7. Реставрація Стюартів. Славна революція

Реставрація Стюартов

3 вересня 1658 р. Кромвель помер, і влада перейшла до його сина Річарда. Невдоволення народу виявилося з новою силою, і в травні 1659 р. Річард покидає свій пост. До влади повертається «охвостя» Довгого парламенту - встановлюється Друга республіка. У народної маси з'являються нові надії; росте потік петицій, памфлетів, проектів конституцій. Однак «охвостя» виявляється нездібним вивести країну з економічної і соціальної кризи, і після ряду державних переворотів в лютому 1660 р. в Вестмінстере знову збираються вигнанні Прайдом пресвитеріане. Чималу роль в цьому зіграла розквартирована в Шотландії армія генерала Монка, яка увійшла в Лондон. Довгий парламент відмінив всі акти «охвостя», прийняті з осені 1648 р. Були призначені вибори в Конвент. У цей час Карл II в Голландії видав Бредськую декларацію, де обіцяв амністію за всі дії в громадянській війні, свободу совісті і затвердження земельного продажу. Конвент, що зібрався в квітні, в травні 1660 р. проголосив Карла II королем. 26 травня Карл II урочисто в'їдьтеся в Лондон. У Англії знову встановився режим абсолютної монархії.

Славна революція

Скликаний у травні 1679 р. вігський парламент був розпущений королем через два місяці. На той час англійський монарх потрапив у помітну залежність від Людовіка XIV. Одержавши від нього грошову субсидію, Карл II проводив вигідну для Франції зовнішню політику. Французькі дотації забезпечували йому незалежність від парламенту у фінансових питаннях. Спираючись на джентрі, армію і церкву, король розпустив парламент і став правити одноосібно. У 1685 р. на престол сів Яків II, який вважав своїм основним обов’язком встановлення в Англії абсолютизму за континентальним зразком. Він став приймати на державну службу католиків, надаючи їм міністерські пости і призначаючи їх на вищі церковні посади. Яків II відновив скасовану Довгим парламентом Високу комісію. У своїй політиці він робив головну ставку на військову силу. За часів його правління зросла чисельність королівської армії. З її допомогою король розраховував зламати будь-який опір. Прокатолицька орієнтація Якова II викликала сильне невдоволення англіканської церкви. Король посягнув на її привілеї. Дворянство, в тому числі й торійське, також занепокоїлось, оскільки у разі реставрації католицизму у сквайрів могли відібрати землі, які були секуляризовані в католицької церкви ще за Генріха VIII. В опозиції королю перебувала й англійська буржуазія. Врешті-решт король опинився в повній ізоляції. В 1688 р. парламент звернувся до правителя Нідерландів Вільгельма Оранського (чоловіка Марії — дочки Якова II) з пропозицією зайняти англійський престол, котрий нібито став вакантним в результаті зречення Якова II. Вільгельм Оранський прийняв пропозицію, і 13 лютого 1689 р. він і Марія були проголошені правителями Англії. Ці події дістали назву «Славної революції». Державний переворот був верхівковим і аж ніяк не зачепив існуючі інститути влади. Юридичне переворот обґрунтовували потребою запобігти спробі Якова II порушити первісний контракт між королем і народом, підірвати конституцію королівства — основний закон країни. Парламент узаконив зміну короля і заявив, що революції взагалі не було. Події 1688 р. стали можливими в результаті досягнутого компромісу між буржуазією і дворянством. Для стабілізації політичного становища в країні верхівки обох класів домовились про усунення крайностей монархічного правління. Англійська буржуазія ще не була достатньо сильною для того, щоб, відтіснивши дворянство на другий план, панувати самостійно. Однак вона висунула умови відносно того, щоб аристократична еліта використовувала владу, яка потрапила їй до рук, на користь буржуазії.