49. Революція 1848-1849 рр. В Австрії і Угорщині

У березні 1848 р. на землях Австрійської імперії спалахнула буржуазно-демократична революція.     Безпосереднім поштовхом до революції в Австрії, початок якої був прискорений економічною кризою 1847 р., були революційні виступи у Франції, а також у Бадені, Гессен-Дармштадті, Баварії, Вюртемберзі та інших державах Німецького союзу (лютий — березень 1848).     13 березня 1848 р. у Відні почалося народне повстання, що змусило австрійського канцлера Меттерніха піти у відставку, а цісаря Фердинанда I — обіцяти конституцію.     17 березня було створено уряд з представників шляхти і ліберальної бюрократії. Революційні події в Австрії проходили в умовах могутнього підйому революційного руху в інших частинах багатонаціональної імперії Габсбургів (Революція 1848—49 рр. в Угорщині, народні повстання в Мілані, Галичині, Воєводині, Хорватії). Головними задачами революції в Австрійській імперії були: знищення абсолютної монархії і феодальних відносин, вирішення національних проблем, ліквідація багатонаціональної імперії й утворення окремих національних держав.     Під час Революції 1848-49 рр. розгорнулася війна угорського народу за незалежність, виступи радикального крила чеської буржуазії за відокремлення чеських земель. Слабка, пов'язана з аристократією, австрійська буржуазія злякалася такого повороту подій; прагнучи зберегти імперію вона була готова миритися з абсолютизмом і задовольнятися самими незначними поступками з його сторони. 25 квітня 1848 р. уряд обнародував конституцію, що проголошувала різні свободи, але на справі зберегла владу в руках цісаря і призначаємої ним верхньої палати. 11 травня був опублікований виборчий закон, який обмежував число виборців високим майновим цензом і цензом осідлості. Поразка Революції 1848-49 рр., перш за все була наслідком зради ліберальної буржуазії. В ході революції були проведені корінні перетворення соціально-політичного ладу Угорщини, проголошена незалежність від Габсбургів і створено демократичну державу. Незважаючи на значні успіхи, досягнуті революційною армією у війні за незалежність, в 1849 р. революція була пригнічена завдяки діям австрійської армії, антиугорські повстань національних меншин та участі на прохання австрійського двору російського експедиційного корпусу Івана Паскевича.

50. Австрійська імперія 1849-1867

31 грудня 1851 р. указом Франца-Йосифа була скасована так і не введена в дію конституція 1849 р. і відновлений абсолютистський режим. Прагнучи придушити визвольні рухи поневолених народів, уряд підсилив політику централізації. Адміністративні округи створювалися без врахування національних особливостей і історичних традицій окремих народів. Хорватія, Славонія, Банат, Трансільванія і сербська Воєводіна були виділені зі складу Угорщини з метою її ослаблення та безпосередньо підпорядковані австрійським властям. Територію Угорщини розділили на п'ять імперських намісництв на чолі з австрійськими чиновниками. Загальне керівництво управлінням Угорщини покладалося на генерал-губернатора. Угорський сейм і комітатські збори (представницькі установи угорського дворянства) були ліквідовані, а місцеве самоврядування, як і в інших володіннях імперії Габсбургів, знищено.      Незважаючи на всі зусилля, правлячі кола Австрії не могли повністю ігнорувати зрушення, які відбулися в 1848-1849 рр. Революція завдала тяжкого удару феодальним відносинам в монархії Габсбургів; відновити колишні дореволюційні порядки в селі було неможливо. На основі виданих на початку 50-х років урядових указів («патентів») феодальні повинності були скасовані. Однак за скасування феодальних повинностей поміщики отримували від держави грошовий викуп у якості компенсації. Це було проведено за рахунок збільшення податків, які лягали на широкі маси селянства. Величезні маєтки в усіх частинах імперії залишилися в руках великих землевласників, більшою частиною аристократичного походження. Особливо велике було засилля магнатів в Угорщині, Хорватії, Галичині. Більшість селян, як і раніше володіло нікчемною кількістю землі, багато селян зовсім були її позбавлені. Таким чином, розкріпачення селян відбулося на умовах, вигідних для великих поміщиків і для капіталістичної верхівки села. Тим не менше скасування феодальних повинностей відкривало шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві, що в свою чергу сприяло зростанню промисловості і торгівлі.      Значний розвиток отримали в ці десятиліття текстильні фабрики, підприємства з переробки сільськогосподарських продуктів, а також виробництво предметів розкоші.      Значних успіхів досягли також хімічна, залізоробна, сталеливарна і машинобудівна промисловість. У Відні, Граці, Празі, Брно, Трієсті і в інших промислових центрах виникло ряд машинобудівних заводів.Загострення кризи Австрійської імперії сприяли серйозні невдачі її у зовнішній політиці. Поразка Австрії у війні з Францією і Сардинією в 1859 р., показала усьому світу її військову слабкість і сильно похитнула австрійське панування над пригнобленими народами. Погіршення становища трудящих, викликане наслідками економічної кризи 1857 р. і невдалою війною 1859 р., ще більш посилило незадоволення в країні.      Щоб стримати наростання політичної кризи, уряд вирішив піти на деякі поступки угорської аристократії, що виступала проти централізаторських устремлінь Відня, і цим привернути її на свою сторону. 20 жовтня 1860 р. імператор Франц-Йосиф опублікував указ («диплом») про введення нової конституції. Остання перетворювала вузьку імперську раду - рейхсрат в представницькі збори, членів якого імператор призначав із числа кандидатів, обраних ландтагами окремих земель. Переважання аристократії в ландтагу забезпечувало їй панування і в новому рейхсраті.      Цей документ, що отримав назву «жовтневого диплома», надавав Угорщині деякі Переваги в порівнянні зі слов'янськими землями. Він дозволяв вживання угорської мови в державних установах (хоча німецька мова вважалася основною) і відновлював комітатські збори. Цими поступками австрійська влада сподівалася посилити національну ворожнечу між угорцями та іншими народами імперії.      Проте маневр, початий австрійськими правлячими колами, не вдався. Спроба введення федералістської конституції наштовхнулася на протидію не тільки з боку австрійської великої буржуазії, але і з боку угорського дворянства, не задоволеного отриманими поступками.      Невдоволення «жовтневим дипломом» широко розповсюдилося і в інших частинах імперії. Уряд змушений був визнати свою невдачу, ініціатор нової конституції міністр внутрішніх справ граф Голуховський у грудні 1860 р. пішов у відставку.