15. Причини війна за незалежність у Північній Америці (1775-1783)

У1607 р. на Атлантичному узбережжі Північної Америки англійці створили першу колонію - Віргінію. У другій половині XVIII ст. на Атлантичному узбережжі Північної Америки існувало 13 англійських колоній, у яких розвивалося плантаційне господарство на рабовласницькій основі, вирощувалися зернові, тютюн, цукрова тростина, в містах створювалися мануфактури тощо. Влада в колоніях належала англійським губернаторам, а король видавав закони, не зважаючи на думку колоністів. Англія користувалася монопольним правом торгівлі з колоніями і вивозила велику кількість цінної сировини - тютюн, рибу, ліс, залізо та ін.

Водночас англійський уряд обмежував права колоній у торгівлі, промисловості, користуванні землею (заборонялося відкриття мануфактур, виробництво і вивезення окремих виробів, торгівля без посередництва англійських купців, постійно зростали митні збори за ввезення товарів з Англії). Це стримувало розвиток господарства колоній і не давало можливості розвиватися буржуазії. Ширився рух непокори колонізаторам (бойкот англійських товарів, окремі збройні сутички з англійськими військами тощо).

Британський уряд мало опікувався потребами колоністів в Америці. Британська корона вбачала в заокеанських колоніях передусім джерело поповнення скарбниці за рахунок високих податків та усіляких поборів. Політика англійського уряду, свавілля губернаторів і королівських чиновників, насильне розміщення в американських колоніях військ- усе це викликало невдоволення колоністів. Король Георг III заборонив колоністам захоплювати землі на захід від Аппалацьких гір, а англійський парламент запровадив новий податок на торговельні угоди: всі документи, газети, оголошення тощо.

Конфлікт між Англією та її північноамериканськими колоніями зрештою призвів до відкритого протистояння та війни.

Восени 1773 р. до портів Америки рушили кораблі Ост-Індської компанії з чаєм. Тим часом “комітети зв`язку”, що здійснювали коордиеацію антианглійських виступів, фактично взяли владу в колоніях, примусили агентів Ост-Індської компанії відмовитися від вантажу. Проте бостонські агенти рішуче відмовилися виконати розпорядження комітету. Тоді бостонський комітет постановив заборонити вивантаження чаю, повідомивши про це англійський уряд і комітети інших міст. Упродовж 20 днів натовп у порту не дозволяв розвантажити кораблі. Зрештою, декілька чоловіків в одязі індіанців проникли на корабель і на очах натовпу викинули ящики з чаєм у море.

В Англії “Бостонське чаювання” сприйняли як оголошення війни. Парламент ухвалив рішення закрити порт, відшкодувати збитки Ост-Індській компанії та передати управління колонією Массачусетс, де знаходився Бостон, головнокомандувачеві англійських військ в Америці генералові Хейджу. Англійські війська увійшли до Бостона. Англійська окупація паралізувала економічне життя міста й колонії. Одначе мешканці колонії вирішили йти до кінця. Законодавчі збори (конвент) Массачусетсу ухвалили низку рішень: Хейджа звільнили з посади; замість губернатора, якого призначав Лондон, було створено тимчасовий уряд; призначено скарбничого, якому сплачували податки. Збори винесли рішення про скликання континентального конгресу — зібрання представників колоній.

Розпочалося створення збройних загонів (міліції), відбувалися перші сутички з англійцями.