? Запитання для самоконтролю

1.Класифікація інфекційних хвороб, що затверджена Міжнародним епізоотичним бюро (хвороби списку А, Б).

2.Санітарна оцінка продуктів забою при інфекційних хворобах тварин.

3.Зоонозні інфекційні хвороби, які передаються людині через про­дукти тваринництва.

4.Зоонозні інфекційні хвороби, які не передаються людині через продукти тваринництва.

5.Передзабійна та післязабійна діагностика сибірки, диференціаль­на діагностика.

6.Післязабійна діагностика грипу птиці, санітарна оцінка продуктів забою.

7.Санітарна оцінка продуктів забою при туберкульозі свиней,

8.Які свійські тварини хворіють лейкозом? Чи хворіють люди? Сані­тарна оцінка продуктів забою.

9.Хвороби, що не включені до списків А і Б.

Лекція № 10

Тема 9. Ветеринарно – санітарна експертиза продуктів забою тварин при інвазійних хворобах. План

1.Післязабійна діагностика інвазійних хвороб тварин, диференційна діагностика.

2.Локалізація збудника в тканинах і органах тварин.

3.Ветеринарно - санітарна оцінка туш і органів тварин при інвазійних хворобах за списком «Б» і які не включені до списків «А» і «Б».

4.Ветеринарно – санітарна оцінка продуктів забою птиці і кролів при інвазійних хворобах.

Література:

1.Касянчук В. В. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології переробки продуктів тваринництва. – Вінниця: Нова книга. 2007 с. 244 – 264.

1 Цистицеркоз – інвазійна хвороба, викликана личинковою стадією – цистицерком бичачого ціп’яка (Теніа сагінатус) , яка локалізується в м’язах серця, діафрагми, язика, міжреберних м’язах, масетерах, зрідка печінці, мозку.

Цистицерк – прозорий міхурець сірувато-білого кольору , овальної форми, заповнений рідиною. Зовні цистицерки покриті сполучнотканинною капсулою. Через неї просвічується паразит, головка і шийка якого втягнуті всередину. В голявці, хвостовій частині, шийній розташовані численні вапняні тільця.

Статевозріла стадія Теніа сагіната (бичачий ціп як) досягає розміру до 10м і більше, має неозброєний сколекс на голівці. Сколекс має 4 сильно розвинені присоски.

Післязабійна діагностика – основним методом є післязабійне дослідження. Якщо цистицерки виявляють у м’язах голови, серця, тушу направляють на фінальну точку для додаткового дослідження. В кожній півтуші розтинають м’язи шиї, лопатко-ліктьові, найдовший м’яз спини, поперекові м’язи, м’язи стегна і діафрагми.

Під час проведення вет-санекспертизи на ринку розрізають великий жувальний м’яз, крилоподібний, м’язи язика, серця, шиї. Міокард розрізають листочкоподібно. Для підвищення ефективності діагностики у тушах врх використовують ультрафіолетові промені, під дією яких цистицерки світяться яскраво-червоним світлом. Важче визначити дегенеративно змінені, сироподібно перероджені чи звапнілі цистицерки.

Сан оцінка – при виявленні цистицерків на розрізах м язів голови, язика або серця проводять додатково по 2 паралельних розрізи шийних м’язів ( у потиличній ділянці), грудних, лопатко-ліктьових, спинних, поперекових, тазових кінцівок і діафрагми.

Якщо на розрізах м’язів голови, язика або серця чи на одному із розрізів м’язів туші та інших субпродуктів виявлено 4 і більше живих чи загиблих цистицерки, тушу, голову і внутрішні органи (крім кишечника) направляють на утилізацію. Внутрішній і зовнішній жир знімають і направляють на витоплення. У разі виявлення на розрізах м’язів голови, язика або серця, чи на 1 із розрізів м’язів туші та інших субпродуктів 3 і менше живих або загиблих цистицерків, голову, язик і внутрішні органи (крім кишечника) утилізують, а тушу піддають знешкодженню(проварюванням, заморожуванням або солінням). Внутрішній жир і сало знезаражують заморожуванням або перетоплюють.

Знешкоджені туші та субпродукти направляють на виготовлення варених ковбас, паштетів чи консервів. Кишки і шкури , незалежно від ступеня ураження цистицерками, після технологічної обробки випускають без обмежень.

ЦИСТИЦЕРКОЗ СВИНЕЙ – викликається личинкою Цистицеркус целюлоза статевозрілої форми Теніа соліум, яка паразитує в кишечнику людини. Окрім свиней проміжними господарями можуть бути дикий кабан, ведмідь, верблюд, собака, кішка, кріль, заєць, людина.

Цистицерк- напівпрозорий міхурець, всередині міститься сколекс, має 4 присоски і 28-32 хітинові крюки, розташовані в 2 ряди.

У свиней особливо сильно уражаються масетери, анконеуси, м’язи серця і язика, поперекові, шийні і м’язи лопатки.

Післязабійна діагностика – при значному ураженні цистицерки виявляють під слизовою оболонкою повік або язика промацуванням.

Сан оцінка така, як і продуктів забою врх.

ЦИСТИЦЕРКОЗ ОВЕЦЬ – викликана паразитуванням личинкової стадії статевозрілого паразита Теніа овіс у м’язах серця, діафрагми, жувальних м’язів, рідше паренхіматозних органів.

Статевозрілий паразит Теніа овіс – паразитує в тонких кишках дефінітивних господарів: собак, котів, лисиць, вовків, шакалів.

Сан оцінка – така, як для продуктів забою врх.

ЦИСТИЦЕРКОЗ ТЕНУЇКОЛЬНИЙ - спричиняється личинковою стадією Цистицеркус тенуїколіс стьожкового гельмінта Теніа гідатігена і характеризується ураженням сальника, брижі, печінки, плеври, діафрагми та серозних покривів . хворіють вівці, кози, врх, дикі травоїдні і всеїдні, іноді люди.

Диференційна діагностика – молоді форми тонкошийної цистицерки подібні до цистицерків врх і свиней, туберкульозних вузликів. Основна відмінність полягає у стані регіональних лімфовузлів: у разі ураження тонкошийною цистицеркою вони не змінюються. При мікроскопічному дослідженні в паразитарному казеозному осередку виявляють гачки.

Сан оцінка – за наявності поодиноких цистицерків на серозних покривах чи печінці проводять зачищення, після чого тушу та інші продукти забою випускають без обмеження.

ТРИХІНЕЛЬОЗ –АНТРОПОЗООНОЗНА ХВОРОБА, ЩО ПЕРЕБІГАЄ ГОСТРО АБО ХРОНІЧНО З ЯСКРАВО ВИРАЖЕНИМИ АЛЕРГІЧНИМИ ЯВИЩАМИ. На трихінельоз хворіють свині, нутрії, коні. Серед диких тварин – ведмеді, дикі кабани, борсуки, лисиці, вовки, песці, куниці, норки.

Хворобу викликають нематоди Тріхінела спіраліс, натіва, нельсоні.

Трихінела- одна із найдрібніших нематод, яка звужується на передньому кінці, розвивається за участю дефінітивних та проміжних живителів, причому сама тварина або людина послідовно є дефінітивним , а потім проміжним живителем.

Розрізняють дві форми паразита- кишкову (статевозрілу) і м’язову(личинкову). Статевозрілі трихінели паразитують у кишечнику тварин, які заражаються внаслідок поїдання незнезараженого м яса, що містить живі інкапсульовані личинки. У шлунку капсула личинки руйнується, з неї виходить личинка, яка проникає в 12-палу кишку і через 30-40год перетворюється на дорослу (кишкову) трихінелу. Самки запліднюються і через 6-7днів починають народжувати живих личинок. Личинки проникають у лімфатичну систему, кровоносну і потрапляють у всі органи, проте розвиваються лише всередині м’язового волокна, утворюючи навколо капсулу. У гладенькій мускулатурі та м’язі серця трихінели не розвиваються .

Прониклий паразит викликає подразнення , а потім і руйнування м’язового волокна. При цьому воно набрякає і втрачає поперечну смугастість. Трихінела спочатку має вигляд прямого або злегка зігнутого паразита, поступово приймає С-подібну форму, а потім форму спіралі без капсули. Через 5-6 тижнів навколо трихінели утворюється капсула овальна, грушовидна чи пляшкоподібна.

Через певний час у капсулі починають відкладатись солі вапна, звапніння настає з полюсів і закінчується через 15-16міс. У такій капсулі трихінели можуть залишатись живими десятки років.

М язові трихінелистійкі до зовнішніх факторів. Вони гинуть при нагріванні до 60-70С , але для знищення їх у товстих шматках необхідна тривала термічна обробка. Низькі температури інгібують трихінел через 10-20 днів. Соління і копчення не інактивують трихінел, висушування діє згубно. Трихінели чутливі до іонізуючої радіації.

Обов’язковому дослідженню підлягає м ясо свиней (крім поросят до тритижневого віку) , диких кабанів, ведмедів, борсуків, нутрій, коней.

Кожний шматок сала, доставлений без туші, солонина, копченості непромислового виготовлення(за наявності в них поперечносмугастої мускулатури) підлягають дослідженню на трихінельоз.

Порядок та методи дослідження – трихінелоскопію проводять за допомогою мікроскопа або перетравлення проб м язів у штучному шлунковому соку.

Для проведення трихінелоскопії беруть дві проби поперечносмугастих м язів, по 80г кожна, з ніжок діафрагми на місці переходу їх у сухожилля. За відсутності ніжок діафрагми, у туш свиней проби беруть із м’язової реберної частини діафрагми, язика, м язів гортані, стравоходу, міжребених, шийних, жувальних м язів у такій самій кількості.

При дослідженні туші, подрібненої на шматки, проби необхідно брати від кожного шматка. Із кожної проби роблять по 24 зрізи, розміром з вівсяне зерно (всього 48 зрізів) зрізи розкладають у вічка нижніх пластин двох компресоріїв, щоб можна було читати газетний текст. Від туш коней і свиней з неблагополучних господарств роблять по 120 зрізів і досліджують у 5 компресоріях. Зрізи досліджують під малим збільшенням (8+10) інкапсульовані личинки мають лимоноподібну чи овальну форму, усередині капсули міститься одна, рідше 2-3 скручені спіраллю личинки.

У такому разі зрізи кладуть у 5-10% розчин соляної кислоти на 1-2год, потім додають краплинами гліцерин чи молочну кислоту. Оболонка просвітлюється і в ній видно личинки трихінел. Під час дослідження сала із прошарками м’язової тканини роблять з кожного шматка 24 зрізи поміщають у чашку Петрі з 0,5см розчину (1% розчин фуксину в 5% розчині натрію гідроксиду) на 5-8хв. Потім зрізи проглядають у компресоріях.

Субпродукти за відсутності ветеринарного підтвердження про їх походження від туш, підданих трихінелоскопії, досліджують так – від 3%пакувальних одиниць беруть по 10-15 виїмок їз кожної проби і роблять об єднану пробу, масою не менше 80г. Імпортну свинину в тушах, півтушах досліджують не менше 10% від партії. Проби беруть із залишків ніжок діафрагми або міжреберних м язів. Імпортну свинину в блоках досліджують не менше 1% від партії ( 80 виїмок по 1г кожна від блоку) .

Метод перетравлення у штучном ушлунковому соку найбільш точний – від 50 свинячих туш відбирають по 1г м язів, звільнених від жиру, фасцій, крові. Роблять фарш, поміщають у 2л хімічний стакан. За умови надходження туш свиней на переробне підприємство відбирають по 10г від кожної. Від 10 туш коней беруть по 5г. У стакан з фаршем вносять 10г пепсину, вливають 2л теплої водопровідної води, додають 16мл хімічночистої 25% соляної кислоти. Стакан ставлять на магнітну мішалку з підігрівом. Перетравлення проводиться при температурі 44-46С протягом 30хв. Одержаний перевар фільтрують, фільтрат відстоюють 30хв, відбирають 40мл осаду, відстоюють 10хв, 30мл надосадової рідини зливають, а 10мл фільтрату виливають у бактеріологічну чашку і досліджують під малим збільшенням мікроскопа(8 =10). Якщо личинки виявлені в збірній пробі, то далі досліджують проби по 10 г від кожної туші від 10 туш методом виключення.

Якщо личинки трихінел виявили у збірній пробі від коней, то далі досліджують проби від кожної туші по 100гр.

Диференційна діагностика – личинки трихінел слід відрізняти від саркоцист, цистицерків. Саркоцисти не мають сполучнотканинної капсули , покриті тонкою, прозорою оболонкою, яка проростає всередину мішечка і ділить його на вічка. Цистицерки містяться не всередині м’язового волокна, а між ними. Трихінели в серці не паразитують.

Сан оцінка – при виявленні хоча б однієї личинки трихінел тушу з продуктами забою знищують спалюванням.

Ехінококози – хвороба тварин, викликана личинковою стадією Е. Гранульозус та мултілокуларіс, родина тенііди, які паразитують у печінці, легенях, селезінці, нирках, рідше в інших органах.

Післязабійна діагностика – на поверхні чи всередині органа містяться ехінококові міхурі. У тканинах печінки, легень прояви гепатиту, змішаного цирозу, легеневого фіброзу. Загиблі ехінококи зморщуються, їх вміст підлягає казеозному розпаду з подальшим звапнінням, навколо утворюється цупка сполучна тканина.

Диференційна діагностика – диференціюють від туберкульозу, при ехінококозі відсутні зміни в регіональних лімфовузлах.

Від тонкошийних цистицерків - вони містяться на периферії органа і мають чітко виражену головку, що знаходиться на довгій, тонкій шийці.

Сан оцінка – у випадку зараження поодинокими ларвоцистами, уражені органи зачищають, неуражені і тушу випускають без обмежень. За умов інтенсивного ураження (понад 1-3 органа) їх утилізують. Тушу випускають залежно від стану вгодованості. Якщо туша худа, її з внутрішніми органами утилізують.

Піроплазмідози - групова назва протозойних хвороб.

Хворіє врх, дрх, коні, свині, собаки, коти, дикі тварини, людина. Біологічними переносниками є кліщі. Післязабійна діагностика – слизові оболонки, серозні покриви, внутрішні органи і тканини, підшкірна клітковина жовтяничні з крововиливами, печінка збільшена, затверділа, жовтувато-червоного кольору, гіперемована, на розрізі соковита, жовчний міхур розтягнутий, містить жовч напівгустої консистенції, селезінка сильно збільшена, пульпа злегка розм’якла , але не зтікає з розрізу, нирки збільшені, жовті, в ялі, розм’яклі, сеча жовто-червона, під епікардом і ендокардом крововиливи, кров водяниста, погано зсідається, м’язи в ялі, анемічні, лімфовузли туші збільшені, соковиті, гіперемовані, у жуйних переповнення книжки сильно спресованими кормовими масами.

Для піроплазмідозів характерна загальна анемічність і жовтяничність, збільшення печінки і особливо селезінки, крововиливи на слизових оболонках.

Диференціюють від сибірки.

Остаточний діагноз ставлять на основі мікроскопії мазків крові, пофарбованих методом Романовського-Гімза (протоплазма синьо-фіолетова, ядро яскраво-червоне).

Сан оцінка – тушу та внутрішні органи , за відсутності жовтяничності і дистрофічних змін, випускають без обмеження. У разі виснаження , з наявністю драглистого набряку в місцях відкладання жиру або міжм’язовій тканині і ураження лімфовузлів, тушу та внутрішні органи утилізують.

У випадку жовтяничності, що не зникає 48год, ту і внутрішні органи направляють на утилізацію . Якщо жовтяничність зникає протягом 48год, тушу і внутрішні органи випускають залежно від результатів мікробіологічного дослідження на наявність сальмонел.

2 Саркоцистоз – зооантропонозна, переважно безсимптомна хвороба свійських і диких ссавців, людини, що супроводжується ураженням внутрішніх органів і м язів. Спричиняється одноклітинними організмами роду саркоцистис.

При огляді м язів серця, стравоходу, діафрагми, мускулатурі виявляють саркоспоридій.

Сан оцінка – у разі виявлення саркцист у м язах, але за відсутності в них патологічних змін, тушу та інші продукти забою направляють на промпереробку.

За умов ураження туші і наявності змін у м язах , тушу і органи утилізують.

Фасціольоз – інвазійна хвороба, збудником якої є трематоди.

Післязабійна діагностика – стінки жовчних ходів потовщені, просвіт розширений, при хронічному процесі вапнування жовчних ходів. Жовчні ходи наповнені густою жовчю з домішками зернистої маси, в ній виявляють живих фасціол, епітелій. При інтенсивному ураженні розвивається гіпертрофічний чи атрофічний цироз печінки, іноді печінка значно збільшена, при затяжному хронічному процесі – зменшується, консистенція тверда. Портальні лімфовузли збільшені, вкриті фібринозним ексудатом. Крім печінки фасціоли спостерігаються в легенях, на їх поверхні крапкові крововиливи, на розрізі видно дрібних фасціол. Паразити, що поселились в легенях, інцистуються, оточуються щільною капсулою, що містить бурувату рідину і кров. В окремих випадках фасціоли містяться у селезінці, нирках, серці, мускулатурі.

Сан оцінка – уражені частини органів направляють на утилізацію, неуражені і тушу випускають без обмежень. У разі інтенсивного ураження внутрішніх органів, їх повністю утилізують.

Еймеріоз курей – гостра, підгостра або хронічна хвороба курчат віком від 1- до 90 днів, характеризується анемією, схудненням, діареєю, високою летальністю. Збудник – одноклітинні організми.

Післязабійна діагностика. При хронічному перебігу тушки курей виснажені. Видимі слизові оболонки, гребінь та сережки бліді. Стінки кишок значно потовщені, з катарально-геморагічним чи фібринозно-некротичним запаленням, численні виразки різних розмірів.

Сан оцінка – уражені органи утилізують, тушки випускають без обмежень. Виснажені тушки разом з внутрішніми органами утилізують.