79. Винекнення ревізіонізму. Е. Бернштейн.

Соціал-демократичний напрям економічної думки зародився в другій половині ХІХ ст., пройшов складну еволюцію, пов'язану з чисельними теоретико-ідеологічними та організаційними розколами.У 90-х роках ХІХ ст. марксистська економічна теорія вступила в період глибокої кризи як теоретичного, так і методологічного плану. Виявилося ряд розбіжностей між висновками даної теорії і реальними еволюційними процесами, що відбувалися у розвинутих капіталістичних країнах. Це призвело до перегляду (ревізії) марксистського вчення та ідейно-теоретичного розмежування соціал-демократії.     Найважливіші передумови виникнення ревізіонізму:

1. Подальша еволюція капіталізму, зумовлена науково-технічними зрушеннями та промисловим піднесенням розвинутих країн світу у 80 – 90 рр. ХІХ століття.

Реальні зміни в економіці провідних країн не підтверджували історичну тенденцію капіталістичного нагромадження, згідно з якою повинно відбутися зубожіння найманих робітників, зростання безробіття та злиденності широких мас населення.

2. Поліпшення становища робітничого класу, створення умов для поліпшення якості життя та збільшення чисельності середнього класу.    Дійсність заперечувала виявлену К. Марксом тенденцію до спрощення соціальної структури суспільства та формування двох класів (капіталістів і пролетаріату). Процеси концентрації і централізації капіталу не спростили соціально-економічний розвиток, а навпаки, посилили зростання диференціації господарського життя, ускладнення системи господарських суб'єктів, збереження самостійного значення середніх верств населення і сприяли збільшенню внутрішньої диференціації робітничого класу.    3. Розвиток інститутів політичної демократії, парламентаризму, посилення впливу робітничого та профспілкового руху, зростання його результативності.

Еволюційні зміни капіталізму сприяли поступовому реформуванню соціально-економічних відносин і встановлення “соціального партнерства”. Соціал-демократичні партії досягли парламентських успіхів, інтенсивно розвивався профспілковий рух, розроблялися та реалізовувалися на практиці соціальні програми. Все це вимагало розробки нових концепцій, які були б позбавлені радикалізму марксистського учення і спрямовані на перебудову існуючого капіталістичного устрою шляхом поступового його реформування.

Ці передумови привели до перегляду (ревізії) сутності марксистської доктрини і спричинили виникнення нових напрямків подальшої еволюції соціал-демократичних ідей:    - ліберально-реформістського, представники якого заперечували революційний шлях побудови соціалістичного суспільства, протиставивши йому концепцію економічних реформ та демократії;    - революційно-радикального, представники якого обстоювали тези про насильницьке знищення капіталізму, негайне здійснення революції та прискорений перехід до комунізму.

Бернштейн У 1891-1893 рр.. редагував за дорученням соціал-демократичної партії твори Ф. Лассаляі написав для цього видання біографіюЛассаля. У другій половині 1890-х рр.. в переконанняхБернштейнапочався перелом, який позначився в численних статтях у «Neue Zeit», у листі до Штутгартському соціал-демократичному партейтагу (1898) і нарешті в книзі «Проблеми соціалізму і завдання соціал-демократії»(1899). У цих творах він піддав суворій критиці як філософське, так і економічне вчення Маркса.Віндоводив, що історія веде не до поглиблення прірви між магнатами капіталізму і пролетаріатом, а до її заповнення; очікування катаклізму не грунтовно і повинно бути замінено вірою в поступову еволюцію, провідною поступово до соціалізації суспільного ладу (між іншим - через муніципалізацію). Політичні привілеї капіталістичної буржуазії в усіх передових країнах крок за кроком поступаються демократичним установам: в суспільстві все сильніше позначається протест проти капіталістичної експлуатації.

У брошурі «Wie ist wissenschaftlicher Socialismus m?glich»(Берлін, 1901) заперечує саму можливість наукового соціалізму.Навколо книги зав'язалася пристрасна боротьба, розколола всю німецьку соціал-демократію на два крила: бернштейніанское, або ревізіоністську, і ортодоксальне. Вонавелася на кожному партайтаге, і закінчувалася прийняттям резолюцій, спрямованих протиБернштейна, але на кожному наступному поновлювалася з колишньою силою. Неправильно було б, однак, без застережень називатиБернштейна«поміркованим соціал-демократом», бернштейніанством - помірної фракцією соціал-демократизму. Закликаючи свою партію до союзних дій з буржуазними партіями, негативно ставлячись до різкого протиставлення соціал-демократії і буржуазної демократії, запрошуючи соціал-демократію стати мирної партією реформи,Бернштейнз суто практичних питань відстоював іноді рішення найбільш радикальні; так, на противагу більшості ортодоксальних соціал- демократів, він був гарячим прихильником генеральної страйку для завоювання політичних прав (висловився за неї на бременський партайтаге в 1904 р.), прихильником пропаганди у військах і т. д.