55. Пята революція (1868-1873) і Перша республіка в Іспанії.

Реакційна політика уряду викликала зростаюче невдоволення в народі. Воно особливо посилилося після того, як були розпущені кортеси і муніципалітети, а репресії обрушилися навіть на опозиційні кола поміщиків і великої буржуазії. Керівники опозиц. руху стали готувати військовий переворот. 18 вересня 1868 р. повстала ескадра порту Кадіс, якою командував адмірал Топете. Наступного дня лідери великої буржуазії і ліберальних поміщиків опублікували відозву: перераховувалися зловживання королівських властей і вказувалося, що метою повстання є встановлення «законності», «порядку» і введення загального виборчого права. Керівники повстання прагнули звести його до збройного військовому перевороту (пронунсіаменто). Селяни приступили до захоплення поміщицьких земель. Піднялося населення міст. Всюди створювалися революційні хунти, які проголошували повалення династії Бурбонів. У містах формувалася народна міліція. 29 вересня повстало населення Мадрида. На наступний день королева Ізабелла втекла з Іспанії. 

Основною партією банкірів і торговців була в цей час партія прогресистів; в її складі було також чимало нових поміщиків, котрі скупили колишні церковні землі. Обуржуазнених поміщиків-дворян і деякі кола нових поміщиків об'єднував «Ліберальний союз» на чолі з маршалом Серрано і адміралом Топете. 18 жовтня 1868 р. лідери цих партій організували Тимчасовий уряд на чолі з Серрано.     В результаті вересневого повстання політична влада в Іспанії перейшла від великих землевласників у руки великої фінансової та торговельної буржуазії та ліберальних поміщиків.У ході революції відбувся розкол усередині правлячої партії прогресистів (ліве крило виділилося в «радикальну партію», прагнули використати рух народних мас, а власне прогресисти відкрито боролись з ним).

У лютому 1869 р. в Мадриді зібралися Установчі кортеси: заборонив орден єзуїтів і ліквідував монастирі, засновані після 1837,  шукав кандидата на вакантний престол Іспанії.

Іспан. корона була запропонована синові італ. короля Віктора-Еммануїла II, принцу Амадео Савойському; 30 грудня 1870 р. новий король прибув до Іспанії. 

   1872 р., коли проти уряду знову виступили карлісти, - прихильники претендента на престол Дон Карлоса, що спиралися на реакційну частину земельної аристократії та католицького духовенства. Розпочалася друга Карлистська війна(1872-1876). До початку 1873 р. уряд позбувся майже всякої опори в країні. 9 лютого 1873 р. Амадео відрікся від престолу, і через два дні, 11 лютого 1873, кортеси під тиском народних мас проголосили Іспанію республікою. Політична влада перейшла до буржуазних кіл, що виступали під гаслом створення федеративної республіки. Уряд сформував федераліст Фігерас. Були призначені вибори в нові Установчі кортеси. Монархісти бойкотували ці вибори. Кандидатів виставили федералісти і так звані непримиренні - республіканці, які виражали інтереси дрібної міської буржуазії. «Непримиренні» виступали за розділення Іспанії на невеликі самоврядні кантони: вони домагалися того, щоб кожна провінція, кожен район користувалися повною політичною самостійністю. Проте більшість місць в Установчих Кортесах, які відкрили свої засідання в червні 1873 р., отримали федералісти. З огляду на революційне збудження мас, буржуазні федералісти погодилися на те, щоб посаду голови уряду зайняв лівий республіканець - Пі-і-Маргалль.