22. Політика «освіченого абсолютизму» в Австрійській монархії.

В другій половині XVIII ст. у звязку з загальноєвропейських економічних і демографічних підйомом у правлячих колах європейських держав все більше зростало усвідомлення необхідності модернізації економічної та політичної системи. Це загальноєвропейське явище традиційно іменується освіченим абсолютизмом.

Суть політики освіченого абсолютизму полягала в тому, щоб, не міняючи по суті державних форм абсолютної монархії, в рамках цих форм, зверху проводити реформи в економічній, політичній, культурній сферах, спрямовані на модернізацію застарілих явищ феодального порядку.

Більш послідовно проводив політику освіченого абсолютизму Йосип II (1741-1790), який після смерті батька Франца Стефана став німецьким імператором, а після смерти матері Марії Терезії успадкував австрійські володіння. Свого десятирічне царювання в Австрії (1780-1790) він провів цілий ряд реформ, головна з яких звільнення селян від кріпацтва, наділення їх землею. Найбільш глибоко й послідовно реформи Йосифа II торкнулися судочинство ( «Іосіфовскій законник»). Однак він же ліквідував автономію земель і провінцій імперії Габсбургів, заохочував німецьку колонізацію Угорщини, Трансвільваніі, Галичини.

Зразком освіченого абсолютизму може бути діяльність Иосифа II в Австрії. Уже мати Иосифа II Марія-Терезія здійснила ряд важливих реформ. Так, у 1749 р. для утримання армії були встановлені щорічні податки певного розміру (14 млн гульденів), постійні на період 10 років. У 1751 р. виданий указ, що забороняв зганяти селян-платників податку із землі.

Йосиф II декретом 1784 р. наказав вести діловодство в усіх частинах імперії німецькою мовою. Чиновники, які нею не володіли, звільнялися з посад і замінялися німцями. Католицтво залишалося державною релігією, але церква і школа підпорядковувалися державі. Ще Марія-Терезія скасувала інквізицію в Ломбардії, вилучила з кас церковних братств 3 млн гульденів та закрила 80 монастирів. Йосиф II знищив усі 642 братства, що існували в Австрії, і закрив 738 монастирів. Майно закритих монастирів було передане до благочинного фонду. Воно оцінювалося в суму 170 92 гульдени, причому відсутні дані з Моравії, Чехії і Тіролю. Майбутнім священикам навіть заборонялося навчатися в Римі. Завершенням релігійної реформи стало підпорядкування кліриків контролю світських чиновників (з виплатою жалування з казни), а також т. зв. патент про віротерпимість, що надавав свободу совісті лютеранам, кальвіністам, православним і греко-католикам.

Укази 6 липня 1771 р. і 13 серпня 1775 р. фіксували розміри панщини (3 дні на тиждень по 10 годин) і оброків. Обмежувалось право поміщиків на вотчинний суд та розпорядження селянською землею. В королівському домені панщина скасовувалася. Йосиф II пішов навіть далі. 1 листопада 1781 р. був виданий знаменитий патент про знищення кріпосного права для Чехії, Моравії та земель власне австрійської частини монархії (за 8 років до Французької революції!). Кріпосну залежність було замінено відносинами підданства, які на той час вже існували в частині власне австрійських земель. Піддані повинні і надалі коритися поміщикам, але дістали особисту свободу. Селянин тепер міг вільно одружуватися, вільно покидати маєток, вільно обирати будь-яке ремесло. Піддані звільнялися від служби при панському дворі, але мусили відбувати панщину та інші повинності на користь землевласників. Викуп землі селянами залежав від «добровільної угоди» селян з поміщиками. В 1783-1789 pp. уряд намагався запровадити єдиний поземельний податок (70% валового прибутку господарства селянину, 12% - державі, 18% - поміщику). Після смерті Иосифа II (1790 р.) і революції у Франції реакційне дворянство домоглося скасування майже усіх його реформ.