? Запитання для самоконтролю

1.Класифікація інвазійних хвороб, що затверджена Міжнародним епізоотичним бюро.

2.Санітарна оцінка продуктів забою при інвазійних хворобах тварин.

3.Зоонозні інвазійні хвороби, збудники яких передаються людині через продукти забою.

4.Зоонозні інвазійні хвороби, збудники яких не передаються людині через продукти забою.

5.Які свійські тварини хворіють трихінельозом?

6.Скільки зрізів роблять з туші коней при дослідженні на трихінельоз?

7.Санітарна оцінка продуктів забою при трихінельозі.

8.Скільки грам м'яса беруть при дослідженні туші на трихінельоз?

9.Скільки розрізів роблять в ділянці голови для виявлення цистицерків?

10.Методи знезараження цистицеркозного м'яса.

11.Від м'яса яких видів тварин людина заражається цистицеркозом?

12.При виявленні в тушах і органах свиней чотирьох і більше цистицерків, як використовують продукти забою?

13.Яким кольором висвітлюються живі цистицерки під дією ультра­фіолетових променів?

Лекція № 11

Тема 10. Ветеринарно – санітарна експертиза продуктів забою тварин при хворобах незаразної етіології. План

1.Ветеринарно – санітарна експертиза і санітарна оцінка продуктів забою тварин при септичних процесах.

2.Ветеринарно – санітарна експертиза і санітарна оцінка продуктів забою тварин при патологічних змінах в окремих органах, хворобах обміну речовин (білом'язовій хворобі, схудненні, ендемічних хворобах, кетозі), механічних ушкоджень тварин (травмах, опіках, крововиливах), новоутвореннях, зміні кольору м’яса.

3.Ветеринарно – санітарна експертиза продуктів забою тварин, які піддавались впливу радіоактивних речовин.

Література:

1.Касянчук В. В. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології переробки продуктів тваринництва. – Вінниця: Нова книга. 2007 с. 266 – 281.

1 Септичні процеси характеризуються утворенням в тканинах та органах абсцесів, флегмон, множинних гнійних осередків, які виникають в результаті потрапляння в організм тварин гноєтворних мікроорганізмів – стафілококів.

При виявленні флегмон, некрозів, при численних переломах і значних травмах, що супроводжуються специфічними запахами (іхорозний) і не піддаються зачищенню, тушу і органи направляють на утилізацію . при виявленні в окремих паренхіматозних органах або одночасно в декількох з них атрофічних , дифузних, цирозних і дистрофічних процесів – уражені органи направляють на утилізацію.

Використання туш дозволяється залежно від результатів мікробіологічного дослідження. При виявленні в паренхіматозних органах численних абсцесів їх направляють на утилізацію, а тушу використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження. Якщо абсцеси виявлені в соматичних лімфовузлах і м язах, тушу і внутрішні органи утилізують.

За наявності одиничних інкапсульованих абсцесів їх зачищають, а продукти забою використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження. При виявленні в органах і тканинах дифузної петрифікації уражені органи утилізують, при осередковій – зачищають, а продукти забою, що залишилися, направляють на промпереробку.

2 при проведенні експертизи продуктів забою часто виявляють зміни, характерні для гострого здуття рубця (тимпанії), геморагічного запалення слизової оболонки сичуга і кишечника, травматичного ретикуліту.

Післязабійна діагностика. За умов тимпанії рубця передшлунки переповнені кормом, слизова рубця відторгнена, спостерігається венозний застій крові у внутрішніх органах, туші погано знекровлені. У разі геморагічного запалення сичуга і кишечника слизова ушкоджених органів набрякла, темно-червона, місцями відшарована, вміст смердючий, містить клапті відшарованої слизової оболонки. Середостінні , портальні, пахові те поперекові лімфовузли збільшені, наповнені каламутною лімфою. Скелетні м’язи атрофовані, у міжм’язових прошарках виявляють жовтувато-рожеві інфільтрати.

Для травматичного ретикуліту притаманне гнійне запалення в ділянці пошкодження стінки сітки, розростання в цьому місці фіброзної тканини. Поряд з ретикулітом спостерігають локальний перитоніт, запалення діафрагми і серцевої сорочки.

Сан оцінка – у разі вимушеного забою тварин із хворобами органів травного каналу питання використання м’яса і внутрішніх органів залежить від результатів бактеріологічного дослідження. При цьому виключають сибірку, сальмонельози, стрептостафілококози і ешеріхіози. Паренхіматозні органи направляють на утилізацію.

За всіх видів запалень, ерозій, виразок, пухлин та інших патологічних змін у шлунку його утилізують.

3 запалення верхніх дихальних шляхів, бронхіти, пневмонії, плеврити, бронхопневмонії і плевропневмонії найчастіше трапляються у молодняка, рідше у дорослих тварин.

Причинами цих хвороб є порушення санітарно-гігієнічних вимог утримання тварин, порушення годівлі, недотримання режиму транспортування, деякі інфекційні хвороби.

Післязабійна діагностика – при запаленні верхніх дихальних шляхів виявляють зміни на їх слизових оболонках, при бронхітах – у бронхах і трахеї виявляють рідкий або пінистий ексудат, слизова оболонка бронхів рожево-червона, набрякла, з явищами катарально-геморагічного запалення. Бронхіти у чистому виді реєструються рідко, частіше реєструють бронхопневмонії. Легені на розрізі сіро-червоні на різних стадіях гепатизації, бронхіальні та середостінні лімфовузли соковиті, збільшені, з ділянками крововиливів.

Для плевритів характерними є зміни кольору костальної те легеневої плеври, наявність на плеврі фіброзного ексудату, утворення щільних спайок між костальною та легеневою плеврою. Необхідно виключити заразні хвороби – туберкульоз, пастерельоз, злоякісну катаральну гарячку, ящур.

Сан оцінка – в усіх видах пневмонії, плевритів, абсцесів, пухлин, аспірації кров ю, водою чи вмістом шлунку легені утилізують.

1Перикардит – фібринозний або гнійно-гнильний запальний процес серцевої сорочки, який виникає внаслідок простуди або травматичного впливу на нього стороннього предмета. У молодняка частіше реєструють простудний перикардит, у дорослої – травматичний.

Післязабійна діагностика – серозна оболонка перикарда без блиску, шорстка, на її поверхні знаходять плівки фібрину. Стінка серцевої сорочки потовщена, в її порожнині можливе скупчення великої кількості рідини або гнійного ексудату з неприємним запахом. Хронічний перебіг процесу характеризується скупченням фібрину і частковим або дифузним зрощенням перікарду із епікардом, а також утворенням спайок перикарда з пристінковою і легеневою плеврою. Перехід процесу на оточуючі тканини призводить до утворення в грудній порожнині гнійників різної величини, набряку м’язів підгрудка, розвитку плевропневмонії, збільшення лімфовузлів легень, жовтушного забарвлення м’язів.

Сан оцінка – при виснаженні, гідремії і жовтяничному забарвленні м’язової тканини тушу разом з органами утилізують. При виражених патологоанатомічних змінах на перикарді, епікарді, у легенях і окремих ділянках грудної стінки бракують пошкоджені органи і ділянки туші, а питання про використання решти продуктів забою вирішують залежно від результатів бактеріологічного дослідження.

2 нефрит – інфекційно-алергічна хвороба, яка характеризується негнійним запаленням переважно мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена або міжканальцевої сполучної тканини.

Причинами бувають інфекційні та інвазійні хвороби, подразнення рослинними чи мінеральними отрутами.

Післязабійна діагностика – перелічені причини зумовлюють гломерулонефрит, геморагічний нефритонефроз, інтерстиціальний і гнійний нефрит.

Гломерулонефрит – частіше буває серозно-фібринозним і супроводжується набряком та збільшенням нирок. Капсула знімається легко. Нирки збільшені, нерівномірно забарвлені, кірковий шар блідий, з дифузними червоними плямами, у внутрішніх органа і мязах – крапкові і плямисті крововиливи.

Геморагічний нефритонефроз – буває гострий і хронічний у гострих випадках нирки збільшені, тістоподібні. На розрізі межа між кірковим і мозковим шаром згладжена, поверхня розрізу волога, блискуча. Слизова оболонка ниркової миски набрякла, потовщена, червоного кольору. У хронічних випадках на кірковому шарі нирок виявляють жовтувато-сірі смужки, між смужками ниркова тканина анемічна, сіра. В нирковій мисці міститься слизовий мутний ексудат, її стінка набрякла.

Інтерстиціальний нефрит – на поверхні нирок містяться сірувато-білі горбики, оточені геморагічним кільцем, в кірковому шарі сірувато-білі вогнища, схожі на зерна рису. На розрізі нирки спостерігають мікро і макрокісти.

Гнійний нефрит – часто спостерігають у врх при травматичному ендокардиті, у свиней при бешиховому ендокардиті. Характеризується утворенням гнійно-емболічних вогнищ ( абсцесів у кірковому шарі у порожнині ниркової миски міститься гнійний секрет, стінка потовщена.

Сан оцінка – при всіх формах нефритів, цирозу, каменів нирки утилізують, а тушу і інші органи використовують залежно від результатів бактеріологічного дослідження.

Кісти нирок – виникають внаслідок ненормального розвитку окремих сечових канальців. При цьому майже не буває реакції запалення .

Гідронефроз – водянка нирок, характеризується розтягненням ниркових мисок сечею з наступною атрофією паренхіми нирок внаслідок звуження сечоводу або закупорки його каменем. Під тиском сечі ниркова тканина поступово атрофується і нирка перетворюється в багатокамерний мішок.

Сан оцінка – нирки утилізують. Тушу і органи , якщо вних не виявляють змін , допускають до реалізації.

Мастити – збірна назва запалень молочної залози серозного, катарального, фіброзного,гнійного і геморагічного характеру.

Післязабійна діагностика – зміни у вимені, надвим’яних лімфатичних вузлах та обсіменіння мікрофлорою залежить від причини, форми і тривалості маститу.

Сан оцінка – при всіх формах маститу вим’я утилізують. У випадкувиявлення незначних патологічних змін в одній із часток вимені і відсутності реакції у лімфовузлах, туші і інші продукти забою випускають у реалізацію. За умови гострих запалень, реакції у лімфовузлах, проводять бактеріологічне дослідження.

3 Хвороби обміну речовин називають ще аліментарними, їх поділяють на 4 групи. Перша – зумовлена порушенням вуглеводно-ліпідного і білкового обміну: ожиріння, аліментарна дистрофія, кетоз, міоглобінурія.

2- хвороби, спричинені порушення обміну макроелементів: остеодистрофія, післяродова гіпокальцемія.

3 – хвороби, зумовлені нестачею чи надлишком мікроелементів: гіпокобальтоз, гіпокупороз, білом язова хвороба.

4 – гіповітамінози чи гіпервітамінози.

Біломязова хвороба – характеризується біохімічними і морфологічними змінами скелетних м’язів і міокарду, печінки, порушенням мінерального, білкового і вуглеводневого обміну. Хвороба виникає частіше у молодняку наприкінці зими і ранньою весною у 1-4міс телят, рідко у дорослих.

Післязабійна діагностика – у м’язах серця, скелера виявляють вогнищеві чи дифузні дегенеративно-некротичні процеси, м’язи гідремічні, мають від блідо-жовтого до сіро-бурого забарвлення, в’ялу консистенцію. Найчастіше уражаються м’язи крупа і кінцівок. У серцевому м’язі спостерігають смугасті та крапкові крововиливи. Туші інтенсивно контаміновані ешерихіями.

Сан оцінка – за наявності дистрофічних змін у мязах тушу з органами утилізують. За умов незначних змін у мускулатурі тушу і неуражені органи направляють на промпереробку, а уражені частини – утилізують.

Гідремія – процес нагромадження рідини у м’язовій і сполучній тканині, порожнинах тіла.

Виявляють кахексію, накопичення рідини упідшкірній клітковині та м’язах, вони стають в’ялі водянисті, мають сіро-червоний колір. Зникають жирові відкладення, на їх місці з являється драглиста бурштино-червона маса. Можливе збільшення лімфовузлів, набряк.

Сан оцінка – якщо гідремія добре помітна, туші і органи бракують. Якщо хвороба виражена слабо, а після дводенного витримування туш ознаки зникають, то при негативному результаті бактеріологічного дослідження, м’ясо можна направляти на промислову переробку.

Уремія – процес самоотруєння організму, який виникає внаслідок ниркової недостатності, закупорки уретри, розривів сечового міхура.

Післязабійна діагностика – в момент знекровлення кров має запах сечі, підшкірна і міжм’язова тканина просочені рідиною, що має запах сечі, на очеревині ділянки почервонінь.

Сан оцінка- всі продукти забою направляють на тех утилізацію.

Жовтяниця – патологічний стан, який характеризується забарвленням тканин у жовтий колір внаслідок нагромадження в крові білірубіну. Причини: закупорка жовчних протоків, гемоглобінемія, піроплазмідози, лептоспіроз, сальмонельоз.

Післязабійна діагностика – жовте забарвлення в усіх тканинах, лімфовузлах.

Сан оцінка – у разі жовтяничності всіх тканин, яка не зникає протягом 2 діб , тушу направляють на утилізацію, якщо зникає – тушу використовують залежно від результатів бак дослідження.

Кетоз – хвороба молочних корів, яка виникає внаслідок порушення вуглеводневого, ліпідного, білкового обміну р-н. супроводжується нагромадженням в організмі кетонових тіл і дистрофічними процесами в багатьох органах.

Післязабійна діагностика – м’язова тканина бліда, в’яла, із значним відкладенням жиру в міжм’язовій і сполучній тканині, на очеревині, в сальнику, навколо нирок желеподібні жирові відкладення, печінка збільшена, нирки збільшені, лімфовузли збільшені, гіперемовані. Розвиток дистрофії супроводжується деформацією ребер і трубчастих кісток.

Сан оцінка – за наявності дистрофічних змін у мязах тушу з органами утилізують, принезначних – тушу і неуражені органинаправляють на промпереробку. Виснаження, стрес.

1Токсичні речовини можуть надходити в організм різними шляхами. Шлях надходження визначає характер і силу токсичної дії . за походженням отрути поділяють на небіологічної та біологічної дії. Залежно від дози , кратності дії та рівня токсичності отруєння може проходити в гострій чи хронічній формах.

Діагностика отруєнь складна, характерними ознаками є:

/ швидкий розвиток хвороби

/ звязок з годівлею чи напуванням

/ масовий характер з подібними клінічними ознаками

/ припинення хвороби внаслідок зміни кормів.

Післязабійна діагностика – крововиливи різної інтенсивності на слизових ротової порожнини та серозних покривах, зміни в лімфовузлах помітні у випадку розвитку секундарної інфекції. Патзміни у внутрішніх органах залежать від отрути,її дози й характеру отруєння.

Під час післязабійного огляду у випадку підозри на отруєння необхідно зробити повздовжній розріз нирки для дослідження кіркового і ниркового шару та слизової оболонки ниркової миски, розітнути шлунок, кишечник і сечовий міхур.

В усіх випадках забою тварин з ознаками отруєння необхіднопровести хіміко-токсикологічне та мікробіологічне дослідження.

Для дослідження у лабораторію направляють проби м’язової тканини, мозку, печінки, нирок, вмісту шлунку 50-500г. Трупи птиці направляють цілими.

Сан оцінка – забороняється використання в їжу продуктів у разі виявлення в них залишків алкалоїдів, ціанідів, зоокумарину, дифенацину, етилфенацину, бромдіалону та інших антикоагулянтів; антигельмінтиків,нітрофуранів, сульфаніламідів, пестицицидів із групи синтетичних піретроїдів, карбофурану, гербіцидів, фунгіцидів; фосфіду цинку, жовтого фосфору, тіофосу, карбофосу , жовтого фосфору, метафосу, хлорофосу, тіофосу, карбофосу.

Якщо будуть виявлені залишки інших пестицидів , антибіотиків та інших хімічних речовин, що перевищують 4МДР, їх утилізують або знищують.

М’ясо утилізують або направляють на корм тваринам після проварювання , якщо воно отримане від забою тварин у результаті отруєння: солями цинку й міді, препаратами фтору, кислотами, лугами, хлором і дезінфектантами, що містять хлор, газоутворюючими речовинами, сечовиною, азотними і фосфорними добривами, отруйними рослинами, що містять алкалоїди, кормовими добавками мікробного синтезу.

При торуєнні кухонною сіллю мясо направляють на промислову переробку за умови задовільних результатів фізико-хімічних і мікробіологічних досліджень.

М’ясо, яке містить до 100мг/кг нітратів і 10мг/кг нітритів допускається до виготовлення м’ясних хлібів після проварювання у воді, якщо по інших показниках воно доброякісне.

Термін забою тварин, які лікувались антибіотиками зазначаються в настанові по їх застосуванню.

2 післязабійна діагностика – внаслідок зоанішнього опромінення в прихований період у тушах виявляють невелику кількість крововиливів. Оголені ділянки на слизовій оболонці кишечнику, лімфовузли набряклі, кістковий мозок драглистий, жовто-коричневий.

У розпал хвороби в ротовій порожнині і кишечнику суцільні геморагії з виразково-некротичними осередками, селезінка зменшена, пульпа темно-червона, геморагічна пневмонія, жирова дистрофія печінки, крововиливи в мозку, під епікардом, у серцевому м’язу, нирках, підшкірній клітковині, в місцях травм – гематоми. При внутрішньому опроміненні у кишечнику катарально-запальні та фібринозно-виразкові процеси з нагноєнням, в окремих випадках з перфорацією стінки і перитонітом.

За умов надходження через органи дихання спостерігають риніти, бронхіти, бронхопневмонії, блідість м’язів, виснаження.

Ветсанекспертиза – при зовнішньому гама-опроміненні в першу чергу забивають тварин, у яких прогнозують розвиток променевої хвороби дуже тяжкого ступеня. Оптимальний термін забою – перші 2-4 дні після ураження, потім забивать тварин, у яких розвиток променевої хвороби тяжкого ступеня, оптимальний термін забою – перші 5-7днів після опромінення. При середньому ступені ураження тварин забивають на м’ясо протягом перших 10-12діб. Якщо ступінь ураження легкий – термін забою необмежений. Для відправлення на забій видають ветсвідоцтво з такими даними в графі особливі відмітки:

• дози зовнішнього опромінення,

• дані про радіоактивне забруднення кормів і води,

• дози внутрішнього опромінення,

• дані про проведення ветобробки тварин,

• рівень забруднення шкіри.

М’ясо та інші продукти забою використовують без обмежень, якщо під час ветсанекспертизи не виявлено патзмін.у разі внутрішнього іпоєднаного опроміненняпродукти забою піддають радіологічному контролю. Якщо вміст радонуклідів в межах норми, але є патзміни, то враховують результати мікробіологічних досліджень .

У разі радіоактивного забруднення вище допустимих норм, м’ясо і продукти допускають в корм свиням при можливості зниження рівня радіоактивнихречовин, якщо знизити рівень радіоактивних речовин неможливо – продукти забою знищують.