Глава VIII

Законодавча влада в Україні

327

Фінансово-бюджетна функція передбачає, перш за все, пов­новаження парламентів затверджувати державний бюджет та встановлювати податки. Відповідні повноваження реалізують­ся, як правило, через прийняття закону за спеціальною про­цедурою. Хоча іноді фінансово-бюджетна функція не виокрем­люється, а розглядається як складова законодавчої функції.

Зовнішньополітична функція (функція міжнародних зв'яз­ків) полягає у ратифікації та денонсації міжнародних договорів, закріпленні за парламентами права оголошувати війну та укла­дати мирні угоди.

Ратифікація — це остаточна згода держави на укладення до­говору. Денонсація — це волевиявлення держави в установле­ній формі, спрямоване на розірвання договору.

Парламент, як правило, наділяється виключною компетен­цією у питаннях війни та миру. Цю функцію парламенту деякі вчені виділяють як окрему його функцію у сфері оборони та зов­нішньої безпеки¹.

Призначення референдумів — порівняно нечасте у світовій практиці законодавче повноваження парламентів або їх палат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повно­важень Верховної Ради України належить призначення всеук­раїнського референдуму з питань, передбачених ст. 73 Консти­туції (про зміну території України).

Судові повноваження парламентів знаходять свій вияв у:

1. діяльності слідчих комісій;

2. праві порушувати перед судовими органами питання про обвинувачення вищих посадових осіб у вчиненні злочину. В де­яких країнах до повноважень парламенту належить застосуван­ня процедури імпічменту, тобто парламентського пересліду­вання державних посадових осіб за вчинені ними під час пере­бування на службі злочини, наслідком якого може бути лише усунення з посади згаданих осіб, після чого до них може засто­совуватися звичайне судове переслідування. Процедура імпіч­менту застосовується тільки щодо тих осіб, які користуються з огляду на свою посаду певним імунітетом від звичайного судо­вого переслідування — президенти, міністри, судді тощо. Відпо­відно до п. 10 ч. 1 ст. 85, ч. 1 ст. 111 Конституції України Прези-

Рыжов В. А., Страшун Б. А. Зазнач, праця. - С 459.

цент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної Зради або іншого злочину;

3) у багатьох державах (у тому числі і в Україні) парламен­ти уповноважені оголошувати амністію (не плутати з помилу­ванням, що входить, як правило, до повноважень президента). Відповідно до ч. З ст. 92 Конституції України законом України оголошується амністія.

§ 2. Конституційно-правовий статус парламенту України — Верховної Ради України

Чинна Конституція України закріпила якісно нову органі-ііщію державної влади. Верховна Рада остаточно втратила ко-іишній статус найвищого органу державної влади та вперше на­була всіх основних рис парламенту України — єдиного, загаль­нонаціонального, представницького, колегіального, виборного, однопалатного, постійно діючого органу законодавчої влади України.

Єдинність Верховної Ради України є пріоритетною ри­сою українського парламенту та означає його єдинність у си­стемі органів державної влади, що зумовлено насамперед уні-ііірним характером української держави. Ця ознака закріплена у ст. 75 Конституції України, відповідно до якої єдиним орга­ном законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.

Нині в Україні не існує інших органів законодавчої влади — пі загальнонаціональних, ні місцевих.

Верховна Рада України є загальнонаціональним, представ­ницьким органом державної влади, оскільки вона представляє весь Український народ — громадян України всіх національнос­тей і виступає від імені всього народу. Це випливає з Преамбу­ли Конституції України, її змісту та з назви українського парла­менту — Верховна Рада України.

Колегіальний характер Верховної Ради України проявляєть-і я в її складі та порядку роботи і виражається у тому, що:

1) Верховна Рада України складається з чотирьохсот п'ят­десяти народних депутатів України (ч. 1 ст. 76 Конституції

328