46. Територіальна експансія сша у перш пол 19 ст

З моменту створення США перед ними стояла проблема західних територій — степів (прерій) і лісів, багатих на мінеральні ресурси та заселених нечисленними племенами, основним заняттям яких було полювання. Як плантатори, так і фермери прагнули оволодіти новими землями на Заході. Це зумовило експансіоністську політику американського уряду. Для утворення США Англія поступилася землями до р. Міссісіпі. На початку XIX ст. Сполучені Штати придбали у Франції Луїзіану (територія на захід від Міссісіпі), а в Іспанії — Флориду. В 40-х pp., після війни з Мексикою, забрали в неї Техас і Каліфорнію. Так США за короткий час оволоділи територіями від Атлантичного до Тихого океану. На початку XIX ст. вони налічували 45 штатів і 5 територій. Нові області спершу ставали територіями, що користувалися самоуправлінням, але не посилали своїх представників до конгресу. Якщо чисельність населення нової території сягала 60 тис. осіб, вона могла просити про прийняття її до гурту штатів, виробити свою конституцію і вступити до союзу повноправним членом.

47. Громадянська війна у сша 1861-1865 р

У першій половині XIX ст. в США чітко намітились дві тенденції буржуазного розвитку: одна — на Півночі, друга — на Півдні. У боротьбі цих двох тенденцій головними стали проблеми «вільних» земель на Заході і ліквідації рабовласницьких латифундій на Півдні. Основне питання зводилося до того, чи буде забезпечений подальший розвиток економіки США шляхом знищення рабства і перемоги вільного фермерства на вільній землі над старим рабовласницьким господарством. На початку 20-х років XIX ст. у США налічувалось 22 штати, половина з них були рабовласницькими. Між рабовласниками Півдня і буржуазією Півночі постійно виникали конфлікти, особливо коли в конгресі вирішувалась доля нових територій. Плантатори прагнули зберегти свої переваги в палатах конгресу. Гострі суперечності виникли з приводу митних тарифів. Буржуазія Півночі, що була зацікавлена в переважному збуті своїх товарів, добивалася встановлення високих ввізних митна промислові імпортні товари. Для рабовласників це було невигідно. Законодавчі збори штату Південна Кароліна в 1832 р. поставили вимогу щодо повної відміни мита, погрожуючи в противному разі виходом із складу США. Зіткнення інтересів промислової буржуазії і рабовласників згодом вилилося у громадянську війну. На початку XIX ст. різко загострились суперечності двох політичних партій: федералістів і демократів-республіканців. Спираючись на велику буржуазію та плантаторів, що досягли великих успіхів, федералісти виступали проти демократизації конституції. Друга партія на чолі з Т. Джефферсоном користувалась підтримкою промислової буржуазії, дрібних плантаторів, фермерів, ремісників. Вона добивалась обмеження плантаторського господарства, розвитку буржуазно-демократичних свобод. На початку 20-х років XIX ст. обидві партії переживали кризу. Федералісти розпались на дрібні фракції. В 1828 р. частина республіканців заснувала демократичну партію, яку підтримували дрібна буржуазія, частина плантаторів, фермери, деякі робітники. Головною проблемою політичного життя країни ставала ліквідація рабства. Після війни за незалежність великі плантатори південних штатів повністю контролювали вищі ешелони влади. Вони й чути не хотіли про надання свободи неграм. Тисячі найбагатших плантаторів одержували доходи, які становили половину національного доходу США.