56. Зміна політичної карти Північної Європи наприкінці наполеонівських войн.

В березні 1808 р. Олександр I оголосив приєднання Фінляндії до Росії, як автономії з власним сенатом, де головував призначувані царем генерал-губернатор. Бюджет був відділений від загальноросійського, залишилися в силі колишні, шведські закони. Офіційною мовою залишився шведська. Зберігалася і митний кордон. У 1812 р. були відтворені і финляндские збройні сили.

У Швеції, війну якій в 1808 р. оголосили також Франція і Данія, втрата Фінляндії, різке погіршення економічного становища призвели до зростання опозиційних настроїв. У березні Густав IV Адольф був повалений і висланий за кордон. Риксдаг прийняв нову конституцію, що покінчила з абсолютизмом. Було значно розширено парламентський контроль над урядом, проголошені громадянські свободи. Четырехстановий риксдаг був збережений. Королем став бездітний Карл XIII (1809-1818), дядько скинутого короля. У 1810 р. риксдаг обрав престолонаслідником наполеонівського маршала Ж.Б Бернадота, що прийняв лютеранську віру і нове ім'я - Карл Юхан (з 1818 р.-Карл XIV Юхан). Події 1809-1810 рр. з'явилися верхівкової буржуазною революцією. У квітні 1812 р. в Санкт-Петербурзі був укладений секретний російсько-шведський союз проти Наполеона. Росія погодилася на перехід Норвегії, яка раніше належала Данії, до Швеції, назавжди відмовилася від Фінляндії. На початку 1814 р. за мирним договором, підписаним у м. Кіль,Данія вимушена відмовитися від Норвегії на користь шведської корони, норвезькі володіння Гренландія, Ісландія та Фарерські острови залишилися за Данією.

У лютому 1814 р. була проголошена незалежність Норвегії, сформовано тимчасовий уряд, присягу на вірність якого принесло все доросле населення. У березні відбулися вибори до Державних (установчих) зборів. До складу зборів увійшли як чиновники, бюргери, інтелігенція, офіцери армії і флоту, так і селяни, рядові солдати і матроси. 17 травня в містечку Эйдсволл Державне збори прийняли Конституцію (45% дорослого чоловічого населення отримали право голосу). Принц Крістіан Фредерік був обраний королем Норвегії. Нетривалі військові дії між шведами та норвежцями в липні - серпні 1814 стали останньою в історії міжскандинавською війною. Карл Юхан погодився на збереження норвезької Эйдсволлской конституції і надання Норвегії широкої внутрішньої самостійності. Норвегія визнала унію зі Швецією; Крістіан Фредерік відрікся від престолу і повернувся в Данію, а в листопаді парламент обрав Карла XIII королем Норвегії. Нове двоєдине держава стало називатися «Об'єднані королівства Швеція і Норвегія».

До 1815 р. політична карта Північної Європи значно змінилася: виникли дві нові держави - Фінляндія і Норвегія, перша в складі Російської Імперії, друга в унії зі Швецією. Швеція втратила останнє володіння на континенті - Померанію, яка дісталася Пруссії. Данія, втративши Норвегію, зберегла за собою Ісландію, Гренландію і Фарерські острови, а також два північногерманських герцогства - Шлезвіг і Гольштейн.