •234 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •242 Глава VI
- •244 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •250 ГлаваМ
- •252 Глава VI
- •256 Глава VI
- •Глава VI
- •262 Глава VI
- •264 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •272 Глава VI
- •274 Глава VI
- •276 Глава VI
- •278 Глава VI
- •Глава VI
- •282 Глава VI
- •§ 6. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності,
- •Що стосуються процесу виборів.
- •Відповідальність за порушення
- •Виборчого законодавства України
- •Глава VI
- •290 Глава VI
- •Глава VI
- •§ 7. Поняття та види референдумів
- •Глава VI
- •296 Глава VI
- •5) За правовими наслідками:
- •§ 8. Принципи і порядок проведення
- •Референдумів. Відповідальність
- •За порушення порядку
- •Проведення референдумів
- •Контрольні питання та завдання
- •302 Глава VI
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •304 Глава VI
- •Глава VII
- •Глава VII
- •§ 2. Конституційні загальні засади
- •§ 3. Поняття, система і види органів державної влади
- •Глава VII
- •4) За особливістю повноважень:
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава VIII
- •§ 1. Загальна теорія і стан парламентаризму. Місце парламентів у системі вищих органів державної влади
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •§ 2. Конституційно-правовий статус парламенту України — Верховної Ради України
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •332 Глава VIII
- •Глава VIII
- •§ 3. Конституційний склад і структура Верховної Ради України
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VI
- •Глава VIII
- •ГлаваViii
- •Глава VIII
Глава VIII
Зпконодавча влада в Україні
337
вому повідомленні зазначаються назва депутатської фракції, її персональний склад та партійна належність членів депутатської фракції, а також прізвища голови депутатської фракції та заступників голови депутатської фракції з розрахунку не більше одного на 15 членів депутатської фракції. Повна та скорочена назва депутатської фракції має збігатися з назвою відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій).
Після відповідного оформлення матеріалів про утворення депутатської фракції головуючий на пленарному засіданні інформує народних депутатів про реєстрацію такої депутатської фракції, її кількісний склад, голову депутатської фракції та заступників голови депутатської фракції. У такому ж порядку повідомляється про зміни в складі депутатських фракцій.
Народний депутат може входити до складу лише депутатської фракції політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчим списком якої його обрано.
У разі невходження народного депутата, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата зі складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення. Дана норма Регламенту Верховної Ради України відтворює положення ч. б ст. 81 Конституції України. А от внесення до Регламенту норми про те, що народний депутат, якого виключено зі складу депутатської фракції, є позафракційним (ч. 4 ст. 59 Регламенту), з нашої точки зору, є нелогічним і таким, що суперечить ідеї політичного структу-рування українського парламенту у зв'язку із запровадженням пропорційної виборчої системи та інституту парламентської коаліції.
Важливим елементом структурування парламенту демократичної держави, що набуває найбільшого значення в умовах парламентської та парламентсько-президентської республіки, є його поділ на парламентську більшість та парламентську меншістю або парламентську опозицію.
Відповідно до ст. 83 Конституції України з дня набуття повноважень Верховною Радою України, обраною у 2006 р., за ре-
iv пьтатами виборів і на основі узгодження політичних позицій м.іі бути сформовано коаліцію депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від кон-і і итуційного складу Верховної Ради України. Роль такої коаліції може виконувати і депутатська фракція у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
Правовий статус коаліції сьогодні визначається Конституцию України та Регламентом Верховної Ради України.
У ч. 1 ст. 61 Регламенту зазначено, що коаліція є добровільним об'єднанням депутатських фракцій.
Наголошення у Регламенті на тому, що коаліція є об'єднанням фракцій (а не окремих народних депутатів України) має важніше правове значення, оскільки, як слушно зазначає В. С. Жу-рявський, принцип персонального входження до парламентської більшості породжує невизначеність, оскільки ... якщо біль-и і it її. є результатом спільного рішення не фракцій і груп, а пер-і опально депутатів, то стає незрозуміло, якими ж мають бути індносини між більшістю та окремими фракціями чи групами, ми можуть фракції як окремі суб'єкти взагалі брати участь у виробленні рішень більшості1. З огляду на це, а також на п. 6 ч. 2 СТ. 81 Конституції України, в якому встановлено заборону виходу народного депутата України, обраного від політичної парні (виборчого блоку політичних партій), із складу фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) під за-і розою втрати депутатського мандата видається нелогічним існування права позафракційного народного депутата за особистою заявою увійти до складу коаліції (таке право закріплю-п. і нося до 06.04.2007 р. у ч. 4 ст. 61 Регламенту).
Досить часто у повсякденному спілкуванні для позначення коаліції вживається термін «парламентська більшість». Зустрічаємо ми слово «більшість» і у «повній» назві коаліції, що звучить як «коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України». З огляду на це виникає необхід-
1 Журавський В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) — К.: Парламентське ІИД-ВО, 2002. - С. 304.
338